Окремо слід сказати про такий вид інформації як дезінформація. Ця інформація описує не реальний, а вигаданий псевдо- чи навіть ірреальний світ, проте видасться за таку, що описує саме реальний світ, - причому за істинну. Серед дезинформацій виділяють два її види: "напівправду", коли до правди "домішують" вигадку, та "качки", коли інформацію вигадують повністю.
Брехню, обман, дезінформацію та замовчування засоби масової інформації часто використовують у пропаганді. При цьому виявити брехню чи обман порівняно нескладно: для цього слід лише здійснити перевірку (верифікацію) певних тверджень у реальному світі.
Складнішими для таких перевірок є дезінформація та замовчування. Проте, коли порівняти між собою ці два останні види порушень, то виявиться, що для перевірки значно складнішими є замовчування, ніж дезінформація, оскільки дезінформацію все ж можна перевірити (дезінформаційні сентенції не повинні мати прототипу фрагмента в реальному світі), а замовчування не дають змоги виявити сам уривок повідомлення про фрагмент реального світу, не кажучи вже про його істинність чи хибність.
Нереальна інформація. Стосовно цього виду інформації неможливо говорити про її хибність чи істинність. Натомість говорять лише про суперечливість чи несуперечливість її сентенцій (в межах одного й того ж чи навіть кількох різних повідомлень).
Крім того, стосовно нереальної інформації в повідомленні завжди повинно бути сказано, що це саме нереальна інформація (наприклад, в анотації до книги повинно бути написано "Роман", "Фантастика", а в літературі для дітей - "Казка" тощо). Відсутність таких вказівок може призвести до того, що роман сприйматимуть як історичну хроніку, а казку для дорослих - як записки психічно хворої людини. Використання такого прийому загалом є забороненим.
Невизначена інформація. Цей вид інформації є найнебезлечнішим для реципієнтів, оскільки вони, як експерти, повинні самостійно визначати, до якого світу належить кожна сентенція опрацьовуваного повідомлення.
Крім звичайної інформації, описаної вище, щодо якості виділяють також псевдоінформацію, параінформацію та метаінформацію.
Псевдоінформація. У повідомленні звичайна інформація постійно веде до зростання кількості нової контекстної, реципієнтської чи навіть суспільної інформації, За наявності у повідомленні псевдоінформації кількість нової контекстної, нової реципієнтської чи нової суспільної інформації практично не зростає.
Збільшенню псевдоінформації в повідомленні сприяє наявність тавтологій, перефразувань, повторів, багатозначних слів, найрізноманітніших невизначеностей тощо. Псевдоінформація в повідомленні з'являється завжди тоді, коли фактична кількість інформації значно менша, ніж та, на яку можна було 6 очікувати для наявної довжини повідомлення.
Специфічними виявами псевдоінформації є введення в повідомлення середньо-статистичних даних, різноманітних класифікацій тощо. Це означає, що будь-яка інформація, яку реципієнт може однозначно вирахувати з повідомлення, є псевдоінформацією.
До числа класичних видів псевдоінформації належать професійно виконані гороскопи й пророцтва. Такі види повідомлень містять сентенції, які за будь-яких обставин є завжди "істинними" в реальному світі, наприклад: «Сьогодні слід утриматися від прийняття важливих рішень, окрім невідкладних.» Реципієнтами таких повідомлень можуть бути лише ті, хто вірить у правдивість пророцтв і гороскопів.
Загалом, наявність у повідомленні псевдоінформації сама по собі не є ні доброю, ні поганою: все залежить від потреб реципієнта в отриманні такої інформації.
Параінформація. До параінформації належить така, якої нема в повідомленні в явному вигляді, тобто в значеннях його слів чи речень, проте вона випливає з нього на основі логічних виведень, підставлення замість одних змінних - інших, загальновідомих асоціацій тощо. Інакше кажучи, параінформація - це те, що написано "між рядками". Класичним прикладом параінформації є мораль у байках.
