об’єктиву (f 100мм), для ландшафтів гір, лісів і міст – довгофокусного вузькокутного об’єктиву (f>100мм). Світлосила об’єктиву впливає на здатність оптики пропускати більшу кількість світла при великих швидкостях носія. Застосування просвітленої оптики покращує насиченість зображення, передачу деталей і оптичних контрастів між об’єктами. Це досягається нанесенням на лінзу плівки, яка менше заломлює світлові промені ніж скло. Швидкість дії затвору (витримку) підбирають згідно параметрів сенсора ЕМХ та швидкості носія. Для сучасних знімальних систем найменша витримка сягає 1/8000 секунди. Світлофільтри дають змогу отримати зображення у певному спектрі, або у широкому спектрі з виключенням тільки деяких. Поляризаційні фільтри дозволяють уникнути на зображеннях відблисків та зменшити вплив задимлення атмосфери. Стабілізація знімальної системи необхідна для виконання планового знімання. Для стабілізації використовують гіростабілізаційні пристрої.
Параметри сенсора ЕМХ підбирають згідно: спектрального коефіцієнту яскравості; розрізнення; світлочутливості; діапазону фіксування ЕМХ.
Спектральний коефіцієнт яскравості залежить від довжини електромагнітних хвиль, що відбиваються від поверхні тих чи інших об’єктів. Коефіцієнт підбирають із спеціальних таблиць, де він розрахований для кожного виду ландшафту і для різних довжин хвиль. Розрізнення залежить від розміру сенсора, який сприймає ЕМХ. Так, найменша елементарна частинка зображення (піксел) для сучасних знімальних систем становить 0,0025-0,0080 мм. При цьому максимальне розрізнення зображень отриманих з космічних знімальних систем сягають 0,5 м на місцевості, а з БПЛА – 0,1 м. Світлочутливість визначає наскільки сенсор ЕМХ чутливий до кількості одержуваного ним світла. Чим вище показник світлочутливості ISO, тим більш чутливий сенсор, і система може робити знімки за менший проміжок часу (витримку). Світлочутливість в сучасних знімальних системах залежить від підсилювача та алгоритму перетворення електричних сигналів і сягає 400000 од ISO. Вибір діапазону фіксування електромагнітних хвиль
залежить від завдань, які будуть вирішуватись за отриманими зображеннями. Для топографічного дешифрування застосовують знімання у видимому діапазоні ЕМХ. Щоб отримати інформацію про вегетацію рослинності, окрім видимого діапазону використовують ближній інфрачервоний діапазон ЕМХ. Зміну температурного режиму світового океану досліджують за тепловими зображеннями. Побачити поверхню планет під густим шаром атмосфери
дозволяє радіодіапазон. А інформацію про згасаючі зорі отримують, вловлюючи рентгенівський діапазон ЕМХ.
Вплив деяких параметрів знімання на дешифрувальні можливості зображень можна передати такими зв’язками: чим менша висота фотографування і більша фокусна віддаль об’єктива, тим більший вертикальний масштаб; чим більша висота фотографування, менша швидкість носія і менша витримка тим менший зсув зображення; чим більше поздовжнє та поперечне перекриття знімків, тим вища точність ототожнення і розпізнавання контурів стереомоделей місцевості.