Отже, проголосивши незалежність, держава Україна на законодавчому рівні закріпила положення про те, що всі громадяни країни незалежно від їхнього етнічного походження є рівними. Це положення пізніше було закріплене в Конституції України. Також Конституція України 1996 р. у статтях 11, 92 п. 3 та 119 п. 3 запровадила у правову систему нашої країни термін корінного народу, однак без відповідного його визначення та без подання переліку корінних народів [8].
Чинне законодавство України у сфері забезпечення прав корінних народів формувалося під впливом внутрішніх відносин та міжнародного законодавства. Проте держава не завжди сприяла розв'язанню проблем у цій сфері. Законодавча база щодо забезпечення прав корінних народів потребувала кардинальної реформи. Для вдосконалення правових засад політики держави щодо захисту прав корінних народів неодноразово пропонувалися проєкти Закону України Про корінні народи. У 1999 р. до Верховної Ради було внесено проєкт № 4041 Закону «Про статус кримськотатарського народу». У зазначеному проєкті лише за кримськотатарським народом закріплювався статус «корінного народу», держава визнавала Курултай та Меджліс представницькими органами кримськотатарського народу з відповідними повноваженнями, але визначення самого поняття «корінний народ» не було. Згаданий законопроєкт відхилено і знято з розгляду [9].
В 2003 р. у ВРУ зареєстровано проєкт № 4098 Закону «Про статус кримськотатарського народу». Згідно з проєктом гарантувалася участь представників кримськотатарського народу у виборних органах та органах місцевого самоврядування; викладання в навчальних закладах кримськотатарської історії та культури тощо. Необхідно зазначити, що значна частина прав, які надавалися цим законопроектом, дублювала права, які гарантувалися Конституцією громадянам України. Тексту проєкту № 4098 швидше стосувався реабілітації та відновлення прав кримськотатарського народу після депортації 1944 року. У 2005 році цей проєкт відправлено на доопрацювання [10].
Уже після окупації Криму у 2014 р. до ВРУ подано проєкт № 4433 Закону «Про статус кримськотатарського народу». Відповідно до зазначеного законопроєкту статус корінного народу України закріплюється за кримськотатарським народом, що примусово був переселений з території Криму. Передбачалися гарантії держави щодо відновлення їх прав, чітко визначалися принципи державної політики та повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо відновлення прав цього народу. Також у законопроєкті сформульовано визначення «корінні народи» - народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є ця країна, споконвіку, у період її завоювання чи колонізації або в період встановлення наявних державних кордонів. [11]. Втім, 27 листопада 2014 року проєкт відкликано та знято з розгляду.
Того ж року до ВРУ поданий ще один проєкт № 4501 Закону «Про права корінних народів України». У законопроєкті пропонувалося визначення корінного народу - «автохтонна етнічна спільнота, яка компактно проживає та етногенез якої відбувся на території в межах лінії державного кордону України, яка становить етнічну меншість у складі населення України і не має власного державного утворення за межами України». А корінним народом України є кримські татари, караїми, кримчаки [12]. Після його розгляду у профільному комітеті ВРУ депутати дійшли висновку, що «положення зазначеного зако- нопроєкту мають декларативний характер і значною мірою дублюють Декларацію ООН про права корінних народів», рекомендувавши «повернути суб'єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання» [12].
У 2017 р. подано проєкт № 6315 Закону «Про статус кримськотатарського народу в Україні». Проєкт пропонував визначення таких термінів: корінний народ, корінний кримськотатарський народ, Меджліс кримськотатарського народу, а також закріпити за кримськотатарським народом статус корінного народу. Законопроєктом визначалися конкретні заходи з протидії асиміляції та забезпечення прав кримськотатарського народу. Значна увага зосереджувалася на питанні статусу та ролі представницьких органів кримськотатарського народу, необхідності їх представництва в органах місцевого самоврядування. Проте 29 серпня 2019 року проєкт відкликано та знято з розгляду [13].
Отже, в Україні з перших років незалежності тривав процес нормативно-правового врегулювання статусу корінного народу України. Згадані проєкти хоча і були спробою врегулювання проблеми корінних народів в Україні, однак містили низку недоліків, й жодний не отримав схвалення депутатів.