Параінформацію часто використовують для створення гумористичних повідомлень, зокрема анекдотів, а також у виборчих технологіях з метою дискредитувати певного політика. Публікують, наприклад, повідомлення, в якому розглядають політичний портрет якогось абстрактного політика, акцентуючи тільки на його негативних рисах . При цьому реципієнти за певними деталями на підставі асоціацій можуть зрозуміти, про кого конкретно йде мова. Спростовувати таку параінформацію практично неможливо або вкрай важко. Спростування тут можна здійснювати лише на підставі проведених соціологічних обстежень.
Широко використовують параінформацію і в рекламних повідомленнях.
Метаінформація. Метаінформацією називають таке повідомлення, яке описує інше повідомлення.
Прикладами метаінформації є огляди преси, реферати, анотації, бібліографічні описи, цитування, відгуки, критичні статті тощо.
У суспільстві генерування
метаінформації виступає як окрема галузь суспільного виробництва. Так, у
державах, як правило, є спеціально утворені організації, що займаються
бібліографуванням, реферуванням і синтезуванням науково-технічних повідомлень
усіх жанрів і випуском бюлетенів сигнальної інформації, реферативних журналів,
оглядів розвитку всіх галузей науки й техніки. Для готування таких повідомлень
вказані організації залучають велику кількість спеціально підготованих і
проінструктованих спеціалістів (бібліографів, референтів, рецензентів,
оглядачів тощо). Таких самих спеціалістів, як і в науці й техніці,
використовують і в засобах масової інформації та мистецтві (оглядачів,
критиків).
РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І
ТЕХНОЛОГІЇ
.1 Основні поняття
Інформаційна технологія - комплекс принципово нових технологічних засобів і методів обробки даних, що забезпечують формування, передачу, збереження і відображення інформаційного продукту з найменшими витратами.
Сучасні інформаційні технології дозволяють створити єдине інформаційне середовище, фізичною основою якого є інтегровані комп’ютерні мережі та системи зв’язку, яке дозволяє супроводжувати та координувати як технологічні процеси, так і ділову діяльність будь-якої організації. Зокрема, такий підхід передбачає технічну, організаційну та методологічну інтеграцію таких базових напрямків управлінської діяльності, як виробничий, організаційний, маркетинговий, фінансовий, бухгалтерський, кадровий та проектно-конструкторський. Інформаційні продукти розміщаються в розподілених базах даних. Доступ до інформаційних продуктів відбувається через комп’ютерну мережу і регламентується правилами та нормативами даної організації. Крім цього, інформаційні технології забезпечують динамічну координацію дій за рахунок використання сучасних засобів зв’язку та програмних засобів комп’ютерних мереж. Інформаційна комп’ютерна мережа організації може органічно під’єднуватися до всесвітньої комп’ютерної мережі INTERNET. Під’єднання може проводитися через відповідні шлюзи з регламентованим доступом до внутрішньої інформації. Таким чином організація отримує прямий доступ до різноманітної інформації з широким спектром по змісту: від законодавчих актів до відомостей про стан на ринках сировини та готової продукції.
Сучасні розробки інформаційних систем менеджменту, технологій систем та комунікацій просуваються вперед досить успішно, використовуючи останні досягнення в галузі технологій інформаційних систем та комунікацій. Завдяки цьому інформаційні системи менеджменту стали задовольняти зростаючі вимоги менеджерів до забезпечення інформацією. Головними критеріями в оцінці інформаційних систем стали достовірність, своєчасність, повнота, корисність інформації для прийняття рішень.
П’ятикратне збільшення продуктивності від останніх нововведень в електронному обладнанні і програмному забезпеченні, а також скорочення витрат на їх придбання сприяють швидкому розвитку експертних систем і систем штучного інтелекту завдяки розповсюдженню телекомунікацій не тільки в організації, але і серед клієнтів. Все це сприяє перетворенням, які перетворюють чисто технічні прикладні програми в конкурентоспроможний механізм, яким можна ефективно керувати.
В наш час найбільша частина технологічних розробок в галузі інформаційних технологій застосовується для вирішення оперативних управлінських задач. Новітні розробки свідчать про зростання можливостей вдосконалення інформаційних технологій в таких ключових напрямках:
значне підвищення показників ефективності технології;
спрощення доступу і розширення потенційних можливостей засобів програмного забезпечення і широкого застосування “відкритих технологій“;
створення дружнього інтерфейсу для користувача;
істотне покращання якості і функцій інформаційних технологій та зниження їх вартості.
Система - це:
*комплекс взаємопов'язаних елементів, що діють як єдине ціле для досягнення поставлених цілей;
*об'єкт, що володіє достатньо складною, певним чином впорядкованої внутрішньою структурою (наприклад, виробничий процес).
Інформаційна система - комунікаційна система по збору, передачі, переробці інформації про об'єкт, що постачає працівників різного рангу інформацією для реалізації функцій управління.
Сьогодні інформаційна система добре розвинена і охоплює не тільки великі підприємства, але і більшість середніх і навіть дрібних. Послугами інформаційної системи користуються повсюдно. Створені великі комплекси супутникового зв'язку, інформаційно-обчислювальні центри, автоматизовані системи управління технологічними процесами.
Інформаційна система - це комплекс взаємопов'язаних технічних пристроїв зв'язку, об'єднаних в єдине ціле.
За допомогою інформаційних систем здійснюється управління виробництвом, обміном, фінансами, підготовкою кадрів у навчальних закладах, науковими дослідженнями і т.д. У всіх економічно розвинених країнах фірми ефективно застосовують інформаційну систему управління (ІСУ). Це дає можливість керівникам швидкого взаємодії між собою, прискорює процес вироблення і прийняття необхідних рішень.
На вітчизняних підприємствах за допомогою інформаційних систем вирішуються багато питань технічної та технологічної підготовки виробництва, конструкторські та нормативні розрахунки, економічні обґрунтування, планування та облік. Інформаційні системи формуються як інтегровані системи, що підтримують всі напрямки діяльності підприємства, включаючи фінанси, виробництво, збут, постачання, складське господарство, транспортні перевезення, сервісне обслуговування та проектні роботи. Інформаційна система дозволяє відстежувати критичні параметри з оцінки діяльності підприємства.
Інформаційна система управління - це постійно діюча система взаємозв'язку людей, технічних засобів і методичних прийомів, призначена для збору, класифікації, аналізу, оцінки і розповсюдження актуальної, своєчасної і точної інформації для використання її розпорядниками з метою вдосконалення планування, втілення в життя і контролю заходів, здійснюваних організацією. ІСУ зазвичай включає наступні підсистеми: внутрішньої звітності, збору зовнішньої інформації, аналізу інформації. Така система повинна видавати інформацію про минуле, сьогодення і передбачуваному майбутньому, відстежувати всі істотні події всередині організації і поза нею. Загальною метою ІСУ є забезпечення ефективного виконання функцій планування, контролю та виробничої діяльності. Найважливішою її завданням є видача потрібної інформації потрібним людям в потрібний час.
Інформаційні системи можуть бути простими і складними.
При простій системі відбувається доставка інформації від місця її виникнення до місця споживання. Така інформація може надходити по телефону або через засоби сигналізації як одноразове повідомлення. Вона властива нижчому щаблі управління - наприклад: робоче місце - майстер. Більш поширені складні інформаційні системи відповідні складності виробництва і організаційній структурі управління, які охоплюють і лінійне управління, і функціональні служби підприємства. Інформаційні системи також різняться:
* за ступенем обробки інформації: централізовані і децентралізовані;
* за ступенем охоплення інформацією: комплексні та локальні. Комплексні інформаційні системи охоплюють весь комплекс служб підприємства, тоді як локальні призначені для певних функцій управління.
Комп'ютери та сучасні інформаційні технології багаторазово підвищують ефективність ІСУ. Наприклад, директор супермаркету може отримувати погодинну, щоденну, щотижневу або щоквартальну інформацію про те, які товари продаються, за якою ціною, в яких кількостях, які залишки, що потрібно замовити, які поточні витрати і доходи, якими вони можуть бути в наступному році і багато іншого. Велика частина цієї інформації виходить автоматично. Наприклад, продажі і доходи фіксуються, коли касир-контролер за допомогою касового апарату зчитує записану на упаковці шифровану інформацію про товар. Сьогодні в розпорядженні менеджерів знаходяться найрізноманітніші апаратні засоби, комунікації, програмне забезпечення. З широко поширених локальних комп'ютерних систем можна відзначити:
* системи бухгалтерського обліку "1С", "Фінанси без проблем", "Парус", "Супер-бухгалтерія", "Турбо-бухгалтер";
* системи правового забезпечення "Гарант", "ІНЕК";
* системи підтримки робочих місць керівника "Директор", "Керівник архіву", "Проектувальник", "Супер-менеджер";
* системи підтримки документообігу підприємства "АТЛАНТ", "Діловодство" та ін
Крім того, в роботі з потоками
інформації використовується розгалужена мережа радіолінійних, кабельних
каналів; електронна пошта, яка дає працівникам можливість направляти письмові
повідомлення будь-якій людині в організації і поза її, а також великій
кількості людей одночасно; цифровий стільниковий зв'язок, цифрова радіозв'язок.
Менеджер може так само, як отримувати інформацію про зовнішній світ, так і
передавати про свою фірму по глобальній мережі Інтернет.
.2 Класифікація інформаційних систем
і технологій
Під інформаційною системою розуміється сукупність інформації, економіко-математичних методів і моделей, технічних, програмних та інших технологічних засобів і фахівців, призначена для обробки інформації і прийняття управлінських рішень.
У цілому можна сказати, що використання інформаційних систем управління дозволяє:
Підвищувати ступінь обґрунтованості прийнятих рішень за рахунок оперативного збору, передачі та обробки інформації;
Забезпечувати своєчасність прийняття рішень з управління організацією в умовах ринкової економіки;
Домагатися зростання ефективності управління за рахунок своєчасного подання необхідної інформації керівникам усіх рівнів управління з єдиного інформаційного фонду;
Узгоджувати рішення, що приймаються на різних рівнях управління і в різних структурних підрозділах;
За рахунок інформованості управлінського персоналу про поточний стан економічного об'єкта забезпечувати зростання продуктивності праці, скорочення невиробничих втрат.
Таким чином, інформаційна система може бути визначена з технічної точки зору як набір взаємопов'язаних компонентів, які збирають, обробляють, запасають і розподіляють інформацію, щоб підтримати прийняття рішень і управління в організації. На додаток до підтримки прийняття рішень, координації й управління інформаційні системи можуть також допомагати менеджерам проводити аналіз проблеми, роблять видимими комплексні об'єкти й створюють нові вироби.
Інформаційні системи в даний час можна класифікувати за рядом ознак, зокрема: способом реалізації в інформаційній системі, ступенем охоплення завдань управління, класами реалізованих технологічних операцій, типом користувальницького інтерфейсу, варіантами використання мережі ЕОМ, що обслуговує предметну область.
Так Ковальов у своїй книзі «основи фінансового менеджменту» виділяє основними класифікаційними ознаками автоматизованих інформаційних систем такі як:
Рівень в системі державного управління;
Область функціонування економічного об'єкта;
Види процесів управління;
Ступінь автоматизації інформаційних процесів.
Всі види інформації, необхідної для управління на підприємстві, також представляють собою інформаційну систему. Система управління та система інформації на будь-якому рівні управління утворює єдність. Управління без інформації неможливо.
За джерелами надходження інформацію можна розділити на зовнішню і внутрішню. Зовнішня інформація складається з директивних вказівок вищих органів, різних матеріалів центральних і місцевих органів управління, документів, що надходять від інших організацій і підприємств-суміжників. Внутрішня інформація відображає дані про хід виробництва на підприємстві, про виконання плану, про роботу цехів, дільниць служб, про збут виробництва.
Три процеси в інформаційній системі виробляють інформацію, яку потребують організації для прийняття рішень, управління, аналізу проблем і створення нових виробів або послуг, - це введення, обробка і виведення. У процесі введення фіксуються або збираються неперевірені відомості усередині організації або із зовнішнього оточення. У процесі обробки цей сирий матеріал перетвориться в більш значиму форму. На стадії виведення оброблені дані передаються персоналу або процесам, де вони будуть використовуватися. Інформаційні системи також мають потребу у зворотному зв'язку, який є повернутими обробленими даними, потрібними для того, щоб пристосувати елементи організації для допомоги в оцінці або виправленні оброблених даних.