Материал: Конспект лекцій 3 (Спостереження та вимірювання цифрових зображень)

16

i 1 n , де n - кількіcть пікселів в еталонній матриці; gx , gy – складові градієнта другого зображення в пікселі i.

Розв’язок відшуковують так

Цей метод дозволяє знайти паралакси з точністю 0.01 пікселя. Однак він має і суттєвий недолік – необхідність знання початкових наближень паралаксів з достатньою точністю і виконання доволі великого числа наближень. В якості початкових наближень, як правило, використовують значення паралаксів, отриманих по методу кореляції. Для зменшення затрат машинного часу можна замінити A2 на A1, що дозволити розрахувати градієнти тільки один раз, а від наближення до наближення будуть змінюватись тільки вільні члени L. Як показала практика, така заміна не призводить до зниження точності вирішення задачі.

Цей метод може бути розширено за рахунок включення у вхідне рівняння членів, котрі враховують геометричні і фотометричні шуми двох фрагментів зображень. Як правило для врахування різниць геометричних спотворень двох зображень використовують афінні перетворення:

а для різниць фотометричних спотворень застосовують лінійне перетворення:

Крім того, деякі автори розширюють модель даного методу за рахунок включення у вхідне рівняння рівнянь колінеарності, що дозволяє виконати ототожнення відразу для множини однойменних точок, враховуючи не тільки фотометричну відповідність точок, але й геометрію фотограмметричної моделі.

Проблеми стереоототожнення відповідних точок на знімках

Основні причини невірного вимірювання знімків:

•Недостатнє перекриття між знімками;

•Можливе переміщення об’єкта відносно фону;

•Недостатоня кількість деталей на поверхні об’єкта зафіксованих камерою;

•Високий рівень розмиття чи шуму на вхідних знімках.

Для виправлення ситуації в кожному конкретному випадку виконується втручання оператора з візуалізацією точок.

16