Курсовая работа (т): Саркоптоз свиней

Саркоптоз свиней

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Збудник

1.2 Цикл розвитку

1.3 Епізоотологічні дані

1.4 Патогенез

1.5 Ознаки та перебіг хвороби

1.6 Діагноз

1.7 Лікування

1.8 Профілактика та заходи боротьби

2. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Характеристика господарства та епізоотичної ситуації

2.2. Власні спостереження

2.3 Лікувально-профілактичні заходи

2.4 Аналіз проведених заходів та їх наукове обґрунтування

2.5 Економічний збиток завданий господарству

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні - це і важлива державно-економічна проблема, й соціально-політичне завдання, розв’язання якого дасть змогу задовольнити потреби населення у продуктах харчування.

Свинарство - традиційна для українців галузь, одна з найпопулярніших у сучасних фермерських господарствах. Ефективність цієї галузі формує ряд факторів, серед яких найважливішими є рівень племінної справи, якість кормів, кваліфікація спеціалістів, обслуговуючого персоналу, система забезпечення благополуччя щодо інфекційних й особливо інвазійних хвороб.

Разом з тим свинарству завдається значна шкода паразитичними хворобами і, в тому числі, саркоптозом. У результаті перехворювання цим захворюванням молодняк свиней виснажується, що в подальшому призводить до зниження продуктивності, зниження несприятливості до інфекційних хвороб, або й до загибелі.

Що може призвести до значних збитків для господарства, які виражаються в недоотриманні продукції, збитках від загибелі, витратах на проведення заходів по ліквідації захворювання, збитках унаслідок карантинно-обмежувальних заходів.

Метою даного дослідження було:

закріпити знання про біологію та поширення збудника;

висвітлити теоретичні аспекти хвороби;

показати заходи боротьби та профілактики на прикладі конкретного випадку.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Саркоптоз (Sarcoptosis, свербіжна короста) - інвазійне захворювання викликане кліщами Sarcoptes suis та S. Parvula (рис. 1-2) родини Sarcoptidae, надродини Sarcoptoidea, підряду Sarcoptiformes, ряду Acariformes, класу Arachnidea, типу Arthropoda [13], супроводжується хронічним запаленням шкіри із симптомами свербежу, утворенням складчастості та щільних кірок та прогресуючим виснаженням тварин.

.1 Збудники

Кліщі S. suis та S. parvula - дрібні, непомітні неозброєним оком, овальної форми, приплюснуті у дорсо-вентральному напрямку. За зовнішнім виглядом нагадують черепаху. Розміри самців - від 0,25 до 0,34 мм довжини і 0,17-0,24 мм ширини, а самок - відповідно 0,34-0,51 мм і 0,28-0,36 мм. Спереду тіла кліща розташований короткий хоботок, що складається з тонких хеліцер і тричленистих пальп. Ротові отвори гризучого типу. Трахеї, очі, кровоносна система відсутні. Дихають кліщі всією поверхнею тіла. Зовнішній покрив - складається з м’якої покресленої в поперечному напрямі кутикули. На спинній стороні є луски та жорсткі щетинки, які звернені вістрями назад. Таке розміщення їх перешкоджає руху кліща назад у ходах шкіри [1].

Рис.1-2. Кліщі - Sarcoptes suis

Черевна сторона саркоптеса гладенька, без шипів і щетинок. На вентральній стороні тіла є чотири пари коротких, товстих і конусоподібних кінцівок, з яких дві пари спрямовані вперед, а решта назад. Більш розвинені передні кінцівки. У самок вони з невеликим присосками, розташованими на коротких нечленистих стрижнях. Задні кінцівки мають не присоски, а довгі щетинки. У самця перша, друга та четверта пара ніг закінчуються присосками, а третя пара - довгою щетинкою.

При розгляді кліща під мікроскопом з дорзальної сторони, як правило, задніх кінцівок не видно, але помітні довгі щетинки. Статевий диморфізм у саркоптесів виражений порівняно слабо. Задній кінець тіла у них округлий. У самців відсутні копулятивні горби. Статевий і анальний отвори розташовані на черевній стороні тіла.

Колір тіла кліщів залежить певною мірою від фази розвитку: у личинок він світло-сірий, у німф і статевозрілих паразитів - більш темний (бурий).

Статева система самців складається із сім’яників, сім’япроводів і парувального органу, який має підковоподібну форму і розміщений на вентральній стороні між основою четвертої пари кінцівок.

