Так, у 2012 році ця цифра становила 1758 підприємств (17,4% обстежених промислових підприємств), порівнюючи з 2011 роком цей показник становив 1679 підприємств (16,2% обстежених промислових підприємств). Проте, якщо порівнювати з розвиненими країнами (США, Японія, Франція), то там впроваджують інновації від 70 до 82 % загальної кількості підприємств. А в країнах ЄС-27 частка підприємств, що впроваджують інновації, вчетверо більша, ніж в Україні.
Основним джерелом фінансування інноваційної
діяльності були власні кошти підприємств - 63,9% загального обсягу витрат
(порівнюючи з 2011р - 52,9%). Кредити склали 21,0% (38,3%), фінансова підтримка
держави - 2,2% (3,7%), кошти вітчизняних інвесторів - 1,3% (0,3%), іноземних інвесторів
- 8,7%(0,4%) [2]
(див. мал.8).
Мал. 8. Структура джерел фінансування
інноваційної діяльності промислових підприємств України у 2012 році, % (складено за матеріалами Державної служби статистики [4])
Переважання власних коштів підприємств серед інших джерел фінансування інноваційної діяльності зумовлене недостатньо чітким та складним процесом залучення фінансових ресурсів (через несприятливий інвестиційний клімат, нерозвиненість венчурного фінансування інноваційної діяльності тощо).
Аналіз показників за Глобальним інноваційним рейтингом, розробленим агентством Bloomberg, показав, що Україна входить до 50 країн-лідерів світу за рівнем інноваційного розвитку (42 місце у 2012 році). [14]
До показників інноваційності
відносять: велику кількість населення з вищою освітою (6 місце у світі),
патентна активність (17 місце), інтенсивність НДДКР (39 місце), технологічні
можливості промисловості (34 місце). [14] Але за підсумком даного рейтингу,
наша держава займає 69 місце за ефективністю економіки (табл 1).
Табл. 1. «Інновацій» та його складові
для України за період 2009-2012рр. (складено за матеріалами The Global
Competitiveness Report 2011-2012 [16])
Категорії
2009-2010рр.
2010-2011рр.
2011-2012рр.
рейтинг з 133 країн
бал (1-7)
рейтинг з 139 країн
бал (1-7)
рейтинг з 142 країн
бал (1-7)
Інновації
62
3,21
63
3,11
74
3,11
Інноваційна спроможність
32
3,7
37
3,5
42
3,4
Якість науково-дослідних інститутів
56
3,9
68
3,6
72
3,6
Видатки компаній на дослідження і розробки (ДіР)
68
3
69
3
75
3
Взаємозвязки університетів з промисловістю у сфері
ДіР
64
3,5
72
3,5
70
3,6
Державні закупівлі новітніх технологій і продукції
85
3,3
112
3,1
112
3,1
Наявність учених та інженерів
50
4,4
53
4,3
51
4,3 Таким чином, на сьогодні Україна
продовжує розвиватися без суттєвого використання свого інноваційного
потенціалу. Інноваційна продукція освоюється в основному шляхом використання
науково-технічних надбань попередніх років. Такий тип інноваційного розвитку
має досить вузькі межі і не дає можливості підтримувати конкурентоспроможність
вітчизняних підприємств протягом тривалого періоду.
Інвестиції й інновації - дві нерозривно пов'язані
сфери економічної діяльності, що значною мірою залишаються уражені кризою.
Загалом на ринку України склалась така ситуація, що інновації, які колись
здійснювалися за рахунок централізованих джерел, звелися до мізерної величини,
тоді як інвестиції, що володіли внутрішньою структурою, втратили її і стали
невпорядкованими і неорганізованими, стимулюючи тільки короткострокові цілі
інвесторів. [3]
Незважаючи на необхідність інвестиційних вкладень
в економіку держави, в сучасних умовах очікувати великого припливу капіталу в
Україну не доводиться, тому що інвестиційний клімат залишається несприятливим.
Можна виділити такі
основні негативні чинники інвестиційного клімату в Україні:
● нестабільна
політична ситуація в Україні;
● нечітка державна
правова система;
● мінливість
економічного середовища;
● корупція;
● надмірний
податковий тиск на інвесторів;
● низький рівень
доходів громадян;
● проблеми виходу
на внутрішній та зовнішній ринки;
● недостатня
обізнаність інвесторів з інвестиційною привабливістю української економіки та
інше.
Украй недостатньо
використовуються на інвестиційні цілі кошти населення. Причина цього криється,
перш за все в недовірі населення до банківської системи, до національних
інститутів ринку цінних паперів а також до політики уряду взагалі. Населення
України, практично усунуте від участі в купівлі облігацій внутрішньої державної
позики та інвестувати проекти під гарантії держави. Між тим, у всьому світі вирішальну
роль в інвестиційному процесі відіграють особисті заощадження населення. Так, у
США населення володіє близько 70% фінансових активів, аналогічна ситуація і в
Японії.
Проте дослідження
доводять, що в Україні існує ряд позитивних факторів, що впливають на вибір
іноземного інвестора. Зокрема можна виділити такі основні:
● наявність
матеріально-сировинної бази, необхідної для реалізації інвестиційних програм,
вигідне географічне становище (близькість до країн Західної та Центральної
Європи, розташування біля морів);
● наявність
відносно дешевої робочої сили, кваліфікованих працівників;
● достатньо високий
рівень розвитку науково-технічних розробок у багатьох галузях;
● стабільні
виробничі зв’язки з країнами СНД (крім Російської федерації);
● наявність вільних
економічних зон, технопарків, значні масштаби ринку.
До основних причин, які перешкоджають
розвитку інноваційних процесів у державі, належать такі:
● відсутність цілісної
кодифікованої системи законодавства, яке має врегулювати правовідносини у сфері
інноваційної діяльності;
● розрив між необхідним обсягом
інвестиційних ресурсів для інноваційної реструктуризації економіки та фактичним
їх обсягом;
● великий ризик розробки та
освоєння інновацій і відсутність механізмів щодо покриття та страхування цих
ризиків;
● низький рівень
підготовленості керівників та персоналу на мікро - і макрорівнях до здійснення
управління інноваційним процесом на всіх стадіях його життєвого циклу;
● недостатність інформації про
новітні технології, пропозиції їх трансферту та кон'юнктуру інноваційного
ринку.
Внаслідок дії зазначених та інших
причин, які гальмують інноваційний розвиток країни, раніше створений
науково-технічний потенціал залишається без попиту, що призводить до його
руйнації і стагфляції економіки.
Стабільне скорочення реальних обсягів фінансування
науково-технічного комплексу та відсутність дієвої державної науково-технічної
стратегії не дають підстав для висновку про наявність реального підґрунтя для
переходу до інноваційної моделі розвитку.
Для того, щоб створити і
ефективно використовувати потенціал інвестиційно-інноваційного розвитку
економіки України, необхідно проводити збалансовану інвестиційно-інноваційну
політику, спрямовану на гармонійне доповнення внутрішніх інвестицій зовнішніми,
де визначальним фактором будуть національні інтереси держави, її інноваційний
розвиток.
Для цього необхідно
сформувати систему ефективного стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності
підприємств та залучення зовнішніх інвестицій, які будуть спрямовуватися в
пріоритетні інноваційні проекти, а саме:
● забезпечити
стабільну законодавчу базу - доповнення існуючої і розроблення нової, що
передбачатиме пільги для іноземних інвесторів, які мають намір вкладати кошти
саме в розвиток наукомістких галузей;
● забезпечити
високий рівень підготовки інвестиційних проектів інноваційного характеру
відповідно до міжнародних стандартів;
● активне
співробітництво з міжнародними інвестиційними та фінансовими структурами;
ефективне інформаційне забезпечення потенційних іноземних інвесторів щодо
можливостей реалізації інноваційних проектів в Україні.
● розробити систему
мотивацій для національного та іноземного інвестора, в тому числі і за рахунок
податкових пільг;
● комплексно
задіяти всі можливі державні механізми регулювання, які пов’язані податковою,
бюджетною, грошово-кредитною, амортизаційною та митною політикою, вдосконалюючи
правове регулювання у кожній з цих сфер.
Важливою складовою
розвитку національної інвестиційно-інноваційної системи є сприятливе
інвестиційне середовище. Для покращення інвестиційного клімату необхідні:
● зрівнювання у
правах іноземних фірм і національних підприємств, розширення податкових пільг
тощо;
● створення та ефективне
використання вільних економічних зон, сприяння інвестиціям у провідні галузі
промисловості;
● визначення
пріоритетів інвестування;
● підтримка і
заохочення з боку держави фірм та підприємств, котрі сприяють інвестиціям в
українську економіку;
● удосконалення
системи захисту прав інвесторів;
● удосконалення
інститутів спільного інвестування;
● створення умов
для активізації вітчизняного бізнесу;
● страхування
інвестиційних ризиків, розвиток системи страхування іноземних фірм;
● розширення
міжнародної співпраці в галузі сприяння капіталовкладенням та гарантування
інвестицій;
● здійснення
стимулюючих заходів для залучення коштів населення на інвестиційні цілі.
Не менш важливим є й
забезпечення реального дотримання міжнародних договорів і виконання рішень
іноземних арбітражів, щоб запевнити міжнародну інвестиційну спільноту у
надійності України як партнера [10].
Необхідним механізмом, що забезпечує інноваційні
процеси інвестиційними ресурсами, є державна підтримка венчурного фінансування.
Зарубіжний досвід господарювання показує, що в країнах з розвиненими ринковими
відносинами венчурне підприємництво відіграє активну роль у задоволенні потреб
основної маси населення в новій продукції, підвищенні науково-технічного рівня
виробництва, створює конкурентне середовище в сфері науки і наукового
обслуговування.
Важливим елементом формування
індустрії венчурного бізнесу є такі інноваційні структури, як технопарки
(технологічні й наукові парки) та інноваційні бізнес-інкубатори.
Сьогодні технопаркові структури - найдоступніша форма
комерційної реалізації науково-технічної розробки в країнах розвиненої ринкової
економіки. В Україні пік розвитку технопарків мав місце в 2004 році, проте вже
в 2005 фінансування скоротилось і активність їх значно знизилась. З прийняттям
у 2010 році Податкового кодексу України скасовано таку державну підтримку
виконавців проектів технопарків як цільові субсидії у вигляді податку на
прибуток підприємств і податкового векселя з ПДВ. Тому з того часу нові
технопарки не створювались. Проте, проблема на сьогодні полягає не у збільшенні
кількості технопарків, а в активізації їхньої діяльності шляхом запровадження
стимулів, у тому числі і податкових, які довели свою дієвість у 2000-2004
роках.
Також прямої державної підтримки потребує створення в
регіонах мережевих інноваційних структур на основі кластерного підходу, які
сприяли б розвитку співробітництва технологічно пов’язаних між собою
підприємств, наукових установ, фінансових інституцій, адміністративних органів.
У країнах-членах ЄС кластеризація є однією з умов підвищення
конкурентоспроможності економіки регіонів та держави. Кластери являють собою
комбінація конкуренції та кооперації таким чином, що об’єднання в одних сферах
допомагають успішно вести конкурентну боротьбу в інших. [6]
У сучасних умовах наявність ефективного механізму
стимулювання інноваційної діяльності є основою стійкого економічного зростання
країни та умовою для підвищення суспільного добробуту. Інвестування є головним
інструментом здійснення економічної політики, що забезпечує відновлення
виробничих фондів і розвиток національного виробництва.
Без належного інвестування неможливе ефективне реформування
економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням
товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури. Без надійних
капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх
технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і
збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури тощо. Інноваційні інвестиції
забезпечують кількісні і якісні поліпшення виробничої діяльності підприємств
завдяки впровадженню досягнень науково-технічного прогресу і здійснюються з
метою отримання прибутку, скорочення витрат на виробництво, успішної протидії
конкурентам на товарних ринках, або досягнення соціального ефекту, наприклад,
поліпшення екології, охорони здоров'я та умов життя населення, освіти.
1. Ареф’єва О.В., Зарубаний С.В.
Особливості інноваційної діяльності у сфері послуг // Актуальні проблеми
економіки.- 2008.- № 6 (84).- с. 302.
. Великий тлумачний словник
сучасної української мови /Уклад. І голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ
«Перун», 2005. - 1728 с. - с.495
3. Інвестування: Підручник для студентів,
аспірантів, викладачів ВНЗ. Затверджено МОН - [Електронний ресурс]. / Гриньова
В.М., Коюда В.О. - К., 2008. - 452 с. - Режим доступу:
http://pidruchniki.ws/15840720/investuvannya/investuvannya_-_grinova_vm
. Державна служба статистики України -
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/
. Електронний навчальний посібник з дисципліни «Державне
регулювання макроекономічних процесів та інституціональна економіка»
6. Журнал інноваційної палати України -
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nanoinnovation.livejournal.com/1072.html
. Захарін, С.В. Інвестиції в інновації : теорія,
парадигма, методологія досліджень / С.В. Захарін // Актуальні проблеми
економіки. - 2010. - № 4(106). - С. 60-64.
. Індекс глобальної конкурентоспроможності
/ The Global Competitiveness Index - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://gtmarket.ru/ratings/global-competitiveness-index/info
. Кубай О.Г., Кива О.А. Сутність інвестиційної
політики України в умовах трансформаційної економіки, 2012 - [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=40923
10. Найда Г.М., Дранович М.П. Роль інвестицій в економічному зростанні
держави та проблеми їх залучення, 2012 - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=30687
11. «Про інвестиційну діяльність» Закон України -
[Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1560-12
12 «Про інноваційну діяльність» Закон України -
[Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15
13. «Про пріоритетні напрями інноваційної
діяльності в Україні» Закон України - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3715-17
14. Семиноженко В. Чи можливий в Україні
інноваційний стрибок?,
2013 - [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://www.experts.in.ua/inform/smi/detail.php?ID=103812
15. Стратегія інноваційного розвитку України на
2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів - [Електронний ресурс]. -
Режим доступу: http://www.pir.dp.ua/uploads/StrategizInnovRazvitiyaUkr.doc
16. The Global Competitiveness Report
2011-2012. - [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GCR_Report_2011-12.pdf
3.3 Аналіз основних проблем
4.
Шляхи розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні та підвищення
ефективності
Висновки
Список використаних джерел: