МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Курсова робота
з предмету: «Цивільне право України»
на тему: «Договір контрактації сільськогосподарської продукції»
Львів 2014
Зміст
Вступ
Розділ 1. Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції
.1 Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
.2 Сторони в договорі контрактації
.3 Предмет договору контрактації
.4 Види договорів контрактації
Розділ 2. Зміст та виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції
Розділ 3. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації сільськогосподарської продукції
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. У сучасних умовах, коли йде активізація підприємницької діяльності аграрних товаровиробників, найбільшого значення набувають договори в сфері реалізації сільськогосподарської продукції. Це пов'язано з реформуванням аграрного сектора економіки, а також з появою нових договірних відносин, регульованих різними нормами права. Договори, по своїй суті, забезпечують реалізацію тих або інших інтересів договірних суб'єктів, до них відносяться і договори на реалізацію сільськогосподарської продукції [2, с. 116].
Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств і товариств селянських (фермерських) домашніх підсобних господарств охоплює собою цілеспрямовану з метою забезпечення реалізації і одержання прибутку організацію збуту (продажу) виробленої сільськогосподарської продукції. Здійснення збуту (продажу) вироблених і виготовлених продуктів харчування та сільськогосподарської сировини становить собою, по-перше, реалізацію виробником належного йому права власності на цю продукцію, реалізацію його права розпорядження нею; по-друге, організація збуту (продажу) своєї продукції є проявом його права на підприємницьку діяльність; по-третє, раціональна організація збуту (продажу) продукції забезпечується одержання її власником відповідного прибутку (доходу), без чого виробничо-господарська діяльність була б недоцільною і непотрібною.
Поетапний перехід від системи планового сільського господарства до ринкової системи аграрних відносин вніс кардинальні зміни в сферу регулювання договірних початків сільськогосподарських підприємств. Тим самим було прийняте рішення про перехід на держзамовлення і держконтракт при закупівлі сільськогосподарської продукції і відмовленні від державних планових завдань. Поняття і зміст цих договорів визначені ЗУ "Про поставку продукції для державних потреб" [7, ст. 9]. Відповідно до ст. 1 цього Закону державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, у якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і регулюються взаємини замовника і виконавця.
До таких договорів належить і договір контрактації, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити і передати заготівнику такої продукції у власність, повне господарське відання або оперативне управління вироблену ним продукцію в зумовлені договором строки в кількості і асортименті, передбачених цим договором, а заготівник зобов'язується сприяти виробнику у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти і оплатити її за обумовленими цінами.
Сучасна організація продовольчого ринку дає можливість створити альтернативну форму реалізації сільськогосподарської продукції, якоюсь мірою спростити саму процедуру її продажу, установити визначену паритетність між договірними партнерами в застосуванні ринкових цін, що сприяє реалізації взаємних інтересів і т.д. Саме здійснення цих задач повинне стати основою в договірних відносинах між товаровиробником і державою.
Об'єктом дослідження виступає договір контрактації сільськогосподарської продукції, його значення і роль у цивільному законодавстві.
Предметом дослідження виступають норми чинного Цивільного законодавства та інші нормативно-правові акти, а також доктринальні положення цивільного права щодо договору контрактації.
Мета роботи - дослідити всі властивості договору контрактації сільськогосподарської продукції, його зміст, права, обов'язки та відповідальність сторін за невиконання договору контрактації сільськогосподарської продукції.
Під час написання роботи були використані такі методи, як аналіз, співставлення, компаративістський.
При написанні роботи були використані праці таких видатних вчених: Харитонова Е.О., Пріпитка Д.Н., Підопригори О.А., Бобрової Д.В., Погребного А.А., Сергєєва А.П., а також праці багатьох інших вчених.
Розділ 1. Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції
.1 Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
Формування державних ресурсів сільськогосподарської продукції, забезпечення населення продовольством, а переробних підприємств - необхідною сировиною значною мірою залежить від чітко налагодженої системи договірних відносин із закупівель цієї продукції у її виробників. Забезпечення потреб у продукції сільського господарства для бюджетної сфери, формування державного резервного та елітного насіннєвих фондів і генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт. Виробники сільгосппродукції самостійно розпоряджаються своєю продукцією, реалізуючи її за державними контрактами та іншими договорами через біржі, торгові та контрактові будинки, заготівельні та посередницькі організації.
Формування нових методів управління та вдосконалення технології АПК неможливе без моніторингу реального економічного обігу, стабільності цін, оптимізації системи розрахунків, створення товарно-кредитної системи. Ці та інші завдання є прерогативою біржового сільськогосподарського ринку, від стану якого залежить і рівень активності товаровиробника, і напруженість торгових відносин, і перспективи ситуації на ринку загалом [13, с.12].
В міру налагодження діяльності спеціалізованих аграрних бірж закупівлі частини сільгосппродукції здійснюються шляхом торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами на цих біржах. Оскільки біржова торгівля сільгосппродукцією ще не досягла належного рівня, заготівельні та інші організації закуповують цю продукцію безпосередньо у її виробників переважно за договорами контрактації.
За договором контрактації виробник сільгосппродукції зобов'язується виробити і передати заготівельникові такої продукції (контрактантові) у власність, повне господарське відання або оперативне управління вироблену ним продукцію в обумовлені договором строки у кількості та асортименті, передбачених цим договором, а контрактант - сприяти виробникові у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти та оплатити її за обумовленими цінами.
Контрактація сільськогосподарської продукції опосередковується відповідним договором, передбаченим § 4 гл. 54 ЦК України.
Договір контрактації, що є одним з різновидів договору купівлі-продажу, регулює відносини, пов'язані з закупівлею сільськогосподарської продукції, вирощеної або виготовленої сільськогосподарськими виробниками.
Відносини, пов'язані з реалізацією продукції, зробленої в сфері сільськогосподарського виробництва, відрізняються значною специфікою, що, зокрема, пов'язано зі значним впливом природних факторів і сезонним характером виробництва.
До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж і положення про договір постачання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом можуть бути передбачені особливості складання і виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції (ст. 713 ЦК України).
Договір контрактації є двостороннім, концесуальним, оплатним.
Оплатність відносин виражається в оплаті закуповуваної продукції.
Характер розподілу прав і обов'язків у договорі контрактації дає підставу віднести його до двостороннього. Це значить, що обидві сторони взаємно приймають на себе обов'язки та у кожної з них, відповідно, виникає право вимоги до іншої сторони.
Договір контрактації має плановий характер. Він укладається на основі й у виконання державних замовлень, розпорядження яких обов'язкові для обох сторін. Державне замовлення може визначати правовідносини сторін по закупівлі, структуру договірних зв'язків, основні умови договору [1, с. 248].
Відносини, пов'язані з державним замовленням, регулюються ЗУ "Про поставку продукції для державних потреб" від 22.12.95 р. і Постановою КМ України "Про порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їхнім виконанням" від 29.02.96 р. № 266.
Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, котрі випливають з державного замовлення або передбачені чинним законодавством [15, cт. 9].
Відповідно до ЗУ "Про поставку продукції для державних потреб", особливості, що виникають у зв'язку з поставкою (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства регулюються окремими актами законодавства України [7, ст. 9].
Договір контрактації опосередковує відносини по заготівлі сільськогосподарських продуктів і сировини, що складають основу добробуту будь-якого суспільства. Специфіка сільськогосподарського виробництва - сильна залежність від погодних умов, висока питома вага інших випадкових факторів, що впливають на результат (хвороби і шкідники рослин і т.д.), - робить виробника сільськогосподарської продукції економічно більш слабкою стороною договору (у відмінність, наприклад, від продавця за договором поставки). Тому основна спрямованість юридичного нормування відносин по контрактації - це підвищення рівня правового захисту виробника-продавця з метою зрівняння його економічних можливостей з можливостями покупця.
1.2 Сторони в договорі контрактації
Сторонами у договорі контрактації є, з одного боку, замовник (контрактант) - підприємства, організації, на які у встановленому порядку покладено функції державної закупівлі сільгосппродукції (заготівельні, переробні, торговельні тощо). Зокрема, замовниками сільгосппродукції, що реалізується за державним контрактом, виступають міністерства, відомства, установи та організації, яким виділено з цією метою кошти з державного бюджету. Замовниками продукції за регіональними державними контрактами можуть бути організації, яким виділено кошти з місцевого бюджету. Заготівельник може визначити у договорі контрактації і третю особу (одержувача), на користь якої потрібно здійснити виконання договору.
