Материал: Kriminalne_pravo_praktikum

Кримінальне право України. Практикум

Злочини, вчинювані в умовах воєнного стану або в бойовій обста-

новці. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни; самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю; добровільна здача в полон; злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні; мародерство; насильство над населенням у районі воєнних дій; погане поводження з військовополоненими; незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними: загальна характеристика та особливості юридичних складів цих злочинів.

ТЕМА 21.

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Загальна характеристика та види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Міжнародні злочини та злочини міжнародного характеру.

Злочини проти миру, безпеки людства. Пропаганда війни: аналіз юридичного складу злочину. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни: особливості юридичних складів злочину. Порушення законів та звичаїв війни: особливості юридичних складів злочину, зокрема, порушення, пов’язані з застосуванням засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, та інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Застосування зброї масового знищення: особливості юридичних складів злочину. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення: особливості юридичного складу злочину. Екоцид: аналіз юридичного складу злочину. Геноцид: аналіз юридичних складів злочину.

Злочини проти міжнародного правопорядку. Посягання на життя представника іноземної держави: особливості юридичного складу злочину. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист: особливості юридичних складів злочинів. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця: особливості юридичного складу злочину, відмежування від злочину, передбаченого ст. 435 КК України. Піратство: особливості юридичних складів злочину. Найманство: аналіз юридичних складів злочинів, що охоплюються цим поняттям.

Глава 2. Програма курсу «Кримінальне право України. Особлива частина»

ТЕМА 22.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

Загальна характеристика Особливої частини кримінального права іноземних держав.

Особливості систематизації норм Особливої частини кримінального права в окремих іноземних державах (Російській Федерації, Франції, Англії, ФРН, США та ін.)

Загальна характеристика злочинів проти особи за кримінальним правом окремих зарубіжних держав. Особливості кримінальної відповідальності за вбивства, спричинення шкоди здоров’ю, злочини в сексуальній сфері за кримінальним правом Російської Федерації, Франції, ФРН, Англії, США.

Особливості відповідальності за злочини проти власності за кримінальним правом окремих іноземних держав (Російської Федерації, Франції, ФРН, Англії).

Відповідальність за посягання на публічний порядок за кримінальним правом Франції, ФРН, США. Акт про публічний порядок 1986 р. (Англія).

Загальна характеристика злочинів проти держави та посадових злочинів за кримінальним правом окремих іноземних держав (Російської Федерації, Франції, ФРН, Англії, США).

Кримінальне право України. Практикум

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВЖИВАНІ У СПИСКУ СКОРОЧЕННЯ:

ВВСУ – Вісник Верховного Суду України; ВСУ – Верховний Суд України; КК – Кримінальний кодекс України;

ПВСУ – Пленум Верховного Суду України; ПУ – Право України; РП – Радянське право;

ЮВУ – Юридичний вісник України;

ДО ВСІХ ТЕМ

Конституція України.

Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студ. юрид. вузів і факультетів / За ред. П. С. Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 903 с.

Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентіввищ.навч.закл.освіти/Заред.М.І.Бажанова,В.В.Сташиса, В.Я. Тація. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 494 c.

Гуторова Н.А. Уголовное право Украины. Особенная часть. Конспект лекций. – Харьков: «Одиссей», 2003. – 320 с.

Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: станом на 1 верес. 2000 р.: у 2 кн. /[Упоряд. П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко]; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: СП «Юрінком Інтер», 2000. Книга 1. – 784 с.

Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: станом на 1 верес. 2000 р.: у 2 кн. / [Упоряд. П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко]; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: СП «Юрінком Інтер», 2000. Книга 2. – 752 с.

Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Вид. четверте, доповн. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 1208 с.

Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2005 / Укладачі: М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк. – К.: Алерта, КНТ, Центр учбової літератури, 2008. – 536 с.

Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 5 – 89.

Глава 2. Програма курсу «Кримінальне право України. Особлива частина»

Навроцький В.О. Кримінальне право України: Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Т-во «Знання», 2000. – 771 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України /Відп. ред.: В.Ф. Бойко, Я.Ю. Кондратьєв, С.С. Яценко. – 6-те вид., допов. – К.: А.С.К., 2000. – С. 245 – 1118.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.

– 6-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2009. – 1236 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб. та доп.) / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – 1428 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с.

Научно-практическийкомментарийУголовногокодексаУкраины от 5 апреля 2001 года / Под ред. Н.И. Мельника, Н.И. Хавронюка – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – С. 261 – 1216.

Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. – 3-е изд., исправл. и дополн./ Отв. ред. С.С. Яценко – К.: А.С.К., 2003. – С. 252 – 1083.

Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики. Збірник наукових праць. – К., 1994. – С. 15-113.

Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник для вузов / Под ред. Е.Л. Стрельцова. – Харьков: «Одиссей», 2002. – С. 276 – 672.

Уголовное право УССР: Особенная часть: Учебник / Под редакцией М.И. Бажанова, П. С. Матышевского, В.В. Сташиса. – К.: Вища школа, 1989. – 503 с.

Уголовное право Украинской ССР на современном этапе: Часть Особенная / Отв. ред. А.Я. Светлов, В.В. Сташис. – К.: Наукова думка, 1985. – 455 с.

Уголовное право: Библиография (1985-2006 годы) / Под ред. А.Э. Жалинского. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательский Дом «Городец», 2007. – 832 с.

ДО ТЕМИ 1

Брич Л.П., Навроцький В.О. Деякі міркування щодо всеосяжного погляду на Особливу частину КК України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №9. – С.105-117.

Кримінальне право України. Практикум

Панько К.К. Методология и теория законодательной техники уголовного права России: Монография. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2004. – 272 с.

Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України: Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 144 с.

Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 504 с.

ДО ТЕМИ 2

Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф. Відповідальність за злочини проти держави. – К.: Редакційно-видавничий центр «Київський університет», 1997. – 162 с.

Баулін Ю.В. Спеціальний вид звільнення громадянина України від кримінальної відповідальності за державну зраду // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2004. – № 9. – С. 21-30.

Климчук О. Нове у кримінальній відповідальності за диверсію // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. – С.84 – 86.

Ліпкан В.А. Національна безпека України: Навчальний посібник. 2-ге вид. – К.: КНТ, 2009. – 576 с.

Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. в редакції від 21 вересня 1999 р.

Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 6 квітня 2000 р.

Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю України (ЗВДТ): Затверджено наказом голови СБ України від 1 березня 2001 р. № 52.

Про Державну службу спеціального звязку та захисту інформації: Закон України від 23 лютого 2006 р.

ДО ТЕМИ 3

Азаров Д.С. Окремі проблеми кримінальної відповідальності за незаконне розголошення лікарської таємниці // Життя і право. – 2004. – № 6. – С. 60-65.

Андрушко П.П. Проблема кваліфікації злочинів, пов’язаних із зараженням людини інфекційними хворобами (ст. 130, 131, 133 КК України) // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи:

Глава 2. Програма курсу «Кримінальне право України. Особлива частина»

Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 року. – К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 93-97.

Берзін П. С. Деякі питання кваліфікації умисних вбивств, учинених з використанням вибухових пристроїв // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 року. – К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 63-66.

Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: НПКФ «Консум», 1995. – 104 с.

Бородин С.В. Преступления против жизни. – М.: Юристъ, 1999.

– 356 с.

Бурдін В. Особливості кримінальної відповідальності лікарів за ненадання допомоги хворому // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науковопрактичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 382-384.

Гізімчук С.В., Єгорова В.О. Питання кваліфікації незаконного проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК України) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Науково-теоретичний журнал. – Випуск №3. – Луганськ, 2008. – С. 42-50.

Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Наукова думка, 1987. – 200 с.

Глушков В.О. Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України щодо відповідальності за злочини у сфері медичного обслуговування населення// Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 року. – К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 90-93.

Грищук В.К. Еутаназія: PRO ET CONTRA // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – №4. – С. 29-36.

Грищук В.К. Вбивство через необережність за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Випуск 39. – С.405-418.

Дзюба В.Т. Деякі питання кримінальної відповідальності за вбив- ствозакримінальнимзаконодавствомУкраїни//Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 року. – К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 72-78.

Кобзаренко П. В., Володарський В.Л. Логічні аспекти кваліфікації умисних вбивств за обтяжуючих обставин // Вісник Київського університету. Юридичні науки. – 1995. – Вип. 33/34. – С. 123 – 134.

Кримінальне право України. Практикум

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. – С. 114 – 184.

Литвин О.П. Злочини проти життя: Навчальний посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002. – 203 с.

Мамчур В. Проблема визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // ПУ. – 1999. – № 3. – С. 71-73.

Никифоров А.С. Ответственность за убивство в современном уголовном праве: Комментарий. – М.: Учеб.-консульт. центр «ЮрИнфоР», 2000. – 60 с.

Навроцький В.О. Кримінальне право України: Особлива частина: Конспект лекцій. – Львів – Хмельницький, 1994. – Вип. 1. – С.79 – 140.

Остапенко Л. Питання співучасті у вбивстві матір’ю своєї новонародженої дитини // Підприємництво, господарство і право. – 2005.

– №7. – С. 106-112.

Серебренникова А.В. Преступные деяния против жизни по УК ФРГ // Вест. Московского ун-та. Серия 11. Право. – 1997. – № 3. – С. 57-62.

Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность – под охраной уголовного закона(ГлаваІІІУголовногокодексаУкраиныснаучно-практическим комментарием). – Симферополь: Таврида, 1996. – 236 с.

Стрижевська А. А. Питання кваліфікації умисних вбивств, учинених особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України) // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 року. – К.- Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 69-72.

Тимчук О. Суб’єктивна сторона залишення в небезпеці // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №1. – С. 80-83.

Фесенко Є.В. Нова редакція статті 127 Кримінального Кодексу України // Адвокат. – 2005. – №4. – с.27-30.

Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 р.

Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини: Закон України від 16 липня 1999 р.

Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 6 квітня 2000 р.

Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення: Закон України від 12 грудня 1991 р. в редакції від 3 березня 1998 р.

Глава 2. Програма курсу «Кримінальне право України. Особлива частина»

Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. Про лікарські засоби: Закон України від 4 квітня 1996 р.

Про поховання та похоронну справу: Закон України від 10 липня 2003 р.

Про донорство крові та її компонентів: Закон України від 23 червня 1995 р.

Правила медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, обліку ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та медичного нагляду за ними: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2026.

Про реалізацію статті 281 Цивільного кодексу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 144.

Положення про організацію роботи цілітеля, який здійснює медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини: Затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11 лютого 1998 р. № 36.

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку; Інструкція щодо вилучення органів людини в донора-трупа; Інструкція щодо вилучення анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів у донора-трупа; Перлік органів людини, дозволених до вилучення у донора-трупа; Перелік анатомічних утворень, дозволених до вилучення у донора-трупа: Затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 вересня 2000 р. № 226.

Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності. Затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20 липня 2006 р. № 508.

Положення про Комісію органу охорони здоров’я з визначення показань до штучного переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів. Затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20 липня 2006 р. № 508.

Перелік особливо небезпечних, небезпечних і інфекційних та паразитарних хвороб людини і носіїв збудників цих хвороб: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 1995 р. № 133.

Порядок добровільного консультування і тестування на ВІЛінфекцію: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 серпня 2005 р. № 415.

Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності: Затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20 липня 2006 р. № 508.

Кримінальне право України. Практикум

Інструкція про порядок проведення медикаментозного штучного переривання вагітності ранніх строків шляхом застосування препаратів міфепростону та мізопростону й інших зареєстрованих в Україні препаратів аналогічної дії: Затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 5 травня 2003 р. № 192.

Інструкція з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості. Затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 березня 2006 р. № 179.

Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» від 23 листопада 2007 р. № 742.

Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 р. № 6.

Перелік державних та комунальних закладів охорони здоров’я і державних наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов’язану з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людини. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 18 лютого 2006 р. № 164.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики: Затверджені наказом Держкомпідприємництва та Міністерства охорони здоров’я України від 16 лютого 2001 р. № 38/63.

Інструкція про порядок надання Комітетом з питань народної і нетрадиційної медицини при Міністерстві охорони здоров’я України спеціального дозволу для проведення медичної діяльності в галузі народної і нетрадиційної медицини: Затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11 серпня 2000 р. № 195.

Положення про порядок проведення атестації лікарів: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 грудня 1997 р. № 359.

Порядок застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15 квітня 2008 р. № 199.

Порядок проведення державної реєстрації (перереєстрації) медичних імунобіологічних препаратів в Україні: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 6 грудня 2001 р. № 486.

Порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань: Затверджений на-

Глава 2. Програма курсу «Кримінальне право України. Особлива частина»

казом Міністерства охорони здоров’я України від 13 лютого 2006 р. № 66.

Положення про контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що застосовуються в медичній практиці, вимогам державних та міжнародних стандартів: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. в редакції від 1 серпня 2006 р. №1058.

Інструкція про здійснення нагляду за побічними реакціями/діями лікарських засобів: Затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 грудня 2000 р. № 347.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію): Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. № 376.

Порядок проведення до клінічного вивчення лікарських засобів: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 1 листопада 2001 р. № 441.

Порядок проведення клінічних випробувань тканинних і клінічних трансплантатів, що можуть використовуватися для трансплантації: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від10 жовтня 2007 р. № 630.

Деякі питання реалізації Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини»: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2000 р. № 695 в редакції постанови від 18 лютого 2006 р. № 164.

Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи: Постанова ПВСУ від 7 лютого 2003 р. № 2.

Про судову практику у справах про необхідну оборону: Постанова ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 1.

Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів: Постанова ПВСУ від 2 липня 2004 р. № 13.

Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативнорозшукової діяльності, дізнання і досудового слідства: Постанова ПВСУ від 28 березня 2008 р. № 2.