Слід зазначити, що закономірна зміна саме кліматичних умов від полюсів Земної кулі до екватора, а в горах - від підніжжя до вершин є причиною виникнення явища зональності ґрунтів.
Біологічний фактор - це провідний чинник ґрунтоутворення. Тільки під впливом живих організмів материнська ґрунтоутворююча порода набуває родючості, що визначається як здатність ґрунту забезпечувати рослинні організми всім необхідним для реалізації їх продуктивності.
У процесі ґрунтоутворення приймають участь ті ж організми, що і у вивітрюванні. Рослини є основним джерелом надходження в ґрунт органічних сполук, які переробляються мікроорганізмами, переважно бактеріями та грибами. Так, в 1 г ґрунту може бути до кількох мільярдів нітрифікуючих, амоніфікуючих, залізо- та інших видів бактерій.
Активну участь у процесі ґрунтоутворення відіграють тварини - найпростіші, комахи, черви, дрібні хребетні та інші. Кількість найпростіших у ґрунті, хоч і менша, ніж бактерій, але досить значна - від 10 до 100 тис. на 1 г. Велика роль у процесі ґрунтоутворення належить дощовим черв'якам, які сприяють утворенню гумусу, розпушують і перемішують ґрунт. Так, на одному гектарі родючого чорнозему може жити 2 т дощових черв'яків, які за рік переробляють до 80 т ґрунтової маси.
Комахи, їх личинки та дрібні хребетні, які живуть у ґрунті, також розпушують його, збільшуючи водо- та повітряпроникність, переробляють рослинні рештки, збагачують ґрунт гумусом та елементами мінерального живлення рослин.
Отже, внаслідок життєдіяльності живих організмів у поверхневому шарі материнської породи накопичуються органічні речовини, що є основною умовою утворення родючості. Між ґрунтом, материнською породою та організмами встановлюється обмін речовин, який дістав назву малого біологічного кругообігу.
Материнська або ґрунтоутворююча порода утворюється внаслідок вивітрювання гірських порід і мінералів та є основою для формування ґрунту. Вона визначає мінералогічний склад, а отже, хімічні та фізичні властивості ґрунту. Наприклад, за високого вмісту в материнській породі карбонатів, ґрунти з кислою реакцією не утворюються.
Рельєф впливає опосередковано на формування ґрунту через перерозподіл тепла і вологи, через зміну материнських порід у просторі. Розрізняють макрорельєф - гори, плато, низовини, - який викликає зональність у поширенні ґрунтів; мезорельєф - долини річок, горби тощо, - який перерозподіляє зональні екологічні фактори; і мікрорельєф - нерівності поверхні ділянок ґрунту.
Вік ґрунту - це важливий фактор, так як процес ґрунтоутворення проходить у часі і визначається тривалістю дії тих чи інших чинників. З плином часу проходить часова зміна або еволюція ґрунтів.
Господарська діяльність людини, або антропогенний фактор, на сьогоднішній день вносить значні зміни в процес ґрунтоутворення. Так, людина обробляє близько 10% площі суходолу планети. В Україні розораність земель становить 57%, а в окремих районах Тернопільської області - 92-94%, для порівняння у США - 27%.
Для вирощування сільськогосподарських культур використовуються хімічні засоби захисту рослин, проходить забруднення ґрунтів відходами виробництв, змінюється водний режим ґрунтів, проводиться хімічна меліорація земель тощо, що також має значний вплив на процес ґрунтоутворення.
Висновки
В даній курсовій роботі ми розглянули проблему зародження та розвитку науки про ґрунт, її практичне значення для сучасного сільського господарства та охорони навколишнього середовища, детально висвітлили основні поняття ґрунтознавства, зробили аналіз проблеми вивітрювання і її місце в ґрунтознавчій науці.
Ґрунт (рос. грунт, почва, англ. ground, soil and rock; нім. Boden m, Grund m, Erdmasse f) - природнє утворення, що складається з генетично пов'язаних горизонтів, які формуються в результаті перетворення поверхневих шарів літосфери під впливом фізичного, хімічного та біологічного вивітрювання.
Ґрунт - багатокомпонентна, динамічна система, що включає гірські породи, верхній природний шар земної кори, техногенні утворення і складається з твердих (тверді мінерали, лід і органомінеральні структури), рідких (водні розчини), газоподібних (повітря, гази) і біологічних або живих (макро- і мікроорганізми) компонентів. В інженерній геології - гірська порода, а також відходи виробничої діяльності, що їх використовують як основу, середовище або матеріал для зведення будівель та інженерних споруд. На типи, склад та характеристики ґрунтів впливають також материнська порода, клімат, рельєф, геологічний вік території, притаманна території флора та фауна, діяльність людини і т. ін. Однією з основних характеристик ґрунту є його родючість.
Список використаних джерел
1.Агрохімія / І.М. Карасюк, О. М. Геркіял, Г. М. Господаренко та інші / За ред. І. М. Карасюка. - К.: Вища школа, 1995. - 471 с.
2.Агрохімія: Лабораторний практикум / А. П. Лісовал, І. М. Давиденко, Б.М. Мойсеєнко. - К.: Вища школа, 1994. - 335 с.
.Бабьева И. П., Зенова Г. М. Биология почв. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. - 336 с.
.Бадина Г. В., Королев А. В., Королева Р. О. Основы агрономии. - Ленинград: Агропромиздат, 1988. - 448 с.
.Барабаш О. Ю. Овочівництво. - К.: Вища школа, 1994. - 374 с.
.Барабаш О. Ю., Семенчук П. С. Довідник овочівника. - Львів: Каменяр, 1985. - 218 с.
.Бейкер Х. Плодовые культуры: Пер. с англ. - М.: Мир, 1990. - 198 с.
.Білецький П. М. Овочівництво. - К.: Вища школа, 1970. - 420 с.
.Білецький П. М., Роман І. С. Овочівництво і плодівництво. - К.: Вища школа, 1978. - 448 с.
.Болотских А. С. Настольная книга овощевода. - Харьков: Фолио, 1998. - 487 с.
.Бугай С. М. Рослинництво. - К.: Вища школа, 1978. - 384 с.
.Васюта В. М., Рыбак Г. М., Клименкос.В. В. Справочник садовода. - К.: Наукова думка, 1990. - 352 с.
.Вирощування зернових культур у Лісостепу та Поліссі України / Зіневич Л. Л., Глуздєєв В. Г., Круть В. М. та ін. - К., 1993. - 49 с.
.Витязев В. Г., Макаров И. Б. Общее земледелие. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. - 287 с.
.Гапоненко Б. К., Гапоненко М. Б. Ваш сад. - К.: Урожай, 1994. - 400 с.
.Гладюк М.М. Основи агрохімії. Хімія в сільському господарстві. - К., Ірпінь: Перун, 2003. - 288 с.