Спирт Глось купував в Оськіна, який його контрабандно завозив з Республіки Молдова. Реалізовувались виготовлені горілчані вироби через кіоски приватних підприємців Ігумнова та Шкіля на дрібнооптовому ринку, які мали ліцензії на реалізацію алкогольних напоїв.
Усього за 3 місяці було виготовлено 60 тис. пляшок горілки, які Глось передав для реалізації Ігумнову та Шкілю за 240 тис. грн. Реалізація горілчаних виробів, виготовлених Глосьом, Ігум-новим і Шкілем здійснювалася без відображення у бухгалтерському обліку.
Якою має бути кримінально-правова оцінка дій усіх цих осіб?
15. Сторожук у себе вдома обладнав майстерню з ремонту радіотелевізійної апаратури, в якій тривалий час надавав послуги клієнтам за договірними цінами. Пізніше він почав також широко практикувати записи пісень у виконанні популярних зарубіжних і вітчизняних співаків (не питаючи в них дозволу): чисті касети купував у магазинах, а, записавши з допомогою наявної у нього апаратури пісні, продавав касети на речовому ринку.
Чи є дії Сторожука кримінально караними?
436
16. Кортюков і його дружина виготовляли килими шляхом штампування різних малюнків на тканинах, які купували в магазинах. Вони ж займалися виготовленням віників із сорго, вирощуваного на присадибній ділянці, а також воскових свічок перед релігійними святами. Килими Кортюкови продавали на речовому ринку, свічки — в церкві, а віники у них партіями закупляли різні установи за договірними цінами. Свою діяльність вони не реєстрували і доходи в податковій інспекції не декларували. Від своєї діяльності Кортюков з дружиною протягом 2003 року отримали доход у сумі 21 тис. грн.
Дайте кримінально-правову оцінку дій подружжя Кортюкових.
17. Шкілюк тривалий час займався вичинкою шкіри на замовлення громадян і для продажу, для чого обладнав підвальне приміщення свого будинку під майстерню. Шкури він скуповував по селах у приватних господарствах. За 2002—2004 роки Шкілюк від здійснюваної діяльності отримав доход у сумі 160 тис. грн. Протягом 2002—2003 років у нього в майстерні працював далекий родич Шматоваленко, якому Шкілюк виплатив за це 19 тис. грн.
Чи є дії Шкілюка і Шматоваленка кримінально караними?
18. Лікар-стоматолог Соловей, займаючись стоматологічною практикою на підставі ліцензії, здійснював її з порушенням ліцензійних умов. Крім того, не маючи спеціальної медичної освіти, Соловей займався проведенням абортів та лікуванням інфекційних (венеричних) хвороб, за що одержував кошти, які не відображав у звітності. Усього від такої діяльності Соловей за рік одержав 65 тис. грн. Від надання стоматологічних послуг Соловей за рік одержав 22 тис. грн., які задекларував і сплатив із них податки.
Внаслідок проведення одного з абортів потерпіла стала безплідною. Інша жінка стала безплідною внаслідок неналежного лікування Соловеєм наявної у неї венеричної хвороби.
19. Приватний підприємець Нікітін придбав у невстановле-ної особи 20 тонн спирту етилового, з якого у власному гаражі протягом 3 місяців виготовив разом із сином 50 тис. пляшок фальсифікованої горілки шляхом розбавлення спирту водопровідною водою. На пляшки він наклеював етикетки відомих виробників горілчаних виробів та підроблені марки акцизного збору. Виготовлена горілка Нікітіним реалізовувалась:
437
1) особисто Нікітіним — 10 тис. пляшок через кіоск, що йому належав;
2) через приватного підприємця Гарніка — 10 тис. пляшок;
3) 10 тис. пляшок — через п’ятьох громадян похилого віку, які з кожної проданої пляшки отримували по 1 грн.;
4) 10 тис. пляшок — через продовольчий магазин, директором якого був Басенко. 10 тис. пляшок горілки Нікітін реалізувати не встиг.
Ліцензії на виробництво та реалізацію алкогольних напоїв Нікітін і громадяни похилого віку не мали.