Статева система самок - яєчників і яйцепроводу, який відкривається між четвертою парою кінцівок статевим отвором. Анальний отвір знаходиться за ним.

Яйця свербунів досить великі (0,08х0,15 мм), овальної форми, злегка затуплені на полюсах, з двоконтурною оболонкою, сірувато-білого кольору, незрілі [8].

.2 Цикл розвитку

Кліщі належать до внутрішньошкірних паразитів. У поверхневих шарах епідермісу вони утворюють ходи, живлячись клітинами епідермісу і тканинними соками. Тут дорослі самки відкладають від двох до восьми яєць, із них через 3-5 діб вилуплюються шестиногі личинки, які двічі линяють з інтервалом у 3-5 діб, перетворюючись послідовно на восьминогих протонімфу та телеонімфу. Останні залишають материнські ходи й з’являються на поверхні шкіри, де самці після заключного линяння роблять нові великі ходи, з яких виповзають на поверхню для копуляції. Самки спарюються на стадії телеонімфи, після чого переміщуються на іншу ділянку шкіри, утворюючи нові ходи, линяють, перетворюються на дорослу самку, яка протягом життя відкладає 40-60 яєць. Повний цикл розвитку кліща триває 10-20 діб, а життя самок 6-8 тижнів. У навколишньому середовищі - зберігають життєдіяльність не більше 15 діб [8;9].

Рис. 3. Самка і відкладене нею яйце у прогризеному ході рогового шару шкіри

.3 Епізоотологічні дані

Паразитують на свинях у різні пори року, але найвищий рівень інвазії буває в осінньо-зимовий періоди. Молодняк хворіє частіше і тяжче. Поширення інвазії спричиняють неповноцінна годівля, утримання тварин при значному скупченні у темних, брудних і вологих приміщеннях. У літній період хворобу реєструють рідко. Інсоляція, сухість повітря зумовлюють загибель значної частини кліщів, але самовилікування не настає. Свербуни інколи адаптуються на тілі неспецифічних живителів, можуть викликати захворювання, але потомства не дають. Іноді хворіють люди, які обслуговують тварин.

У поросят і підсвинків паразитує S. suis, який уражує всю шкіру, у свиноматок і кнурів - S. parvula, локалізується на внутрішній поверхні вух, стегнах, нижній стінці живота [4;5;8].

Особливе значення мають носії, чи перехворілі тварини на шкірі яких можуть знаходитися кліщі. Перенос саркоптесів інколи можуть здійснювати дрібні тварини, мухи [3].

1.4 Патогенез

Свербуни прогризають численні горизонтальні і вертикальні ходи в шкірі тварини, руйнують капіляри та нервові закінчення, що зумовлює порушення основних функцій шкіри і створює умови для проникнення патогенної мікрофлори. Ускладнює ситуацію й інтенсивний свербіж, внаслідок якого травмується шкіра, порушується її дихання. Виникає запалення, щетина випадає, шкіра набрякає, потовщується, втрачає еластичність, збирається у складки, тріскається. Продукти розпаду клітин і метаболізму кліщів проникають у кров з ділянок ураженої шкіри, спричинюючи інтоксикацію, що призводить до порушення функцій серцево-судинної та нервової систем. Тривалий перебіг хвороби, недостатня й неповноцінна годівля сприяють зниженню резистентності організму, постійний свербіж виснажує, а інтоксикація призводить до загибелі тварин [8;12;21].

.5 Клінічні ознаки

Хвороба протікає гостро і хронічно. Інкубаційний період триває 10-15 діб і більше. Перші ознаки захворювання з’являються на шкірі голови, потім - шиї, грудях, спині, череві. У поросят спостерігається сильний свербіж. Із часом на шкірі утворюються вузлики і капсули, вона запалюється, ущільнюється, тріскається. Тварини втрачають вгодованість, розвивається кахексія. Через 4-6 тижнів у молодняку може бути уражена вся шкіра. При ускладнені патологічного процесу спостерігаються ознаки інтоксикації і деякі тварини гинуть. У поросят до 4-місячного віку, а іноді й у віці 5-6 міс виявляють генералізовану форму саркоптозу. Вона може закінчуватися летально або набувати хронічного перебігу, який має місце у племінних свиней та у тварин на відгодівлі.

