Разом з проблемою збереження національної своєрідності оригіналу повстає також проблема передачі його історичного колориту. Епоха, при якій було створено літературний твір, накладає певний відбиток на художні образи. Перекладачі завжди працювали з творами, створеними в різні періоди історії. Досягнення збереження історичного забарвлення твору можливо тільки шляхом стилістичних відповідностей оригіналу, адже стилістичні засоби утілюють ті образи, які були специфічні для письменників певної епохи. Отже, питання про передачу історичного забарвлення твору не обмежується тільки однією категорією мовних елементів, а охоплює цілу систему стилістичних засобів.
Висновки
Можна зробити висновок, що художній переклад має двосторонній характер: з одного боку він є результатом міжлітературної комунікації, в той же час він багато в чому обумовлює і визначає її. Художні переклади розширюють сферу взаємоконтактів літератури однієї мови з іншими літературами світу. Чим більше першотворів перекладено мовою, тим багатшою стає культура. Як відомо, вичерпне відтворення всього словесного багатства оригінального тексту за допомогою прямих лексичних відповідників мови-реципієнта - це недосяжна для перекладу мета, але в ньому можна й потрібно домагатися адекватного передавання змісту, втіленого в художніх образах, а також належного збереження жанрово- стильових та структурно-композиційних особливостей оригіналу. Отже, перекладач повинен бути не лише ерудованим і мати достатні, принаймні для перекладу, знання, але й інтуїтивно відчувати текст та кращий варіант перекладу слова, фрази чи речення. Необхідним для нього є вміння визначити те, які елементи у творі є головними і спробувати відтворити їх з усією можливою точністю зберігши при цьому індивідуальний стиль автора і в певних літературних ситуаціях активізуючи творчу функцію перекладу.
Перспективи подальших розвідок. Відбиття перекладацьких проблем через призму комунікативних процесів надасть безсумнівну допомогу у вирішенні теоретичних і практичних питань сучасного перекладознавства. Навіть попередній аналіз дозволяє побачити перспективність цього напряму у вирішенні вічних питань, що стоять перед перекладачами художньої літератури.
ЛІТЕРАТУРА
1. Дюришин Д. Художественный перевод в межлитературном процессе / Д. Дюришин // Проблемы особых межлитературных общностей. - М. : Наука, 1993. - 312 с.
2. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение : [учеб. пособ.] / Вилен Наумович Комиссаров. - М. : ЭТС, 2001. - 424 с.
3. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу : [навч. посіб.] / Віктор Вікторович Коптілов. - К. : Юніверс, 2003. - 280 с.
4. Марковина И.Ю. Влияние национальной специфики языка и культуры на процесс межкультурного общения / И.Ю. Марковина // Речевое общение : проблемы и перспективы. - М. : ИНИОН АН СССР, 1983. - С. 187-212.
5. Тарасов Е.Ф. Язык как средство трансляции культуры / Е.Ф. Тарасов // Язык как средство трансляции культуры. - М. : Наука, 2000. - С. 45-54.
6. Уфимцева Н.В. Сознание, слово, культура / Н.В. Уфимцева // Коммуникативная лингвистика и коммуникативно-деятельностнный подход к обучению языкам : памяти Г. В. Колшанского. - М. : Наука, 2000. - 253 с.
7. Шамне Н.Л. Актуальные проблемы межкультурной коммуникации : учеб. пособие / Николай Леонидович Шамне- Волгоград : Волгогр. ун-т, 1999. - 208 с.
8. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы) / Андрей Венедиктович Федоров: [учеб. пособ.]. - 5-е изд. -М. : ООО Филология три, 2002. - 416 с.