У контексті перспектив деокупації Криму та забезпечення прав корінних народів важливою є Постанова Верховної Ради № 1140-^1 від 20 березня 2014 р. «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», згідно з якою Україна гарантує захист та реалізацію невіддільного права на самовизначення кримськотатарського народу у складі суверенної і незалежної Української Держави, а також визнає Меджліс кримськотатарського народу, виконавчий орган Курултаю кримськотатарського народу та Курултай як вищий представницький орган кримськотатарського народу. Також Верховна Рада доручила Кабінету Міністрів України терміново подати проєкти законів України, нормативно-правових актів України, які визначають та закріплюють статус кримськотатарського народу як корінного народу України [14].
Окупація Криму спонукала до схвалення інших нормативних актів, насамперед Закону України від 15 квітня 2014 р. № 1207-УП «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». У населення тимчасово окупованої території України визначалися «захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин». Це означає, що Україна тим самим розглядає колективні права корінних народів як форму реалізації прав громадян України [15]. У Законі України від 17 квітня 2014 р. № 1223-УП «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» немає терміна корінні народи, водночас згадуються депортовані народи та кримськотатарський народ, це можна пояснити універсальністю документа, що охопив усі злочинні радянські депортації за національною ознакою [16].
18 травня 2021 р. Президентом України до ВРУ внесено законопроєт № 5506 Закону України Про корінні народи України (далі - Закон), прийнятий 1.07.2021. Таким чином держава Україна законодавчо врегулювала статус корінних народів в Україні, а також закріпила гарантії прав та свобод корінних народів. Попри низку недоліків, Закон позитивно сприйняли громадськість та представники корінних народів України.
Важливим моментом Закону є чітке визначення поняття «корінний народ» та перелік етнічних груп, які підпадають під це поняття. А саме: корінний народ України - автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України. Корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострову, є кримські татари, караїми, кримчаки [17].
Закон передбачає нові підходи до відносин між державою і корінним народом, що ґрунтуються на гарантіях участі корінного народу через представницькі органи у процесах прийняття політичних рішень з питань, що безпосередньо його стосуються; взаємодію через представницькі органи з органами влади та місцевого самоврядування; реалізацію заходів посиленої підтримки; гарантію індивідуальних та колективних прав; надання спеціального статусу представницьким органам; а також наявність окремої бюджетної програми з фінансового забезпечення діяльності представницьких органів (п. 2 Ст. 9). Однак відповідно до норм Закону у взаєминах з корінними народами, які не створили власних представницьких органів, держава приймає рішення щодо них без відповідних консультацій та інших форм взаємодії. У п. 4 Ст. 8 сказано «У разі відсутності у корінного народу України представницького органу або відсутності у такого представницького органу правового статусу... консультації не проводяться» [17]. У п. 3 Ст. 1, а також у п. 2 Ст. 2 Закону наголошується про представницькі органи корінних народів, які створюються та діють відповідно до Конституції та законів України. Проте в основному законі та інших законах немає згадки про наявність таких органів та механізми їх формування та функціонування.
У продовження питання забезпечення прав караїмів після окупації Криму відповідно до російського законодавства створена громадська організація караїмів, котра у 2016 р. ухвалила резолюцію про необхідність «признания крымских караимов коренным малочисленным народом Российской Федерации» [18]. Отже, є проблема: як забезпечити права корінного народу України караїмів, коли вони звернулися до РФ про набуття статусу «нечисленних корінних народів Росії». Неоднозначною є ситуація і з кримчаками, оскільки наявні проблеми самоідентифікації спільноти.
Як згадувалося вище, Законом передбачаються заходи посиленої підтримки корінних народів (п. 3 Ст. 3). Однак механізм запровадження таких заходів передбачає проведення консультацій з представницькими органами «за запитом». Відповідно, заходи підтримки не можуть бути запровадженими по відношенню до караїмів і кримчаків - малочисельних корінних народів, які перебувають під загрозою зникнення і вкрай потребують посиленої підтримки.
Порушення демократичних принципів міжнародного права закладено в п. 1 Ст. 8, де сказано, що Кабінет Міністрів України приймає рішення про закріплення правового статусу представницького органу корінного народу після подання відповідного проєкту рішення на розгляд КМУ центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України. Звернення про набуття статусу представницького органу корінного народу повинно бути безпосередньо від самого представницького органу, оскільки така норма ускладнює бюрократичну процедуру і в майбутньому може створити перешкоди з прийняттям рішення.
