Материал: Kriminalne_pravo_praktikum

Кримінальне право України. Практикум

ністю вчинили дві квартирні крадіжки. У зв’язку з тимчасовим розладом душевної діяльності Тараришкіна суд справу щодо нього виділив в окреме провадження і направив його на примусове лікування, а щодо Бочарова і Галкіна виніс обвинувальний вирок. Розглядаючи справу стосовно Тараришкіна після його одужання, суд допитав як свідків засуджених Бочарова і Галкіна. Попереджені про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, Бочаров і Галкін показали, що Тараришкін не брав участі у вчиненні квартирних крадіжок, що не відповідало дійсності.

Чи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань Бочаров і Галкін?

19.Чугунов був засуджений за ч. 2 ст. 121 КК за те, що ударом ногою в живіт спричинив Гордовському тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого потерпілий помер. Серед очевидців злочину був Іванов, який на досудовому слідстві розповів про всі обставини вчинення злочину. Під час судового слідства Іванов почав твердити, що у цій справі він нічого не знає. Як з’ясувалося, Чугунов обіцяв виколоти Іванову очі й відрізати язика, якщо він не буде його «тримати за зубами».

20.У процесі розслідування справи щодо обвинувачення Каплюка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, було призначено судово-медичну експертизу. Експерт Напалков дав завідомо неправдивий висновок про причину смерті потерпілого. Повторна експертиза спростувала його висновок. Як було з’ясовано в процесі слідства, Напалкова підкупив родич обвинуваченого – Лопата. Останній також підмовляв свідка Савенка (очевидця вчинення злочину) давати неправдиві показання. Савенко на допиті заявив слідчому, що йому у справі нічого не відомо.

21.Працюючи охоронцем фірми, Кримчак вступив у змову з Мамчуром та Нетребою з метою вчинити викрадення майна. Для цього Кримчак впустив до приміщення, яке він охороняв, Мамчура та Нетребу, котрі викрали майна на суму 540 тис. грн., яким пізніше з ним поділились. Щоб імітувати розбійний напад на нього, Кримчак розбив вікно, а потім за телефоном повідомив чергову частину міліції про нібито вчинений на нього розбійний напад і викрадення майна фірми.

Глава 40. Злочини проти правосуддя

22.Син міського голови Потапенка побив неповнолітнього Цвіркуна, котрого було госпіталізовано. За наполяганням батька Потапенка завідувач відділення лікарні виписав Цвіркуна на 20-й день перебування його в лікарні, хоча він потребував лікування протягом ще принаймні тижня. Судово-медичний експерт Іванчук, якому також дзвонив батько обвинуваченого, дав висновок, що потерпілому було заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, хоча це явно не відповідало дійсності. Повторна експертиза, призначена слідчим, дала висновок, що неповнолітньому Цвіркуну було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.

23.Реп’ях біля свого будинку зустрів Чубченка, який попросив приділити йому кілька хвилин. Чубченко пояснив, що він є родичем Павлюка, який чотири місяці тому завдав Реп’яху тяжкого тілесного ушкодження. Він також пояснив, що старі батьки Павлюка у разі засудження сина залишаться одні, оскільки у них інших дітей немає . Чубченко просив Реп’яха бути поблажливим і дати в суді показання, які б полегшили долю Павлюка. При цьому Чубченко передав Реп’яху 13 тис. гривень. Реп’ях у судовому засідання давав показання, що свідчили про менший ступінь суспільної небезпечності дій Павлюка.

24.Набедрик, допитаний як свідок під час досудового слідства, дав вичерпні показання про вчинення найтяжчого виду хуліганства Нечитайлом, які підтвердив на очній ставці з останнім. У судовому засіданні Набедрик почав твердити, що Нечитайло вчинив хуліганство без застосування ножа для завдання потерпілому тілесних ушкоджень. Нечитайла все-таки було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України.

Варіант 1. Набедрик ухилився від явки в судове засідання. Варіант 2. У судовому засіданні Набедрик заявив, що він відмов-

ляється давати показання.

Варіант 3. В судовому засіданні Набедрик заявив, що йому в справі нічого не відомо, а показання, що викривають Нечитайла, щодо вчинення тим хуліганства він дав під час досудового слідства через те, що слідчий погрожував йому розправою.

