Материал: Фінанси_Посібник

6

ПЕРЕДМОВА

Реформування економічної системи України висуває нові вимоги до підготовки висококваліфікованих фахівців, здатних дослідити економічні процеси, зрозуміти суть і тенденції розвитку фінансових відносин, розробити шляхи фінансової стабілізації держави.

На теперішній час у підручниках з фінансів спостерігаються деякі розбіжності в тлумаченні предмета фінансів, фінансової системи, її структури, ролі та місця позабюджетних фондів, страхування, фінансів населення та інших категорій. На основі результатів досліджень вітчизняної та зарубіжної спеціальної літератури і діючої практики автори цього підручника виклали своє бачення дискусійних питань з урахуванням сьогодення.

Метою підручника є формування базових знань з теорії фінансів, засвоєння закономірностей їх функціонування на макро- і мікрорівнях як теоретичної основи фінансової політики і розвитку фінансової системи.

У представленому підручнику особлива увага приділяється вивченню теоретичних засад функціонування й розвитку фінансів, складових фінансової системи держави, форм і видів фінансових ресурсів, фінансового механізму, системи управління державними фінансами в Україні. Розглядається бюджетна система та бюджетна політика, характеризується склад та структура доходів і видатків державного бюджету. Розкриваються такі поняття, як місцеві фінанси, фінансовий ринок, управління державним боргом, соціальні позабюджетні фонди, їх роль у фінансовій системі.

Курс «Фінанси» є нормативною дисципліною за навчальними планами економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Підручник відповідає освітньо-професійній програмі підготовки бакалавра галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» та включає 10 кредитів на 360 годин.

Матеріал у підручнику викладений таким чином, щоб зробити його зрозумілим та більш ефективним для сприйняття студентами. Для цього використані окремі методичні прийоми: найбільш важливі визначення в тексті виділені фоном, ключові поняття та терміни винесені в окремий розділ – глосарій. Після кожного розділу наведено практикум, який складається з плану семінарських занять, тем рефератів, тестів, контрольних запитань, термінологічного диктанту, задач і відповідей до них, а також перелік рекомендованої літератури.

7

Тема 1

ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВОЇ НАУКИ ЯК ПІЗНАННЯ СУТНОСТІ ФІНАНСІВ

1.1Соціально-економічна сутність фінансів. Фінанси в системі ринкових відносин

Фінанси – одна з найбільш уживаних економічних категорій у понятійному апараті економічної науки та практичного менеджменту.

Без фінансів неможливе функціонування держави і діяльність юридичних та фізичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому. Головним їхнім призначенням є забезпечення кожної фізичної особи, кожного суб'єкта підприємництва, кожної державної структури, а отже і суспільства загалом, достатніми для здійснення їх діяльності грошовими коштами [6].

Фінанси – історична категорія, що виникла одночасно з появою держави та розвитком товарно-грошових відносин. Саме для виконання державою своїх функцій (оборона, утримання державного апарату та армії, підтримка соціально незахищених верств населення, розвиток економіки, міжнародне співробітництво тощо) й потрібні були кошти.

З появою держави з'явилась така фінансова категорія, як податки, за допомогою яких поповнювалася державна казна. Слово «фінанси» походить від латинського «financia», що перекладається як «грошовий платіж», і спочатку було тісно пов’язане з податками. З розвитком держави фінансові відносини вдосконалювалися і вже не концентрувалися лише у податках. Поступово формувалися бюджети, державний кредит, фонди грошових коштів цільового призначення, державні цінні папери та інші форми прояву фінансових відносин.

Однак, обумовленість частини фінансових відносин фактом існування держави не дає обґрунтувань для того, щоб вважати її діяльність причиною, що породжує фінанси. Виникнення фінансових відносин, як і їх відмирання, не є результатом діяльності держави. Фінанси є об’єктивно необхідними, оскільки

обумовлені проблемами суспільного розвитку. Держава ж може лише враховувати об’єктивну необхідність фінансових відносин та на цій основі розробляти різні форми їх використання: вводити або скасовувати різні платежі, змінювати форми використання фінансових відносин тощо. Більш того, конкретні види фінансових відносин, форми їх організації також визначені умовами розвитку економіки. І хоча держава своєю діяльністю може активно впливали на розвиток фінансових відносин, однак вона не і змозі ні створювати фінансових відносин, ні скасовувати їх, якщо відсутні об’єктивні передумови.