20. Кіндрась підмовив студента Наумова зареєструвати на своє ім’я і за своєю домашньою адресою приватне підприємство і призначити Кіндрася директором цього підприємства, за що заплатив Наумову 600 грн. Наміру здійснювати статутну діяльність Кіндрась не мав, а підприємство йому було потрібне для прикриття реалізації товарів, що контрабандно ввозилися ним в Україну, і легалізації (відмивання) одержаних від їх реалізації коштів. Дійсної мети створення підприємства Наумов не знав і вважав, що воно здійснюватиме статутну діяльність.
Після реєстрації підприємства Кіндрась уклав від його імені договори з рядом підприємств на поставку цитрусових за вигідними цінами всього на суму 1 млн 600 тис. грн. Після отримання коштів від цих підприємств Кіндрась здійснив їм поставки контрабандно ввезених ним цитрусових, уклавши перед цим удаваний договір з «фіктивною» фірмою на придбання цитрусових, перерахував на рахунок фірми 1 млн грн. на умовах передачі йому готівкою перерахованих коштів за вирахуванням 5 відсотків від суми «проконвертованих» коштів. Крім того, за фіктивним договором Кіндрась на міжбанківському валютному ринку купив за отримані безготівкові кошти 180 тис. доларів США і перерахував їх на валютний рахунок відкритої ним у офшорній зоні фірми.
Варіант. Кіндрась повідомив Наумова про те, з якою метою створюється підприємство.
21. Гончар, маючи намір зайнятися незаконним виготовленням і реалізацією горілчаних виробів, підбурив безробітного громадянина Швеця зареєструвати на його ім’я приватне підприємство, предметом діяльності якого була зазначена
438
діяльність з виробництва парфумерних виробів. Від імені зареєстрованого підприємства був укладений контракт зі спиртовим заводом на придбання 60 тонн спирту для виготовлення парфумерних виробів. Приватне підприємство уклало договір оренди підвального приміщення, в якому Гончар встановив обладнання, що забезпечувало масове виробництво горілчаних виробів, найняв трьох робітників, які здійснювали розливання розбавленого пом’якшеною водою спирту в пляшки. На пляшки наклеювали фальшиві марки акцизного збору та етикетки виробників горілчаних виробів. Виготовлені горілчані вироби передавали на реалізацію приватному підприємцю Яцині. Із 60 тонн спирту 59 було використано на виготовлення горілчаних виробів і лише 500 літрів — на виготовлення парфумерних виробів. Підприємство мало ліцензію лише на виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового. Виготовлення горілчаних виробів у звітності не відображалося. Податки сплачувалися лише з діяльності по виготовленню парфумерно-косметичних виробів. Безробітний Швець не цікавився, з якою метою створене підприємство.
Довідка: ставка акцизного збору з 1 л спирту для виготовлення горілчаних виробів в період їх виготовлення Гончаром, була 16 грн., а для вироблення парфумерних виробів — 1,2 гривні.
22. Власник і директор приватного підприємства Воробей, який мав кілька магазинів у центрі обласного центру, вирішив «розширити» свою діяльність за рахунок придбання у центрі міста чотирьох магазинів приватного підприємця Бабкіна. Від пропозиції продати магазини Бабкін відмовився, після чого Воробей пригрозив Бабкіну, що він його «знищить». Воробей доручив двом своїм охоронцям Ярошу і Тихому примусити Баб-кіна припинити торгівлю у центрі міста, пообіцявши їм за це віддати по одному магазину Бабкіна. Ярош і Тихий спочатку в двох магазинах Бабкіна побили вікна, а потім уночі підпалили два інші магазини, в яких під час пожежі згоріло товарів на 300 тис. грн. Зазнавши таких збитків, Бабкін змушений був продати свої магазини за зниженою ціною Вороб’ю і припинити торгівлю у центрі міста. Ярош і Тихий також примусили Бабкіна під погрозою вбивства виплатити їм 10 тис. доларів США як «відкупні» за те, що вони не чинитимуть перепон для торговельної діяльності Бабкіна на околицях міста.
