Стратегічне управління
інноваційною діяльністю підприємств
інноваційний планування управління
Одним з найважливіших завдань вітчизняної економіки в сучасних умовах є інтеграція України у світовий економічний простір на партнерських засадах. Його вирішення вимагає обґрунтування проблемних теоретико-методологічних і прикладних аспектів, які повинні базуватися на результатах поглиблених наукових досліджень. Зокрема, це стосується інноваційного розвитку вітчизняних промислових підприємств. Складність розв’язання проблем їх інноваційної діяльності посилюється невизначеністю зовнішнього середовища. Проблема інноваційного розвитку промислових підприємств тісно пов’язана з вибором стратегії розвитку країни, бо є її пріоритетним напрямком. Підходи до вибору напрямків інноваційної діяльності підприємств носять не тільки економічний, а й соціальний характер. Вітчизняним промисловим підприємствам необхідно здійснювати пошук ефективних напрямків інноваційного розвитку з урахуванням впливу внутрішніх і зовнішніх чинників на основі використання досягнень науково-технічного прогресу та вітчизняного і зарубіжного досвіду.
В останні роки проблемам інноваційного розвитку промислових підприємств присвячено багато зарубіжних і вітчизняних наукових публікацій. Так, різні теоретичні аспекти цієї проблеми висвітлено в наукових працях таких відомих зарубіжних дослідників як І.Ансоф, Е. Брукінг, Л.Водачек, О.Водачкова, П.Друкер, В.Кінг, Д.Клиланд, М.Портер, Р.Ричард, Б.Санто, Р.Уотерман, Й.Шумпеттер.
Практичне значення управління інноваційним процесом є розробка інноваційного процесу з метою підвищення технологічних та економічних параметрів продукції підприємства.
Метою курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів планування інноваційної діяльності підприємства.
Відповідно до поставленої мети було вирішено ряд завдань:
- визначити сутність та об’єкт інноваційної діяльності підприємств;
- визначити види планування та особливості їх застосування до інноваційної діяльності;
- визначити методи планування інноваційного процесу на підприємстві;
- розробити інноваційний план розвитку проекту підприємства;
- проаналізувати ефективність інноваційної діяльності.
Об’єктом дослідження є процеси інноваційного розвитку, форми і механізми їх прояву на підприємстві.
Предметом дослідження є механізм формування стратегії
управління інноваційною діяльністю підприємств
Ключовим фактором розвитку людства починаючи з другої половини ХХ ст. стали інновації, як наслідок поєднання результатів наукової діяльності та їх подальшого практичного впровадження у найрізноманітніші галузі суспільної діяльності. Інноваційна діяльність, під якою розуміється вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в новий чи покращений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг, на сьогоднішній день залишається чи не найважливішим чинником у забезпеченні ефективної діяльності, як окремих підприємств так і глобальної економічної системи в цілому.
Innowatoin (англ.) - утворено з двох слів - латинського «новація» (новизна, нововведення) і англійського префікса «ін», що означає «в», «введення». Тому, у перекладі з англійського «інновація» означає: введення нового, відновлення [17, с. 17].
Інновація - це використання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових і соціальних стосунках, науці, культурі, освіті тощо) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на удосконалення соціально-економічної діяльності, тобто використання чогось нового, прогресивного, перспективного. Але це нове, прогресивне, перспективне не завжди з повною яскравістю проявляється на поверхні. Його треба виявити, сприйняти, переконатися, довести при організації фінансування інноваційних проектів, визначити їх привабливість для інвесторів. Інновація, інноваційний проект є моделлю майбутньої інновації, поза як кожна інновація повинна працювати на перспективу, прогресивний розвиток того чи іншого підприємства, галузі, народного господарства в цілому [20, с. 22].
Результатом інноваційних процесів є нововведення, а їхнє впровадження в господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією.
Таким чином, інновація - це нововведення, пов'язане з науково-технічним прогресом (НТП) і, що полягає у відновленні основних фондів і технологій, в удосконалюванні управління й економіки підприємства.
У ринкових умовах інновації охоплюють всю економіку, включаючи продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівників) і виробничі відносини (форми і методи управління, поділу, спеціалізації і кооперації праці). До інноваційної діяльності також відносять роботи тривалого характеру зі створення і реалізації інноваційних проектів за участю проектних інститутів і наукових центрів у масштабах регіонів, галузей чи країни.
У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття нововведення, новація, нововведення, інновація, що цілком зрозуміло. Будь-які винаходи, нові явища, види послуг чи методи тільки тоді одержать визнання, коли будуть прийняті до поширення (комерціалізація), і вже в новій якості вони виступлять як інновації.
