Міністерство освіти і науки України
Харківський національний економічний університет
Кафедра
банківської справи
Навчально-дослідницька робота
з навчальної практики "університетська освіта"
Управління
якістю освіти на основі компетентнісного підходу
Виконала:
студентка 1 курсу 4 групи
фінансового факультету
напряму підготовки
"Фінанси і кредит"
Перевірив:
зав. кафедрою, д. е. н.,
професор О. М. Колодізєв
Харків,
2014
Зміст
Вступ
. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами
.1 Європейський вибір України - невід’ємна складова її подальшого розвитку
.2 Входження освіти й науки України в Європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку
. Основні складові компетентнісного підходу до організації вищої освіти за обраною спеціальністю
.1 Сфера професійної діяльності
.2 Предмет професійної діяльності
.3 Рівні підготовки фахівців
.4 Компетенції. Формування переліку компетенцій
.5 Освітньо-професійні програми. Модульний принцип побудови освітньої діяльності
.6 Формування індивідуального навчального плану студента за спеціальністю "Банківька справа"
.7 Банківська система України
.8 Розвиток студентського самоврядування - важливий чинник забезпечення якості вищої освіти
Висновки
Література
Вступ
Потреба в освіті для народу така ж природна, як потреба дихати (Л.М. Толстой).
Освіта і наука є стратегічним резервом розвитку держави, суспільства, економіки та багатовимірним полем нашої інтеграції у світову спільноту. Це ставить перед нами завдання проведення глибоко продуманої реформи вищої освіти України з науковим прогнозуванням її результатів, із збереженням та розвитком нашої національної духовної культури.
У наш час вища освіта посідає важливе місце у житті багатьох людей. Вона допомагає досягти поставлених перед людиною цілей у житті, а також реалізуватися у ньому. В Україні вища освіта має багато проблем і негараздів, тому вивчення проблеми освіти у нашій країні є одним з першочерговим завдань.
Основними чинниками, які впливають на якість освіти є: висока професійна підготовка, адаптоване до специфіки навчального процесу навчально-методичне забезпечення, наявність сучасної системи оцінювання рівня викладання навчальних дисциплін та отриманих знань, застосування сучасних освітньо-інноваційних технологій, активне ведення науково-дослідницької роботи та стимулювання самостійної роботи, належний рівень матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, відповідність програм дисциплін сучасним вимогам, тісне співробітництво з роботодавцями та провідними фахівцями.
Кожен з перерахованих факторів відіграє значну роль у реалізації стратегії навчального закладу, яка орієнтована на розвиток особистості і може бути досягнута за умови системного і скоригованого управління якістю освіти.
Зараз Міністерство освіти і науки України працює над вдосконаленням нашої системи вищої освіти. 1 липня цього року Верховна Рада України прийняла Закон "Про вищу освіту". Головними пріоритетами нового закону "Про вищу освіту", порівняно з його попередником є:
· встановлення рівнів та ступенів освіти;
· запровадження академічного та першого наукового ступеня - доктор філософії;
· запровадження Національного агентства з якості вищої освіти та незалежних установ оцінювання;
· розширення реальної автономії вищих навчальних закладів;
· інтеграція вищої освіти України до Європейського простору шляхом реалізації положень та принципів Болонського процесу.
Варто зазначити,що деякі положення закону набирають чинності пізніше основної його частини.
Зокрема, обмеження максимального навчального навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника в 600 годин на навчальний рік вступить в силу 1 вересня 2015 року.
січня 2016 року набуде чинності положення Закону про скасування особистої подачі абітурієнтами документів у різні вищі навчальні заклади.
Виходячи з цього, ми бачимо, що зміни в освіті відбуваються.
І є надія, що вони приведуть нас тільки до кращого.
1. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами
.1 Європейський вибір України - невід’ємна складова її
подальшого розвитку
Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, включаючи вищу освіту. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, наполегливо працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.