439
Значна кількість товарів, що реалізовувалась у магазинах Вороб’я, були або контрабандно ввезеними, або «лівими» (підпільно виробленими) і їх реалізація не відображалась в обліку. Усього протягом року таких товарів було реалізовано на 800 тис. гривень. Крім того, на складі одного з магазинів Воробей організував підпільний цех з виготовлення фальсифікованої горілки шляхом розбавлення етилового спирту водопровідною водою. На пляшки з фальсифікованою горілкою наклеювалися підроблені марки акцизного збору та етикетки відомих виробників горілки. Реалізовували горілку через магазини Во-роб’я. Такої горілки було реалізовано на 500 тис. гривень.
Дайте кримінально-правову оцінку дій Вороб’я, Яроша і Тихого.
23. Приватний підприємець Гараєв уклав усний договір з директором лікеро-горілчаного заводу Кужелем, за яким взяв на реалізацію на 2 місяці вироблені підприємством горілчані вироби, не відображені в обліку, на суму 200 тис. грн., маючи намір одержати від їх реалізації прибуток у сумі 80 тис. грн. Протягом тижня Гараєв устиг реалізувати товару на 78 тис. грн., а решту було знищено під час пожежі на складі магазину Гарає-ва. Через 2 місяці Кужель став вимагати у Гараєва повернення боргу, але грошей у Гараєва не було. Кужель запропонував охоронцям Маркову і Старкову за винагороду в 10 відсотків від суми боргу Гараєва «вибити» у того борг. Марков і Старков погодились, зустрілися з Гараєвим у нього вдома, стали вимагати повернути борг та сплатити їм додатково 20 тис. грн. за їх «роботу», погрожували його вбити, побили Гараєва, спричинивши йому легке тілесне ушкодження. Оскільки ні грошей, ні цінного майна у Гараєва не було, Марков і Старков на пропозицію Кужеля примусили Гараєва взяти кредит у банку, пообіцявши домовитися з банком про надання кредиту. Голова правління банку Попов на пропозицію Кужеля погодився надати кредит Гараєву за 20 відсотків «комісійних» готівкою. Гараєв взяв кредит у сумі 240 тис. грн. начебто для закупівлі обладнання, розрахувався з Кужелем, Старковим, Марковим та Поповим. Об’єктивної можливості повернути кредит у Гараєва не було, що усвідомлювали Кужель, Старков, Марков та Попов.
24. Жаровецький і Трясун, працюючи відповідно генеральним директором та головним бухгалтером приватної страхової
440
компанії, у період з 7 грудня 1999 р. по 11 січня 2001 р. при здійсненні страхування життя та здоров’я громадян, не маючи індивідуальної ліцензії Національного банку України на проведення операцій з валютними цінностями, приймали від громадян страхові внески та здійснювали виплати (видачу відсотків за укладеними договорами страхування, повернення початково внесених сум, виплати за листками непрацездатності, надання кредитів тощо) в іноземній валюті. Усього ними було прийнято страхових платежів на суму 166295 доларів США, 13264 марки ФРН та 157 тис. рублів Російської Федерації, а видано 66888 доларів США, 6144 марки ФРН та 83 тис. рублів Російської Федерації. Залишкова сума (99407 доларів США, 7120 марок ФРН та 74 тис. рублів Російської Федерації) склала, як визнав суд у вироку, дохід страхової компанії. Податок на вказаний дохід Жаровецький і Трясун до державного бюджету не сплатили.
Внаслідок бездокументного і необґрунтованого витрачання валютних цінностей, прийнятих від страхувальників, на день покладення краю незаконній діяльності Жаровецького і Трясун залишилися невиплаченими і неповерненими страхувальникам 102863 долари США, 71200 марок ФРН та 74 тис. рублів Російської Федерації.
Дайте кримінально-правову оцінку вчиненому Жаровецьким і Трясун. Які зміни в кримінальному законодавстві мають бути при цьому враховані?
25. ЗАТ «Ітер» уклало котракт з іноземною фірмою, згідно з яким продало їй металургійну продукцію на суму 2 млн доларів США. Після поставки продукції зазначені грошові кошти згідно з контрактом, підписаним головою правління ЗАТ Ілюхіним, були перераховані не на рахунок ЗАТ в уповноваженому банку України, а на рахунок іншої іноземної фірми як оплата за технологічне обладнання вартістю 2 млн доларів США, яке ця фірма поставила ЗАТ «Ітер».
Чи є дії Ілюхіна злочином, відповідальність за який передбачена ст. 207 КК?
26. Директор приватного підприємства Поліщук уклав фіктивний імпортний контракт з латвійською фірмою на поставку в Україну продуктів харчування на суму 300 тис. доларів
441
США. Перераховані Поліщуком латвійській фірмі кошти були нею перераховані на валютний рахунок Поліщука в швейцарському банку, який був Поліщуком відкритий без дозволу Національного банку України під час його перебування в Швейцарії. Обумовлені контрактом продукти харчування в Україну не поставлялись. Аналогічно за фіктивними контрактами ще з трьома іноземними фірмами грошові кошти у сумі 2 млн доларів США були перераховані на рахунок Поліщука у швейцарському банку. Частину коштів, що знаходились на рахунку, Поліщук використав на придбання нерухомості за кордоном. Дайте кримінально-правову оцінку дій Поліщука.
27. Цуркан, виїжджаючи у грудні 2003 р. до Бельгії, на прохання Сударікова за плату перемістив через митний кордон без декларування 100 тис. доларів США, які лежали у валізі з подвійним дном, відкрив у бельгійському банку валютний рахунок на ім’я Сударікова і вніс на нього переміщені грошові кошти. За свої послуги Цуркан отримав від Сударікова 4 тис. доларів США.
Дайте кримінально-правову оцінку дій Цуркана і Сударікова. Варіант. Аналогічні дії Цуркан вчинив у 2003 та 2004 р.р. ще кілька разів на прохання інших громадян.
28. Родіонов, перебуваючи в одній з іноземних країн, відкрив на своє ім’я валютний рахунок, на якій вніс грошові кошти у сумі 50 тис. доларів США, отримані ним як гонорари за читання лекцій та видання шести його художніх творів за кордоном. Після повернення в Україну Родіонов тричі робив розпорядження про перерахування частини грошових коштів, які знаходилися на рахунку, на рахунки інших осіб, а еквівалент цих сум отримував готівкою в Україні від осіб, за домовленістю з якими він здійснював перерахування за кордоном.
29. Директор ТОВ «Пегас» Карташов та його головний бухгалтер Крячко занизили вартість робіт, виконаних товариством, на 500 тис. грн., ухилившись від сплати податку на додану вартість на 100 тис. грн. Одержані невраховані кошти вони привласнили. Органами досудового слідства їх дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 та ч. 3 ст. 212 КК.
Чи правильно кваліфіковано дії Карташова і Крячка? Яке рішення у справі має прийняти суд?
442
30. Семенов украв у тролейбусі у громадянина Шишка гаманець із 2 тис. грн. та 200 доларами США. Частину викрадених грошових коштів Семенов витратив на придбання спиртних напоїв і продуктів харчування, а іншу програв у карти.
Варіант 1. Викрадені кошти Семенов потратив на придбання наркотичних засобів.
Варіант 2. Викрадені кошти Семенов передав у банк для погашення кредиту.
Варіант 3. На викрадені кошти Семенов взяв в «оренду» на 1 рік у іншого громадянина автомобіль.
Варіант 4. Частину викрадених коштів Семенов витратив на погашення заборгованості по комунальних послугах.
31. Ректор державного інституту Сотниченко всупереч бюджетним призначенням, визначеним кошторисом доходів і видатків інституту, кошти, призначені для ремонту приміщень у сумі 750 тис. грн., використав для придбання для інституту двох автомобілів.
Варіант 1. Зазначені кошти були внесені на депозитний рахунок для отримання доходу.
Варіант 2. Зазначені кошти були призначені для придбання меблів і були витрачені на придбання меблів не українського, а іноземного виробництва.
32. Головний лікар лікарні Ярцев витратив на придбання необхідних для лікування лікарських засобів 40 тис. грн., які згідно з бюджетним призначенням мали бути витрачені на харчування хворих, оскільки лікарських засобів не вистачало. Внаслідок цього калорійність харчування хворих протягом місяця була значно знижена порівняно з нормами.
Чи є дії Ярцева кримінально караними?