Процес переходу новації в інновації вимагає витрат різних ресурсів, основними з яких є інвестиції і час. В умовах ринку як системи економічних «відносин купівлі-продажу товарів», у рамках якої формуються попит, пропозиція і ціна, основні компоненти інноваційної діяльності - це новації, інвестиції й інновації.
Виходячи із визначення поняття інновації і завдань, що стоять перед інноваціями порівняно із «звичайними» інвестиційними проектами, реалізація інновацій має наступні принципові особливості:
- вищий ступінь невизначеності параметрів проекту (прогнозованих результатів, термінів розробки і реалізації, витрат доходів), що суттєво зменшує достовірність попередньої фінансової оцінки проекту;
- орієнтація на довгострокові результати, що вимагає суворого підходу до прогнозування результатів та до врахування фактору часу;
- необхідність залучення висококваліфікованих досвідчених наукових фахівців;
- можливість припинення реалізації проекту без суттєвих втрат матеріальних і грошових ресурсів. Причини припинення реалізації проекту можуть бути різні, наприклад, неможливість подальшого фінансування проекту, виявлення прорахунків ефективності чи доцільності інновації тощо;
- висока ймовірність отримання вищих результатів проекту, які не очікувались, проте мають комерційну привабливість. Це дає можливість розраховувати на швидку дифузію проекту і на потенційно високі прибутки.
Враховуючи ці принципові особливості щодо розробки і впровадження в практичну діяльність інновацій, підприємство-інноватор оцінює свої виробничі (ресурсні) та фінансово-економічні можливості і вибирає найпривабливіший з його точки зору проект інновацій. Аналізує кон'юнктуру ринку, діагностує виробничі потужності і асортимент продукції, адміністративно-управлінський та науково-технічний персонал фірми.
Необхідний підприємству варіант нововведення повинен задовольняти декілька основних критеріїв, найголовнішими серед яких є ринковий потенціал та розмір очікуваного прибутку.
Виходячи із таких вимог в сучасних умовах, коли виконуються комп'ютерні розрахунки привабливості проектів, в американських фірмах використовують до 30 критеріїв відбору проекту. Вибір здійснюється на основі системи бальної оцінки запропонованих результатів з урахуванням коефіцієнтів вагомості кожного з критеріїв [24, с. 58].
При визначенні привабливості проекту, інвестор надає важливого значення таким фінансово-економічним фактором: сумі інвестицій, терміну окупності, рентабельності і ефективності, чистому доходу. Особливого значення ці показники набувають при залученні стратегічного інвестора фінансової установи, яка спроможна профінансувати інновацію.
Однак бувають випадки, коли фінансово-економічні фактори відіграють не головну роль, а другорядну: наприклад, при реалізації екологічних інноваційних програм або програм у культурно-освітній діяльності, які майже завжди є збитковими.
Таким чином, інвестиційна привабливість інноваційного проекту залежить як від фінансово-економічних, так і від позаекономічних факторів. В усіх випадках фінансова політика в інноваційній діяльності пов'язана з мобілізацією капіталу і, виходячи із життєвих циклів інновацій, на початковій стадії інноваційної діяльності необхідно забезпечити інвесторів необхідним капіталом, оскільки цикл створення інновацій є збитковим. Після мобілізації капіталу для інноваційної діяльності необхідно забезпечити розгортання наукових розробок з метою отримання науково-технічної інформації. Після цього наступає етап матеріалізації цієї інформації, розробка технологічного процесу, створення досліджених взірців, доведення до серійного виробництва. З виходом на ринок інновація стає прибутковою, наступає зрілість. На етапі зрілості підприємство отримує максимальні прибутки і має можливість забезпечити нагромадження капіталу, який не можна використати в інноваційній діяльності [33, с. 180].
Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. У статті 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність визначається як «одна з форм інвестиційної діяльності», що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу. Ця діяльність охоплює:
- випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;
- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
- реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;
- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
- розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища.
Виділяють наступні виду інноваційної діяльності:
- проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;
- розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;
- розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;
- технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.
Інноваційна діяльність пов'язана з трансформацією наукових досліджень і розробок, винаходів і відкриттів у новий продукт або новий технологічний процес, які впроваджуються у виробничий процес, або в новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна діяльність передбачає створення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які у своїй сукупності ведуть до створення інновації «під ключ», тобто повністю готової до реалізації на ринку.
Серцевиною інноваційної діяльності на підприємстві є освоєння (комерціалізація) нових видів продукції або методів її виробництва, доставки і реалізації. Визначаючи напрями інноваційної діяльності, керівництво фірми вирішує, на чому зосереджувати увагу: на продуктових чи технологічних інноваціях. При цьому важливо, хто є «ініціатором» інновації: споживач, постачальник чи конкурент [10].
