Курсова робота
Доходи населення, їх види,
джерела формування і рівень у сучасних умовах України
Виконав:
Панурін
Денис Петрович
Вступ
доход населення економічний
Актуальність. «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.» - ст. 3 Конституції України. З цього випливає, що забезпечення гідного рівня життя населення є головним завданням держави. Доходи населення є одним із найважливіших показників рівня життя населення та розвитку суспільства загалом. А при умові, що рівень життя, який має пряму залежність від доходів населення, в Україні є значно нижчим,ніж у розвинутих країнах світу, дана тема набуває особливої актуальності.
Метою роботи є дослідження шляхів підвищення рівня життя населення України.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
Ø Дослідити економічну суть поняття «доходи населення», здійснивши критичний аналіз наявних в економічній літературі визначень даного поняття;
Ø Навести класифікацію видів доходів населення, в тому числі і за джерелами їх формування;
Ø Дослідити доходи українців, їх структуру в динаміці за останні 5 років;
Ø Проаналізувати заробітну плату населення України в територіальному розрізі і за видами економічної діяльності;
Ø Дослідити проблему диференціації доходів українського населення, використавши криву Лоренца і квінтильний коефіцієнт;
Ø На основі проведеного аналізу запропонувати шляхи підвищення рівня життя населення України.
Предмет дослідження - доходи населення.
Об’єкт дослідження - рівень доходів населення України.
Інформаційної базою для написання даної роботи виступають: праці таких науковців як Базилевич В.Д., Білецька Л.В., Лібанова Е.М., Завіновська Г.Т. та інші, законодавчі та нормативні акти України, статистичні дані Державної служби статистики України, періодичні видання, інтернетресурси.
Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, 5 розділів,
висновків, списку використаних джерел.
Єдиного визначення поняття “дохід” у сучасній літературі не існує. Вчені розглядають різні аспекти цього поняття і трактують “дохід” по-різному. Передусім на пильну увагу фахівців заслуговують джерела доходів (виділяють чотири основні джерела: заробітну плату, доходи від власності, соціальні трансфери та доходи від господарської діяльності), види, структура, а також диференціація доходів.
Деякі економісти вважають, що розгляд зародження поняття “дохід” слід розпочати з класиків, оскільки попередні представники історії економічної науки (схоласти, меркантилісти, фізіократи та ін.) не створили щодо цього поняття цілісної системи поглядів.
Одну з перших спроб обчислити національний дохід (хоча й не цілісну) зробив Франсуа Кене в “Економічній таблиці”, опублікованій у 1758 р. У цій праці Ф. Кене зосередив аналіз на сфері виробництва, шукаючи в ній джерело добробуту нації. Ф. Кене стверджував: “могутність держави становлять люди: завдяки їх потребам зростають багатства; чим більше народи виробляють необхідної продукції і чим більше вони її споживають, тим багатшими вони стають”. На думку Кене, лише землеробська праця здатна створити “чистий продукт” -“ багатство, яке формує дохід нації і є продуктом, який залишається після сплати усіх видатків з доходу, що отримується із земельних володінь”. Отже, Кене вперше намагався збагнути економічну природу доходу.
Представники класичної школи (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Сісмонді, Д.С. Мілль та ін.) створили теорію заробітної плати, яка була першою теорією засобів існування. На їхню думку, первинними джерелами доходу є заробітна плата, земельна рента і прибуток, які визначають вартість товару.
Згідно з марксистським підходом, лише праця створює національний дохід, а усі інші фактори виробництва беруть участь у привласненні того, що створили наймані працівники. Якщо земля і капітал перебувають у приватній власності, то в суспільстві неминуче існує експлуатація.
Прихильники класичної школи та марксистського підходу, розглядаючи поняття “дохід”, робили акцент на джерелах доходу.
Представники історичної школи (нової) - Г. Шмоллер, Л. Брентано, К. Бюхер, А. Вагнер розглядали проблему диференціації доходів. Зокрема, Шмоллер наполягав на здійсненні реформ, які б усунули надмірну майнову нерівність. Прихильників соціального напряму (Р. Штольцман, Р. Штаммлер, О. Шпан та ін.), який є продовженням історичної школи, об’єднував соціальний підхід - підвищена увага до проблем соціальної справедливості, “достойне існування усіх членів суспільства”. Серед українських представників історичної школи економісти справедливо виділяють М. Туган-Барановського, який запропонув соціальну теорію розподілу доходів. Найповніше теорія розподілу викладена в його праці “Соціальна теорія розподілу”, що була видана 1913 р. в Берліні - німецькою і в Петербурзі - російською мовами. Учений назвав свою теорію “соціальною”, оскільки її відмінною рисою було надання особливого значення соціальним факторам суспільного доходу [10]. Розглядаючи поняття “дохід”, Туган-Барановський зосередив увагу на історичному та соціальному аспектах цього поняття та глибоко досліджував джерела доходу, такі як прибуток і заробітна плата. Вчений детально аналізував проблему розподілу доходів та наголошував, що нерівність є соціальним злом, але і рівність сама по собі не є позитивним фактом.
Розглядаючи маржинальну теорію та її представників (Й.Г. Тюнен, В.С. Джевонс, Л. Вальрас, А. Маршалл та ін.), зазначимо, що й вони займались проблемою диференціації доходів. Зокрема, А. Маршалл був проти зрівняльного розподілу національного доходу, але й не схвалював нерівномірності у розподілі багатства суспільства. Вчений вважав, що немає жодної реальної потреби й морального виправдання для існування крайньої бідності поряд із величезним багатством; нерівномірність багатства - серйозний дефект в економічному устрої.
Прихильники кейнсіанства зробили великий внесок у дослідження проблем зайнятості та перерозподілу доходів. Дж.М. Кейнс вважав, що немає соціальних виправдань такій великій нерівності в розподілі багатств, яка існувала в його часи. Водночас він не підтримує зрівняльного розподілу, вважаючи, що є певні соціальні й психологічні виправдання нерівності доходів і багатства.
Незважаючи на розгляд суті, економічної природи, джерел, структури та диференціації доходів, вищеперелічені вчені не дали чіткого визначення категорії “дохід”. На нашу думку, вперше класичне визначення цієї категорії ввів Дж.Р. Гікс, оскільки вчений детально спробував проаналізувати суть доходу на мікрорівні.
У 1939 р. світ побачила праця Джона Річарда Гікса “Вартість і капітал”, в якій автор дає декілька визначень доходу. Перше визначення: “Дохід - це максимальна кількість засобів, які можна витратити протягом деякого періоду часу за умови, що відповідно до наявних очікувань капітальна вартість (у грошовому виразі) майбутніх надходжень залишиться попередньою”. Друге визначення Дж. Р. Гікс формулює так: “Дохід - це максимальна кількість засобів, які індивід може витратити протягом даного тижня і які він очікує витрачати протягом кожного наступного тижня”. У результаті Гікс доходить висновку, що “Дохід у відомому ракурсі характеризується невизначеністю” [5].
Отже, на думку Гікса, існують різні визначення доходу, але конкретного і універсального серед них немає.
На думку С. Панчишина та Н. Холода, доходи населення - це сукупність грошових коштів і натуральних надходжень, які домогосподарства отримали за певний період. У перехідній економіці вони мають досить складну структуру. Це визначається передусім наявністю в економіці різних форм власності, що активно впливають на процес формування, розподілу і перерозподілу доходів [6]. Отже, розглядаючи поняття “дохід”, ці вчені роблять акцент на грошових і негрошових надходженнях домогосподарств, не враховуючи майбутнього часу, а також не торкаючись соціально-психологічних аспектів цього поняття.
Чіткіше визначення доходу дали З. Ватаманюк та С. Панчишин: доходи домогосподарств або особисті доходи - це сума грошових коштів та продуктів, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний період часу, як правило, за рік [7]. У цьому визначені “доходу” конкретизується період часу, хоча й не враховується майбутній час.
У фаховій літературі наводяться й інші визначення доходу, які враховують не тільки надходження, а й витрати; і, крім матеріального аспекту, безпосередньо торкаються загальноемоційного стану людини.
Врахування у визначенні цього терміна загальноемоційного стану заторкує, крім економічного аспекту, ще й соціальний.
На думку Т.І. Ленейко, доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному вираженні для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини [13]. Беручи до уваги словосполучення “сукупність коштів”, можемо зробити висновок, що, на думку вченого, поняття “дохід” включає тільки сукупність коштів у натуральному вираженні, не враховуючи грошових коштів, які є загалом основним джерелом доходів. Також до цього поняття Т. Ленейко зараховує сукупність витрат, що є не зовсім коректним щодо терміна “дохід”, оскільки під витратами індивідів більшість економістів розуміють затрати на купівлю споживчих товарів і товарів тривалого користування, а також перерозподільні поточні платежі [1].
Беручи за основу статистичну звітність, яка трактує витрати населення як такі, до яких належать: витрати на придбання товарів та послуг; сплачений дохід від власності; поточні податки на доходи, майно тощо та інші поточні трансферти [4], можемо вказати на неурахування у визначенні терміна “дохід” поняття витрат у поєднанні із сукупністю коштів.
Зате у визначенні поняття “дохід” Т. Ленейко торкається загально емоційного стану людини, що сприяє глибшому розумінню цього поняття, оскільки людина є соціальною істотою, на спосіб життя якої впливає значною мірою матеріальний рівень, тобто рівень доходів. Отже, Т. Ленейко, на нашу думку, розглядаючи категорію “дохід”, зробив детальний аналіз економічного і соціального аспектів цього поняття, даючи подальшу інформацію для роздумів про важливість соціального аспекту, що доповнює економічний або є на одному рівні з економічним.
