Материал: наказ254_Щитоп._залоза

Протокол надання медичної допомоги дітям хворим на Гострий тиреоїдит

Код МКХ 10 - Е 06.0

Визначення: Гострий тиреоидїт (гострий гнійний тиреоїдит) – гостре запалення щитоподібної залози (ЩЗ) бактеріальної етіології.

Формулювання діагнозу: Гострий тиреоїдит, еутиреоз.

Критерії діагностики:

1. Клінічні:

Анамнез:

• Перенесена гнійна інфекція (гострий тонзиліт, отит, парадонтит, тощо), сепсис, імунодефіцит. Збудник (Staphylococcus aureus, стрептококки, Escherihia coli, рідше гриби) потрапляє до ЩЗ гематогенно або лімфогенно).

• Проникаючі травми щитоподібної залози.

• Пороки розвитку щитоподібно-язичної протоки (щитоподібно-язичний свищ, киста).

Клініка:

• Підвищення температури тіла до фебрільних цифр.

• Швидке збільшення ЩЗ (часто асиметричне) з характерним ущільненням і болем при пальпації, з іррадіацією болю у вухо, потилицю, нижню щелепу.

• Збільшення шийних лімфовузлів

• Шкіра над ЩЗ червона, гаряча, може визначатись флуктуація.

2. Параклінічні:

   1. Обов‘язкові

• У загальному аналізі крові - лейкоцитоз зі зрушенням уліво, помірне прискорення ШОЭ.

• На УЗД щитоподібної залози – не чітко окреслені ділянки зниження ехогенності аюбо анехогенні.

• зазвичай зберігається еутиреоз. Можливе незначне транзиторне підвищення рівнів Т3 і Т4 (деструктивного характеру)

• При пункційній біопсії проводять морфологічне і бактеріологічне дослідження пунктата (з визначенням чутливості флори до антибактеріальних препаратів). При біопсії можна отримати гнійний вміст.

1. Додаткові

• При сцинтіграфії ЩЗ з Тс ^99m або І ¹²³ –„холодні” ділянки.

Диференційна діагностика:

* При підозрі на гострий тиреоїдит обов'язковим є дослідження аспірата з визначенням чутливості флори до антимікробних препаратів.

Лікування

• Консервативне - проводиться в ендокринологічному відділенні в гостро му періоді хвороби

• Антибактеріальна терапія у віковому дозуванні. На початку лікування – антибіотики широкого спектру дії, відповідно до чутливості флори, що висіяна з біоптата

• Не стероїдні протизапальні препарати коротким курсом у віковому дозуванні

• Симптоматичне, при транзиторному тиреотоксикозі -  - адреноблокатори.

• Тривалість лікування - 3-4 тижня

• Хірургічне лікування - при абсцедуванні – розкриття та дренування абсцесу, усунення анатомічного дефекту.

Критерії ефективності лікування

• Одужання пацієнта: відсутність клінічних і параклінічних проявів хвороби (лабораторних, УЗД щитоподібної залози).

• Відсутність рецидивів.

• Відсутність ускладнень.

Результат захворювання:

• Як правило, повне видужання.

• Можливі ускладнення

  • Гнійний медіастеніт

  • Флегмона шиї,

  • Сепсис

  • мимовільне розкриття абсцесу назовні або в середостіння;

  • шийний тромбофлебіт;

  • рецидивуючий перебіг, що погіршує прогноз.

Профілактика

Санація первинних вогнищ інфекції

Диспансерне спостереження

Затверджено

Наказ Міністерства охорони здоров‘я України

від ___________ №___

Протокол надання медичної допомоги дітям хворим на Підгострий тиреоїдит

Код МКХ 10 - Е 06.1

Визначення: Підгострий тиреоїдит – запальне захворювання щитовидної залози, що проявляється синдромом тиреотоксикозу, а також локальною та загальною інфекційно-запальною симптоматикою.

Синоніми: підгострий гранульоматозний тиреоїдит, тиреоїдит де Кервена.

Формулювання діагнозу: Підгострий тиреоїдит, тиреотоксикоз.

Критерії діагностики

1. Клінічні

   1. Анамнез

• зв'язок з перенесеною 1-2 тижня тому вірусною інфекцією

1. Клініка:

• біль в проекції щитоподібної залози з іррадіацією в шию, вухо, нижню шелепу, потилицю, біль при ковтанні, можлива дисфагія.

• помірне збільшення щитоподібної залози, частіше асиметричне, тканина залози щільна, болюча при пальпації;

• підвищення температури тіла, частіше до субфебрильних цифр;

• клінічні ознаки тиреотоксикозу легкого або середнього ступеня (слабкість, відчуття серцебиття, пітливість, емоційна лабільність, тахікардія, тощо). Тиреотоксикоз носить транзиторний, деструктивний характер і триває зазвичай протягом перших 1-4 тижнів.

• надалі, протягом 2-9 місяців, можлива зміна тиреоїдної функції: від легкого гіпотиреозу, до эутиреозу.

• Можуть виникати рецидиви тиреоїдиту протягом 3-6 міс. зі зміною локалізації больового синдрому.

2. Параклінічні:

   1. Обов‘язкові:

• підвищення ШОЭ, при відсутності або помірно вираженому нейтрофільному лейкоцитозі або лимфоцитозі;

• При УЗД щитоподібної залози - ділянки зниженої ехогенності без чітких меж, що змінються у розмірах та локалізації при повторних дослідженнях.

• У стадії транзиторного тиреотоксикозу: рівень ТТГ помірно знижений, вТз, і вТ4 – підвищені.

