Курсовая работа (т): Особливості реалізації соціально-трудових відносин в Київській області

Особливості реалізації соціально-трудових відносин в Київській області

ВСТУП

В сучасних умовах розвитку ринкової економіки проблема регулювання соціально-трудових відносин є досить актуальною. Адже всім нам добре відомі проблемні питання, які пов'язані, перш за все, з низькою продуктивністю праці, низьким рівнем доходів, низькою якістю праці, високим рівнем корупції та порушенням норм трудового законодавства. Тому саме ці важливі питання потребують термінового дослідження.

Соціальні відносини - це відносини між різними соціальними групами та окремими індивідами які складаються з огляду на їхнє суспільне становище, спосіб та уклад життя, умов формування та розвитку особистості, соціальних спільнот. Такі відносини нерозривно пов'язані з трудовими відносинами й обумовлені ними. Соціально - трудові відносини - це взаємодія та взаємозалежність суб'єктів цих відносин, яка виникає в процесі праці та спрямована на регулювання умов трудового життя.

Актуальність теми обумовлена визначенням соціально-трудового потенціалу і перспективи його реалізації в Київській області, що є визначальним для майбутнього всієї України.

Об'єктом дослідження даної роботи є соціально-трудові відносини в Київській області. Предметом дослідження є соціально-трудові відносини, як вид соціальних відносин.

Метою роботи є дослідження особливостей реалізації соціально-трудових відносин в Київській області.

Завдання роботи - дослідження в Київській області загальної демографічної характеристики, договірного регулювання соціально-трудових відносин, організації оплати праці, організації робочого місця працівника, галузевого аспекту соціально-трудових відносин, особливостей розвитку галузей національної економіки, аналіз економічної активності населення, аналіз рівня життя населення.

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНА АКТИВНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

трудовий життя договірний працівник

1.1 Загальна соціально - демографічна характеристика регіону

Територія Київської області розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. На сході Київська область межує з Чернігівською і Полтавською, на півдні - з Черкаською, південному заході - з Вінницькою, на заході - з Житомирською, на півночі - з Гомельською областю Республіки Білорусь.

Київщина розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. Її територія розташована у межах двох природних зон - зони змішаних лісів (Провінція Полісся) та Лісостепу, що обумовлює розмаїття природних ресурсів регіону.

Лісові масиви області розташовані на території нерівномірно, в одних адміністративних районах їх площі обмежені, а в других - обширні.

Лісистість області складає 21 % і коливається в розрізі районів від 2,0 % в зоні Лісостепу до 53,8 % в зоні Полісся. Загальний запас деревостанів становить - 90,9 млн. куб. м, в тому числі хвойних лісових насаджень - 62,9 млн. куб. м.

Річкова мережа області переважно належить до басейну р. Дніпро і тільки незначна частина річок на півдні області до басейну р. Південний Буг.

Території, що покриті поверхневими водами в області займають 175,1 тис. га, що відповідає 6,2 % загальної території.

Корисні копалини Київщині - це переважно будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глина, кварцові піски. Є поклади торфу і джерела мінеральних вод. У порівнянні з іншими областями України Київська область на корисні копалини бідна. ЇЇ мінерально-сировинна база на 16,4% складається з паливно-енергетичних корисних копалин (торф), на 50,5% - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решта - це руди рідкісних металів, питні, технічні та мінеральні води [1].

Розглянемо динаміку структури чисельності населення в Київській області та в Україні в цілому, яка зображена в таблиці 1.1 (Додаток А), а також на рисунках 1.1 та 1.2.

Рис. 1.1 - Структура населення Київської області у 2001, 2006, 2011 - 2013 роках

Рис. 1.2 - Структура населення України у 2001, 2006, 2011 - 2013 роках

Із даної таблиці ми бачимо, що з кожним роком населення у сільській місцевості зменшується. Це спостерігається як і в Київській області, так і в Україні. Ця проблема візуально зображена на рисунках 1.1 та 1.2.

З рисунків можна зробити чіткий висновок, що зменшення сільського населення не можна обґрунтувати лише міграцією сільських жителів з села в місто, адже в містах України також спостерігався спад кількості населення.

