Материал: МУ Охорона

4. Знаючи кількість заземлювачів, знаходять довжину з'єднувальної штаби L (яка з'єднує всі вертикальні стержневі або трубчасті електроди), м:

,

де а – значення відношення відстані між електродами до їх довжини.

5. Опір розтіканню струму з'єднувальної штаби без урахування екранування, Ом:

,

де b – ширина з'єднувальної штаби, м (повинна дорівнювати діаметру електрода).

6. Останнім визначають загальний опір заземлюючого пристрою R_з, який складається із опору вертикальних електродів та опору з'єднувальної штаби, Ом:

,

де _ш – коефіцієнт використання з'єднувальної штаби (табл. 6.2).

Отримане значення R_з порівнюють із R_доп.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 7

ВИЗНАЧЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНОСТІ ПРИМІЩЕННЯ

Визначити категорій вибухопожежної небезпеки виробничого приміщення, в якому внаслідок руйнування апарата можливе витікання n л рідини (за вказівкою викладача) (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Вихідні дані розрахунку надлишкового тиску вибуху

Продовження табл. 7.1

Розрахунок виконують у наступній послідовності:

1. Для визначення критеріїв вибухопожежної небезпеки слід розрахувати надлишковий тиск вибуху горючої речовини:

,

де Р – максимальний тиск вибуху стехіометричної пароповітряної суміші, кПа:

,

Р₀ – початковий тиск, 101 кПа;

Т_в – температура вибуху, для більшості речовин близько 1500 К;

Т₀ – початкова температура, 293 К;

х, у – кількість молей речовин до та після вибуху, визначити із рівняння повного окислення одного моля рідини;

m – розрахункова маса пари горючої рідини, яка може потрапити у повітря приміщення за рахунок випаровування, кг:

,

де W – інтенсивність випаровування рідини, кг· с^–1· м^–2 (табл. 7.2);

 – тривалість випаровування рідини, прийняти 3600 с;

S – розрахункова площа випаровування рідини, яка потрапила у приміщення внаслідок аварії, м²:

,

де K – коефіцієнт розтікання, для чистої рідини 1 м²· л^–1;

V_p – об’єм рідини, що витікла з апарату, л;

Якщо величина розрахункової площі випаровування S перевищує площу підлоги S_п, то слід прийняти, що S=S_п.

Якщо розрахункова маса пари горючої рідини m перевищує масу рідини m_p, то слід прийняти, що

,

де  – густина рідини, кг· м^–3 (табл. 7.2);

Z – коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини в утворенні вибухонебезпечної суміші, для пари горючих рідин, 0,3;

V_в – вільний об’єм приміщення, м³; його можна прийняти як 80% від геометричного об’єму приміщення;

_п – густина пари, кг· м^–3;

,

де М – молярна маса рідини, кг·кмоль^–1;

М_пов – молярна маса повітря, 28,966 кг·кмоль^–1;

_пов – густина повітря, 1,2 кг· м^–3;

С_ст – стехіометрична концентрація пари горючої рідини, об.%;

,

де  – стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції горіння:

,

де n_С, n_Н, n_О, n_Г – кількість атомів вуглецю, водню, кисню та галогенів у молекулі горючої речовини;

К_Н – коефіцієнт, який враховує негерметичність приміщення і неадиабатичність процесу горіння, 3.

Якщо отримана величина розрахункового надлишкового тиску вибуху перевищує 5 кПа, то приміщення належить до вибухопожежонебезпечної категорії А або Б, у залежності від температури спалаху рідини (табл. 7.2). У протилежному випадку приміщення належить до пожежонебезпечної категорії В.

Таблиця 7.2

Властивості рідин

ПРАКТИЧНА РОБОТА 8

РОЗРАХУНОК БЛИСКАВКОЗАХИСТУ

Обрати тип зони захисту та розрахувати геометричні розміри блискавковідводу для блискавкозахисту 2 категорії будівлі (табл. 8.1), розміщеної у (регіон України за вказівкою викладача).

Таблиця 8.1

Вихідні дані розрахунку блискавковідводу

Продовженяя табл. 8.1

1. Вибір типу зони блискавкозахисту здійснюють згідно з очікуваною кількістю уражень блискавкою на рік будівель та споруд, не обладнаних блискавкозахистом:

,

де L, W – відповідно довжина та ширина захищуваної будівлі (споруди) прямокутної форми у плані, м;

h_x – висота будівлі (споруди), м;

n – середньорічна кількість ударів блискавки на 1 км² земної поверхні у місці розташування будівлі:

для півдня України n=6,

для Донбасу, Карпат n=12,

на решті території України n=9.

При N > 1 тип зони захисту А;

N ≤ 1 тип зони захисту Б.

2. Блискавковідводи за типом блискавкоприймача поділяють на стрижневі, тросові та сітчасті. Якщо довжина будівлі значно перевищує її ширину (L ≥3 W), то обирають тросовий блискавковідвід, у інших випадках – стрижневий.

3. Визначальним геометричним розміром блискавковідводу є його висота h, яку можна визначити для кожної зони захисту за відповідними формулами.

