Материал: Економіка праці та соціольно-трудові відносини (Конспект)

При виявленні відхилень діючих норм від типових необхідно встановити їх обґрунтованість і порядок затвердження. Крім того, потрібно ретельно перевірити правильність норм і розцінок у відповідності з описом характеристики роботи в первинній документації, а також пересвідчитись, як виконуються діючі норми виробітку робітниками різних спеціальностей.

Перевірка оформлення первинної документації і правильності нарахування заробітної плати. В процесі такої перевірки необхідно встановити, якими первинними документами на підприємстві оформляються операції, пов’язані з оплатою праці.

Перевірка правильності виплати коштів за трудовими угодами. Така перевірка здійснюється за трудовими угодами, актами приймання виконаних робіт, відомостями на оплату праці найманих осіб, видатковими касовими ордерами тощо.

Якщо в процесі дослідження виявиться, що є порушення за трудовими угодами, аудитору слід перевірити законність їх укладання; чи виконувалась фактично робота за трудовою угодою, ким і коли; якщо обсяг роботи завищений, то в якому розмірі і яка вартість завищеного обсягу робіт; хто з посадових осіб відповідає за порушення.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте модель комплексного економічного аналізу кадрового потенціалу підприємства.

2. Що включають джерела інформації для аналізу трудових ресурсів?

3. Яка існує звітність у сфері праці?

4. У чому полягає мета аудиту у сфері оплати праці?

5. Назвіть задачі аудиту оплати праці.

6. Розкрийте зміст основних питань програми аудиту оплати праці.

7. Як здійснюється перевірка первинної документації з оплати праці?

ТЕМА 12. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

12.1. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні завдання, методична та інформаційна база.

12.2. Соціологічні дослідження у трудовій сфері.

12.3. Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери.

Основні категорії та поняття

Моніторинг, соціологічне дослідження, когортне дослідження, панельне дослідження, генеральна сукупність, гіпотеза, проста випадкова вибірка, систематичний відбір, серійна вибір­ка, багатоступенева вибірка, комбінована вибірка, багатофазова вибірка, стратифікована вибірка, репрезентативність вибірки, квотна вибірка, організаційно-технологічний план соціологічного дослідження, анкетне опитування, інтерв'ю, спостереження, аналіз документів, соціометричне опитування, тестування, експеримент.

12.1. Сутність моніторингу соціально-трудових відносин, його основні завдання, методична та інформаційна база

Сучасний етап розвитку України характеризується зміною сус­пільно-політичної формації, що тягне за собою докорінні зміни в усіх галузях життя суспільства. Особливо багато проблем виникає у сфері соціально-трудових відносин. Передовсім це проблеми, пов’язані з забезпеченням ефективної зайнятості населення, запо­біганням і подоланням безробіття, врегулюванням міграційних процесів, забезпеченням гідного рівня життя населення. Розв’язання окреслених проблем неможливе без достовірної інформації про вказані явища, їхні взаємодію, взаємозалежність, розвиток. Висвітлити всі закономірності розвитку соціально-трудових про­цесів, виявити проблеми, що виникають у соціально-трудовій сфе­рі, спрогнозувати подальший розвиток тих чи тих соціальних про­цесів допомагає моніторинг.

Моніторинг — це система послідовного збору даних про явище, процес, які описуються за допомогою певних показників із метою оперативної діагностики стану об’єкта, його дослідження й оціню­вання в динаміці.

МОП пропонує визначати моніторинг як постійний або пері­одичний перегляд виконання адміністрацією певної програми з метою оцінювання поточних результатів, виявлення труднощів, негативних тенденцій і видачу рекомендацій для їх усунення.

Моніторинг соціально-трудової сфери — комплексна державна система неперервного спостереження за фактичним станом справу соціально-трудовій сфері.

Основні завдання моніторингу

• неперервне спостереження за станом соціально-трудової сфе­ри та отримання оперативної інформації про неї;

• об’єднання інформаційних потоків, що формуються різними органами, які здійснюють моніторинг;

• своєчасне виявлення змін у соціально-трудовій сфері;

• попередження негативних тенденцій, які ведуть до формуван­ня і розвитку соціальних конфліктів;

• здійснення короткострокового прогнозування розвитку соці­ально-трудових відносин;

• оцінювання ефективності й повноти реалізації законів та ін­ших нормативних актів із соціально-трудових питань.

Моніторинг в Україні проводиться Міністерством праці та соці­альної політики України, Державним комітетом статистики Украї­ни спільно з Міністерством економіки, Державним комітетом у справах національностей та міграції та іншими державними орга­нами виконавчої влади.

Об’єкти моніторингу

Об’єктами моніторингу виступають спеціально відібрані (базові) підприємства, організації, установи різних форм власності й галу­зей економіки, окремі соціально-демографічні та професійні групи населення, а також макроекономічні показники, що характеризу­ють розвиток галузей економіки України.

Основні напрями моніторингу

• соціально-демографічні і міграційні процеси;

• ринок робочої сили, зайнятість та безробіття населення;

• соціально-трудові процеси на підприємствах, в установах та організаціях;

• умови та охорона праці; -доходи і рівень життя населення.

Інформаційна база моніторингу

• матеріали державної централізованої та галузевої статистич­ної звітності;

• дані базових підприємств, не охоплені державною статис­тикою;

• дані вибіркових одноразових обстежень підприємств, груп на­селення, домогосподарств;

• дані спеціальних соціологічних опитувань населення, трудо­вих колективів та експертів;

• результати досліджень науково-дослідних організацій, задіяних у систему моніторингу.

На державному та регіональному рівнях система показників моніторингу повинна характеризувати:

• міграційні та соціально-демографічні процеси;

• структуру зайнятості, тенденції руху робочої сили, стан сис­теми підготовки і перепідготовки кадрів;

• проблеми і тенденції безробіття;

• зміни обсягів виробництва продукції;

• доходи й рівень життя населення.

На рівні підприємства аналізуються такі показники:

• загальноекономічний стан підприємства (обсяги виробництва, реалізації, витрат тощо);

• рух кадрів, їх підготовка і перепідготовка, втрати робочого часу;

• умови та охорона праці;

• оплата праці та форми участі підприємств у соціальній під­тримці своїх працівників;

• стан трудових відносин на підприємстві.

Збір і первинна обробка інформації у процесі ведення моніторин­гу здійснюється територіальними органами державної статистики, міністерствами і відомствами, які беруть участь у моніторингу, відповідними службами зацікавлених органів виконавчої влади ре­гіонів України. Інформація надходить до банку даних автоматизо­ваної інформаційної системи Державного комітету статистики і Міністерства праці та соціальної політики. Узагальнення даних моніторингу, їх аналіз і підготовка пропозицій з вирішення соціально-трудових проблем здійснюється Міністерством праці та Державним комітетом статистики України із залученням наукових організацій, підвідомчих органам виконавчої влади, які беруть участь у моніто­рингу, відповідних науково-дослідних інститутів Національної ака­демії наук України, галузевих міністерств і відомств.

За результатами моніторингу готуються щоквартальні та щоріч­ні доповіді, які подаються Президентові та Уряду України. Загаль­ні доповіді містять аналітичну інформацію, дані про заходи для запобігання конфліктних і кризових явищ у соціально-трудовій сфері, пропозиції з питань, вирішення яких перебуває в компетен­ції державних органів управління.

12.2. Соціологічні дослідження у трудовій сфері

В умовах загострення багатьох проблем у соціально-трудовій сфері виникає необхідність проведення соціологічних досліджень для визначення цих проблем. Під соціологічним дослідженням розуміють аналіз явищ і процесів соціально-трудової сфери з ме­тою вивчення закономірностей їхнього розвитку, залежностей і взаємозв’язків між ними для розроблення та обґрунтування пропо­зицій із вдосконалення соціально-трудових відносин.

Соціологічні дослідження залежно від різних класифікаційних ознак поділяються на декілька видів (табл.12.1).

Таблиця 12.1. Класифікація соціологічних досліджень

Етапи соціологічного дослідження

Проведення соціологічного дослідження передбачає декілька його етапів:

1. розробка програми дослідження;

2. збирання первинної соціологічної інформації;

3. оброблення зібраної соціологічної інформації;

4. аналіз соціологічної інформації, підготовка висновків і про­позицій;

5. підготовка звіту про результати дослідження.

Перший етап соціологічного дослідження — розробка програми соціологічного дослідження є найважливішим. Програма соціоло­гічного дослідження має містити такі важливі елементи:

• методологію і методи дослідження;

• постановку проблеми — обґрунтування необхідності вирішен­ня проблемної ситуації за допомогою соціологічного дослідження;

• мету соціологічного дослідження й завдання, за допомогою яких передбачається досягнення вказаної мети;

• об’єкт дослідження — соціальну групу, сукупність людей, но­сіїв проблемної ситуації;

• предмет дослідження — ті сторони об’єкта, які потребують вивчення під час соціологічного обстеження;

• проведення системного аналізу об’єкта дослідження та вису­вання на цій основі гіпотез. Під гіпотезою розуміють наукове при­пущення. Гіпотези залежно від класифікаційної ознаки поділяють­ся на декілька видів (табл.12.2);

• інтерпретація та операціоналізація понять. Інтерпретація понять — це їх уточнення, тлумачення їхнього сенсу, виділення головних, опорних понять, установлення взаємозв’язків між ни­ми, встановлення показників, що можуть бути визначені кількіс­но. Операціоналізація понять — установлення порядку кількісно­го вимірювання показників: визначення одиниць виміру, коефіці­єнтів, індексів;

• визначення типу та обсягу репрезентативної вибірки. Репрезентативність вибірки — достовірність даних і висновків, гарантія того, що висновки зроблені за частиною сукупності, властивою сукупності в цілому. Величина репрезентативної вибірки зале­жить від дисперсії ознак. Дисперсія — коливання від мінімального до максимального значення ознаки, що вивчається. Що більша дисперсія, то більшою повинна бути вибірка. Зазвичай репрезен­тативна вибірка повинна бути не меншою 10% генеральної су­купності.

• визначення методів збирання інформації та інструментарію. Розробляються таблиці, бланки, анкети, спостережні листи, інст­рукції тощо;

• розробка організаційно-технічного плану дослідження. В цьо­му плані визначаються етапи й терміни проведення робіт, вико­навці, форми подання результатів на кожному етапі, форми конт­ролю за веденням робіт, калькуляція затрат і джерела фінансу­вання.

Таблиця 12.2. Класифікація гіпотез

Слід зазначити, що виділяють декілька видів вибірки (табл.12.3):

Таблиця 12.3. Класифікація видів вибірки

12.3. Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери