Задача 1. Виробничий кооператив «Рембуд», перебуваючи протягом року у
стані неплатоспроможності через неможливість стягнення дебіторської
заборгованості зі своїх контрагентів, вирішив ініціювати справу про визнання
його банкрутом.
1) Який сенс для боржника ініціювати справу про власне банкрутство?
2) У яких випадках боржник зобов’язаний ініціювати справу про банкрутство?
3) Які документи має подати боржник-заявник для порушення провадження у справі про банкрутство?
1) Для боржника є сенс ініціювати справу про власне банкрутство тому що є можливість списання боргів у межах процедури санації, розрахуватися з боргами зі списанням штрафних санкцій.
2) Боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), а також під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.
3) Докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті;
довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;
рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;
відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;
докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави);
установчі документи боржника - юридичної особи;
бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;
перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора – його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;
перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов’язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором;
довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об’єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу;
перелік осіб, що мають невиконані зобов’язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов’язань, терміну виконання та підстав виникнення;
відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;
відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;
протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду;
копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо);
рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство;
інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
Задача 2. Комунальне підприємство вирішило ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, посилаючись на неможливість виконувати свої обов’язки перед працівниками щодо вчасної виплати
заробітної плати з огляду на нерегулярність надходжень з місцевого бюджету коштів на покриття видатків підприємства. Виконком місцевої ради заперечував проти порушення справи про банкрутство, оскільки місцевою
радою на пленарному засіданні було прийнято рішення про неможливість визнання цього підприємства банкрутом, оскільки воно є некомерційним.
1) Чи потрібна згода місцевої ради або її виконкому на подання комунальним підприємством заяви про визнання його банкрутом?
2) Чи може бути комунальне підприємство за наявних обставин визнане банкрутом?
3) Які підстави припинення провадження у справі про банкрутство?
1) Потрібна, тому що дане підприємство було створено на основі фінансування з державного бюджету.
Міська рада, як власник і засновник боржника та виконавчий комітет, як орган управління майном боржника створили умови, за яких боржник став неплатоспроможним. Покладення на орган місцевого самоврядування субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями створеного ним комунального підприємства, що є боржником і здійснює господарську діяльність без мети одержання прибутку на основі матеріальної бази, яка не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі його банкрутства, є одним із способів захисту інтересів кредиторів суб’єкта некомерційної господарської діяльності.
2) Наявні обставини не може бути підставою для визнання підприємства банкрутом. Так як це є не комерційне підприємство і як вказано в умові задачі його фінансування відбувається з державного бюджету, то на місцеві органи державної влади може бути накладено зобов’язання вчасно виплачувати грошові кошти в потрібному розмірі для виплати ЗП працівникам. Якщо б дане підприємство заборгувало перед працівниками кошти, тобі б йому можна було подати заяву до суду про визнання банкрутства.
3) Відповідно до ч.1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства:
Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;
4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
9) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства:
Провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.