Виходячи з стрімких темпів скорочення сільського населення та чисельності сільських населених пунктів, які характерні для переважної більшості областей України, можна зробити очевидний висновок про зменшення ролі села в Україні, а заглибившись в структуру міграційних потоків з села в місто, взагалі вимальовуються невтішні перспективи [2].

Хоча ситуація в Київській області є дещо іншою, і з графіка 1.1 видно, що справді міграція з села у місто відбувалася, але зменшення сільського населення було різкішим ніж збільшення кількості міського, що означає, що зросла смертність в сільській місцевості.

За розрахунковий період з 2006 по 2013 рік, число міських мешканців по країні загалом зменшилося з 32 млн. 146 тис. до 31 млн. 179 тис., тобто на 967 тис. чол. Всього скорочення чисельності громадян України за останніх 8 років сягнуло 2 млн. 69 тис. чол. Чисельність населення Київської області з 2006 по 2013 рік зменшилося на 41 тис. чол.

Проаналізувавши чисельність населення до працездатного (0-14 років), працездатного (15-64 років) та після працездатного (65 і старше) віку, ми бачимо, що чисельність до працездатного та після працездатного віку приблизно однакова. Це спостерігається як в Україні, так і в Київській області.

Соціально-економічними наслідками зростання частки осіб після працездатного віку у структурі населення стає збільшення споживання суспільних благ, спрямованих на соціальне забезпечення в старості. За умов обмеженості цих ресурсів поширюється бідність та поглиблюється нерівність за віком. Бідність населення похилого віку обумовлює посилення тиску осіб пенсійного віку на ринок праці та додаткові матеріальні обов’язки працездатних верств населення [3].

Також збільшення частки осіб старше працездатного віку посилює демографічне навантаження на працездатне населення. Високе і постійне зростання рівня старіння робочої сили (у середньому по Україні кожна п’ята економічно активна особа - старша п’ятдесяти років, а кожна чотирнадцята - старша працездатного віку) створює певні перешкоди для нормалізації процесів відтворення робочої сили, запровадження новітніх технологій і відповідної перекваліфікації працівників.

Зменшення чисельності осіб до працездатного віку свідчить про те, що відбувається зниження народжуваності і перехід до однодітності. Фахівці зазначають що дані тенденції стали характерною рисою демографічного старіння. Вони пов'язані зі змінами в дітородній поведінці населення, зумовленими, з одного боку, зовнішніми економічними умовами, які характеризують соціальний статус жінки у суспільстві, рівень її освіти, зайнятості, доходів, соціальної захищеності, а з іншого - ступенем задоволення особистих потреб та інтересів.

В Україні ці процеси також поєднуються із різким погіршенням здоров'я населення, у тому числі репродуктивного, високим рівнем смертності, що в розвинених країнах не спостерігається [4].

Всі проаналізовані дані є дуже невтішними, адже це означає, що відбувається депопуляція населення країни. Відкриті кордони, занепад охорони здоров’я, погіршення умов життя, економічна криза тощо, все це є причинами зменшення населення Україні.

Зазначені тенденції депопуляції істотно зменшують кількісні показники майбутнього трудового потенціалу, а це призводить до дефіциту трудових ресурсів.

Ураховуючи постійне зростання попиту на висококваліфікованих працівників, існує загроза подальшого погіршення економічної ситуації в Україні. Це може спричинити падіння життєвого рівня населення. І тому необхідні рішучі законопроекти, які дозволять хоча б зменшити швидкість депопуляції.

Висока смертність чоловіків працездатного віку є результатом комплексної дії багатьох причин. Зокрема, вона може бути пов’язана з відмінністю соціальних ролей чоловіків і жінок, їхньою різною схильністю до стресів, різним характером впливу економічної діяльності. Це зумовлює те, що вони більшою мірою беруть на себе ризики, пов’язані з цією діяльністю.

Необхідно також проаналізувати динаміку природного руху населення України та області (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2 - Динаміка природного руху населення України та Київської області у 2006, 2011-2013 роках

У Київській області показник народжуваності є меншим від показника смертності. Хоча, кількість народжених з роками зростало і уже в 2013 році їх кількість сягала 20511 осіб, що на 3128 більше за 2001 рік. Хоча в період 2012-2013 років спостерігається зменшення кількості народжених.

