У протоці Кука: лінія, що з'єднує мис Паллісер (Нгаві) на південному краю Північного острова з маяком на мисі Кемпбелл (Ті Карака) Південного острова.

У протоці Фово (46° 45' S). Лінія, що з'єднує маяк на мисі Вайпапапа-Пойнт (168° 33' E) з Іст-Гед (47'02'S) острову Стюарт (Ракіура).

• Вели́ка Австралі́йська зато́ка — затока Індійського океану біля південного узбережжя Австралії. Затока утворилася близько 50 мільйонів років тому, коли Гондвана розпалася і Антарктида відокремилася від Австралії. Площа 484 тис. км².Глибина затоки до 5080 м.Припливи до 3,6 м.Зручних бухт немає.Найбільший порт — Аделаїда.Острови: архіпелаг Решерш (острови Саут-Іст та інші) на заході затоки, архіпелаг Ньютс, острів Сент-Франсіс, острови Інвестігейтор (острів Фліндерс та інші) — на сході. За даними Міжнародної картографічної організації найбільшим островом затоки є острів Кенгуру, але австралійська гідрографічна служба не включає острів до складу затоки.

• Аравійське море -розташоване в північно-західній частині Індійського океану. Воно займає Аравійську улоговину, чітко виділяється по контурах берегів і рельєфу дна. На заході межами моря служать берега півостровів Сомалі і Аравійського, на півночі і північному сході - берега півострова Індостан. Східний кордон виділяється по Мальдівському хребту, майже всі вершини якого виступають над водою, утворюючи острови. За південну кордон моря приймається Аравійському-Індійський хребет, що відокремлює море від решти акваторії океану.Глибини над вершинами хребта - 1500-2000 м, а глибина його рифтових ущелин - 3000-4000 м, місцями зростає до 5000 м.Площа моря - 4 221 тис. Км 2, об'єм - 14 005 тис. Км 3 (без заток Аденської, Оманської і Персидської, площа яких - 611 тис. Км 2, об'єм - 518 тис. Км 3), середня глибина - 3006 м , найбільша глибина - 5803 м.

• А́денська зато́ка — затока на заході Аравійського моря Індійського океану між Аравійським півостровом і півостровом Сомалі. Сполучається через Баб-ель-Мандебську протоку з Червоним морем. Площа 259 тисяч км², довжина приблизно 900 км, ширина до 300 км, глибина становить до 4 525 м. На півночі розташована бухта Аден.

Припливи неправильні півдобові, їх величина становить 2,9 м. Важливі порти: Бербера (Сомалі), Джибуті (Джибуті), Аден (з військово-морською базою Великої Британії; Ємен).

• Баб-ель-Манде́бська протока  — між Африкою (Еритрея і Джибуті) та Аравійським півостровом Азії, з'єднує Червоне море з Аденською затокою Аравійського моря в Індійському океані. Важливий морський шлях з Індійського океану у Червоне море до Суецького каналу.Найменша ширина 26,5 км, найменша глибина на фарватері 182 м. Островом Перім розділяється на 2 проходи — Великий (25 км шириною, відомий також як Дакт-ель-Маюн) і Малий (3 км шириною, відомий також як Баб-Іскандер — Протока Олександра). Біля африканського берега знаходиться також група невеликих острівців, відома як Сім Братів.Течія у протоці: взимку — поверхнева, що несе менш солону воду, до Червоного моря, і глибинна, з солонішою водою — з Червоного моря. Влітку стік солоних вод з Червоного моря здійснюється поверхневою течією (глибина до 25—50 м) і придонною течією (від 100—150 м до дна), приток вод у Червоне море — проміжною течією (глибина від 25—50 м до 100—150 м).Назва протоки пов'язана з небезпекою плавання через нього. Існує також арабська легенда, за якою назва дана на згадку про руйнівний землетрус, що стався тут у давнину.Протока має велике економічне і стратегічне значення, оскільки через нього пролягає шлях з Європи в східну і південну Азію і Австралію. У 2006, за оцінками, щодня 3,3 млн барелів (520 000 м³) нафти проходило протокою

• Червоне море— частина Індійського океану, між Африкою і Аравійським півостровом; Баб-ель-Мандебською протокою й Аденською затокою сполучене з океаном. На півночі має Синайський півострів, затоку Акаба і Суецьку затоку (з якої прямує Суецький канал). Після відкриття Суецкого каналу в 1869 році Червоне море стало частиною найважливішого водного шляху, по якому здійснюються морські перевезення між Європою і Азією. На півночі. Південні межі Суецької затоки [Лінія, що пролягає від Національного парку Рас-Мухаммад (27°43'N) до південної точки острова Шадуан (34°02'E) і звідти на захід по паралелі (27°27'N) до узбережжя Африки] та Акабської затоки [Лінія, що проходить від Рас-ель-Фасма на північний захід до острова Реквін (27°57′ пн. ш. 34°36′ сх. д.) через острів Тиран до його південно-західної точки і далі на захід по паралелі (27°54'N) до узбережжя Синайського півострова.

На півдні. Лінія, що з’єднує Хісн-Мурад (12°40′ пн. ш. 43°30′ сх. д.) та Рас-Сіян (12°29′ пн. ш. 43°20′ сх. д.)

