Конвенція по запобіганню забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів 1972 р. Одним з згубних явищ, що сприяють не тільки забрудненню, а й отруєння Світового океану, є використання деякими країнами його морського дна для захоронення радіоактивних відходів та відпрацьованої сировини хімічного виробництва. Це не лише завдає непоправної шкоди тваринному та рослинному світу океану, а й отруєні води його стають небезпечними для існування самої людини. Для запобігання подібної злочинної практики і була прийнята ця Конвенція [8].
Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення з суден 1973 р. (з наступними поправками) містить техніко-юридичні норми для запобігання забрудненню моря не тільки нафтою, але й іншими шкідливими речовинами, які перевозяться на судні чи утворюються в процесі їх експлуатації. Конвенція забороняє скидання в море всіх видів пластмас, включаючи синтетичні троси, риболовні сіті і пластмасові мішки для сміття [10].
Конвенція передбачає:
а) заборону на скидання і забруднення Світового океану з будь-яких суден, за винятком військових кораблів і суден, що використовуються на державній некомерційній службі;
б) заборону на будь-яке скидання в море нафти і нафтоводяної суміші з суден; в) встановлення особливих районів з жорстким режимом, де скидання небезпечних речовин повністю і в категоричній формі заборонено.
Відповідно до прийнятої конвенції, кожне судно повинне мати сертифікат - свідоцтво про те, що корпус, механізми й інше оснащення знаходяться в справному положенні й не завдають шкоди морю. Відповідність сертифікатам перевіряється інспекцією при заході в порт.
Значення охорони води підтримує "Водна хартія", прийнята в травні 1976 року європейськими країнами:
. Без води немає життя. Вода - цінний абсолютно необхідний людині ресурс.
. Запаси якісної води не безкінечні, тому їх охорона, економія і там, де це можливо, примноження, стають все більш важливою справою.
. Забруднюючи воду, людина шкодить собі і всім живим організмам.
. Якість води повинна відповідати санітарним нормам і допускати її використання.
. Використану воду необхідно повертати у водойми в такому стані, в якому не може перешкодити її подальшому використанню для громадських, індивідуальних потреб.
. Значну роль у збереженні водних запасів відіграє рослинний покрив, особливо ліс.
. Водні ресурси необхідно обраховувати і реєструвати.
. Доцільність використання вод повинні регулювати відповідні органи.
. Кожен з нас зобов'язаний заради блага всіх витрачати воду економно і з толком.
. Управління водними ресурсами має ґрунтуватися не стільки на адміністративних і політичних кордонах, скільки на природних кордонах водозбірних басейнів.
. Вода не знає кордонів, тому в її охороні та використанні необхідно міжнародне співробітництво.
Найвідомішою є конвенція ООН 1982 р. з морського права («Хартія морів»), у обговоренні якої брало участь 156 країн, 20 міжурядових і понад 60 неурядових міжнародних організацій. За цією конвенцією держави, які підписали угоду, мають зберігати морське середовище та захищати його від забруднення. Це стосується всіх джерел забруднень незалежно від того, де вони розташовані - на суші або на морі. З метою запобіганню забруднення морського середовища з джерел, що розташовані на суші, держави зобов'язалися розробляти своє національне законодавство і урахуванням міжнародних стандартів і правил. Аналогічні вимоги поширюються і на морські судна, які плавають під прапорами цих країн [7].
З метою захисту економічних інтересів прибережних держав конвенцією 1982 р. передбачено встановлення в Світовому океані 200-мильних економічних зон. Цим державам надано право на розвідку, розробку та збереження природних ресурсів, які належать до живої та неживої природи, зокрема тих, що знаходяться на дні, в надрах і водах океану, а також право на управління цими ресурсами. Конвенція містить положення, які регулюють експлуатацію окремих видів живих ресурсів у економічній зоні.
У «Хартії морів» визначено також вимоги щодо охорони морського середовища під час освоєння ресурсів морського дна поза зонами національної юрисдикції. Для постійного стеження за станом Світового океану створюється міжнародна служба моніторингу. Добрі результати дає застосування з цією метою космічних методів стеження - з спеціальних супутників можна оперативно помітити нафтові плями в Світовому океані, слідкувати за кількістю стоків, що виносяться "річками й навіть помічати танкери, капітани яких скидають в море подалі від берега брудні промив очні води. З 1993 року було заборонено скидання рідких радіоактивних відходів ( РРВ ), але кількість їх неухильно зростає. Тому з метою захисту навколишнього середовища в 90-ті роки стали розроблятися проекти очищення РРВ.
У 1996 році представники японських, американських і російських фірм підписали контракт на створення установки з переробки РРВ, що скупчилися на Далекому Сході Росії. На реалізацію проекту уряд Японії виділив 25,2 млн доларів.
В даний час діє більше 100 універсальних та регіональних договорів з охорони живих морських ресурсів і регулювання рибальства.
Постійно збільшується число міжнародних конвенцій з охорони морів і океанів та життя в них. Держави намагаються спільними зусиллями співпрацювати у сфері управління морськими ресурсами і визначення квот у галузі промислового рибальства. Незважаючи на те, що ці зусилля були підтримані, результати все ще не зовсім обнадійливі.
У 2005 році Європейська комісія
запропонувала тематичну стратегію, спрямовану на захист та збереження морського
середовища. Метою цієї стратегії є забезпечення до 2021 року належного стану
довкілля у морських водах ЄС та захист бази морських ресурсів, від яких
залежить економічна і соціальна діяльність. Морська стратегія є складовою
Морської політики ЄС, яка охоплює екологічні аспекти, метою якої є реалізація
економічного потенціалу морів і океанів повною мірою за умови гармонійного
поєднання з морським навколишнім середовищем.
.2 Методи очищення вод Світового
океану
Про важливість води і про широку сферу її застосування говорити мабуть зайве. Проте останнім часом все актуальнішою стає тема її очищення, адже в результаті життєдіяльності людини запаси чистої води стрімко скорочуються. Існують різноманітні методи очищення води від забруднень і кожен з них має свої переваги та недоліки.
Основні засоби боротьби з нафтовим забрудненням :
створення методів та засобів, що попереджують забруднення шляхом вдосконалення технологічних процесів та засобів, які виключають утворення форм нафти, що важко видаляються з води; - за можливості повне видалення нафтового забруднення (якщо воно випадково чи спеціально виникло в результаті розливу нафти на поверхні моря) або інтенсифікація природного біологічного та хімічного розкладання шляхом управління формами нафти з використанням фізико-хімічних процесів;
прийняття заходів, що обмежують скидання нафти та нафтопродуктів у море, створення механічних методів та засобів боротьби із забрудненням.
З метою попередження забруднення моря нафтою перш за все необхідно вдосконалювати технологічні процеси добування, транспортування, зберігання, переробки, застосування нафти чи нафтопродуктів, виключити скидання стічних вод, до складу яких входить нафта. Адже щорічно в результаті технологічної діяльності утворюються десятки мільярдів кубометрів водонафтових емульсій. Способи їх очищення від нафти дорогі та малоефективні, тому стічні води, що містять нафту, є джерелом глобального забруднення нафтою гідросфери, поставляючи у Світовий океан понад 10 % нафтових забруднень.
У сьогоднішній час на міжнародному, регіональному та державному рівнях прийнято ряд конвенцій, законів та правил, що покликані попередити нафтове забруднення Світового океану. Практична реалізація всіх цих заходів значною мірою залежить від їх наукового обґрунтування та технічного забезпечення. Фізико-хімічні та хімічні методи, мають свої переваги та недоліки. На мою думку, фізико-хімічні та хімічні методи боротьби більш гнучкі, препарати для їх здійснення можна швидко доставити до місця аварійного розливу нафти, та деякі з препаратів здатні інтенсифікувати природні процеси в морі.
Заборонено злив нафтовмісних вод з танкерів, всі скидання з них повинні викачуватися тільки на берегові приймальні пункти. Інститут океанології РАН розробив емульсійний метод очищення морських танкерів, що повністю виключає потрапляння нафти в акваторію. Він полягає в додаванні до промивної води декількох поверхнево-активних речовин, що дозволяють здійснити на самому судні очищення без скидання забрудненої води або залишків нафти, яку можна згодом регенерувати для подальшого використання. З кожного танкера вдається відмити до 300 т нафти. З метою запобігання витоків нафти вдосконалюються конструкції нафтоналивних суден. Багато сучасних танкерів мають подвійне дно. При пошкодженні одного з них нафта не виллється, її затримає друга оболонка .
Капітани суден зобов'язані фіксувати в спеціальних журналах відомості про всі вантажні операції з нафтою та нафтопродуктами, відзначати місце і час здачі або зливу із судна забруднених стічних вод.
Для систематичного очищення акваторій від випадкових розливів застосовуються плавучі нафтозбирачі і бічні загородження. Також з метою запобігання розтіканню нафти використовуються фізико-хімічні методи. Створено препарат пінопластової групи, який при зіткненні з нафтовою плямою повністю його обволікає . Після віджимання пінопласт може використовуватися вдруге у якості сорбенту. Такі препарати дуже зручні через простоту застосування й невисокої вартості, однак їхнє масове виробництво поки не налагоджене. Також існують засоби, які вбирають речовину на основі рослинних, мінеральних і синтетичних речовин. Деякі з них можуть збирати до 90 % розлитої нафти. Головна вимога, що до них пред'являється, - це непотоплюваність.
Після збору нафти сорбентами або механічними засобами на поверхні води завжди залишається тонка плівка, яку можна видалити шляхом розбризкування хімічних препаратів, що її розкладають. Але при цьому ці речовини повинні бути біологічно безпечні.
У Японії створена й апробована унікальна технологія , за допомогою якої можна в короткий термін ліквідувати гігантську пляму. Корпорація «Кансай санге» випустила реактив ASWW, основний компонент якого - спеціально оброблене рисове лушпиння. Розпорошений по поверхні, препарат протягом півгодини всмоктує в себе викид і перетворюється на густу масу, яку можна стягнути простою сіткою.
Оригінальний спосіб очищення продемонстрований американськими вченими в Атлантичному океані. Під нафтову плівку на певну глибину опускається керамічна пластинка. До неї приєднується акустична пластинка. Під дією вібрації спочатку накопичується товстим шаром над місцем, де встановлена пластинка, а потім змішується з водою і починає фонтанувати. Електричний струм, підведений до пластинки, підпалює фонтан, і нафта повністю згоряє [9].
Для видалення з поверхні прибережних вод плям масел американські вчені створили модифікацію поліпропілену, що притягує жирові частинки. На катері-катамарані між корпусами помістили своєрідну штору із цього матеріалу, кінці якої звисають у воду. Як тільки катер потрапляє на пляму, нафта міцно прилипає до «штори». Залишається лише припустити полімер через валики спеціального пристрою, що віджимає нафта в приготовлену ємність.
Біологічне очищення води - широкозастосовний на практиці метод очищення побутових і виробничих стічних вод. Дія мікроорганізмів біопрепаратів полягає в тому, що в процесі своєї життєдіяльності вони виробляють ферменти, які здатні, розщеплювати жири, білки та інші складні речовини органічного походження на більш прості органічні речовини, які легко розкладаються ними до вуглекислоти і простих сполук азоту. Після додавання біопрепарату зростає концентрація мікроорганізмів, а отже і ступінь очищення.
Механічне очищення - оброблення стічних вод з метою руйнування або видалення з них певних речовин. Виділяють основні методи очищення:
а) проціджування;
б) відстоювання;
в) фільтрування.
Проціджування стічних вод здійснюється пропущенням води через решітки та спеціальне волокно. Грати, виготовлені з металевих стрижнів з зазором між ними 25 мм. Відстоювання ґрунтується на вільному осіданні ( спливання ) домішок. Відстійники використовують для очищення стічних вод від механічних частинок більше 0,1 мм і частинок нафтопродуктів.
Фільтрування застосовують для очищення стічних вод від домішок з малою концентрацією. Його використовують як на початковій стадії очищення так і далі при деяких методах фізико хімічного та біологічного очищення [5].
Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об'єктах, лісосплавних організацій, а також інші підприємства зобов'язані не допускати забруднення і засмічення вод внаслідок втрат масел, деревини, хімічних, нафтових та інших продуктів .
Однак, незважаючи на деякі успіхи в пошуку ефективних засобів, які ліквідують забруднення, про вирішення проблеми говорити рано. Тільки впровадженням нових методик очищень акваторій неможливо забезпечити чистоту морів і океанів. Центральне завдання, яке необхідно вирішувати всім країнам спільно, - запобігання забруднення.
Отже, на тепер прийнято низку
міжнародних декларацій і угод, серед яких найважливішими є Міжнародна конвенція
по запобіганню забрудненню з суден, конвенція про запобігання забрудненню моря
скидами відходів та іншими матеріалами, конвенція Організації Об'єднаних Націй
з морського права. Для очищення води використовують такі методи, а саме:
фізико-хімічні, біологічні та механічні.
ВИСНОВКИ
Майже три чверті забруднення океанів спричинено діяльністю людини. Моря і океани розчиняють і поглинають великий об’єм стічних вод, осаду стічних вод, нафти і нафтопродуктів, промислових відходів, що накопичуються переважно в глибинних шарах.
Джерела нафтового забруднення морського середовища дуже різноманітні, фактори, що впливають на форму забруднення, також численні, тому охорона морського середовища повинна здійснюватися комплексним шляхом, створюючи при цьому нові технологічні процеси, методи та засоби попередження забруднення, а також приймаючи закони щодо обмеження викидання нафти та нафтопродуктів у море (сьогодні на міжнародному, регіональному та державному рівнях прийнято ряд конвенцій, законів та правил, що покликані попередити нафтове забруднення Світового океану).
З метою попередження забруднення моря нафтою, перш за все, необхідно вдосконалювати технологічні процеси добування, транспортування, зберігання, переробки, застосування нафти чи нафтопродуктів, виключити скидання стічних вод, до складу яких входить нафта.
Порівняно з іншими хімічними речовинами, пестициди представляють велику небезпеку як для Світового океану, так і для здоров’я людини. Будучи поглинутими організмом-фільтратором (наприклад, одним з видів планктонних організмів), стійкі препарати можуть відкладатися в тканинах і потім потрапляти в організм риби. У подальших ланках харчового ланцюга дія речовин, що володіють кумулятивною властивістю, посилюється в кілька разів.
Пестициди, хлорорганічні та фосфорорганічні сполуки та інші синтетичні органічні сполуки потрапляють у моря головним чином з річок та атмосфери. Вважають, що морські ссавці і птахи страждають від впливу шкідливих органічних сполук. У морських птахів, зокрема, це проявляється у витонченні яєчної шкаралупи, що робить її крихкою і, відповідно призводить до скорочення кількості висиджених пташенят.
Метали потрапляють у океан різними шляхами - більшість разом з водами річок, що впадають в моря, або безпосередньо з атмосфери. Метали в чистому вигляді, розчинені в морській воді в невеликих концентраціях, і, за винятком окремих випадків, не створюють безпосередню загрозу для морських організмів.
Кількість відходів, що складаються головним чином з синтетичних матеріалів (мотузки, сітки, поліетиленові пакети, упаковки і автомобільні шини), в морі і особливо в берегових зонах постійно зростає. Вони часто стають причиною загибелі риб, птахів і морських ссавців. Накопичення відходів на берегах являє собою потенційну загрозу і погіршує санітарний стан і естетичний вигляд пляжів.