У відомостях про порядок використання фотоапаратури вказуються спеціальні способи і прийоми, що застосовуються при фотографуванні на місці події (панорамна, вимірювальна, стереофотограмметрична, кольорова зйомка, макрозйомка тощо). Точки розташування фотоапарата, обрані для одержання орієнтуючих і оглядових знімків, відмічаються на схемі місця події. Якщо панорамна зйомка проводилася спеціальною апаратурою, наприклад фотоапаратом “Горизонт”, це вказується в протоколі.
При метричній зйомці з глибинним масштабом в протокол огляду вносяться дані про ціну поділки глибинного масштабу і про спосіб його розташування (з початком відліку від камери, довільно).
Якщо для фіксації обстановки місця події застосовувалася найпростіша стереофотограмметрія, в протоколі необхідно зафіксувати розміри базису зйомки. У випадку застосування кольорової фотографії потрібно вказати, чи використовувався при цьому еталон для контролю за правильністю передачі кольору (сіра нейтральна шкала, кольоровий еталон).
При макрозйомці в протоколі доцільно навести номер чи довжину подовжувального кільця, а також перерахувати об’єкти, при фотографуванні яких застосовувався цей спосіб. Щоб виконати вимогу закону про зазначення об’єктів, по відношенню до яких застосовувалися технічні засоби фіксації, в протоколі необхідно перерахувати найменування об’єктів зйомки. Якщо ці об’єкти позначалися цифровими покажчиками, то потрібно відзначити, який номер наданий кожному об’єкту.
Внесення до протоколу огляду перерахованих відомостей дозволяє встановити зв’язок між інформацією, зафіксованою на доданих до цього процесуального документу негативах і знімках, підтвердити дійсність і достовірність фотографій як джерел інформації про обстановку місця події, її деталі і виявлені сліди.
Негативи проведеної в ході огляду місця події зйомки обов’язково додаються до протоколу (ст. 85 КПК України). Бувають випадки, коли з певних причин, в тому числі через помилки, допущені при фотограф-ванні чи при обробці плівки, виготовити знімки не можна. В таких випадках особа, яка проводила фотозйомку, складає довідку, в якій зазначає причини неможливості одержання знімків (несправність камери, випадкове засвітлення, неправильне проявляння тощо). Така довідка складається і за фактами, коли для друкування непридатні окремі негативи. Довідка, завірена слідчим, додається до матеріалів кримінальної справи.
Фотознімки місця події повинні бути виготовлені в найкоротші терміни, що не перевищують трьох діб з моменту закінчення слідчої дії. У випадку вчинення окремих тяжких злочинів вони виготовляються негайно по закінченню огляду.
Оптимальним форматом знімків загального вигляду місця події і нерідко вузлових є 13×18. Це не відноситься до фотографічних зображень дрібних предметів, зроблених методами макрозйомки, а також таких об’єктів, як сліди взуття, транспорту, ушкоджене віконне скло тощо. Розміри таких знімків визначаються вимогами чіткої передачі форми і ознак, що характеризують об’єкти. В цих випадках, як правило, застосовується формат 9×12. Його ж зручно використовувати і при виготовленні знімків з кадрів панорамної зйомки.
Монтаж знімків в фототаблицю може виконати сам слідчий. За запитом слідчого спеціаліст підготовлює негативи і знімки та направляє йому із супровідним листом, в якому вказує: кількість видрукуваних знімків, їх розміри, по якій справі тощо.
Монтаж фотознімків проводиться на бланках фототаблиць, що додаються до протоколу огляду місця події, або на аркушах щільного паперу. Недопустимо наклеювати знімки на бланки з тонкого писального паперу, так як при збереженні вони скручуються. Рекомендується використовувати резиновий клей, який не залишає помарок і не деформує фототаблицю.
Розташовувати знімки у фототаблиці необхідно так, щоб чітко проглядався зв’язок між знімками загальнопланового характеру та іншими, щоб положення кожного вузла, сліду чи деталі обстановки на місці події визначалося за допомогою орієнтуючих, оглядових та вузлових знімків.
Поширеним прийомом є розташування знімків у тій послідовності, в якій проводився огляд місця події і описані обстановка, виявлені предмети та сліди. При цьому додержуються схеми фотографування при огляді - від знімків загального вигляду (орієнтуючих та оглядових) до вузлових і детальних. Не рекомендується на одному аркуші розміщувати знімки, що відносяться до різних ділянок місця події чи до різних вузлів огляду.
На місці події може бути декілька вузлів огляду. В цьому випадку фотознімки доцільно згрупувати за кожним вузлом окремо. Наприклад, в одну групу рекомендується об’єднати всі фотознімки, на яких фіксу-ються ушкодження на автомобілі, що збив людину, в іншу - знімки, що показують ушкодження, заподіяні потерпілому тощо. До числа фотографій, об’єднаних відношенням до одного вузла огляду, бажано включити знімок, що показує положення вузла на місці події.
Фотознімки доцільно об’єднувати в групи і в тому випадку, коли інформація, що міститься в них відноситься до локальних ділянок місця огляду, наприклад до різних приміщень усередині одного будинку. Роз-міщення знімків усередині групи проводиться від більш загальних планів до окремих.
Більшу наочність мають фототаблиці, що складаються з комплексних вузлових таблиць. Останні являють собою розміщені на одному аркуші фотознімки, що відносяться до окремого вузла обстановки місця події. В центрі поміщається вузловий фотознімок, а навколо нього - детальні знімки зі стрілками-покажчиками, що показують розташування слідів, окремих предметів на центральному фотознімку.
В криміналістичній літературі запропонований і такий спосіб, як розміщення знімків в протоколі огляду по ходу викладу його тексту (в тексті залишають вільне місце, куди будуть наклеєні фотографічні зображення об’єктів, про фіксацію яких згадується в описі). Фотознімки в цих випадках повинні бути виготовлені до моменту складання протоколу. Більш прийнятним представляється інший варіант: вже маючи фотознімки, виготовляють копію протоколу огляду місця події, в який і наклеюють фотографії. Слідчий завіряє цю копію.
В літературі описаний також спосіб комплексного оформлення фототаблиці і схеми до протоколу огляду місця події: схема і фотографії поміщаються на одному великому, щільному аркуші паперу (наприклад, фо-рмату А1 чи А2). Перед монтажем цей аркуш розмічають пунктирними лініями на прямокутники розміром 21×30 см. Така розмітка потрібна для того, щоб аркуш можна було скласти для підшивки у справу. В середній частині аркуша вичерчують масштабну схему місця події. Навколо схеми наклеюють оглядові знімки, розташовуючи їх поруч із умовними позначеннями на схемі тих об’єктів, які на цих знімках зафіксовані. На схемі позначають точки зйомок та їх напрямки - відповідно пронумерувавши точки зйомки та знімки. Поруч із оглядовими розміщають вузлові, детальні фотознімки і розмічають їх стрілками, які вказують розташування на вузлових і оглядових фотографіях предметів, зафіксованих на детальних знімках. Якщо не вистачає місця для монтажу всіх фотографій, то вузлові і детальні знімки можна помістити (за викладеною методикою) на окремих аркушах формату А4 чи А3. За наявності хороших орієнтуючих фотознімків, на яких зафіксовані всі вузли місця події (зйомка проведена з верхньої точки), їх можна наклеїти замість схеми - в центрі аркуша.
Якщо передбачається, що виготовлена таким способом комплексна фототаблиця буде використовуватися часто, то аркуш рекомендується розрізати за лініям згину і склеїти за допомогою смужок з еластичного матеріалу.
Фототаблиці повинні мати заголовки, в яких вказується, додатком до протоколу огляду якого місця події, є знімки і дата огляду. Якщо фототаблиця складається з декількох бланків, то загальний заголовок дру-кується на кожному з них.
Фотознімки, що додаються до протоколу огляду, забезпечуються пояснювальним текстом. Його необхідно ретельно підготувати, так як такий текст є зв’язком між змістом протоколу і інформацією, зафіксованою фотознімками. Пояснювальний текст повинен розкрити суть зображеного на знімку, допомогти про-стежити зв’язок між фотознімками загального плану та вузлами, деталями місця події, між знімками, що відображають один і той самий об’єкт, але з різних напрямків зйомки. Текст повинен бути складений так, щоб з нього можна було зрозуміти, на що необхідно звернути увагу при вивченні знімка, усвідомити задачу, яка досягалася фотографуванням даного об’єкта. В пояснювальному тексті неприпустимо викладати які-небудь судження відносно відображеного на знімку, давати правові оцінки.
Під знімком вказуються найменування об’єктів зйомки, їх місцезнаходження. Окремі предмети, сліди та речові докази, положення малопомітних об’єктів можуть відзначатися циф-ровими покажчиками, стрілками тощо. В тексті під знімками, ці позначення розшифровуються. Якщо не використовувалися номерні покажчики, а зображення окремих об’єктів необхідно виділити серед інших, проводиться розмітка на знімку: ці зображення відзначають стрілками, які нумерують. Розшифровка дається під знімками.
Доцільно, щоб пояснювальний текст складав слідчий, що робив огляд. Це дозволить уникнути помилок і неточностей.
Всі фотознімки в таблиці завіряються печаткою слідчого підрозділу чи органу дізнання, співробітник якого здійснював огляд, або - якщо таблиця підготовлена спеціалістом, який брав участь в огляді - печаткою криміналістичного підрозділу. Фототаблицю підписують слідчий і спеціаліст, які брали участь в огляді і проводили фотографування обстановки місця події (незалежно від того, хто здійснював монтаж).
Додані до протоколу негативи поміщають в
конверт. Плівку або складають, або розрізають за міжкадровими проміжкам.
Розрізати плівку потрібно так, щоб кінцеві кадри на відрізках були дублюючими
чи дозволяли встановити зв’язок між кадрами, наприклад за зображенням одного і
того самого предмета. Упаковку, в яку поміщаються негативи, заклеюють і
опечатують; робляться відповідні пояснювальні написи; проставляються підписи
слідчого і спеціаліста, що проводив фотографування. Конверт підшивається у
кримінальну справу безпосередньо за фототаблицею чи підклеюється до оборотного
боку останнього аркуша бланка таблиці.
Висновок
Дана робота є спробою проаналізувавши і узагальнивши здобутки науковців-теоретиків та науковців-практиків, а також взявши доробки слідчих та оперативних працівників, зробити висновок і визначити роль судової (криміналістичної) фотографії у розслідуванні кримінальних справ.
Викладене використання методів судово-оперативної фотографії та судово-дослідницької фотографії є необхідною умовою постановки слідства на достатню наукову висоту. Велике сприяння розвитку цих методів здійснюють ті криміналістичні лабораторії, працівники котрих виїзджають на місця подій, злочинів для роботи зі слідчим.
Проте багато лабораторій, які створені, наприклад, для навчальних цілей, займаються по більшій мірі тільки проведенням експертиз, причому в них досліджуємі матеріали нерідко навіть не фіксуються на фотознімках, недивлячись на те, що такі об’єкти, як документи, обов’язково потребують дослідження з використанням фотозйомки, хоча б воно стосувалося тільки порівняння почерку, чи дослідження нашарувань на якомусь із залишених певним суб’єктом слідів на досліджуємому об’єкті.
Існуючі в Україні криміналістичні установи належать різним відомствам і не мають єдиного наукового центру, який би ефективно формував науково-теоретичну базу для підготовки необхідних спеціалістів з питань криміналістики, підвищення рівня знань слідчих та оперативних працівників. Відсутність такого центру є істотною перешкодою планомірного розвитку методів криміналістики взагальному і методів судово-криміналістичних доказів, зокрема. Питання організації такого центра повинно стати національною проблемою. Він повинен бути міжвідомчим і входити в систему Академії наук України. Висновок відносно різниці і значення методів судової фотографії можна зробити у слідуючому ракурсі.
Наочно-образна фіксація кримінального процесу, окремих його моментів і результатів слідчих дій, оперативно-розшукових заходів і експертно-криміналістичних досліджень має важливе значення в справі посвідчення доказової, оперативно-розшукової й експертної інформації, отриманої при криміналістичній діяльності. Найбільш розповсюджені засоби і методи такої фіксації відносяться до сфери криміналістичної фотозйомки. Відповідно комплекс зазначених засобів і методів формує такі однорідні розділи криміналістичної техніки, як криміналістична фотографія.
Криміналістична фотографія базується на використанні засобів і методів загального і спеціального видів фотозйомки, науково узагальнених даних їхнього використання в криміналістичних цілях, а також результатах відповідних криміналістичних досліджень. Як розділ криміналістичної техніки, вона являє собою систему науково розроблених методів і засобів фотозйомки при різних видах криміналістичної діяльності, зв'язаних з розкриттям і розслідуванням злочинів.
При цьому до фотографічних засобів відносять усю сучасну знімальну і проекційну апаратуру, спеціальні пристосування для фотозйомки, створені криміналістами фотоматеріали і хімічні реактиви для їхньої обробки.
Криміналістична фотозйомка служить одним з
ефективних засобів і методів наочної фіксації всієї або часткової обстановки, у
якій проводяться окремі слідчі дії, оперативно-розшукові заходи, а іноді й
експертні дослідження, фіксації ходу їхнього проведення і результатів. Вона є
надійним засобом і методом наочного фіксування слідів злочину, окремих предметів
і інших матеріальних об'єктів, що мають значення для справи, а також
дослідження деяких речових доказів і тим самим сприяє вирішенню завдання
об'єктивізації доказування.
Список використаної літератури
1.Конституція України від 28 червня 1996 р. - К.: «Право», 1996.
. Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. // ВВРУ. - 1994.
.Коментар до конституції України/ В.Б. Авер’янов, В.Ф. Бойко, В.І. Борденюк та ін. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України,
.Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. - Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. - К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001.
. Кофанов А. В., Кобилянський. Криміналістична фотографія: Навчальний посібник . - К., 2006.
. Салтевський М.В. Криміналістика. - К., 2005.
.Саницький В.А., Карацюба А.М., Святобог В.В. та ін. Система інформаційного забезпечення ОВС України: Навчально-практичний посібник / За ред. Л.В. Бородича. - К.: РВВ МВС України, ТОВ АНТЕКС, 2000.
.
Фрідман І.Я. Використання даних криміналістичної реєстрації при розслідуванні і
попередженні злочинів // Криміналістичний вісник. Науково-практичний збірник. -
К.: ДНДЕКЦ МВС України, НАВСУ, 2000. - Вип. 1.
11. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник
(українсько-російський і російсько-український) / За ред. акад. НАН України
В.Я. Тація. -
. Ціркаль В. Перевірка та оцінка висновку експерта на досудовому слідстві і у суді // Право України. - 2005. - № 8.