Литвин К. П – 81
1.Охарактеризуйте : поняття кримінології, кримінологію як науку і навчальну дисципліну.
Етимологічно поняття "кримінологія" означає вчення про злочин. Згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні поняття "кримінологія" трактується як наука про злочинність. У зарубіжній літературі, поряд із терміном "кримінологія", уживаються й інші - "кримінальна соціологія", "кримінальна біологія", "кримінальна етимологія", "соціологія злочинності", "кримінальна антропологія" тощо. У вітчизняній науці вживається лише термін "кримінологія". Уперше цей термін був використаний італійським юристом Р. Гарофало, який у 1885 році опублікував книгу «Кримінологія».
Кримінологія - це комплексна соціально-правова наука про закономірності злочинності та її окремі прояви, про особу злочинця, причини й умови, що породжують та обумовлюють злочинність і окремі злочинні посягання, а також про форми і методи соціального і нормативного впливу на них з метою контролю за цими негативними явищами.
Кримінологія, як і будь-яка наука, вивчає закономірності певних явищ і на цій основі вирішує завдання бажаного впливу на них. При цьому, до сфери свого наукового інтересу кримінологія в першу чергу відносить злочинність як явище, її сутність (зміст) та характерні форми прояву, фактори та чинники, які обумовлюють існування цього явища, її стан та проблему динамічних змін, особу злочинця та жертву злочину, а також проблему протидії цьому явищу суспільством.
У процесі розвитку кримінології як науки було окреслено її предмет, тобто те, на що спрямоване її вивчення, та мета, яка притаманна цій науці. Через предмет науки визначається її основний зміст, систему і структуру, співвідношення з іншими науками, мету наукової діяльності. При цьому, об'єктові кримінології визначено специфічне явище – злочинність та особливі форми реакції на неї, які полягають в усуненні детермінант злочинності.
Крім того, необхідно усвідомлювати той момент, що кримінологія розташована на стику двох суспільних наук, а саме: права і соціології. В наслідок цього виникає питання – яку природу існування має кримінологія. Певна частка науковців дотримуються тієї позиції, що кримінологія – це юридична наука. Інша вважає що кримінологія є наукою соціологічною і взагалі доречно визначати її як соціологією злочинності.
Систему кримінології можна розглядати як систему навчальної дисципліни та як науки.
За рівнем узагальнення науково-практичної інформації прийнято підрозділяти кримінологію як навчальну дисципліну на:
1. Загальну частину, котра включає феноменологію злочинності (визначення, властивості, характеристики, функції, показники злочинності); етиологію злочинності (причини й умови), вчення про протидію кримінальній активності.
2. Особливу частину, яка включає кримінологічну характеристику різних видів злочинності, що виокремлюються за сутністю злочинних діянь (корисливі, насильницькі) або за особливостями осіб, які вчинили злочин (злочинність неповнолітніх, злочинність жінок, рецидивна злочинність тощо).
Предмет науки кримінології - це закономірності злочинності, особу злочинця, причини і умови злочинності та її окремих видів, напрямки і заходи її запобігання.
Об'єктом науки кримінології є суспільні явища, пов'язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами й умовами виникнення злочинності, місцем і роллю особи злочинця в системі суспільних відносин, а також із вирішенням завдань щодо профілактики правопорушень. Предметом кримінології є дослідження закономірностей, законів, принципів, властивостей, проявів розвитку суспільних відносин, які становлять об'єкт кримінології; ці явища певною мірою вивчені, але належать до подальшого дослідження. Предмет кримінології характеризує загальний зміст науки кримінології, визначає напрями та завдання наукового дослідження.