У дорослих свиней хвороба характеризується генералізованим або локальним ураженням шкіри голови, вух, шиї, нижньої стінки черева, статевих органів у кнурів та деяких інших ділянок тіла. Шкіра вкривається лусками, грубішає, поступово погіршується загальний стан. Тварини худнуть. При незначному ураженні шкіри дорослі свині не виявляють ознак захворювання і тривалий час залишаються паразитоносіями - вони є основним джерелом інвазії на фермі. У літній період хвороба набуває субклінічного перебігу. У них настає нібито спонтанне видужування, але у вушних раковинах таких тварин виявляють значну кількість кірок сірувато-брудного кольору, розташованих глибоко у слуховому проході. У таких кірках знаходяться кліщі на різних стадіях розвитку [9].

.6 Діагностика

Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та результати акарологічного дослідження зіскрібків, одержаних зі шкіри підозрілих щодо захворювання тварин. Матеріал відбирають скальпелем із свіжоуражених ділянок або на межі ураженої і здорової шкіри. Зіскрібки роблять глибокі, до сукровиці й транспортують у щільно закритій пробірці чи флаконі та досліджують у лабораторних умовах [15].

Із мортальних методів підготовки зіскрібків для мікроскопії використовують експрес-метод мацерації кірок М.П. Добичина, центрифужний метод Г.З. Шика, оригінальний метод Д.О. Приселкової, що ґрунтується на на використанні гасу, в якому кліщі залишаються рухомими протягом 4 год [18].

Рис.4. Кліщ S. suis у полі зору мікроскопа.

Саркоптоз у свиней диференціюють від демодекозу, сифункулятозу, стригучого лишаю, екзем і дерматитів незаразного походження. Так. При демодекозі у свиней свербіж відсутній. У глибоких зіскрібках із місць ураження знаходять дрібних, червоподібних демодексів. При сифункулятозі спостерігається сильний свербіж і дерматит. Оглядом на шкірі виявляють вошей. Стригучий лишай порівняно рідко реєструють у свиней. При ньому свербіж відсутній, уражується, головним чином, шкіра тулуба. При мікроскопії зіскрібків і щетини знаходять спори чи міцелії гриба-паразита. Дерматити незаразного походження, екзема виникають у будь-яку пору року і на різних ділянках шкіри. Диференціюють акарологічним дослідженням зіскрібків від підозрілих тварин [10].

.7 Лікування

Свиням внутрішньом’язово чи підшкірно вводять 1%-ві розчини препаратів із макроциклічних лактонів у дозі 1 мл на 33 кг маси тіла двічі з інтервалом 7-9 діб. Досить ефективними є їхні порошкоподібні форми на основі івермектину (бровермектин-гранулят, івомек-премікс). Визначено групову дозу (за настановами) змішують із концентрованими кормами і згодовують згідно з раціоном [14].

Для обприскування готують акарицидні розчини та емульсії з розрахунку 0,5-2 л на тварину залежно від маси тіла. Температура приготовленої рідини має становити 20-25 оС. Застосовують розчини фосфорорганічних сполук (неоцидол, себацил); піретроїдів (байтикол, бутокс, дельтокс, ектосан, неостомазан) та препаратів на основі амітраз (біпін, кеназ, тактик) [12].

При ураженні вух свиням розпилюють акарицидні препарати в аерозольній упаковці.

Повторно тварин обробляють через 7-10 діб, чітко дотримуючись настанови з використання препарату.

По закінченні обробки свиней переганяють у чисті приміщення, а їхні станки очищають і піддають акаризації одним із наявних акарицидних препаратів [2;17].

.8 Профілактика та заходи боротьби

При встановленні саркоптозу ферму оголошують неблагополучною. При цьому забороняється ввезення-вивезення тварин. Усе неблагополучне поголів’я обробляють одним із акарицидів двічі.

Тварин, які надійшли у господарство карантинують упродовж 30 діб. Проводять клінічне обстеження і вибірково беруть зіскрібки шкіри, які досліджують лабораторно; за потреби заражених тварин лікують. Під час комплектування ферм всіх тварин, у тому числі й племінних, з профілактичною метою оброблять одним з акарицидних препаратів. Щороку з урахуванням епізоотичної ситуації в господарстві за спеціальним графіком, складеним відповідно до технології виробництва, проводять профілактичну дезакаризацію свинарників [14;19;22].

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Господарство СВК «Андріївський», Хорольського району, Полтавської області. Розміщене в басейні р. Хорол, в зоні теплого клімату, помірного зволоження. Висота над рівнем моря - 126 м.

Відстань до:

Районного центру м. Хорол - 15 км;

Обласного центру м. Полтава - 123 км (автошляхи)

Залізничної станції Хорол - 5 км.

саркоптоз свиня інвазійне господарство

Інформація про економічні показники господарської діяльності СВК «Андріївський»