33. Сапунов, директор приватної фірми «Па-Го», уклав з Куз-нєцовим, директором малого приватного підприємства «Ароніт», договір на поставку 30 тис. тонн цукру, якого в наявності насправді не було. Для одержання кредиту в Київській обласній дирекції Укрсоцбанку в розмірі 60 млн грн. Кузнєцов і Сапунов підготували фальшиві документи: техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту для МПП «Ароніт», перелік основних видів майна та баланс МПП «Ароніт», а також протокол-договір на по-
443
ставку цукру, які подали до установи банку. У наданні кредиту було відмовлено, оскільки банк не кредитував посередницьку діяльність між двома комерційними структурами.
Тоді Кузнєцов і Сапунов крім названих «документів» подали до установи банку складені ними ж фіктивний договір між МПП «Ароніт» і Київською облспоживспілкою про поставку останній 5 тис. т цукру, договір-поручительство за кредит з боку Промінвестбанку, який містив підписи від імені керівництва останнього і печатку, але не був повністю заповнений. Одержавши відмову в наданні кредиту через неповне оформлення поручительства, Кузнецов і Сапунов через місяць знову подали до установи Укрсоцбанку вказані фіктивні документи, внісши в поручительство Промінвестбанку записи, яких раніше не вистачало.
Кредит вони не одержали у зв’язку із затриманням їх працівниками міліції. Кузнєцов і Сапунов під час їх допитів визнали, що створені ними фірми «Па-Го» та «Ароніт» господарською діяльністю не займалися, статутного капіталу не мали. Оформлюваний ними в Укрсоцбанку за фіктивними документами кредит у розмірі 60 млн грн. призначався для розподілу між ними, витрачання його на власні побутові потреби.
Дайте кримінально-правову оцінку дій Кузнєцова і Сапунова. Чи зміниться така оцінка, якщо буде встановлено, що Куз-нєцов діяв не під своїм прізвищем, а використовуючи підроблений паспорт на ім’я Перебайла?
34. Фельцман, один із співзасновників ТОВ «Іріс», який володів 62 відсотками його статутного фонду, надав товариству без-відсоткову поворотну фінансову допомогу (позику) у липні 2000 р. терміном на 4 роки у розмірі 1 700 тис. грн. Виконавчий директор товариства Сольц та його головний бухгалтер Миронова у податковій декларації за 2001 р. не віднесли одержану позику до валового прибутку товариства, чим на думку податкової міліції, товариство ухилилося від сплати податків на прибуток підприємств за 2000 р. на суму 510 тис. грн. Слідчим податкової міліції дії Сольца та Миронової були кваліфіковані за ч. 3 ст. 212 КК як виконавців умисного ухилення від сплати податків, а Фельцма-на — за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК як організатора цього злочину, оскільки, як констатується в обвинувальному висновку, Фельц-ман дав Сольцу та Мироновій вказівку не включати одержану
444
позику до валового доходу товариства в бухгалтерській звітності за 2000 р. Вироком суду Фельцман був засуджений до 5 років позбавлення волі за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК.
В апеляції Фельцман просив апеляційний суд закрити кримінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки, згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 р. поворотна фінансова допомога, одержана підприємством від фізичної особи, не повинна включатися до його валового доходу, а, отже, не є об’єктом оподаткування.
Як повинен вирішити справу апеляційний суд?
35. Голова КСП Трубніков, майно якого знаходилось у податковій заставі, у липні 2000 р. обміняв 200 тонн зібраної пшениці вартістю 106 тис. грн. на пально-мастильні матеріали без письмового узгодження з районною податковою інспекцією. Місцевим судом Трубніков був засуджений за ч. 3 ст. 212 КК. Трубніков оскаржив вирок суду, вважаючи, що він діяв у стані крайньої необхідності, оскільки у противному разі КСП не змогло б закінчити збирання врожаю через відсутність пального.
Яке рішення повинен прийняти апеляційний суд? Варіант. Зазначені дії Трубніковим були вчинені у липні 2002 р.
36. Січкар і Цвігун придбали обладнання, на якому виготовляли високоякісні проїзні квитки на міський транспорт, які передавали по ціні вдвічі меншій на реалізацію кіоскерам. Усього за шість місяців ними було виготовлено фальшивих проїзних квитків на суму 40 тис. грн., від продажу яких кіоскерами вони отримали 20 тис. грн.
