Хлорид амонію NH4Cl одержують нейтралізацією хлоридної кислоти аміаком. Він теж не гігроскопічний і не злежується. Але на відміну від сульфату амонію його не вносять під такі культури, як цукрові буряки, тютюн тощо, оскільки іони хлору на ці культури впливають негативно.
Рідкий аміак і аміачна вода є найбагатшими добривами за вмістом азоту. Рідкий аміак, як і аміачну воду, стали застосовувати як азотні добрива лише останнім часом, коли були розроблені методи внесення в ґрунт добрив.
Нітрати- безбарвні кристалічні речовини, солі і ефіри азотної кислоти HNO3. Вони утворюються при взаємодії нітратної кислоти з відповідними металами, або їх оксидами та гідроксидами. У воді нітрати добре розчиняються.
Природні солі мають кристалічну острівну будову. Із неорганічних сполук азоту ми розглянемо солі двох кислот:
азотна (HNO3);
азотиста (HNO2).
Азотна кислота - відноситься до категорії сильних кислот, які руйнують будь-які живі клітини при контакті.
Солі азотної кислоти (NaNO3 і KNO3) відомі під загальною назвою селітри або нітрати.
Відомі також і такі селітри як: аміачна, барієва, кальцієва.
Найважливіше значення мають ті сполуки азотної кислоти, які використовуються в сільському господарстві в якості добрив,для насичення азотом, який необхідний для нормального росту рослин. Ці добрива називають нітратні.
Азотиста кислота - слабка, у вільному стані в природі не існує. Вона може бути отримана лише у вигляді слабких водних розчинів.
Солі азотистої кислоти (нітрити) значно міцніші ніж кислота. Практичне значення мають амілнітрат і нітрит натрію (нітрит). Нітрит широко використовується в медицині, ветеринарії, а також у виробництві барвників, органічному синтезі, тощо.
3. Причини та умови отруєння
нітратами
Причини та умови, що сприяють отруєнню. Шляхи надходження в організм
) Рівень нітратів у кормових культурах знаходяться в тісній залежності від доз внесення мінеральних і органічних добрив. В грунт дозволено вносити не більше ніж 125 кг/га.
) Вміст нітратів залежить від погоди (підвищується в період засухи; при зниженні в грунтах макро- і мікроелементів особливо Mg, Co, I, Cu, F).
Причини отруєння:
гостре отруєння спостерігається у жуйних:
1) поїдання великої кількості кормів з високим вмістом нітратів і нітритів;
) вільний доступ до мінеральних добрив,що містять нітрати;
) випасання на пасовищах оброблених азотними добривами без часу очікування (2 тижні);
) отруєння водою,що містить нітрати і нітрити.
Масові отруєння тварин, можливі також після згодовування великої кількості зеленої маси з підвищеним вмістом нітратів, при зберіганні нітратних добрив під відкритим небом, після забруднення комбікормів під час їх транспортування в неочищених вагонах та автомобілях, при випасанні тварин, особливо після дощу, на щойно удобрених полях, при напуванні тварин після дощу з криниць та водойм, розміщених неподалік від складів мінеральних добрив та тваринницьких ферм тощо. Одним із небезпечних віддалених наслідків негативної дії підвищених рівнів нітратів у продуктах харчування та кормах є екзо- та ендогенний синтез канцерогенних нітрозамінів - діетил-, дифенілнітрозамінів, що утворюються у кормах при їх заготівлі, силосуванні та технологічній переробці, особливо при гранулюванні, екструдуванні, виготовленні трав’яного борошна, а у м’ясних продуктах харчування - в процесі копчення та тривалої термічної обробки. Ендогенні нітрозаміни можуть утворюватись також у шлунку та в товстому відділі кишечника при взаємодії нітратів і оксидів азоту з біогенними амінами (лейцином, валіном, орнітином тощо) під впливом декарбоксилаз ешерихій, сальмонел та інших кишкових бактерій.