Вибір нашої держави - європейська інтеграція. Цей курс проголосив Президент України, його схвалила Верховна Рада, підтримала переважна більшість суспільства і політичних партій. Європейський вибір у розвитку України зумовлений історичними, економічними та соціальними чинниками. Його суть полягає у виборі шляху розвитку в напрямку європейської цивілізаційної моделі, що дає можливість досягти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. Європейський вибір України - це одночасно і рух до стандартів демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованого ринкового господарства, що базується на засадах верховенства права і забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
Україна має достатній потенціал для здійснення прориву до нових технологій у промисловому виробництві, до нових відносин у сфері економіки, до нових поглядів на якість і рівень життя, до нових підходів у сфері освіти та науки, до інтеграції нашого суспільства в Європейське співтовариство.
Упродовж останнього десятиріччя Україна наполегливо наближається до європейських стандартів. На рівні держави напрацьовано універсальні принципи взаємодії з географічними сусідами та країнами-учасниками Європейського Союзу: взаємоповага, взаємодопомога, готовність до вирішення усіх проблем, не зважаючи на рівень їх складності. Сповідуючи миролюбну політику, держава дотримується на світовій арені безпретензійних норм діяльності. Уряди України послідовно продовжують здійснення практичних кроків щодо його реалізації.
Стратегією подальшої діяльності у сфері європейської та
євроатлантичної інтеграції є активний перехід на сучасні, європейські методи
роботи, сприяння розвитку міжвідомчої взаємодії на горизонтальному рівні,
розширення повноважень середньої та нижньої управлінських ланок у сфері обміну
інформацією, заохочення ініціативності, глибокої продуманості пропозицій і
бачення кінцевих результатів їхньої реалізації, вивчення та трансляція
корисного досвіду інших європейських країн у сфері державного управління
інтеграційними процесами.
.2 Входження освіти й науки України в Європейське
інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального,
інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку
травня 1998 року міністри, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію і Францію, прийняли Спільну декларацію на конференції, присвяченій 800-річчю Паризького університету. Завдання так званої Сорбонської декларації "Про гармонізацію європейської системи вищої освіти" - створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг. Основна ідея цих документів - двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає особі кваліфікацію та право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди.
Як ми бачимо, поступово створювалися умови для інтеграційних процесів у сфері вищої освіти європейських країн. Україна була і є активним учасником цих процесів, безсумнівно.
Наступна, не менш важлива, зустріч відбулася в березні 1999 року в Німеччині. Генеральних директори ЄC і керівництво Ради ректорів європейських країн зустрілися для обговорення проблем акредитації й оцінки у вищій освіті. 19-20 вересня 2003 року відбулася третя зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту.
Було проведено 28 міжнародних заходів, починаючи з Паризької зустрічі міністрів до офіційної зустрічі міністрів освіти 19 травня 2005 року в норвезькому місті Берген, де Україна офіційно була залучена до Болонського процесу через підписання міністром освіти і науки України відповідної декларації.
Одним з найважливіших вихідних документів співпраці є "Угода про партнерство та співробітництво" (далі - УПС) між Україною, з одного боку, та ЄС і його членами, з іншого, яка набула чинності у березні 1998 року та має термін дії 10 років. Основними цілями УПС є розвиток тісних політичних стосунків між Україною та ЄС шляхом постійного діалогу з політичних питань, сприяння розвитку торгівлі та інвестицій, забезпечення підґрунтя для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, громадського, науково-технологічного та культурного співробітництва, а також підтримки зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економіки та завершення переходу до ринкової економіки.
Відповідно до укладеної Угоди, сторони провадять регулярний політичний діалог: відбуваються переговори на найвищому політичному рівні в рамках самітів; для спостереження за дією Угоди згідно з положеннями УПС створено Раду з питань співробітництва, засідання якої відбуваються на міністерському рівні щонайменше раз у рік. З Радою співпрацює Комітет з питань співробітництва, який веде політичний діалог на парламентському рівні. Сьогодні в рамках Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС створено та діють 4 підкомітети:
) підкомітет з питань торгівлі та інвестицій;
) підкомітет з питань фінансів, економіки та статистики;
) підкомітет з питань транспорту та енергетики, співробітництва у цивільному та ядерному секторі, охорони довкілля, освіти, навчання та технологій;
) підкомітет з митних питань, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, відмиванням грошей та наркобізнесом.
А також 3 робочі групи:
) група з питань відновлювальної енергетики та енергоефективності;
) робоча група з питань змін клімату;
) робоча група з питань енергетичних стратегій.