Щодо померлих, то в цьому випадку спостерігається зменшення чисельності, адже кількість смертей за 13 років скоротилася на 4272, але природній приріст населення залишається з позначкою «мінус».

Така ж тенденція спостерігається і в Україні. Отже, темпи відтворення населення залишаються критичними.

Як вже зазначалося вище, зменшення населення характеризується не тільки смертністю населення і зменшенням народжуваності, а й міграційними процесами.

Найпершою причиною міграційних процесів є трудова міграція. Вона зумовлена відсутністю робочих місць в містах, областях і в країні загалом, що стає вирішальним поштовхом для пошуку кращого життя, можливостей забезпечити себе і свою родину.

Київська область багата на робочі місця, через те, що місто Київ є столицею України. Саме тому ця область є центром всіх компаній, заводів, фірм, підприємств, тощо. А отже сюди мігрують на заробітки з усієї країни.

Розглянемо динаміку показників механічного руху населення України та Київської області (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 - Динаміка показників механічного руху населення в Україні та в Київській області у 2001, 2006, 2011-2013 роках

У 2002 році міграційний приріст мав тенденцію до скорочення, адже саме в цей час країна була у стані перехідного періоду, що супроводжувалося відсутністю робочих місць. Тому вже у 2006 році цей показник мав вже додатне значення, що означає, що стан на ринку праці в цей період стабілізувався.

Вплив трудової міграції на демографічну ситуацію в Київській області та в Україні в цілому неоднозначний. Вона спричиняє підвищення рівня незареєстрованих шлюбів (через послаблення сімейних зв’язків унаслідок від’їзду одного з одружених на тривалий термін), що може негативно позначитися на народжуваності. Крім того, постійні поїздки та виснажлива праця погіршують здоров’я індивідів, унаслідок чого може настати передчасна смерть. Крім того, Україна віддає робочу силу з високоякісними освітніми, кваліфікаційними, віковими характеристиками. Теоретично міграційні переміщення мали б сприяти підвищенню кваліфікації працівників, однак, працюючи переважно на некваліфікованих роботах, вони втрачають свою кваліфікацію, що в результаті погіршує людський потенціал країни [5].

Як бачимо з таблиці, формування міграційних потоків відбулося через кризові умови перехідного періоду за наступних факторів: криза 2008 року, низька заробітна плата, зростання безробіття та вимушена неповна зайнятість, поширення бідності, високий рівень майнового розшарування населення.

Таким чином, аналіз існуючих тенденцій міграції робочої сили дає підстави стверджувати, що за даних обставин для економіки країни трудова міграція є позитивним фактором, що зменшує напругу на внутрішньому ринку праці, знижує показники безробіття. Однак міграційний потік українців закордон занадто великий, що негативно впливає на демографічну ситуацію. Отже, виникає необхідність формування виваженої державної політики щодо регулювання трудових міграцій. Тільки створення необхідних соціально-економічних й правових умов життя населення надасть можливість повернути міграційні потоки в цивілізоване русло та змусить їх працювати на розвиток вітчизняної економіки.

1.2 Особливості регіонального ринку праці

Ринок праці - сфера формування попиту <#"877940.files/image003.gif">

Рис. 1.4 - Економічно активне населення Київської області у 2001, 2006, 2011-2013 роках

За даними таблиці, з питань економічної активності Київської області, середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15-70 років у 2013 році порівняно з 2012 роком зменшилася на 0,1% та становила 807,8 тис. осіб. Із зазначеної кількості громадян 758,4 тис. осіб були зайняті економічною діяльністю, а решта - 49,4 тис. осіб, відповідно до методології Міжнародної Організації Праці (МОП), класифікувалися як безробітні. Чисельність економічно активного населення працездатного віку у 2013р. порівняно з 2012р. збільшилася на 0,7% та становила відповідно 767,9 тис. осіб, або 95,1% від чисельності зазначеної категорії населення віком 15-70 років. Рівень економічної активності населення віком 15-70 років збільшився з 63,2% у 2012р. до 63,4% у 2013р., а рівень економічної активності населення працездатного віку не змінився і становив 72,5%.