• Суе́цький кана́л— судноплавний канал в Єгипті, який з'єднує Середземне й Червоне моря та дозволяє сполучення між Європою й Азією максимально коротким шляхом, замість обходу Африки або перевезення вантажів сушею. Канал було відкрито 17 листопада 1869 року. Він проходить між Порт-Саїдом на півночі й Суецом на півдні. Початкова довжина каналу становила 162,5 км, а його глибина — 8 м. Станом на 2010 р. довжина Суецького каналу становила 193,30 км, глибина — 24 м та ширина — 205 м[2]. Це найбільший завантажений міжнародний морський судноплавний коридор у світі. Канал не має шлюзів: морська вода вільно прямує каналом у Велике Гірке озеро з Червоного моря та водночас замінює випарувану воду. На ділянці каналу між Середземним морем та Великим Гірким озером течії практично немає. Канал є власністю Арабської Республіки Єгипет та експлуатується державною компанією Suez Canal Authority. Офіційно судноплавство каналом відкрите всім державам та регулюється Конвенцією про Суецький канал, проте у кількох випадках прохід суден вибірково або повністю заборонявся.

• Велике Гірке озеро -солоне озеро на трасі Суецького каналу. До нього примикає Мале Гірке озеро. Разом озера мають площу 250 км². На північ канал прямує озерами Манзала й Тимсах. Оскільки канал не має шлюзів, вода з Червоного і Середземного морів вільно поповнює ту воду, яка випарувалася з поверхні озера. Озера виступають своєрідним буфером для каналу, зменшуючи дію морських припливів.

• Середземне море: внутрішнє, міжматерикове море Атлантичного океану між Європою, Азією і Африкою. Омиває береги Іспанії, Франції, Італії, Монако, Мальти, Боснії і Герцеговини, Чорногорії, Хорватії, Словенії, Албанії, Греції, Туреччини, Республіки Кіпр, Сирії, Лівану, Ізраїлю, Єгипту, Лівії, Тунісу, Алжиру та Марокко. Гібралтарською протокою сполучене з Атлантичним океаном. Площа — 2 505 тисяч км², глибина — до 5 121 м (середня — 1 536 м). Середземним морем проходять важливі морські шляхи, що зв'язують Європу з Африкою з країнами Південної і Східної Азії. Середземним морем також проходять важливі торговельні шляхи, що зв'язують Україну із західними країнами, і лінії великого каботажу між чорноморськими та азовськими портами України.Найбільші порти: Марсель (Франція), Генуя, Трієст, Венеція (Італія), Пірей, Салоніки (Греція), Стамбул (Туреччина), Бейрут (Ліван), Хайфа (Ізраїль), Александрія (Єгипет), Алжир (Алжир), Сідра і Марса-Брега (Лівія), Барселона (Іспанія). Особливо велика роль Середземного моря у транспортуванні нафти.

• Адріати́чне мо́ре — напівзамкнуте море, висунута найдалі на північ частина Середземного моря, між Апеннінським і Балканським півсостровами. Площа моря складає 132 тис. км². На півдні межею Адріатичного моря є протока Отранто, яка з'єднує його з Іонійським морем. Міжнародна гідрографічна організація встановила таку межу Адріатичного моря на півдні: лінія прямує від гирла річки Бутрінті (англ. Butrinto River або англ. Vivari Channel) (Албанія, 39°44'N) до мису Караголь (Корфу, 39°45'N), далі уздовж північного узбережжя острова Корфу до мису Кефалі (39°45'N) і звідти до мису Санта-Марія-ді-Леука (Італія).

• Гібралта́рська прото́ка — відокремлює Європу від Африки та з'єднує Атлантичний океан і Середземне море. На північному березі протоки знаходяться Іспанія та володіння Великої Британії Гібралтар, на південному Марокко та іспанське місто Сеута. Ширина протоки 14-44 км; глибина на фарватері 300 і 900 м.Назва протоки походить з арабської: Джебель Тарік тобто Скеля Тарік[1], на честь мусульманського завойовника Тарік ібн Зіяда. Хоча іноді в арабських джерелах протоку називають Баб ель-Закат — Брама Милосердя.По берегах Гібралтарської протоки розташовані обривисті скельні масиви Гібралтарська скеля на півночі і Джебель-Муса на півдні, які в давнину називалися Геракловими або Геркулесовими стовпами (грец. Ηράκλειες Στήλες, лат. Columnae Herculis). Геркулесові стовпи позначали західний кордон класичного світу. Протока, що має велике стратегічне й економічне значення, була використана багатьма першими мореплавцями в їх подорожах через Атлантику і зараз має життєво важливе значення для Південної Європи, Північної Африки та Західної Азії як транспортний коридор. Велика частина історії Гібралтару — це суперництво між країнами за контроль над Гібралтарською протокою.

6. Графічна частина

7.Висновок

Оскільки я везу вантаж з Нової Зеландії до Європейських континентах , то в я вибрала,так як до Венеції і Уельси вести вантаж простіше і з меншими затратами ніж до всіх інших країн. В результаті розгляду всіх можливих шляхів зі Нової-Зеландії до Європейських континентах (Веллінгтон - Венеція,Окленд - Уельса).

Я вибрала, Веллінгтон-Венеція так як він є найкоротшим, найбезпечнішим і вантаж не встигне втратити всі свої властивості.

Перелік використаних джерел

1) Алисов Н.В, Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник для вузов. – М.: Гардарики, 2003. – 704 с.

2) Мартыненко В.Т. География морского судоходства: Учебное пособие – Одесса: Феникс, 2006. – 248 с.

3) Таблицы морских расстояний (с приложением). Адм. № 9010 – М.: Изд-во «ГУНИО МО РФ», 2001. – 320 с.