При візуальному способі дослідження світлофільтр
в кожному конкретному випадку підбирається експериментально в залежності від
властивостей об’єкта і завдання дослідження. Підбір фільтра полегшується за
допомогою кругової шкали додаткових кольорів (колірне коло). Кольори двох
променів, які при одночасній дії на очі викликають відчуття білого кольору,
називаються додатковими. В колірному колі вони розташовуються в протилежних
секторах.
.4 Фотозйомка в ультрафіолетовій та інфрачервоній
ділянках спектра
Ультрафіолетова фотографія - метод одержання фотографічних зображень в УФ-ділянці спектра з метою виявлення особливостей об’єктів, що візуально не сприймаються зором. Його широко застосовують для виявлення біологічних слідів і паливно-мастильних матеріалів, встановлення розходжень у властивостях чорнил, паперу тощо; для відновлення змісту витравлених, згаслих текстів та в інших випадках.
Ультрафіолетове випромінювання займає ділянку між видимими і рентгенівськими променями. Для різного роду досліджень в основному використовують ділянку 120-400 нм. Застосування далекої чи вакуумної ділянки 10-120 нм ускладнено через інтенсивне поглинання ультрафіолетових променів усіма відомими ма-теріалами і середовищами, в тому числі і повітрям. Важливою властивістю УФ-променів є те, що вони зало-млюються на границі двох середовищ з різною щільністю і можуть відбиватися від дзеркальних поверхонь. Це дозволяє фокусувати їх за допомогою спеціальних об’єктивів і одержувати невидиме УФ-зображення, а потім перетворювати його у видиме.
Джерела УФ-випромінювання - це сонце, електричні дуги високої інтенсивності, імпульсні джерела світла, ртутно-кварцові і люмінесцентні лампи різних моделей. До них відносяться лампи низького, високого і надвисокого тиску БУВ(ДБ)-15, БУВ(ДБ)-30, ПРК(ДРТ), СВД (однією з них СВД-120 комплектується люмінесцентний освітлювач ОИ-18) та СВДШ, освітлювачі ОЛД-41, УО-1, ЛЮМ-1, ультрафіолетові освітлювачі “Спектр-компакт” і “Таран-3М”.
Для криміналістичних досліджень найбільш зручні ртутно-кварцові і люмінесцентні лампи, в яких у парах ртуті при електричному розряді виникає оптичне випромінювання в УФ-, видимій та ІЧ-ділянках спектра. В залежності від робочого тиску парів ртуті в колбах ламп вони бувають низького, високого і надвисокого тиску. Перші два типа використовуються для фотографування в УФ-ділянці спектра; а третій ще й для зйомок в ІЧ-ділянці.
Світлофільтри для ультрафіолетової фотографії поділяють на дві групи: що виділяють певну ділянку УФ-спектра і поглинають УФ-промені, чи загороджувальні. Перші необхідні для будь-яких досліджень в УФ-ділянці спектра і встановлюються перед освітлювачем; другі використовуються при реєстрації люмінесценції, викликаної УФ-променями, і встановлюють перед об’єктивом.
Через те, що ртутні лампи з УФ-променями випромінюють видимі та ІЧ-промені, необхідну для дослідження ділянку спектра виділяють за допомогою абсорбційних світлофільтрів, що виготовляються з чорного увіолевого скла, прозорого для УФ-променів. Найчастіше при фотографуванні застосовують світлофільтри УФС-1, УФС-2, УФС-5, УФС-6, УФС-7. В деяких випадках для зйомки в ультрафіолетовій ділянці спектра використовують фіолетові світлофільтри ФС-1, ФС-6, ФС-7 і навіть сині стекла, наприклад СС-4. Для виділення вузьких ділянок УФ-спектра використовують комбінацію двох світлофільтрів з каталогу паспортизованого скла з урахуванням їх спектрального пропускання.
При фотографуванні в УФ-ділянці спектра необхідно погоджувати спектральні властивості обраного світлофільтра із спектральним складом світла, випромінюваного джерелом. Наприклад, світлофільтри УФС-1, УФС-5 можна використовувати з будь-яким джерелом, оскільки вони пропускають всю застосовувану в криміналістиці ділянку УФ-спектра: короткохвильову, середньохвильову і довгохвильову. Для ртутних ламп низького тиску необхідні світлофільтри, що пропускають короткохвильові УФ-промені. Зі світлофільтрами, що виділяють середньохвильові і довгохвильові ділянки спектра, необхідно застосовувати ртутні лампи високого і надвисокого тиску, або люмінесцентні газорозрядні лампи.