Патогенез отруєння
Нітрати є сполуками біологічно малоактивними, що
підтверджується низькою їх токсичністю за парентерального уведення. При надходженні всередину в помірних дозах і концентраціях вони легко всмоктуються у кров і без особливих наслідків виводяться з сечею,прискорюючи діурез.
При надходженні всередину у великих дозах значна частина їх утовстому кишечнику тварин і птахів під впливом
мікробних редуктаз піддаються денітрифікації з утворенням нітриту, гіпонітриту, гідроксиламіну та аміаку, які легко всмоктуються у кров і викликають цілий комплекс патологічних змін. Найбільш стійким із всіх проміжних продуктів є нітрит, токсичність якого для тварин різних видів перевищує токсичність нітратів у 10 - 20 разів.
Жуйні тварини є більш чутливими до нітратів і, навпаки, менш чутливими до нітритів, в той час як моногастричні тварини та птиця є більш чутливими до нітритів. Молодняк тварин всіх видів є більш чутливим до нітратів і нітритів, ніж дорослі тварини.
Новонароджені тварини мають підвищену чутливість до нітритів у зв’язку з низькою активністю у їх крові ферменту метгемоглобінредуктази.
Ступінь гострого отруєння тварин і птиці залежить від дози нітратів та нітритів, а також від їх співвідношення у кормах та питній воді. Чутливість тварин до нітратів та нітритів підвищується за розладів функції органів травлення (сальмонельоз, колібактеріоз, диспепсія тощо), при одночасному лікуванні їх нітрофурановими препаратами (фуразолідоном, фурагіном) внаслідок сумації токсичного ефекту.
Нерідко корми та питна вода одночасно містять високі концентрації нітратів і нітритів, тому ступінь гострого отруєння тварин буде залежати від їх співвідношення.
Тривале надходження в організм тварин нітратів та нітритів у підвищених дозах викликає хронічне отруєння, яке супроводжується порушенням азотового, енергетичного та мінерального обмінів, що проявляється відчутним
зниженням м’ясної молочноїта яєчної продуктивності, погіршенням якості продуктів харчування, порушенням відтворної функції самців і самок, зниженням життєздатності приплоду за відсутності якихось чітких ознак порушення клінічного стану.
В моногастричних тварин нітрати всмоктуються в кров без негативної дії на організм, легко виводиться з крові через нирки, посилюючи діурез. Отруєння може бути тільки нітритами.
За кількістю метгемоглобіну встановлюють ступінь отруєння:
- в нормі до 5 %;
- при 15 % - починає розвиватись гіпоксія;
- при 30 % - явна клініка гострого отруєння;
- ри 70 % - не зворотна реакція, в наслідок якої наступає смерть.
Нітрозаміни викликають канцерогенну і мутагенну дію.
4. Паталого-анатомічна картина
За вимушеного забою або після загибелі тварин привертає увагу блідо-синє з сіруватим відтінком забарвлення непігментованих ділянок шкіри та видимих слизових оболонок. Поступово розвивається трупне задубіння. Кров погано згортається, нерідко гемолізована, у вигляді коричнево-смолистих згустків.
Вміст рубця має специфічний "подразнювальний" запах, що посилюється при підігріванні. Судини серозних оболонок кишечника та печінки переповнені кров’ю. Слизова оболонка передшлунків - у стані гіперемії з крововиливами та вогнищами некрозу, кишечника - у стані катарально-геморагічного запалення.
Печінка збільшена, повнокровна, при хронічному отруєнні - з осередками дистрофії.
У трахеї та бронхах скупчення пінистої рідини з домішками крові, на слизовій оболонці крововиливи темно-коричневого кольору. Легені в стані гіперемії з наявністю вогнищ набряку та емфіземи. Серце збільшене, під епікардом та ендокардом чисельні крапчасті крововиливи. В грудній та перикардіальній порожнинах - скупчення рідини солом’яного кольору.
Скелетні м'язи неприродньно червоного кольору, з часом почервоніння посилюється.
При розтині трупів - темно-коричневе забарвлення крові, що погано звертається (шоколадна). Слизові оболонки синюшні, вміст рубця жуйних має характерний запах (горілого рогу).