Елементи предмету кримінології: - злочинність - це мінливе, історично-перехідне, соціально-правове, масове явище, яке включає сукупність всіх злочинів, скоєних на певній території за відповідний період часу і яке характеризується кількісними та якісними показниками;
Особа злочинця – це сукупність соціально значущих властивостей, ознак, зв’язків і відносин, які характеризують людину, винну у порушенні кримінального закону у поєднанні з неособистими умовами та обставинами, що впливають на її злочинну поведінку;
Причини та умови злочинності (криміногенні детермінанти) - це сукупність соціальних явищ і процесів, які породжують злочинність, обумовлюють її існування та відтворення в суспільстві (причини злочинності) а також сукупність обставин які самі по собі не породжують безпосередньо дане явище, але супроводжують його причини, забезпечують їх певний розвиток, необхідний для виникнення наслідку (умови злочинності).
Попередження злочинності – це сукупність різноманітних видів діяльності і заходів у державі,спрямованих на вдосконалення суспільних відносин з метою усунення негативних явищ та процесів, що породжують злочинність або сприяють їй, а також недопущення вчинення злочинів на різних етапах злочинної поведінки.
При вирішенні властивих їй завдань кримінологія спирається на правові та суспільні науки. До них належать: кримінальне право, кримінально-виконавче право, кримінальний процес і криміналістика.
Вивчення всіх кримінологічних проблем неможливе без глибокого проникнення у галузі суспільного життя, а, отже, без широкого використання досягнень різних суспільних наук, що вивчають закономірності соціального розвитку і закони поведінки людей. Цією обставиною пояснюється взаємодія кримінології з науками про суспільство і людину, зокрема з філософією, соціологією, прикладною економічною теорією, педагогікою, психологією та іншими науками цієї спрямованості
Особливо тісний зв’язок простежується між кримінологією і соціологією. Соціологічна галузь знань має своїм предметом життя суспільства. Окрім суспільства взагалі, вона вивчає окремі сторони цього складного організму, а саме: соціологію особистості, умови формування її поглядів, соціологію сім’ї, соціальних груп, проблеми зайнятості, освіти, дозвілля, міграції тощо. Істотне місце в ній належить соціальній патології: проблемам алкоголізму, наркоманії, безробіттю, негативній ролі окремих напрямів засобів масової інформації та іншим соціальним аномаліям. Викладене має, безсумнівно, велике значення для кримінології.
Особливу увагу слід приділити зв’язкам між кримінально-правовою статистикою і кримінологією. Кримінально-правова статистика вивчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, учинених за певний час на певній території; осіб, які їх учиняють; допомагає з'ясувати причини й умови вчинення злочинів, а також намітити систему заходів профілактики злочинів тощо. Основними способами збору, обробки й аналізу вказаної вище інформації є статистичні методи масового спостереження, групування, аналізу тощо.
Кримінологія пов'язана з багатьма юридичними науками, а особливо тісно з кримінальним правом. Кримінально-правова теорія та заснований на ній кримінальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб'єктам злочину), що необхідне кримінології. Своєю чергою, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовній практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища. Це дає змогу вчасно реалізовувати нормотворчу діяльність з криміналізації чи декриміналізації.
Зв'язок кримінології та кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально-процесуальними нормами, націлені на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допомогою оперативних служб кримінальної міліції чи безпосереднім застосуванням передбачених законом заходів примусу (тримання під вартою, арешт майна, вилучення документів тощо), через виявлення причин і умов вчинення конкретних злочинів. Кримінально-процесуальні норми (статті 23, 23і, 232 КПК України) закріплюють обов'язковість виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, та вжиття заходів щодо їх усунення. Вивчення ж причин й умов злочинності (певного злочину), запобігання злочинності - основні елементи предмета кримінології. Тож кримінологічні знання допомагають у практичній діяльності при розслідуванні кримінальної справи.
Криміналістика розробляє методику виявлення та фіксації фактичних даних про причини й умови вчинення злочинів, тип-логічні характеристики ситуацій вчинення злочинних проявів, способів дій злочинців, а також організаційно-технічні й тактичні засоби захисту особи та майна від злочинів, що ускладнює вчинення останніх. Кримінологія ж указує основні напрямки для їхньої розробки, що випливають із даних про структуру й динаміку злочинності, та типові криміногенні ситуації, а також розглядає ці рекомендації як складову частину системи профілактичних заходів й аналізує ефективність їх застосування.
