Грошові витрати домогосподарств включають:
витрати на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, непродовольчих товарів, на оплату послуг;
витрати, пов’язані з веденням особистого підсобного господарства;
грошову допомогу родичам та іншим особам;
витрати на купівлю нерухомості, на будівництво, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, приріст вкладів до банківських установ;
аліменти;
податки (крім податку з доходів фізичних осіб),
збори, внески та ін.
Сукупні витрати домогосподарств складаються з:
грошових витрат;
вартості спожитих домогосподарством і подарованих ним родичам та іншим особам продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства та в порядку самозаготівель;
суми пільг та безготівкових субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, електроенергії та палива;
суми безготівкових пільг на проїзд у транспорті, на оплату телефону, путівок в санаторно-курортні заклади, на купівлю ліків, лікування, зубопротезування тощо.
Вартість подарованих домогосподарством родичам та іншим особам продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства, включається до сукупних витрат у зв’язку з постійним характером цієї допомоги.
У фінансових відносинах звичайно дотримується правило, відповідно до якого доходи визначають видатки. У загальному вигляді це можна віднести й до фінансів домогосподарств. Але при цьому важливо враховувати, що в рамках цих фінансів формується рівень життя населення, а деякі видатки обов’язково повинні забезпечуватися за рахунок держави та державних фінансів: забезпечення прожиткового мінімуму, надання безкоштовної середньої освіти, медичного обслуговування та інших соціальних виплат, гарантованих державою.
Прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
321
12.2. Класифікація доходів та видатків домогосподарств
Фінанси домогосподарств можуть класифікуватися за різними ознаками. Найпоширеніша схема поділяє фінанси домогосподарств залежно від факторів
іджерел доходів. У цьому випадку виділяються:
–оплата найманої праці;
–доходи від особистого підсобного господарства та промислів, а також від надання послуг;
–соціальні трансферти;
–доходи від тіньової та напівлегальної економіки.
Можна розділити фінанси домогосподарств по складу груп, у яких можливе формування загальних об’єднаних фінансових потоків (доходів, фондів, видатків). Наприклад:
–фінанси одинаків (неодружена молодь, холостяки, розведені, удівці і т. і.);
–фінанси родин, домогосподарств – часткових і повних (чоловік і жінка, їхні діти й батьки);
–фінанси укрупнених родин (основна родина, далекі родичі, утриманці, а також, у зв’язку з появою забезпечених родин, домробітниці, вихователі та ін.
Фінанси домогосподарств можуть бути описані структурою видатків за
їхньою соціальною значимістю:
–фінанси життєзабезпечення (підтримки життя, умов існування й відновлення працездатності);
–фінанси професійного та соціального розвитку й поновлення трудових ресурсів (утворення, підвищення культурного рівня, виховання і навчання дітей);
–фінанси поліпшення умов життя і середовища перебування (умов роботи, відпочинку, проживання);
–фінанси соціальних пріоритетів (добровільне або необхідне створення й підтримка адекватного соціального іміджу).
Всі перераховані вище схеми структури фінансів домогосподарств припускають докладне знання їх загальних доходів.
Доходи домашніх господарств.
В умовах ринкової економіки чітко охарактеризувати обсяг і структуру доходів домогосподарств досить складно. Є дві крайні позиції:
1.Й наймана праця, й особисті господарства, й індивідуальні промисли вважаються своєрідним видом бізнесу і входять до структури підприємницьких фінансів, у цьому випадку до фінансів населення можна віднести хіба що соціальні трансферти (пенсії та допомоги інвалідам тощо).
2.До фінансів домогосподарств відносяться всі доходи і видатки окремої особистості або групи людей, і фактично всі види підприємницьких доходів і видатків входять до складу фінансів домогосподарств та включаються до цієї сфери.
Так, за типами доходів домогосподарств виділяють
заробітну плату,
виплати і доплати,
322
виручку від реалізації товарів і майна,
відсотки, дивіденди, курсові різниці,
пенсії, допомоги, спадщини, подарунки та ін.
Формування доходів домогосподарств відбувається практично у всіх сегментах ринку:
на ринку трудових ресурсів (заробітна плата й інші виплати, компенсаційні, стимулюючі платежі),
на ринку товарів (доходи від реалізації товарів власного виробництва, творчості, від продажу майна тощо),
на фінансовому ринку (доходи від фінансових, фондових, валютних інвестицій, компенсаційно-інвестиційні доходи).
В умовах ринкової економіки активну роль у доходах населення грають фінансово-кредитні інститути, фондовий ринок, що дозволяють отримувати додаткові доходи кредитного та інвестиційного характеру (відсоток по банківських вкладах, відсотки й дивіденди по боргових та пайових цінних паперах, позитивні курсові різниці по операціях з фінансовими інструментами).
Утворення фондів домогосподарств.
Доходи домогосподарств, потрапивши в розпорядження осіб, що приймають рішення з їх використання, групуються в деякі фонди.