8

Практична діяльність держави полягає у визначенні конкретних форм прояву об’єктивно обумовлених фінансових відносин: держава не може створювати те, що об’єктивно не підготовлено ходом суспільного розвитку. Вона встановлює форми об’єктивно назрілих суспільних відносин. Лише

соціальні та економічні причини породжують необхідність виникнення нових фінансових відносин (наприклад, щодо соціального страхування, розподілу чистого доходу), а держава лише сприймає це суспільне «замовлення» та реалізує його [11].

Місце та роль фінансових відносин можна представити у вигляді наступної схеми (рис. 1.1), де фінанси є частиною грошових відносин, які у свою чергу є частиною економічних відносин, а останні – частиною суспільних відносин:

Суспільні відносини

Економічні відносини

Грошові відносини

1.Фінансові відносини

2.Грошовий обіг

3.Кредитні відносини

Рис. 1.1. Місце фінансових відносин в суспільних відносинах

Таким чином, фінансові відносини можна визначити як частину суспільно-економічних грошових відносин. Причому, слід зазначити, що обов’язковою умовою існування фінансів є гроші. Як видно з рис. 1.1 не всі грошові відносини є фінансовими, але всі фінансові відносини є грошовими.

Розглядаючи фінанси як систему грошових відносин, слід зауважити, що для фінансових відносин характерним є державно-примусовий, обов’язковий, безповоротний і нееквівалентний процес створення та використання грошових фондів цільового призначення. Це досягається за допомогою правової законотворчої діяльності держави та створення фіскального апарату.

Організація грошового обігу, система ціноутворення, реалізація і купівля населенням товарів, що також базуються на грошових відносинах, не є фінансовими відносинами. Завдання обміну визначають еквівалентний, добровільний, але безповоротний рух грошей від споживача (покупця) до виробника (продавця).

9

Ще один вид економічних грошових відносин, який називається кредитом, працює на нееквівалентній, але поворотній платній основі.

Фінанси, грошовий обіг, кредит як складові частини єдиного грошового обороту тісно взаємопов’язані і доповнюють один одного щодо забезпечення цілей розширеного відтворення. Разом з тим вони – самостійні явища, зі своїм специфічним змістом і особливим механізмом впливу на економіку.

За фінансовими відносинами завжди стоять реальні матеріальні цінності, оскільки рух фінансових ресурсів відображає процес створення, розподілу, перерозподілу та використання ВВП та національного доходу країни. В державному бюджеті зосереджується істотна частина фінансів держави, через нього нагромаджуються фінансові ресурси та здійснюється фінансування соціально-культурних заходів, галузей економіки, національної оборони, органів влади та управління та ін.

Фінанси є складним суспільним явищем, яке характеризується певними ознаками:

1. Грошовий характер фінансових відносин.

Наявність фінансових відносин завжди супроводжується реальним рухом грошових коштів. Фінансові відносини не можуть виникнути, якщо немає грошей. У повсякденному житті слово «фінанси» часто вживається, маючи на увазі гроші. Але не можна ототожнювати категорії «фінанси» і «гроші». Гроші

– поняття більш загальне. За своїм місцем у товарному виробництві та обороті гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Гроші мають своє призначення в економічному житті суспільства, що відображено в їхніх функціях (засобу обігу, засобу платежу, міри вартості, засобу нагромадження і світових грошах).

За сутністю фінанси є лише частиною сукупності економічних відносин, пов’язані лише з тими операціями, які можна оцінити у вартісному виразі. Можна мати гроші і водночас не мати ніякого відношення до фінансів. Зокрема, організація грошового обігу, система ціноутворення, реалізація і купівля населенням товарів поза сферою торгівлі, що також базуються на грошових відносинах, не є фінансовими відносинами.

2. Розподільчий характер фінансових відносин. Сферою виникнення фінансових відносин є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту (у грошовому виразі – валового внутрішнього продукту (ВВП), який складається з національного доходу (НД) та національного багатства) за суб’єктами господарювання матеріальної сфери виробництва та цільовим призначенням.

Зазвичай розподілу підлягає на увесь ВВП, а лише його частина – національний дохід – вартість, створена робітниками сфери матеріального виробництва за останній рік.

За виняткових обставин (наявність зайвих основних засобів чи матеріальних ресурсів, які не використовуються, післявоєнна розруха, фінансово-економічна криза або приватизація державного майна, наприклад, внаслідок зміни економічної формації, як це відбулося на початку 90-х років після розпаду Радянського Союзу) розподілу підлягає й національне багатство –

10