Головний виклик для України полягає в тому, що традиційні землі її корінних народів - караїмів, кримчаків, кримських татар (киримли) знаходяться під окупацією. Відповідно, захист прав корінних народів є обмеженим. Проте окупація не знімає з держави обов'язку впровадження законодавства у цій сфері, забезпечення представництва інтересів корінних народів в органах влади та місцевого самоврядування України та міжнародних інституціях.
Питання корінних народів є складником державної етнонаціональної політики України. Окрім прийняття Закону Про корінні народи України, необхідно внести зміни до деяких законів, прийняти «пакет» законів, що регулюватимуть усю сферу етнонаціональних відносин і узгоджуватимуть норми різних законів та підзаконних актів з суміжних питань, забезпечать реалізацію Закону Про корінні народи України. Зокрема, необхідно внести зміни в Конституцію України; прийняти закон Про статус кримськотатарського народу; ратифікувати Конвенцію МОП № 169 «Про корінні та племінні народи в незалежних країнах», яка є єдиним юридично зобов'язуючим міжнародним документом захисту прав корінних народів; прийняти стратегічний документ Концепцію етнонаціональної політики України. Також необхідно прийняти відповідні програми, які б забезпечили виконання норм закону щодо заходів посиленої підтримки корінних народів, фінансування представницьких органів. Також необхідна спеціальна програма щодо освіти рідною мовою, оскільки в період окупації Криму корінні народи є вимушеними переселенцями і проживають дисперсно в Україні.
Список використаної літератури
Кобо, Хосе Р. Мартинес. Исследование проблемы дискриминации в отношении коренного населения. Т. 5: Выводы, предложения и рекомендации ООН, Подкомиссия по предупреждению дискриминации и защите меньшинств. Нью-Йорк : ООН, 1990. vi, 90 с.
Корінні народи і правозахисна система Організації Об'єднаних Націй. Виклад фактів № 9 (Rev. 2) / ГО «Харківська правозахисна група». Харків, 2019. 52 с.
Статут Ліги націй./ Юрист-онлайн. URL: https://yurist-online.org/publ/istoricheskie_ dokumenty_istorichni_dokumenti/statut_hgi_nacrj_ustav_hgi_nacrj/2-1-0-1227 (дата звернення 19.08.2021)
Конвенція про корінні народи, які ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах N 169. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/993_188#Text (дата звернення 20.08.2021)
Резолюція 61/295, прийнята Генеральною Асамблеєю 13 вересня 2007. Декларація Організації Об'єднаних Націй про права корінних народів. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_ l56#Text (дата звернення 20.08.2021)
Декларація про державний суверенітет України. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/55-12/ print1395352190906458 (дата звернення 20.08.2021)
Декларація прав національностей України. Документ від 01.11.1991 № 1771-XII. База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1771-12/print1395352190906458] (дата звернення:16.08.2021)
Конституція України. Закон від 28.06.1996 № №254к/96-ВР. База даних «Законодавство України»/ Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96- вр#Тєхї (дата звернення:16.08.2021
Проект Закону про статус кримсько-татарського народу № 4041 від 10.09.1999 Верховна Рада України / офіційний веб-портал. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=6732 (дата звернення:16.08.2021)
Проект закону про статус кримськотатарського народу № 4098 від 03.09.2003. Верховна Рада України / офіційний веб-портал. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=15737 (дата звернення:16.08.2021)
Проект закону про статус кримськотатарського народу № 4433 від 13.03.2014. Верховна Рада України / офіційний веб-портал. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=50219 (дата звернення:16.08.2021)
Проект Закону про права корінних народів України 4501 від 20.03.2014. Верховна Рада України / офіційний веб-портал. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=50327 (дата звернення:16.08.2021)
Проект Закону про статус кримськотатарського народу в Україні № 6315 від 07.04.2017. Верховна Рада України / офіційний веб-портал. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511=61537 (дата звернення:16.08.2021
Н. Беліцер: коментар до законопроекту «Про корінні народи України»/ Інститут демократії ім. Пилипа Орлика. URL: /https://idpo.org.ua/analitics/4175-n-belicer-komen- tar-do-zakonoproektu-pro-korinni-narodi-ukratni.html (дата звернення:16.08.2021