грудня 1999 р. у м. Гельсінкі Європейська Рада схвалила спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення стратегічного партнерства з Україною. Вона передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на Європейському континенті, зміцнення співпраці між ЄС та Україною у контексті розширення Євросоюзу. У стратегії зазначається, що Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС) є основою відносин між Україною та Європейським Союзом, а реалізація УПС - один із пріоритетів стратегії. Приймаючи спільну стратегію, Європейська Рада вирішила, що кожна головуюча в ЄС держава повинна готувати відповідний робочий план реалізації спільної стратегії ЄС щодо України, який має грунтуватися на:
· визнанні стосунків між Україною та Європейським Союзом у рамках стратегічного та унікального партнерства;
· спільному інтересі країн-учасників ЄС сприяти розвитку стабільної, демократичної і передбачуваної України, яка рухається у напрямку європейської інтеграції, здійснює спільні з ЄС кроки у сфері зовнішньої політики та політики безпеки;
· необхідності повномасштабної реалізації Угоди про партнерство та співробітництво між: Україною та Європейським Союзом;
· необхідності поглиблювати європейську інтеграцію, що має на меті єдину Європу, і сприяти фундаментальному зближенню та європейській інтеграції України.
Метою цієї стратегії є:
ü Фундаментальне зближення та поступова інтеграція України до ЄС
ü Реалізація Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС
ü Підтримка реформ в Україні
ü Успіхи України в реалізації Угоди про партнерство та співробітництво
ü Забезпечення зони стабільності, співробітництва та процвітання у Центральній і Східній Європі
ü Забезпечення зони стабільності, співробітництва та процвітання у Центральній і Східній Європі
ü Адаптація законодавства України до норм ЄС
ü Поглиблення співробітництва у сфері зовнішньої політики
ü Посилення торгово-економічного співробітництва та співпраці у сфері транспорту, зв'язку, телекомунікацій
ü Охорона довкілля
Кінцевою метою всіх цих заходів є забезпечення адекватності
якості вищої освіти новому етапу розвитку суспільства. Таким чином, не
запровадження Європейської кредитно-трансфертної та акумулюючої системи (ЕСТS)
має бути метою вищого навчального закладу при входженні у Болонський процес, а
кардинальне підвищення якості підготовки фахівців. Формальне запровадження цієї
системи не тільки не дасть ефекту підвищення якості вищої освіти, а може
призвести до зворотного результату.
2. Основні складові компетентнісного підходу до організації
вищої освіти за обраною спеціальністю
Управління якістю освіти має спрямовуватись на забезпечення якості параметрів навчально-виховного процесу і результатів навчання особистостей, задоволення їх освітніх потреб і сподівань щодо здобуття професійних та загальнолюдських компетентностей. У зв’язку з цим, одним з пріоритетів при впровадженні системи управління якістю освіти у вищих навчальних закладах є використання компетентнісного підходу. Його застосування при підготовці майбутніх фахівців дозволяє побудувати наскрізну модель фахівця, яка формується набором компетенцій, що відповідають інтересам особистості та суспільства.
Компетентнісний підхід - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності випускника загальноосвітньої школи. Компетентний випускник - це життєво компетентна молода людина, яка володіє життєвими компетенціями, потрібними для успішного самостійного вирішення життєвих завдань, з якими вона зустрічатиметься (або вже зустрічається) в різних сферах власної життєдіяльності (виробництво, політика, життя громади, освіта, сімейне життя, мистецтво та дозвілля, релігія тощо). Компетентний випускник спроможний зберегти, розкрити, розвинути та конструктивно реалізувати свій життєвий і життєтворчий потенціал в умовах складних вимог і ризиків, які висуває до перед ним сьогодення. Така характеристика має сформуватися в процесі навчання і містити знання, вміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості.
Актуальність упровадження в освітню практику компетентнісного підходу зумовлена низкою чинників.
До них належать стрімкий соціальний, технологічний і політичний розвиток світу.
Сучасній людині доводиться діяти в складних і невідомих ситуаціях, в умовах конкуренції та конфліктів, суперництва і співробітництва з представниками інших культур тощо. Щоб знайти своє місце в житті, ефективно освоїти життєві та соціальні ролі, випускник української школи має володіти певними якостями, вміннями: