2) стратегічні методи: ліквідація, створення нових підприємств, регуляризація, модернізація, злиття, диверсифікація, реструктуризація та реінжиніринг, застосування яких змінює сутність бізнесу підприємства, його якісні характеристики.
Існування значної кількості методів пов’язане з наявністю різних підходів до антикризового управління підприємством та різною природою причин самих кризових явищ. Відповідно до того, що є причиною кризи, підприємству варто вибирати метод, який краще за інші допоможе усунути ці причини.
На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан суб’єкта господарювання полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами, такими як джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак дає змогу правильно визначити діагноз фінансової неспроможності підприємства та підібрати найбільш ефективний каталог антикризових заходів.
Кризовий фінансово-економічний стан підприємств зумовлює важливе значення системи антикризового управління. За умови впровадження в діяльність підприємства основних засад антикризового управління можна вивести його з глибокої кризи та забезпечити передумови для подальшого розвитку й удосконалення. Використовуючи теоретичну концепцію антикризового управління, можна досягти підвищення ефективності системи управління підприємствами. Якісно проведена діагностика створює необхідне аналітичне підґрунтя для формування антикризової програми підприємства, визначення переліку раціональних антикризових заходів, а отже, є запорукою успішного розв’язання завдань із локалізації та переборення кризи.