1. Додаткові

• підвищення рівня -2-глобуліна

• підвищення рівня фібріногена

• При сцинтіграфії щитоподібної залози Тс 99 m – зниження накопичення радіофарм препарату залозою.

Диференційна діагностика – див. протокол лікування гострого тиреоїдиту

Лікування.

• При легкому перебігу хвороби - нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), наприклад, аспірин 65 мг/кг/добу кожні 6 годин, індометацин, ібупрофен, тощо.

• Глюкокортикоїди (у гострій фазі хвороби і при неефективності НПЗП), наприклад, преднізолон - 1 мг/кг/добу з поступовим повільним зниженням дози по 5 мг кожні 10 днів до підтримуючої (2,5-5 мг/добу).

• Тривалість лікування 1-1,5 – іноді 3 місяці.

• У разі наявності симптомів тиреотоксикозу - -адреноблокатори. Тиреостатичні препарати не призначаються, оскільки тиреотоксикоз є транзиторним.

• У разі рецидивуючого перебігу тиреоїдиту і за наявності противірусних антитіл - противірусні препарати.

Покази до госпіталізації в ендокринологічне відділення: Гострий період хвороби

Контроль ефективності лікування:

• Одужання: Відсутність симптомів хвороби, нормалізація формули крові, ШОЕ, даних УЗД,

• відсутність рецидиву хвороби

Результат захворювання:

• Як правило, видужання.

• Можливий рецидив захворювання.

• Первинний набутий стійкий гіпотиреоз (при значній деструкції щитоподібної залози).

• Спонтанна ремісія протягом 6 міс. – у 2/3 випадків, навіть у разі відсутності лікування

Профілактика: Санація первинних вогнищ інфекції

Диспансерне спостереження:

Затверджено

Наказ Міністерства охорони здоров‘я України

від ___________ №______

Протокол надання медичної допомоги дітям, хворим на хронічний Автоімунний тиреоїдит

Код МКХ 10 - Е 06.3

Визначення. Автоімунний тиреоїдит (АІТ) – хронічне захворювання, що у дитячому і підлітковому віці відрізняється рядом особливостей клінічної картини і перебігу, обумовлених недавнім дебютом захворювання і тому мінімальними морфо-функціональними змінами щитовидної залози (ЩЗ) на початкових стадіях імунопатологічного процесу.

Формулювання діагнозу:

• Автоімунний тиреоїдит, гіпертрофічна форма, зоб 2 ст. Еутиреоз.

• Автоімунний тиреоїдит, атрофічна форма. Гіпотиреоз, важка форма, стан декомпенсації. Вторинна (гіпотиреоїдна) анемія. Гіпотиреоїдна енцефалопатія 1 ст. Затримака росту і статевого розвитку.

Класифікація:

1. За функціональним станом ЩЗ:

• Гіпотиреоз

• Еутиреоз

• Тиреотоксикоз

2. За розмірами ЩЗ:

• Гіпертрофічна форма

• Атрофічна форма

3. За клінічним перебігом:

• Латентний

• Клінічний

4. По нозологічній формі:

• АІТ як самостійне захворювання

• АІТ у поєднанні з другими захворюваннями ЩЗ (підгострий тиреоїдит, вузловий зоб, ДТЗ)

• Як компонент автоімунного поліендокринного синдрому

Фактори підвищеного ризику АІТ (особливо в дівчинок і дівчин):

1. сімейний анамнез, обтяжений по автоімунним тиреопатіям (дифузний токсичний зоб, АІТ, автоімунна офтальмопатія);

2. преморбідний анамнез самої дитини з зобом, обтяжений по автоімунній соматичній патології (вітіліго, вогнищева алопеція, системний червоний вовчак, гемолітична анемія, автоімунні тромбоцитопатії, ревматоїдний артрит, целіакія, синдром Шегрена і т.п.) і/або по автоімунним ендокринопатіям (цукровий діабет типу 1, первинний гіпокортицизм нетуберкульозного генезу, кандідо-ендокринний синдром тощо);

3. обтяжений радіаційний анамнез у дитини з зобом — рентгенівське опромінення області голови, шиї і верхньої частини грудної клітки (з лікувальною метою) і/або низько-інтенсивне опромінення ЩЗ радіойодом і всього тіла радіоцезієм (унаслідок проживання з 1986 року в регіонах, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС)

4. обтяжений аллергологічний анамнез у дитини з зобом — поєднання трьох і більше алергійних проявів, особливо в пубертатному віці при тривалості процесу більше 7 років.

Критерії діагностики

Не існує способу постановки діагнозу АІТ, заснованого на застосуванні якого-небудь єдиного діагностичного критерію. Головним діагностичним принципом є застосування комплексного підходу:

• На перших етапах усім дітям із дифузним нетоксичним зобом (ДНЗ) (за клініко-пальпаторними даними), проводиться УЗД ЩЗ, а також визначення антитиреоїдних антитіл (АТПО або АМФ)

• Для уточнення функції ЩЗ і визначення фази перебігу АІТ - ТТГ, вТ₃, вТ₄ у сироватці крові.

• За особливими показниками — морфологічна верифікація із застосуванням тонкоголкової пункційної біопсії зоба (ТПБ).

1. Гіпертрофічна форма АІТ (зоб Хашимото) у дітей і підлітків діагностується за сукупної наявності наступних обов‘язкових ознак:

• Збільшення об‘єму ЩЗ більш 97 перцентилі нормативних значень для даної статі, з розрахунку на площу поверхні тіла (визначається за номограмою)