37. Працівник поліграфічного підприємства Степовий у «вільний від роботи час» неодноразово виготовляв підроблені марки акцизного збору, а також етикетки та контретикетки горілчаних виробів відомих виробників таких виробів, які продавав особам, що займалися незаконним виготовленням і збутом фальсифікованих алкогольних напоїв.
Дайте кримінально-правову оцінку дій Степового.
Варіант. Степовий виготовляв зазначені предмети на замовлення осіб, які займалися незаконним виготовленням алкогольних напоїв.
445
38. Масько займався виготовленням ювелірних виробів із золота, скупленого у населення, які клеймував підробленим пробірним клеймом, виготовленим на його замовлення громадянином Гревцовим. Ліцензії на діяльність, пов’язану з виготовленням і реалізацією ювелірних виробів, Масько не мав. За рік Масько виготовив і реалізував ювелірних виробів на 200 тис. гривень.
39. Директор підприємства товариства сліпих Сичов та головний бухгалтер цього підприємства Шульга подали до податкової інспекції довідку, що кількість працюючих на підприємстві інвалідів становить понад 50 відсотків, а фонд їх заробітної плати — 30 відсотків від загального фонду оплати праці (у той час як інвалідів працювало менше 40 відсотків), внаслідок чого підприємство отримало пільги з податків. Протягом 2003 р. підприємство ухилилося від сплати податків на суму 348 тис. грн.
Якою має бути кримінально-правова оцінка дій Сичова і Шульги? Чи зміниться кваліфікація дій вказаних осіб, якщо сума несплачених податків становила 90 тис. грн.? Якою має бути оцінка дій Сичова та Шульги у разі їх вчинення в 2004 р.?
40. Каменєв, працюючи два роки технічним керівником заводу з випуску трубчастих електронагрівачів, недбало ставився до виконання своїх обов’язків. Він не організував дієвого контролю за випуском продукції. На порушення технічних умов вироблялися трубки укороченого розміру, зі зниженою потужністю, укороченими стержнями тощо. Готову продукцію не маркували й упаковували в ящики не обгорнутою спеціальним папером, що впливало на її якість. Ставши головним інженером заводу, Каменєв не слідкував за якістю продукції, вона, як і раніше, випускалася з порушеннями стандартів. На заводі не було відділу технічного контролю. Продукцію, що випускали, не перевіряли. Лише за один рік замовнику було відправлено 17650 виробів на 2,9 млн грн., що не відповідали технічним умовам, тобто були бракованими. Організація і технічне керівництво випуском саме трубчастих електронагрівачів покладалися на Каменєва, якого звільнили від інших робіт.
Чи є в діях Каменєва склад злочину?
41. Абрамов працював директором харчокомбінату районного споживчого товариства. Протягом двох років комбінат вироб-
446
ляв і поставляв у торговельну мережу хлібобулочні вироби з відступом від стандартів. Усього було поставлено таких виробів на 300 тис. грн. Встановлено численні факти, коли визнана дер-жторгінспекцією непридатною для реалізації і направлена на переробку продукція за вказівкою директора реалізовувалася.
Абрамова було засуджено за ст. 227 КК. В апеляції він просив вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочину, посилаючись на те, що всі забраковані хлібобулочні вироби реалізовані населенню або перероблені, на якість продукції впливало неналежне обладнання харчокомбінату.
Чи підлягає апеляція Абрамова задоволенню?
42. Протягом 14 місяців маслосирзавод випустив 9 т нестандартного плавленого сиру (з невластивими запахами, пліснявою та іншими відступами від стандартів) на 900 тис. грн. Його було забраковано одержувачами-холодильниками в різних містах, про що складено акти з участю представників маслосирзаводу. Обвинувачення за ст. 227 КК України пред’явлене завідувачці лабораторії, що виконувала функції відділу технічного контролю, Запоровій та головному інженеру заводу Ізранцеву, які не забезпечили належного контролю за якістю сировини, а також продукції, яка випускалася базою, допускали порушення технологічної дисципліни, не вживали необхідних заходів для поліпшення якості продукції.