Застосування УФ-променів для дослідження криміналістичних об’єктів основане на розходженні коефіцієнтів відбиття і поглинання матеріалів, з яких вони виготовлені. В той самий час відбивну здатність паперу, особливо в ділянці короткохвильового ультрафіолету, підвищують хімічні препарати, що застосовуються для травлення записів в документах. Цю особливість використовують для відновлення витравленого змісту документа, одержуючи первісно написаний текст у вигляді темних штрихів на більш світлому фоні. Якісні результати дає фотографування в короткохвильовій і середньохвильовій ділянках УФ-спектра. Органічні барвники та їх компоненти, що використовуються для виготовлення чорнила, інтенсивно поглинають УФ-промені, тому їх доцільно використовувати для відновлення слабопомітних згаслих текстів.
Ультрафіолетову ділянку спектра використовують і для встановлення розходжень між різними сортами чорнила, паперів, текстильних тканин, синтетичних волокон, для виявлення плям і слідів біологічного походження, встановлення групової приналежності скла тощо. Виходячи з обраної для фотографування ділянки УФ-спектра, підбирають і відповідні освітлювачі, світлофільтри, об’єктиви і фотоматеріали.
Різні речовини мають здатність світитися під впливом УФ-променів. Таке світіння одержало назву фотографічної люмінесценції. Існують два її види: флюоресценція - явище короткочасного свічення деяких речовин після припинення опромінення, і фосфоресценція - явище тривалого свічення після припинення дії опромінення.
Одним з основних законів люмінесценції є закон, відповідно до якого довжина хвилі люмінесценції завжди більше довжини хвилі променів, що її викликали. Отже, чим коротше довжина хвилі світла, тим в більш широкій спектральній ділянці може з’явитися люмінесцентне світіння. Видиму люмінесценцію забезпечує вплив середньохвильових і довгохвильових УФ-променів. Для її виклику використовують джерела, що випромінюють максимум енергії в середній і ближній частині УФ-спектра, встановлюючи світлофільтри без-посередньо перед рефлекторами. Найбільш зручні в роботі малогабаритні освітлювачі типу ОЛД-41, що дають широкий спектр УФ-випромінювання достатньої інтенсивності. Середній ультрафіолет одержують за допомогою ртутних ламп ДРТ, ДРШ і ламп ЕУВ зі світлофільтром УФС-2, а довгохвильову частину спектра - зі світлофільтром УФС-8. Під впливом УФ-променів деталі об’єкта починають люмінесціювати. Світіння різних речовин варіюється як за інтенсивністю, так і за кольором: від синьо-голубого до червоного. Для фотографічної фіксації люмінесценції придатні будь-які “просвітлені” і “непросвітлені”, але бажано світлосильні об’єктиви. Фокусування зображення здійснюють звичайним способом. Положення об’єкта і фотокаме-ри установок СБ-2 або “Уларус” повинно бути чітко зафіксовано, так як час експозиції великий і навіть не-великі коливання знижують різкість зображення.
Попадаючи на об’єкт, більша частина УФ-променів відбивається від його поверхні і може зруйнувати картину люмінесценції. Тому рекомендується перед об’єктивом встановлювати загороджувальний світло-фільтр, що має один колір з кольором люмінесценції.
Картину видимої люмінесценції фіксують на відповідні за сенсибілізацією фотоматеріали. Якщо на об’єкті спостерігають світіння в синьо-блакитній ділянці спектра, то для зйомки придатні несенсибілізовані фотоматеріали; якщо в жовто-зеленій - ізоортохроматичні; якщо в оранжево-червоній - ізопанхроматичні. Як правило інтенсивність люмінесценції невелика. Тому для її виклику застосовують потужні джерела УФ-випромінювання, розташовуючи їх на мінімально можливій відстані від об’єкта, а зйомку проводять на високочутливі фотоплівки типу ФН, НК. Рекомендовані діафрагми 5,6-8, видержка підбирається експериментально, зйомку ведуть в затемненому приміщенні.
Інфрачервона фотографія - це метод зйомки в ІЧ-ділянці спектра ознак різних об’єктів, що не сприймаються у звичайних умовах. Цей метод оснований на здатності ІЧ-променів інакше, ніж видимі, взаємодіяти з матеріалами та речовинами. При криміналістичних дослідженнях використовуються інфрачервоні промені в діапазоні довжин хвиль від 720 до 1200 нм. Зйомка може проводитися навіть вночі, при несприятливих погодних умовах. Часто застосовується ІЧ-фотографія в судово-технічній експертизі документів, в судово-балістичній і судово-медичній експертизах, при дослідженні інших криміналістичних об’єктів.