Друга сторона в договорах контрактації - це підприємства та організації будь-яких форм власності, що виробляють сільгосппродукцію. Визначення поняття "сільськогосподарський виробник" законодавство не дає, але ЗУ "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. № 469/97-ВР визначає поняття "сільськогосподарський товаровиробник", куди відносить: фізичних або юридичних осіб незалежно від форми власності та господарювання, в яких валовий дохід, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та (або) поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 % загальної суми валового доходу [9, с.7]. Це обмеження не поширюється на осіб, які мають особисті підсобні господарства. До них належать колективні сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) та інші господарства, підсобні господарства об'єднань у промисловості, дослідно-виробничі господарства сільськогосподарських навчальних закладів і науково-дослідних інститутів, селекційні та дослідні станції порядок, особливості створення та діяльності яких врегульовані ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р [11, с. 23]. № 2114 -ХП, "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. № 973 -ІУ [10, с. 18] та ін. Правом реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам наділені також члени особистого селянського господарства (ст. 7 ЗУ "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 р. № 742- ІУ) [5, с. 27]. Однак діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не є підприємницькою. Отже, коротко - сторони у договорі можна назвати так: заготівельник і господарство. Іноді заготівельник видає господарству так звану відвантажувальну рознарядку про відправку продукції не за своєю адресою, а за адресою іншої організації-одержувача, з якою він перебуває у договірних відносинах з поставки. Тоді просування сільгосппродукції від господарства до споживача (промислового чи торговельного підприємства) оформляється двома договорами - договором контрактації і договором поставки. Договір поставки зв'язує заготівельника та одержувача продукції [11, с. 23].
Держава і громадяни, що не мають статусу підприємця, не можуть брати участь у договорі контрактації. У випадку закупівель сільськогосподарської продукції для державних нестатків інтереси держави представляють спеціальні особи - державні замовники. У цій ролі, як правило, виступають органи виконавчої влади.
Специфікою цього договору є те, що:
) він являє собою замовлення держави сільськогосподарському виробнику на необхідну продукцію;
) його предметом може бути тільки сільгосппродукція, і, як правило, на момент укладення договору цієї продукції ще немає в натурі;
) однією з сторін договору є безпосередньо виробник продукції, що передається;
) на заготівника покладаються певні обов'язки щодо надання сприяння заготівникам (таким чином договір контрактації певною мірою опосередкує відносини з виробництва продукції).
1.3 Предмет договору контрактації
Предметом договору контрактації є сільгосппродукція у сирому вигляді або така, що пройшла первинну обробку. ЦК України не дає визначення поняття "сільськогосподарська продукція". Таке поняття встановлює ст. 1 ЗУ "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" [6, с. 34] від 13 вересня 2001 р. № 2681-III.
Сільськогосподарська продукція - це будь-яка продукція тваринного і рослинного походження, що підпадає під визначення першої-двадцять четвертої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка затверджена постановою КМ України від 31 серпня 1998 р. № 1354 "Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності" [16, ст. 1305].
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції (ст. 713 ЦК України). На сьогодні спеціальних нормативних актів, які регулювали б договір контрактації, не прийнято.
Проте при укладенні договору сторони можуть передбачити, що в рахунок виконання зобов'язань щодо здачі продукції у свіжому (натуральному) вигляді господарство частину продукції продає у переробленому вигляді. За предметом і змістом договір контрактації близький до договорів купівлі-продажу і поставки [12, с. 98].
З легального визначення контрактації можна укласти, що його предметом ("продукцією") є речі, обумовлені родовими ознаками, причому в більшості випадків - це речі обмеженого роду (наприклад, не виноград узагалі, а лише вирощений даним господарством від визначеної лози). Таке тлумачення обґрунтовується ще і тим, що головною метою законодавчого регулювання контрактації є забезпечення інтересів виробника, тобто особи, що веде масове виробництво сільськогосподарської продукції. При передачі за договором індивідуально - визначеної речі (наприклад, конкретної корови) специфіка власне сільськогосподарського виробництва втрачається, а виходить, немає необхідності в застосуванні спеціальних норм про контрактацію.