Кримінально-виконавче право й кримінологія спільно розробляють рекомендації щодо запобігання рецидивові, підвищення ефективності виправлення засуджених осіб. При цьому кримінально-виконавче право вивчає власне порядок і процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей і проблемних ситуацій, пов'язаних з цим, а кримінологія - причини й умови рецидиву та заходи щодо їх усунення. Зв'язок кримінології з адміністративним правом полягає в тому, що адміністративне право вивчає правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Взаємозв'язок адміністративних правопорушень зі злочинами полягає, насамперед, у тому, що частина правопорушень переростає у злочини. Тож завданнями ранньої профілактики є запобігання цим проступкам. Крім того, низка правопорушень (пияцтво, проституція, жебрацтво) є підґрунтям для вчинення злочинів
Систему кримінології можна розглядати як систему навчальної дисципліни та як науки.
Система кримінології як навчальної дисципліни – це розчленовування, розділення єдиних кримінологічних знань на однорідні компактні частини (блоки), внутрішньо погоджені між собою. За рівнем узагальнення науково-практичної інформації прийнято підрозділяти кримінологію як навчальну дисципліну на:
1. Загальну частину, котра включає феноменологію злочинності (визначення, властивості, характеристики, функції, показники злочинності); етиологію злочинності (причини й умови), вчення про протидію кримінальній активності.
2. Особливу частину, яка включає кримінологічну характеристику різних видів злочинності, що виокремлюються за сутністю злочинних діянь (корисливі, насильницькі) або за особливостями осіб, які вчинили злочин (злочинність неповнолітніх, злочинність жінок, рецидивна злочинність тощо).
Система кримінології як науки – це розчленовування, розділення єдиних кримінологічних знань на однорідні компактні частини (блоки), внутрішньо погоджені між собою за предметом наукового дослідження. В найбільш узагальненому вигляді кримінологія як наука поділяється на галузі:
Вчення про злочинність;
Вчення про детермінацію злочинності;
Вчення про особу злочинця та жертву злочину;
Вчення про засоби протидії злочинності.
У свою чергу ці галузі можуть поділятися на підгалузі.
Мета кримінології полягає у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та висновків щодо підвищення ефективності запобігання злочинності. Практичні цілі формулюються, беручи до уваги професійну підготовленість кадрів, їхнє матеріально-технічне, фінансове забезпечення й реальний час щодо проведення відповідних заходів. Мета та предмет кримінології визначають її завдання.
Основні завдання кримінології:
1) отримання достовірних даних про елементи, що є предметом кримінології;
2) вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіональні особливості;
3) соціально-кримінологічне дослідження деяких видів злочинності для визначення способів боротьби з ними;
4) вивчення особи злочинця, дослідження механізму
вчинення конкретного злочину, класифікація видів злочинних
проявів і типів особи злочинця;
5) розробка наукових рекомендацій щодо усунення чи нейтралізації явищ, які спричиняють антисоціальну злочинну поведінку;
6) наукова розробка заходів, пов'язаних із виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів упливу на них;
7) вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємозв'язку між жертвою та злочинцем;
8) визначення основних напрямків і заходів протидії злочинності, правове регулювання профілактичної діяльності.
Функції кримінології поділяються на:
Описову – кримінологія пояснює і фіксує певні факти соціальної дійсності,пов’язані зі злочинністю відображає їх властивості й ознаки, дає їм науковий опис;
Пояснювальну – розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних об’єктів, кримінологія дає їм наукове пояснення;
Прогностичну – вивчаючи тенденції розвитку кримінологічно значущих процесів та явищ, кримінологія прогнозує їх майбутній стан (можливий розвиток явищ та процесів)
Практично-перетворювальну – впровадження розробок кримінології у законотворчу та правозастосовну практику.
За видами впливу практично-перетворювальні функції можна поділити на економічні, правові, соціально-психологічні, організаційно-управлінські та ін..