Інноваційна діяльність у повному обсязі має комплексний, системний характер і охоплює такі види роботи, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію дослідницької роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об'єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-технічних об'єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. Усе це створює прогресивні умови для інноваційного розвитку та активізації інноваційних процесів. Тобто інноваційна діяльність розглядається як сукупність робіт, які виконуються певними організаційними структурами від зародження ідеї, її розроблення і до комерціалізації в умовах конкуренції.
Інноваційний процес можливо розглядати з різних позицій та з різним ступенем деталізації:
- паралельно-послідовне виконання науково-технічної інновації, виробничої діяльності і маркетингу;
- у вигляді тимчасових етапів життєвого циклу інновації від виникнення ідеї до її розробки на впровадження;
- як процес фінансування та інвестування розробки на впровадження і розповсюдження нового виду продукту або послуги [18].
Таким чином інноваційний процес полягає в одержанні
комерціалізації винаходів, нових технологій, видів продукції та послуг, рішень
організаційно-технічного, економічного, соціального та інших результатів інноваційної
діяльності.
Стрaтегія іннoвaційнoгo рoзвитку - це прoект (мoдель) прoведення гoлoвних іннoвaційних дій неoбхідних для реaлізaції кoрпoрaтивних цілей, спрямовані нa певне oнoвлення oкремих кoмпoнентів вирoбництвa, реaлізaції тa спoживaння прoдукції. Дo тaких кoмпoнентів мoжнa віднести [2, с.200]:
нoменклaтуру, aсoртимент, мaсштaби вирoбництвa тa якість прoдукції (ствoрення нoвoї aбo удoскoнaлення існуючoї);
пoведінку підприємствa нa тoвaрнoму ринку (іннoвaційні метoди прoсувaння прoдукції тa фoрмувaння ціни, викoристaння ринкoвих кoреневих кoмпетенцій);
упрaвління ресурсaми підприємствa;
активізація діяльності підприємствa нa ринку інвестиційнo-фінaнсoвих ресурсів (специфічні метoди зaлучення інвестицій тa їх пoвернення, викoристaння пoзичкoвих кoштів тa грoшoвих нaдхoджень);
рoзрoблення чи нoве викoристaння технoлoгій (викoристaння нoу-хaу, пaтентів технoлoгічних ідей тa рaціoнaлізaтoрських прoпoзицій);
хaрaктер упрaвління підприємствoм (зaстoсувaння нoвих технoлoгій менеджменту).
Отже, під іннoвaційнoю стрaтегією рoзуміють стрaтегію нaцілену нa передбaчення глoбaльних змін в екoнoмічній ситуaції і пoшук мaсштaбних рішень, спрямoвaних нa зміцнення ринкoвих пoзицій і стaбільний рoзвитoк підприємствa. Гoлoвні цілі при визнaченні стрaтегії упрaвління іннoвaційнoю діяльністю - зaпoбігти рoзпaду нaукoвo-іннoвaційнoї сфери, знaйти шляхи зaбезпечення її незaлежнoсті від кризoвих явищ у суспільстві тa впливу нa технoлoгічну рекoнструкцію екoнoміки [3, с.101].
Рoзрoблення стрaтегії іннoвaційнoгo рoзвитку передбaчaє прийняття стрaтегічних зaвдaнь, oцінку мoжливoстей тa ресурсів для їх викoнaння; aнaліз aльтернaтив; підгoтoвку кoнкретних прoгрaм, прoектів, бюджетів; oцінку сильних тa слaбких стoрін діяльнoсті суб’єктів зі врaхувaнням oбрaних цілей. Aнaлізується також стaн рoзвитку нaукoвo-іннoвaційнoї сфери, види існуючих нaукoвo-іннoвaційних структур, нaпрями їх діяльнoсті тa мoжливість кoнкуренції між ними, перспективи рoзвитку. Водночас обирaються фaктoри, щo приймaються зa oснoву для з’ясувaння варіанту іннoвaційнoї стрaтегії [7, с.78].
Як відомо, виділяють тaкі стрaтегії іннoвaційнoгo рoзвитку, як:
стрaтегію нaступу, трaдиційну стрaтегію, стрaтегію зa нaгoдoю тa змішaну
стрaтегію. Під чaс фoрмувaння стрaтегії іннoвaційнoгo рoзвитку необхідно oбрaти
метoд чи мoдель фoрмувaння іннoвaційнoї стрaтегії, який для aнaлізoвaнoгo
підприємствa є нaйбільш oптимaльним. Для цьoгo зaстoсoвують SWOT-aнaліз [6,
с.325]. Однак, щoб визнaчити, яку oбрaти стрaтегію іннoвaційнoгo рoзвитку
підприємства, неoбхіднo викoнaти певну пoслідoвність дій (рис. 1.1.).