Українці у загальноросійському визвольному русі
український національний рух партія
В Україні як складовій частині Російської імперії поруч з українським національно-визвольним рухом розгортався і загальноросійський революційний рух. Вище вже згадувалося про такі його прояви, як діяльність масонських організацій, декабристський рух, діяльність революційних демократів 60-х рр. Наступним етапом загальноросійського революційного руху стала діяльність революційних народників 70-80-х рр., представлених, переважно, різночинною інтелігенцією.
Програма керівного органу народників - організації "Земля і Воля", створеної у 1876 р., передбачала захоплення влади шляхом насильницького перевороту, здійснення демократичних перетворень, передачу землі, фабрик і заводів у народну власність. Економічною й адміністративною одиницею нового суспільства вважалася селянська община. Народники 70-х рр. розгорнули широку пропаганду серед селянства (так зване "ходіння в народ") з метою викликати протест проти влади і збройні бунти. У 80-тих рр. відбулася радикалізація народницького руху. Частина народників, об'єднавшись у 1879 р. в організацію "Народна Воля", зосередила діяльність на політичному терорі. 1 березня 1881 р. в результаті терористичного акту народовольців загинув імператор Олександр ІІ. У відповідь уряд посилив репресії, розгромивши гуртки і групи народників, засудивши до страти їх керівників та активних учасників. Серед них були українці Софія Перовська, Микола Кибальчич, Андрій Желябов, Дмитро Лизогуб, Володимир Малинка. Не дивлячись на жорсткі репресії, народницький рух не припинявся до кінця 80-х рр. XІX ст. Стосунки між національно-визвольним і загальноросійським революційним рухами були неоднозначними. З одного боку, єднанню рухів сприяла їх спрямованість проти самодержавства на соціальні перетворення. Але ж, з іншого боку, нехтування інтересів української справи відштовхувало від загальноросійських революційних організацій учасників українського визвольного руху.
Наприкінці ХІХ ст. відбувається політизація національно-визвольного руху. Але тільки в 90 - х рр. XІX в . український національний рух вийшов на якісно новий рівень, характерною ознакою якого була його політизація і створення українських національних партій. На політичну арену вийшло нове покоління діячів, яке не хотіло задовольнятися лише дозволеною урядом культурницької діяльністю .
Перші українські політичні партії виникли в Галичині . Це були :
.Русько-українська радикальна партія (1890 р.). [ Лідери : І. Франка, М. Павлик, А. Терлецький. Вперше постулат незалежності України був поставлений у книзі Ю. Бачинського "Украйна іррідента " ( 1895р. ) та нової редакції РУРП (1895 р.) ] .
. Українська національно-демократична партія (1899 р.). [ Лідери : І. Франко, М. Грушевський . Наймасовіша і впливова ] .
. Російсько-український християнський союз (1896 р.). [ С. Сембратович, галицький митрополит. Партія клерикального характеру ] .
Характерною ознакою політичного руху в Галичині було те, що тут на відміну від Наддніпрянської України, ідея політичної самостійності була домінуючою, вона стала гаслом український змагань. Щодо українського національного руху в Російській імперії, то тут у 90- х рр. тільки закладалася база, фундамент тих процесів, які принесли свої плоди десятиліттям пізніше.
На території Придніпровської Україні в 1891 р. виникло таємне товариство " Братство Тарасівців" (І. Липа, М. Байздренко, В. Боровик, М. Базькевіч ), яке вперше після Т. Шевченко заявив, що його мета - "дати Україні національну свободу " . 1898-99 рр. . Відбулися дві з'їзду студентських громад. І, нарешті, в 1900 р. в Харкові була утворена перша політична українська партія в Російській імперії - Революційна українська партія (РУП) [ Лідери : Д. Антонович, М. Русов, Л. Мацієвич, Б. Камінський].
На прохання Д. Антоновича програму партії ( РУП) підготував М. Міхновський. Вона вийшла окремою брошурою під назвою "Самостійна Україна, " де вперше була поставлена ідея незалежності України як програмна мета . На жаль, до 1917 року ця ідея не була панівною в українському політичному русі, оскільки більшість українських політичних партій стояли на принципах федералізму і автономізму .
В данній роботі, системно викладено й узагальнено численні факти з історії науково-культурної й політичної діяльності українських організацій - громад та молодіжних угрупувань на другому етапі національного руху в Наддніпрянській Україні, розкрито роль їхніх діячів у виборенні національної волі для свого народу.
Робота написана за допомогою багатьох письменних ресурсів, а саме
-"ІСТОРІЯ УКРАЇНИ" навчальний посібник Б.Д.Лановик, М.В.Лазарович -О. К. Струкевич,
Історія України-Кучеренко А. А.
Діяльність «Громад» Півдня України по розгортанню українського культурно-освітнього руху у другій половині XІX ст.- ВО «Громада»: Історична довідка-Бойко О.Д.
Історія України: Навчальний посібник-Л. В. Чорна.
Громадівський рух 60-70-х рр. XІX ст. у контексті українського національного відродження-Драгоманов М. П.
Австро-руські спомини (1867-1877)-Катренко А. Український національний рух XІX ст.
Також, деяка інформація взята з інтернету, з багатьох інтернет ресурсів.
Серед них: ://pіdruchnіkі.ws, ://www.twіrpx.com,://uk.wіkіpedіa.org, ://neoland.ru, ://hіstory.vn.ua, ://school.xvatіt.com, ://hіstua.com, та інші .