Г.А. Оганян розуміє під доходами лише грошові надходження і вважає, що дохід домогосподарства - це загальна сума грошей, яку отримала особа або родина протягом певного періоду (як правило, за рік) На його думку, у кількісному вираженні доходи можна визначати як різницю між витратами праці й капіталу на виробництво певного товару і виручкою від його продажу [16]. Отже, розглядаючи поняття “дохід”, Г. Оганян не бере до уваги негрошових доходів, які становлять значну частку доходів домогосподарств, зате дослідник чітко визначає період часу.
Розкриваючи зміст доходів населення, С. Лозинська у трактування терміна “дохід” включає джерела доходу: доходи населення об’єднують обсяг нарахованих у грошовій та натуральній формі: заробітної плати, прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомог та інших поточних трансфертів [14]. На нашу думку, зараховувати джерела доходу у визначення цього поняття є недоречним, оскільки виділяють основні та неосновні джерела, тому невідомо, які саме потрібно враховувати. З часом їх кількість змінюється, отже, для універсального визначення тоді треба перераховувати всі джерела доходу.
Погляд С. Лозинської на трактування терміна “дохід” збігається з визначенням цього поняття Державним службою статистики України. У статистичній звітності Держкомстат України поняття “дохід” трактує як обсяг нарахованих в грошовій та натуральній формі: заробітної плати, прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомог та інших поточних трансфертів [1]. Отже, Держкомстат у визначення цього поняття зараховує грошові та негрошові надходження, а також джерела доходів, конкретно перераховуючи кожне окреме джерело.
Вивчаючи сучасну фахову літературу, бачимо, що у працях науковців із цієї тематики простежується аналіз економічного і соціального аспекту при трактуванні поняття “дохід”. Крім цього, трактуючи це поняття, дослідники розглядають ще й юридичний аспект.
О.Л. Савенко, досліджуючи проблематику доходів, дав таке визначення цій категорії: “доходи населення, як соціально-економічна категорія, характеризують стосунки в суспільстві з приводу присвоєння, використання та розподілу створюваного продукту”. На думку О. Савенка, у зв’язку з тим, що головним критерієм соціального розшарування суспільства виступають розмір та джерело доходів, категорія доходів населення відображає економічні зв’язки між членами суспільства з приводу споживання виробленого продукту за рахунок її трудової активності, використання власності, яка є в її розпорядженні, та соціальних трансфертів [17].
Отже, при розгляді цього терміна вчений зосереджується на юридичному аспекті поняття “дохід”. Крім того, “дохід” він вважає показником, який вимірює рівень життя населення та суспільства загалом. Тому ще одним визначенням цього терміна О. Савенко вважає таке: “доходи населення є концентрованим вираженням кінцевих результатів взаємодії всієї сукупності параметрів, що характеризують стан і динаміку окремих блоків економічної системи”. Тобто, на його думку, через цей показник відображається стан справ у сфері кінцевого споживання і оцінюється реальний рівень виконання завдань з підвищення добробуту населення [18, с 135-137].
Вивчаючи теоретичні надбання зарубіжних та вітчизняних вчених, які стосуються суті та економічної природи терміна “дохід”, можна констатувати, що, розглядаючи суть цього поняття, вчені робили наголос на різних його аспектах, таких як економічний, соціальний та юридичний.
Узагальнюючи наведені визначення та інтегруючи думки авторів, схиляємось до розуміння, що дохід - це максимальна кількість засобів (грошових коштів і натуральних надходжень), отриманих або вироблених індивідом за рік для підтримання його фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану, які він може витратити за умови, що очікувана вартість (у грошовому вираженні) майбутніх надходжень залишиться попередньою.
Розглянемо види доходів населення.
Залежно від форми отримання розрізняють грошові та натуральні доходи.
Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплати із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо). Грошові доходи поділяються на загальні й чисті. Загальні доходи містять усі надходження і розраховуються до сплати податків та обов’язкових платежів. Чисті доходи населення - результат перерозподільних процесів. Це ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів. Чисті доходи коригуються з урахуванням натуральних соціальних трансфертів.
Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, трансферти в натуральній формі, а також заробітну плату в натуральній формі. [8, c 146]
Виділяють номінальні і реальні доходи.
Номінальні доходи - це величина нарахованих виплат і натуральних видач.
Реальні доходи - це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги (індекс споживчих цін).
Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові, нетрудові, приховані.
Трудовий дохід - це дохід, який отримає працівник у результаті своєї економічної діяльності, як наймана робоча сила чи у разі самостійної зайнятості. Види трудових доходів: доходи від основної роботи за наймом, доходи від вторинної зайнятості.
Нетрудові доходи являють собою отримання спадщини, виграшів, дивідендів від цінних паперів.