Для зони захисту типу Б висота стрижневого блискавковідводу, м, може бути визначена за формулою

,

де h_x – висота будівлі або споруди, м;

r_x – радіус зони захисту на цій висоті, м.

Радіус зони захисту r_x являє собою найменший радіус кола, в яке може бути повністю вписано захищуваний об’єкт (рис. 1). Ця величина визначається за формулою

.

Для зони захисту типу А висоту окремого стержневого блискавковідводу h знаходять із співвідношення:

.

Висота стрижневого блискавковідводу h не повинна перебільшувати 150 м.

Висота тросового блискавковідводу являє собою відстань від землі до тросу у точці найбільшого провисання (рис. 8.2). Для зони захисту типу Б висоту тросового блискавковідводу , м, визначають за формулою

,

де r_x складає половину ширини будівлі .

Для зони захисту типу А висоту тросового блискавковідводу, м, знаходять із співвідношення:

.

Висота опор h_оп повинна перевищувати висоту тросового блискавковідводу з урахуванням стріли провисання, її обчислюють:

при довжині прогону l<120 м як , м;

при довжині прогону l=120–150 м вона складає , м.

Рис. 8.1. Схема зони захисту стрижневого блискавковідводу

Рис. 8.2. Схема зони захисту тросового блискавковідводу

ПРАКТИЧНА РОБОТА 9

ВИБІР ЗАСОБІВ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

Визначити потрібну кількість первинних засобів пожежегасіння та запас води для виробничої будівлі (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Вихідні дані

№ варіанта	Розміри будівлі, м
	довжина	ширина	висота
1	36	12	10,4
2	48
3	60
4	72
5	36	24
6	48
7	72
8	120
9	60	36
10	72
11	108
12	120
13	36	12	7,2
14	48
15	60
16	72
17	36	24
18	48
19	72
20	120
21	60	36
22	72
23	108
24	120
25	36	12	4,2
26	48
27	60
28	72
29	36	24
30	48
31	72
32	120
33	60	36
34	72
35	108
36	120

1. Потрібна кількість первинних засобів пожежегасіння може бути визначена із співвідношення: ,

де S_заг – сумарна площа приміщень усіх поверхів будівлі, м²;

S_н – нормативна площа, м² (табл. 9.2).

Таблиця 9.2

Норми первинних засобів пожежегасіння для підприємств хімічної промисловості

Продовження табл. 9.2

* – ящик з піском і лопата;

** – діжка з водою 250 л і два відра;

*** – повсть, кошма або азбестове полотно

Отриманий результат треба скруглити у бік найближчого цілого числа.

2. Протипожежне водопостачання промислових підприємств здійснюється системою протипожежного водопроводу. Необхідний запас води повинен складати, м³:

,

де τ – середній час гасіння пожежі, 3 години;

q – загальна витрата води, л∙с^–1 (табл. 9.3);

,

де q_зовн – витрата води на зовнішнє пожежегасіння, л∙с^–1;

q_вн – витрата води на внутрішнє пожежегасіння, л∙с^–1;

q_авт – витрата води на автоматичні установки пожежегасіння (спринклерні або дренчерні), л∙с^–1.

Таблиця 9.3

Витрата води на пожежегасіння виробничих будівель без ліхтарів

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2000. – 348 с.

2. Ткачук К.Н., Иванчук Д.Р., Сабарно Р.В., Степанов А.Г. Справочник по охране труда на промышленном предприятии. – К.: Техніка, 1991. – 285 с.

3. Лесенко Г.Г., Паньковский Ю.С., Петров В.Н. Инженерно-технические средства безопасности труда. – К.: Техніка, 1983. – 126 с.

4. Белов С.В., Козьяков А.Ф., Партолин О.Ф. Средства защиты в машиностроении. Расчет и проектирование. Справочник. – М.: Машиностроение, 1989. – 368 с.

5. Кораблев В.П. Электробезопасность на предприятиях химической промышленности. – М.: Химия, 1991. – 240 с.

6. Справочная книга по светотехнике / Под ред. Ю.Б. Айзенберга. – М.: Энергоатомиздат, 1983. – 472 с.

7. Щекин Р.В., Кореневский С.М., Бем Г.Е. и др. Справочник по теплоснабжению и вентиляции. Вентиляция и кондиционирование воздуха. – К.: Техніка, 1968. – 286 с.

8. Каминский С.Л., Смирнов К.М., Жуков В.Ч., Краснощеков Н.А. Средства индивидуальной защиты. Справ. изд. – Л.: Химия, 1989. – 400 с.

9. Баратов А.Н., Иванов Е.Н., Корольченко А.Я. и др. Пожарная безопасность. Взрывобезопасность. Справ. изд. – М.: Химия, 1987. – 272 с.

10. Вредные вещества в промышленности. Справ. в 3–х томах. / Под ред. Лазарева Н.В. – Л.: Химия, 1976.

11. ГОСТ 12.1.005 – 88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

12. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов и средства их тушения. Справ. изд. В 2 кн. – М.: Химия, 1990.