25.Під час сварки Сердюк А. заподіяв своїй дружині Сердюк Д. кухонним ножем середньої тяжкості тілесне ушкодження. Проти нього було порушено справу за ч. 1 ст. 122 КК. На неодноразові виклики слідчого РВВС для дачі показань потерпіла не з’являлась, від-

Кримінальне право України. Практикум

мовлялась приймати повістки. У зв’язку з цим слідчий Слиньков виніс постанову про привід Сердюк Д. Постанова була виконана. Слідчому Сердюк Д. заявила, що вона відмовляється від дачі показань. На спробу слідчого усовістити Сердюк Д. остання сказала, що Сердюк А. є її чоловіком і вона не бажає його засудження, а слідчому треба займатися справжніми злочинцями, а не бути «дурнем», витрачаючи зусилля на з’ясування обставин сімейних чвар.

26.Андрійчук і Соловйов зі своїми знайомими Завражною та Дурдяєвою допізна засиділись у ресторані. До них підсів Коптелов. Після закриття ресторану всі пішли на квартиру Дурдяєвої, де розпили принесені ними спиртні напої. Вночі Коптелов виявився зайвим, між ним і Андрійчуком виникла сварка, під час якої Коптелов ударив Андрійчука ножем у живіт. Потерпілий був доставлений до лікарні, звідки сигнал про його поранення надійшов у міліцію. Допитані у справі Андрійчук, Соловйов, Завражна і Дурдяєва правдиво розповіли про всі обставини нанесення тяжкого тілесного ушкодження Андрійчуку Коптеловим, який кудись зник. Однак через якийсь час з ними зустрівся Коптелов, який умовив Андрійчука, Соловйова і Дурдяєву дати слідчому показання, нібито по дорозі на них напав невідомий і саме він поранив Андрійчука. Вони погодились і дали такі свідчення, причому Андрійчук за зміну свідчень і як компенсацію за поранення одержав від Коптелова 8 тис. доларів США. Не захотіла змінювати показання лише Завражна. Не допомогло й те, що Коптелов погрожував розповісти її чоловіку про подружню невірність.

27.У ході досудового слідства по справі, порушеної за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, Каравайко під час допиту його як свідка повідомив ряд обставин, підтвердження яких іншими доказами могло привести до встановлення вбивці. Після допиту слідчий взяв у Каравайка підписку про те, щоб він про свої показання нікому не говорив. Однак Каравайко розповів про них своєму знайомому, а той – вбивці. Останньому на якийсь час вдалося приховати сліди злочину, але зрештою його було викрито.

Варіант 1. Каравайко зазначеної підписки слідчому не давав, а був попереджений усно.

Варіант 2. До вбивці не доходили відомості про зміст показань Каравайка слідчому і він не вживав додаткових заходів щодо приховання слідів свого злочину.

Глава 40. Злочини проти правосуддя

28.Сірий і Буренко взяли участь як поняті при впізнанні. Вони детально розповіли своїм сусідам про всі обставини проведеної при них слідчої дії, а також показання учасників впізнання.

Варіант 1. Слідчий усно попереджав понятих про неприпустимість розголошення даних впізнання.

Варіант 2. Слідчий попереджав понятих письмово.

29.Проти Гринь Т., яка працювала завідувачкою овочевого складу, було порушено кримінальну справу за ознаками ч. 4 ст. 191 КК. З метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майно Гринів було описане слідчим, який передав його на відповідальне зберігання Гриню М., попередивши про відповідальність за його розтрату або утаювання. Незважаючи на попередження, Гринь М. описаний автомобіль «Москвич» перегнав у гараж знайомого по роботі – Кокоші, пославшись на те, що в його гаражі йдуть ремонтні роботи.

Варіант. Кокоша знав про справжні причини перегону автомобіля.

30.Митрохін вчинив замах на вбивство товариша по чарці, в зв’язку з чим був взятий під варту. Доставлений зі слідчого ізолятора УВС області до кімнати для затриманих РВВС Митрохін попросився в туалет і, скориставшись неуважністю працівника міліції, втік.

31.Заклунний, відбуваючи покарання у виправній колонії, на робочому об’єкті напав на вільнонайманого майстра Пилякіна і вбив його ударом сокири по голові. Убивство було вчинене через те, що майстер на законній підставі не виписував бригаді, в якій працював Заклунний, додаткового пайка, оскільки та не виконувала норм виробітку.

32.Засуджені за ч. 2 ст. 296 КК України Григор’єв і Капустін побили члена ради колективу ув’язненого Гасанова за його активну роботу зі зміцнення дисципліни. Вони неодноразово погрожували розправитися з іншими членами ради колективу колонії за участь у підтриманні порядку.

33.Відбуваючи покарання за вчинення вбивства з ревнощів, Дручок організував злочинну групу для нападу на адміністрацію виправної колонії. Для здійснення цієї мети він підмовив Чуракова ви-

Кримінальне право України. Практикум

готовити фінку. Той виготовив її і передав Дручку. Останній зв’язав солдата охорони і втік, але був затриманий в 5 км від колонії.

34.Ув’язнений Орляк, відбуваючи покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки, побив іншого ув’язненого Савіна, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Злочин було вчинено через те, що Савін сумлінно ставився до праці, брав активну участь у громадському житті колонії, допомагав адміністрації боротися з порушниками режиму. Крім того, Орляк вимагав частину продуктів від тих, хто одержував посилку. Хто не погоджувався, він того жорстоко бив.

35.Відбуваючи покарання у виправній колонії, Парамон часто звертався до лікаря з проханням про звільнення від роботи. Оглянувши того на його чергове прохання, лікар сказав, що він здоровий

ізвільнення не одержить. Тоді Парамон схопив стільця і вдарив ним лікаря по голові, заподіявши легке тілесне ушкодження.

36.Рядовий зі складу охорони виправної колонії Кульков зробив зауваження ув’язненому Петренку, який ухилявся від роботи, на що той не зреагував. Кульков повторно попросив приступити до роботи. Петренко у відповідь у грубій формі відмовився виконати цю вимогу. Скориставшись ситуацією і шумом, що виник, ув’язнений Моторний підійшов ззаду і вдарив Кулькова каменем по голові, після чого разом з Петренком учинив втечу.

37.Засуджені Чулаков та Безух, відбуваючи покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, вирішили вчинити втечу. Під час повернення з прогулянкового дворика вони напали на контролера

істали його бити кулаками і ногами. Чулаков та Безух завдали потерпілому поранення в голову і обличчя лезом від безпечної бритви. На крик контролера була піднята тривога. Зрозумівши, що вчинити втечу не вдасться, засуджені перестали бити контролера.

38.Кузьмук, відбуваючи строк покарання у виді позбавлення волі (це була виправна колонія мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання), зарекомендував себе з позитивного боку. Будинок його матері згорів під час пожежі. У зв’язку з цим зібрання жителів села просило адміністрацію колонії дозволити Кузьмуку короткотерміновий виїзд до села для допомоги матері. Дозвіл йому було дано. Приїхавши в село, Кузьмук застав матір помираючою. Поховавши її,

Глава 40. Злочини проти правосуддя

він поїхав на південь України, де влаштувався працювати сторожем баштану.

39.Адміністрацією виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання Гребенюку була надана можливість короткочасного виїзду (п’ять діб та дві доби на дорогу) за межі колонії у зв’язку зі смертю його родички. Гребенюк вирішив до колонії не повертатись, вважаючи, що його було засуджено безпідставно. На адресу слідчого, прокурора, а також судді, який розглядав його справу, Гребенюк написав листи, в яких називав їх «унтерпришибєєвими», «лакузами».

40.Горянчук був засуджений до позбавлення волі строком на три роки за шахрайство за ч. 2 ст. 190 КК. Вирок був залишений у силі апеляційним та касаційним судами, куди Горянчук писав скарги, не вважаючи себе винним в інкримінованому йому злочині. На судові рішення було внесено подання п’яти суддів касаційного суду про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження (ч. 2 ст. 4007 КПК) про неправильне застосування кримінального закону. При розгляді справи за цим поданням дії Горянчука були перекваліфіковані на ч. 1 ст. 190 КК. Йому було призначено покарання у виді виправних робіт строком на один рік. На момент втечі Горянчук знаходився під вартою і в місцях позбавлення волі чотири місяці й три дні.

41.Домовившись утекти з виправної колонії максимального рівня безпеки, де вони відбували покарання, Сарич і Зернюк виготовили фінські ножі, вбили ними конвоїра, заволоділи його автоматом і вибігли за межі колонії. При затриманні вони вчинили збройний опір, поранивши двох наглядачів.

42.Відбуваючи покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, Савенко порушував встановлений порядок відбування покарання і за це неодноразово піддавався стягненням. Одного разу він зайшов до санчастини і зажадав від днювального, щоб той видав йому його медичну картку. Коли днювальний відмовився це зробити, Савенко вдарив його кулаком по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я.

Варіант 1. Савенко вдарив лікаря. Варіант 2. Савенко вдарив контролера ВТК.

Кримінальне право України. Практикум

43.Штира було засуджено за вчинення тяжкого злочину. До відправлення до виправної колонії він перебував у слідчому ізоляторі. Знаходячись на виробничому об’єкті, він підійшов до дверей, що вели на головний вихід, і через щілину почав дивитися на ув’язнених жінок, виведених на прогулянку. Черговий інспектор Гавлюк запропонував йому взятися до роботи. У відповідь на це Штир ударив Гавлюка кулаком в обличчя. Через день, йдучи на прогулянку, він вступив

унедозволену розмову з ув’язненим слідчого ізолятора Петровим, що знаходився у камері, вікна якої виходили у двір для прогулянок. На вимогу припинити розмову Штир двічі кулаком вдарив інспектора Котирла в обличчя, заподіявши легке тілесне ушкодження.

Чи є в діях Штира склад злочину?

44.Відбуваючи покарання у виправній колонії за вчинення тяжкого злочину, Самодуров 27 травня був підданий стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу на три місяці за порушення порядку відбування покарання. Після звільнення з приміщення камерного типу Самодуров 19 жовтня без поважної причини відмовився піти на роботу, не виконавши вимоги начальника загону.

Варіант. Самодуров неодноразово порушував порядок відбування покарання, за що піддавався стягненням. 1 жовтня – попереджений за те, що палив в неналежному місці, 9 жовтня – йому оголошено догану за те, що палив у цеху, 16 грудня – призначений на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колоній за вживання наркотичних засобів. 24 грудня адміністрація перевела Самодурова до приміщення камерного типу строком на три місяці, пославшись на те, що це стягнення застосовується за згадані порушення.

Чи є за таких умов відмова Самодурова йти на роботу кримінально караною?

45.Після звільнення Колесникова з місць позбавлення волі, де він відбував покарання за вчинення контрабанди і мав 36 стягнень за порушення порядку відбування покарання, 25 квітня постановою начальника РВВС щодо нього було встановлено адміністративний нагляд на 12 місяців. 20 липня і 10 листопада того самого року Колесников без дозволу органів внутрішніх справ на кілька днів виїздив за межі району, де проживав, за що судом штрафувався.

Крім того, його кілька разів затримували у нетверезому стані на вулиці й доставляли додому, в зв’язку з чим строк адміністративного нагляду постановою начальника РВВС 24 квітня наступного року був

Глава 40. Злочини проти правосуддя

продовжений на 6 місяців. 19 червня Колесников знову виїхав за межі району без дозволу органів внутрішніх справ. Його було засуджено за ст. 395 КК України. Колесников подав апеляцію, посилаючись на те, що продовження строку адміністративного нагляду незаконне, оскільки не було санкціоноване прокурором.

Чи підлягає апеляція задоволенню?

Варіант. Колесников відбував покарання за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

46.При звільненні Бєлогурової з місць позбавлення волі, де вона відбувала покарання за ч. 2 ст. 187 КК України, за поданням начальника виправної колонії суддею щодо неї було встановлено адміністративний нагляд строком на 18 місяців. Крім виконання обов’язків, передбачених ст. 9 Закону «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», стосовно Бєлогурової були встановлені такі обмеження: чотири рази на місяць по середах вона мала з’являтися для реєстрації в РВВС, їй було заборонено відлучатися з дому з 22 до 6 години, а також відвідувати відділи магазинів з продажу спиртних напоїв. 21 липня наступного року адміністративний нагляд було продовжено на 6 місяців. Правила нагляду і встановлені обмеження Бєлогурова порушувала: в жовтні не з’явилася на реєстрацію, 23 грудня о 23 годині 30 хвилин і 22 березня наступного року о 23 годині була відсутня вдома. На неї за порушення правил адміністративного нагляду судом двічі – 3 листопада і 10 січня наступного року накладались адміністративні стягнення.

Варіант. При вирішенні питання про встановлення щодо Бєлогурової адміністративного нагляду було взято до уваги висновок адміністрації виправної установи, що вона «залишається небезпечною для суспільства». Адвокат подав апеляцію на постанову судді про встановлення адміністративного нагляду, оскільки в матеріалах виправної установи відсутні докази того, що Бєлогурова «вперто не бажає стати на шлях виправлення».

47.Єршов відбував покарання в місцях позбавлення волі за хуліганство, передбачене ч. 4 ст. 296 КК. Після звільнення з виправної установи в жовтні постановою судді за поданням начальника органу внутрішніх справ над ним було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців, Єршов тричі злісно порушував правила адміністративного нагляду, за що на нього двічі накладались адміністра-

Кримінальне право України. Практикум

тивні стягнення. 17 березня наступного року Єршов потайки виїхав на постійне проживання до іншої області України.

48.Після звільнення з місць позбавлення волі, де він відбував покарання, призначене за ч. 2 ст. 186 КК України, Лисенко тривалий час не працював, пиячив, порушував громадський порядок, у зв’язку

зчим щодо нього було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців із забороною виходити з дому з 23 до 5-ї години ранку, а також виїздити за межі району без дозволу органів внутрішніх справ. За порушення заборони виходити з дому з 23 до 5-ї години до Лисенка двічі застосовувались заходи адміністративного стягнення. Коли він без дозволу виїхав за межі району проживання, проти Лисенка була порушена кримінальна справа за ст. 395 КК.

49.Чамрін, маючи при собі обріз, попросив свого приятеля Баранова відвезти його мотоциклом у двір будинку, де можуть бути хлопці, які його цікавлять. При цьому він сказав, що в разі виникнення конфлікту треба швидко виїхати з двору. Коли вони заїхали у двір і до них почав наближатися невідомий хлопець (ним виявився Салахітдінов), Чамрін раптово зробив у нього прицільний постріл і крикнув: «Поїхали!» Після повернення до свого двору Баранов спитав у Чамріна, чому він застрелив невідомого. Чамрін відповів, що той йому «не сподобався». Салахітдінов був поранений у груди, йому було заподіяне тяжке тілесне ушкодження.

50.Робітник Гордієнко 5 лютого ввечері з території заводу монтажних заготовок виніс 88 листів сталі масою 545,6 кг і склав їх за парканом заводу, вкривши снігом. Наступного вечора Гордієнко разом із Капліним на закріпленому за останнім автомобілі перевіз викрадене в сарай Голубцової, яка 4 лютого дала на це згоду.

51.Крива визнана винною в тому, що на прохання свого родича Жилана взяла на схов цінні речі, викрадені ним з проникненням у магазин. Ці речі вона склала в ящик і закопала в хліві, де вони були знайдені й вилучені під час обшуку. Як пояснила Крива, вона знала, що речі крадені, але вважала, що їх Жилан таємно вкрав під час розвантаження автомобіля, яким крам було привезено до магазину, як про це розповідав Жилан.

Глава 40. Злочини проти правосуддя

52.Ребенок бачив, як два підлітки вночі виносили радіоапаратуру

змагазину ССТ. Одного з них він упізнав – це був його троюрідний брат Костяниця, якому виповнилося 15 років. Ребенок вирішив про побачене мовчати.

Варіант. Костяниця був онуком Ребенка. Останній порадив онуку сховати його частину викраденого у себе на горищі, що й було зроблено.

53.Павлючик, дізнавшись про вчинення її сином Анатолієм під час сварки і бійки умисного вбивства однокласника Крамаря, змила кров з одягу сина, а закривавлену хустку спалила.

Варіант. Убивство потерпілого було вчинено через необережність.

54.Дадаш та Фірсенко запропонували Жерновому взяти участь у розбійному нападі на Сакірка, щоб відібрати в нього переносну магнітолу. Жерновий відмовився. Через день він бачив у Фірсенка магнітолу, що належала Сакірку. Впевнений, що магнітола потрапила до Фірсенка внаслідок вчинення ним та Дадашем злочину, Жерновий не став ні з ким ділитися своєю таємницею.

55.Робітники Андрусяк і Заровний викрали з трикотажної фабрики, що належала державі, сім мішків вовняної пряжі, яку винесли з цеху, перекинули через паркан фабрики і сховали в новобудові поруч з фабрикою. Щоб забрати пряжу, Андрусяк найняв таксі, але водій відмовився перевозити такий вантаж. Тоді Андрусяк зупинив «Москвич», за кермом якого сидів Шуцький, і запропонував йому за високу винагороду перевезти вантаж, з чим Шуцький погодився. Дорогою він не зупинив машину на вимогу автоінспектора, а на прохання Андрусяка збільшив швидкість.

56.Остапець, знаючи про вчинений Хатнім розбійний напад, взяв від нього на зберігання речі, відібрані у потерпілої. Пізніше він ці речі продав, поділившись вирученими від їх продажу грішми з Хатнім.

Варіант. Хатній пояснив Остапцю, що речами він заволодів під час кишенькової крадіжки.

57.Буряк увечері сидів на ґанку свого будинку. У цей час у кінці вулиці почувся крик «Держи вбивцю!», дорогою біг чоловік. Остан-