ІЧ- як і УФ-промені не сприймаються оком людини. Виявити їх присутність можна лише опосередковано. Як і видимі, ІЧ-промені відбиваються і заломлюються на границі двох середовищ; піддаються дифракції, інтерференції, поляризації. Вони поглинаються тілами, що стають на їх шляху, перетворюючись в теплоту. Сажа, графіт, солі важких металів і барвники, виготовлені на їх основі, інтенсивно поглинають ІЧ-випромінювання. На відміну від видимих і ультрафіолетових інфрачервоні промені можуть проникати через шкіру людини, плями крові, тонкі шари паперу і клею, анілінові барвники та інші перешкоди. Оптичні властивості речовин в ІЧ-, УФ- і видимій ділянках спектра різні. Деякі речовини, прозорі у видимій ділянці, ви-являються непрозорими для ІЧ-променів, і навпаки.
Джерела ІЧ-випромінювання - це сонце, дугові та електричні лампи розжарювання, імпульсні освітлювачі і газорозрядні лампи. В криміналістиці сонце як джерело ІЧ-випромінювання застосовують рідко. В умовах серпанка і легкого тумана, коли видимість на місці події доволі обмежена, зйомка на спеціальні інфрахроматичні матеріали подвоює глибину різкості і дозволяє зафіксувати на знімках важливу криміналістичну інформацію. Однак з цією метою доцільно використовувати штучні джерела ІЧ-випромінювання.
В лабораторних умовах застосовують софіти з відбивачами з алюмінію, міді або посріблені зсередини. Типовими джерелами короткохвильових ІЧ-променів є вольфрамові лампи розжарювання. Величина енергетичної яркості цих ламп майже збігається з яскравістю електричної дуги. Перевага останньої тільки в тому, що вона дає більшу потужність променистої енергії. Найбільш зручні для лабораторних досліджень вольфрамові лампи ЗС-1, ЗС-2, ЗС-3 потужністю від 250 до 500 Вт. Вони мають колби параболічної форми, внутрішня поверхня яких покрита алюмінієвим складом для збільшення потужності потоку ІЧ-променів. Застосовуються також цезієві, цирконієві і ртутно-кварцові газорозрядні лампи потужністю від 50 до 500 Вт.
Високу світлову енергію створюють імпульсні лампи, спектральний склад яких близький сонячному. Їх випромінювання достатньо для фотографування у відбитих і наскрізних (прохідних) ІЧ-променях і для того, щоб викликати люмінесценцію в червоній та ІЧ-ділянках спектра. Застосування імпульсних освітлювачів для фотографування ІЧ-люмінесценції особливо важливо, так як виключає перегрівання світлофільтрів, тому зйомку можна здійснювати без теплофільтрів. Світлофільтри для ІЧ-фотографії поділяються на три групи: 1) необхідні для виділення ІЧ-променів з усього світлового спектра; 2) призначені для поглинання ІЧ-променів і виділення короткохвильової ділянки видимого спектра і 3) світлофільтри, що служать для виділення довгохвильових червоних і ближніх ІЧ-променів. До першої групи відносяться світлофільтри марок ИКС-1, ИКС-3, ИКС-5, ИКС-6, ИКС-7, що придатні для фотографування у відбитих і наскрізних променях.
Для фотографування червоної та ІЧ-люмінесценції
призначені світлофільтри другої і третьої груп. Для того, щоб викликати
люмінесценцію необхідні УФ- і короткохвильові видимі промені, що виділяються за
допомогою скляних і рідинних світлофільтрів. До скляних світлофільтрів
відносяться світлофільтри марки СЗС з набору паспортизованого скла. Перед
джерелом світла на максимально можливій від нього відстані встановлюють
термостійкий світлофільтр СЗС-16. Світлофільтри інших марок застосовують тільки
у поєднанні з теплофільтрами або з повітряним охолодженням. Рідинні
світлофільтри, що поглинають ІЧ-промені, виготовляють на основі розчину
сірчанокислої міді в дистильованій воді. За своїми спектральними власти-востями
розчин не поступається світлофільтру СЗС-10. Люмінесцентне світіння в далекій
червоній і ближній ІЧ-ділянках спектра (600-800 нм) виділяють світлофільтрами
КС-17, КС-18, а в деяких випадках і світлофільтрами KC-14, КС-15, які
пропускають не тільки ІЧ-промені, але й частину видимих. Перевагу віддають
звичайним непросвітленим об’єктивам, а також спеціальним, виготовленим з
плавленого кварцу або флюориту. Фотографування в ІЧ-ділянці спектра стало
можливим завдяки оптичним сенсибілізаторам, що розширили межі спектральної
чутливості сучасних світлографічних емульсій. Інфрахро-матичні фотоматеріали
можна обробляти при темно-зеленому або жовто-коричневому освітленні, до якого
вони нечутливі. В експертних дослідженнях застосовують інфрахроматичні
фотопластинки і 35-мм інфрахроматичні кінофотоплівки. Загальна світлочутливість
інфрахроматичних матеріалів нестабільна. Вона змінюється під впливом
зовнішнього ІЧ-випромінювання і швидко падає зі збільшенням терміну збереження.
Так, наприклад, гарантійний термін придатності фотопластинок “Инфра-720”,
“Инфра-760” - 6 місяців, “Инфра-810”, “Инфра-840” - 3 місяця, “Инфра-880” - 1
місяць, “Инфра-920” - 2 тижня. Найбільш розповсюдженими приймачами
ІЧ-випромінювання, що застосовуються в криміналістиці, є електронно-оптичні
перетворювачі. Їх основним елементом служить електронно-променева трубка, яка у
своєму електронному блоці перетворює зображення, сформоване ІЧ-променями, у
видиме.
Розділ 4. Процесуальне оформлення зйомки при
проведенні слідчих дій
Для якісного розслідування злочинів велике значення має фотографія, як засіб фіксації обстановки місця події, деталей, слідів та інших речових доказів. Однак все це має значення лише в тому випадку, якщо результати фотографування будуть оформлені у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. Без процесуального закріплення фотознімки не можуть бути використані слідчими і судовими органами для уточнення чи встановлення фактів.
Відомості про застосування при проведенні тієї чи іншої слідчої дії технічних засобів фіксації, які вносяться до протоколу, перераховані в ст. 85 КПК України. В протоколі зазначаються: технічні засоби, умови і порядок їх використання, об’єкти, до яких вони були застосовані, і отримані результати.
Як правило, до моменту закінчення огляду місця події і складання протоколу готові знімки одержати неможливо. Тому процесуальне оформлення фотографування на місці події складається з двох етапів: 1) відображення факту фотографування в протоколі огляду місця події і 2) оформлення і посвідчення результатів фотозйомки.
Крім запису про проведення фотозйомки в протокол огляду вносяться наступні відомості:
про використані фотоапаратуру і фотоматеріали, про умови застосування фотоапаратури;
про порядок її застосування;
про об’єкти фотографування.
Відомості про використані фотоапаратурі і фотоматеріали включають в себе найменування моделі (марку) фотоапарата, марку об’єктива, характеристику негативного матеріалу, а також марку світлофільтра. Причому бажано вказати, при фіксації яких саме об’єктів застосовувався світлофільтр, - це дозволить за необхідності більш достовірно оцінити передачу світлових співвідношень і контрастів сфотографованих об’єктів.
Обов’язково вказується марка встановленого на камері об’єктива, причому для таких поширених об’єктивів, як “Гелиос”, “Индустар-50”, “Мир-1” тощо, цього достатньо: усі інші дані легко визначаються. Якщо ж застосовувався об’єктив, технічні характеристики якого невідомі, доцільно внести в протокол дані про його фокусну відстань. Ці дані мають велике значення в тих випадках, коли виникає необхідність відновити розміри предметів за їх зображенням на фотознімку і провести фототехнічну експертизу.
У позначенні фотоплівок міститься інформація про їх світлочутливість. В цьому випадку в протоколі огляду можна обмежитися найменуванням таких матеріалів - “Фото-64”, “Фото-250” тощо. Якщо використовувалася негативна кіноплівка, то крім найменування (“КН-3”, “НК-2”, “А-2” тощо) в протокол необхідно внести дані про її світлочутливість, значення діафрагми, видержки і кількості відзнятих кадрів.
До умов застосування фотографування відносяться освітлення об’єктів зйомки і стану погоди. Характер освітлення, час огляду і стан погоди (дощ, туман, сніг тощо) як правило зазначаються у вступній частині протоколу огляду місця події. Обов’язковим є також фіксація в протоколі інформації про використання при зйомці штучних джерел світла, що створюють направлене освітлення (лампа-спалах, автомобільні фари тощо). Якщо фотографування переноситься на більш зручний - з урахуванням стану погоди чи освітлення - час доби, то в протоколі огляду повинні бути викладені причини перенесення фотозйомки і перераховані об’єкти, що підлягають фотографуванню в інший час.