За формами утворення фонди у фінансах домогосподарств можуть існувати у такому вигляді:
–незафіксованому (без спеціальної концентрації й обмеження);
–фізично обмеженому (суми грошей, що зберігаються окремо);
–документально зафіксованому (рахунки, у тому числі цільові, цінні папери і т. і.).
Комерційні й ощадні банки можуть брати активну участь у формуванні й підтримці режиму фондів домогосподарств у формах документарної фіксації при наданні індивідуальних сейфів, трастових послуг, залучення коштів на різні рахунки. Однак нестабільність фінансового ринку, відсутність системи страхування приватних заощаджень, невисокі гарантії збереження й повернення вкладень призводять до того, що кошти домогосподарств різного призначення зберігаються в будинках, квартирах, інших приміщеннях і місцях, що знижує їх потенційну інвестиційну ефективність, а буває призводить до фізичного знищення.
За своїм цільовим призначенням та функціями фонди домогосподарств можуть поділятися на:
фонди життєзабезпечення (харчування, необхідний одяг, житло, ліки);
фонди розвитку (навчання і т. і.);
фонди відновлення (відпочинок);
фонди поліпшення середовища перебування (житло, дачі і т. і.);
фонди формування й підтримки іміджу (престижний одяг, коштовності і т. і.);
резервні фонди (непередбачені випадки, обов’язкові платежі).
323
Обсяги коштів, що концентруються у відповідних фондах, форми їхнього утворення, структуризація системи грошових фондів домогосподарств залежать від обсягів, періодичності, стабільності доходів, особливостей професійних занять населення, соціокультурних факторів, асортиментів і цін на товарних ринках, умов проживання в конкретних регіонах.
Видатки домашніх господарств.
Сформовані доходами домогосподарств й згруповані у фондах ресурси використовуються під впливом внутрішніх мотивів і зовнішніх факторів, утворюючи видатки домогосподарств.
Видатки домогосподарств також значно диверсифіковані й можуть розрізнятися по ряду ознак. Так, за роллю, що грають видатки у фінансах домогосподарств, можна виділити:
–споживчі (придбання товарів і послуг);
–виробничі (у просте або розширене відтворення особистого виробництва, промислів, творчості);
–інвестиційні (у кредитну систему або фондовий ринок).
Велике значення має величина видатків, їхня структура, динаміка окремих статей. Тут можна відзначити:
постійні та змінні за розміром видатки,
фіксовані (постійні або умовно постійні),
видатки, що збільшуються та знижуються. Розглядаються видатки й за такими ознаками:
на життєзабезпечення (харчування, одяг, житло та ін.);
на забезпечення простого відтворення в особистих господарствах
(сировина, матеріали, ремонт устаткування);
на професійний розвиток (навчання, освіта),
на поліпшення умов життя (меблі, машини, дачі),
на захист від ризиків (страхування, технічний захист) та ін.
Можливо також виділення видатків періодичних, разових і випадкових, циклічних, сезонних або присвячених до конкретних дат, а також з урахуванням різних факторів як загального (клімат, природні умови, національні традиції, політичний устрій, економічний розвиток країни), так і особистого (вік, релігія, спосіб життя) характеру.
Таким чином, включення фінансів домогосподарств у фінансову систему дозволяє аналізувати процеси, що відбуваються в ній більш комплексно, а отже, і більш ефективно.
Слід сказати, що заощадження домогосподарств у країнах з розвиненою ринковою економікою є важливим ресурсом для здійснення кредитних та інвестиційних операцій в банківській діяльності, розвитку фінансового ринку.
Поки що у вітчизняних комерційних банках кошти населення є другорядним джерелом грошових ресурсів після коштів юридичних осіб. Однак за останні п’ять-сім років частка депозитів населення у ресурсній базі комерційних банків суттєво збільшилася.
324
Заощадження являє собою частину грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, які утворюються внаслідок скорочення поточного особистого споживання, і призначена для того, щоб забезпечити потреби у майбутньому.
Розрізняють мотивовані і немотивовані заощадження. Останні у домогосподарств виникають внаслідок перевищення платоспроможності над рівнем потреб. Це можливо у випадках, якщо:
–рівень доходів досить великий, тобто в змозі забезпечити задоволення потреб, які на даний час існують;
–рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів;
–політика держави, що спрямована на підвищення рівня заощаджень, шляхом зниження витрат домогосподарств.
Таким чином, заощадження являють собою різницю між сукупним доходом домогосподарств та всіма обов’язковими виплатами, необхідними витратами і запланованими витратами, на які вже накопичені кошти.
Виділяють багато різноманітних мотивів для заощадження, які можна об’єднати в наступні групи:
1)придбання дорогих товарів;
2)непередбачувані витрати;
3)витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.);
4)звичка заощаджувати кошти;
5)заощадження з метою отримання прибутку.
За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані.
Організовані заощадження – це такі заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких проводить банківська система, або небанківські фінансово-кредитні установи.
Неорганізовані грошові заощадження населення – це ті, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах.
До неорганізованих заощаджень можна також віднести зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого користування тощо.
Перед населенням постійно постає питання, в якому вигляді доцільніше зберігати кошти виходячи з різноманітних мотивів.
325