Судини внутрішніх органів, серозні оболонки переповнені кровю. В кишечнику геморагічне запалення слизових оболонок з явищами некрозу.
Печінка збільшена, повнокровна. В бронхах і легенях піниста рідина. Легені з явищами гіперемії, набряклі, з вогнищами некрозу.
На епікарді та ендокарді крапкові крововиливи. До 1,5 л ексудату в грудній порожнині.
М'ясо неприродного червоного кольору.
Сечовий міхур збільшений і містить велику кількість сечі.
Клінічні симптоми отруєння тварин:
Отруєння протікає в трьох формах:
· блискавична;
· гостра;
· хронічна.
Блискавична форма - найчастіше спостерігається в молодняка худоби після згодовування зеленої маси.
В тварин через 15-20 хв після поїдання корму:
1) тварини неспокійні;
) швидко розвивається атонія і тимпанія передшлунків;
) посилена салівація;
) утруднене дихання;
) різке пригнічення роботи серця, що супроводжується:
а) прискоренням пульсу;
б) аритмією;
в) ціаноз видимих слизових оболонок;
г) посиніння світлих ділянок шкіри;
д) знижується чутливість шкіри;
6) за 30-50 хв тварина гине від зупинки дихання.
Гостра форма - перші ознаки зявляються через 2-3 години, а тяжкий стан на 5-6 годину:
1) тварина неспокійна;
) посилюється частота діурезу, посилення перистальтики кишечнику(пронос);
) дихання утруднене;
) слизові оболонки ротової порожнини і кон’юнктиви вишневого забарвлення,яке переходить в буро-коричневе;
) значне зниження температури тіла;
) з ротової порожнини виділяється в’язка рідина;
) поступово розвивається тремор мязів,порушується координація рухів;
) загальний стан тварини пригнічений (слухові і зорові рефлекси знижені);
) тварини гинуть в коматозному стані, з явищами асфіксії.
З клінічних ознак домінують спочатку занепокоєння, слинотеча, потяг до блювоти чи блювота, тимпанія та атонія передшлунків у жуйних, утруднене дихання, прискорений пульс та аритмія, ундуляція яремних вен, порушення координації руху, тремор скелетних м’язів, атаксія, судоми кінцівок, ціаноз шкіри та слизових оболонок, коматозний стан, згасання рефлексів, втрата тактильної та больової чутливості, зупинка дихання (через 30 - 50 хвилин). У свиней блискавична форма отруєння виникає після згодовування варених охолоджених буряків разом з відваром. У поросят через 10-15 хвилин спостерігається занепокоєння, блювота, синюшність слизових оболонок, шкіри та п’ятачка, пронос, спрага, посилений діурез. Тварини зариваються в підстилку, знижується температура тіла, появляється задуха, коматозний стан і загибель з явищами асфіксії через 15-20 хвилин. Гостре отруєння тварин оксидом азоту (силосним газом) та аміаком за швидкістю перебігу і клінічними ознаками нагадує гостре отруєння ціанідами. Перші клінічні ознаки гострого отруєння жуйних тварин нітратами появляється через 2-3 години після поїдання корму, а тяжкий стан настає через 5-6 годин. Спочатку відмова від корму, потім занепокоєння, часте сечовиділення, спрага, поступова зміна кольору кон’юнктиви та слизових оболонок рота від світло-рожевого до вишневого, пізніше - з коричнюватим відтінком. При цьому спостерігаються незначне зниження температури тіла, прискорений пульс та дихання. З рота і носових ходів виділяється густа рідина. Загальний стан пригнічений, порушується координація рухів, появляється тремор скелетних м’язів та атаксія. Нерідко спостерігається посилена перистальтика кишечника та діарея, у більшості випадків відмічають атонію передшлунків та тимпанію. Тварини гинуть в коматозному стані з явищами асфіксії. Перші клінічні ознаки отруєння появляються за рівня метгемоглобіну в крові 25-30 %, смерть настає за рівня 70-80 %. Гостре отруєння кролів нітратами проявляється наростаючим загальним пригніченням, прискореними диханням та ритмом серця, посиленням діурезу та перистальтики кишечнику, витіканням з рота і носа густого слизу, атаксією, клонічними судомами. Смерть настає через 7 - 8 годин. Для гострого отруєння курей нітратами характерними є наростаюче загальне пригнічення, атаксія, прискорення частоти дихання та пульсу, почервоніння з синюшним відтінком гребеня і сережок, рідкі випорожнення з домішками слизу та крові і коматозним станом. Смерть настає через 20 - 24 години. Хронічні отруєння тварин та птиці характеризуються загальним пригніченням, прискоренням частоти пульсу та дихання, ціанозом слизових оболонок, зниженням молочної продуктивності та яйцекладки у курей, абортами корів, вівцематок і свиноматок, зниженням відтворної здатності самок, чисельними випадками мертвонароджуваності та нежиттєздатності приплоду, некроспермією та зниженням якості сперми у самців. При цьому відмічають послаблення апетиту, зниження маси тіла, гальмування росту скелета у молодняка, матовість та скуйовдженість шерсті, затримку линьки у птахів, частішають випадки затримки посліду у корів. Нерідко спостерігають раптову смерть тварин без комплексу характерних клінічних ознак отруєння. В сечі тварин та молоці корів виявляють підвищені рівні нітратів, нітритів та нітрозамінів.
Діагностика:
Базується на анамнестичних даних, характерних клінічних ознаках, результатах хіміко-токсикологічних досліджень кормів, питної води, крові, сечі на наявність нітратів, нітритів і рівня метгемоглобіну крові. При цьому необхідно виключити гострі інвазійні та інфекційні захворювання, подібні за клінічним проявом (гемоспоридіози, сибірку, лептоспіроз), а також гострі отруєння похідними фенолу, кухонною сіллю та рослинами, що містять ціанглікозиди.
Найбільш характерними ознаками нітрато-нітритних отруєнь є високий вміст метгемоглобіну в крові (за норми до 5 %), темно-шоколадний колір крові, високий вміст нітратів та нітритів у крові, носовому слизу, слині та сечі тварин (в нормі можуть бути сліди). Рівень нітратів (NO3) за смертельного отруєння сягає 1250 мг/л.
Підвищене нітратне навантаження організму тварин, особливо на фоні незбалансованої годівлі за енергією, протеїном, макро - та мікроелементами можна виявити за допомогою таких тестів як підвищення величини рН сечі (від 5,9 - 7,6 до 7,2 - 8,6), вмісту нітратів у сечі від 5 - 7 до 120 мг/л, у носовому слизі від 18 до 800 мг/л, у слині від 15 до 775 мг/л.
Більш прогностичним показником хронічного отруєння тварин є висока сумарна добова доза нітратів у складі кормів раціону та питної води. Виражена патологія обміну речовин і порушення фізіологічних функцій організму появляється за добового споживання нітратів (NO3, мг на кг маси тіла) свиньми - 0,4; кнурами-плідниками - 0,1; курми та кролями - понад 0,5.
При вивченні обставин виникнення масової загибелі тварин в результаті отруєння нітратами і нітритами перш за все треба провести дослідження кормів на вміст азотних сполук. Після цього важливо визначити рівень метгемоглобіну в крові тварин. При гострому отруєнні специфічні клінічні симптоми не спостерігаються.
Отже, діагностику проводять завдяки:
1) анамнестичним даним;
) клінічним ознакам;
) прижиттєво визначають вміст гемоглобіну у крові.
) пат анатомічному розтину;
) хіміко-токсикологічному дослідженню;
Лікування:
При підозрі на гостре отруєння тварин нітратами необхідно,
перш за все, припинити надходження їх з кормами та питною водою. Подальше всмоктування у кров нітратів та продуктів їх розкладу можна ослабити промиванням шлунку (передшлунків у жуйних ) теплою водою з активованим
вугіллям, а також призначенням сольових проносних засобів - натрію або магнію сульфату.