Наукові правові абстракції (категорії і поняття), як результат пізнавальної діяльності, відбивають в узагальненому вигляді сутнісні сторони і закономірні зв'язки правової реальності, її об'єктів, фактів, подій. У цьому полягає їх найважливіше гносеологічне значення. Іноді в літературі теоретичний зріз юридичної науки у вигляді його категоріально-понятійного апарату розглядають як метод пізнання правової дійсності і тим самим їх ототожнюють [25, 176]. Вбачається, що методологічне значення понять і категорій правової науки полягає в тому, що вони є засобом, інструментарієм пізнання державно-правових явищ. За допомогою правових понять, з одного боку, викривається ("препарується") сутність фактів і явищ правової реальності, а з другого - вона відбивається у систематизованому логіко-гносеоло- гічному контексті на понятійному рівні. На підставі наявних знань розробляються правила і способи оперування категоріями і поняттями в конкретних пізнавальних процедурах у процесі руху наукового знання від старого до нового. Самі по собі, поза цим методологічним аспектом розумової діяльності "суб'єкта, що пізнає", наукові абстракції не можуть дати нових знань, бо вони лише відбивають певний зріз (рівень) останніх. Отже, ці наукові абстракції самі по собі не можуть повною мірою визнаватись як самостійний і специфічний метод пізнання права. Методологічний аспект категорій і понять права і його галузей виявляється в їх системності, взаємозумовленості і взаємозв'язку, а також у їх динаміці й тенденції до розвитку та удосконалення. Надзвичайно важливо при цьому в ході наукового аналізу розкрити і реалізувати зв'язки категорій і понять правової науки з її предметом, загальним (діалектичним) і спеціальними методами пізнання. Тільки за такого комплексного підходу до пізнання правових явищ і виявляється методологічне значення правових категорій і понять [21, 373]. Втім слід знову спеціально підкреслити, що правові поняття і категорії, безумовно, складають змістовну частину юридичної науки. Вони, образно висловлюючись, "опорні пункти", "цеглини", її першооснова, відправні й необхідні складові компоненти, що утворюють і зміст, і сутність цієї науки.
Залежно від свого статусу - реального місця і ролі у правовій науці та практиці - правові поняття (категорії) можуть бути поділені, на нашу думку, на дві великі і відносно самостійні групи, які умовно назвемо "док- тринальні" і "легальні". Доктринальні (теоретико-правові) - це правові поняття, які, виступаючи результатом пізнавальної діяльності, належать безпосередньо до сфери науки і за допомогою яких виражаються ті або інші "наукові теорії", "вчення", "концепції" юридичної науки. Вони, власне кажучи, і становлять зміст і основу ("становий хребет") останньої як результат пізнавальної діяльності, несуть у собі первинну, узагальнену і базову (фундаментальну) правову інформацію про відповідні державно- правові явища. Легальні (нормативно- правові) - це такі поняття (категорії), що дістали офіційне нормативне закріплення і фіксування у відповідних нормативно-правових актах - у законах і підзаконних актах - і є належністю не тільки юридичної науки, а й позитивного права. Будучи носіями наукової інформації і зберігаючи щодо власного походження статус доктри- нальних у вигляді результату (зрізу) науково-пізнавальної діяльності, легальні поняття мають особливо важливе юридичне значення, оскільки вони імперативним шляхом визначають обсяг (коло) і зміст суспільних відносин, що виступають предметом правового регулювання. Так, законодавець шляхом визначення у ст. 11 Кримінального кодексу України поняття "злочин" із вказівкою властивих йому ознак окреслює ту межу актів поведінки людини, які тільки і можуть бути визнані злочинними і караними. Безумовно, за межами цього легального поняття не може бути ні злочину, ні покарання. Близько до цього красномовно висловився з подібного приводу ще в 1904 р. відомий російський вче- ний-юрист Г. Шершеневич: "Тільки за допомогою формального поняття (у нашій інтерпретації "легального" або ж "нормативно-правового". - М. П.), можливо вирішити сумнів, чи становить цей випадок юридичне питання і де юридична сторона межує з іншими" [26, 28].
Доктринальні та легальні правові поняття у своєму сполученні та єдності утворюють понятійний апарат правової науки. Причому трансформація доктринальних понять у легальні завжди свідчить про перехід наукових правових знань у позитивне право. Цей перехід - "сполучний місток" між правовою доктриною і позитивним правом. Тут між ними завжди спостерігається органічна взаємозалежність: чим глибше і детальніше розроблені наукові правові поняття і категорії, тим більшою мірою, як закономірність, вони сприймаються позитивним правом, утворюють його зміст як складові одиниці. І навпаки, чим досконаліше поняття та категорії, що входять до позитивного права, його окремих галузей, інститутів, норм, тим більшою мірою вони збагачують юридичну науку (доктрину) та сприяють її розвитку. Втім недостатньо розроблені, не апробовані і не сприйняті належним чином правовою наукою і юридичною практикою поняття, що висловлюються поки на рівні гіпотетичних суджень, скороспішних рішень та інших недостатньо сформованих пропозицій, не можуть розглядатися як нормативно- правові новели і не повинні пропонуватися суб'єктам правотворчості в порядку de lege ferenda.
Використані джерела:
юридичний наука правознавство
1. Алексеев Б. Т. Философские проблемы формализации знания. - Л., 1981.
. Бабаев В. К. Советское право как логическая система : учеб. пособие. - М., 1978.
. Бабаев В. К. Формальная определенность и возможность формализации законодательства // Советское государство и право. - 1978. - № 4.
. Бойко А. И. Язык уголовного закона и его понимание : моногр. - М., 2010.
. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. - М., 1976.
. Горский Д. П. О видах научных абстракций и способах их обоснования // Вопросы философии. - 1961. - № 9.
. Горский Д. П. Обобщение и познание. - М., 1985.
. Горшенев В. М. Нетипичные нормативные предписания // Советское государство и право. - 1978. - № 3.
. Готт В. С. Категории современной науки / В. С. Готт, Э. П. Семенюк, А. Д. Урсул. - М., 1984.
. Денисов Ю. А. Абстрактное и конкретное в советском правоведении / Ю. А. Денисов, Л. И. Спиридонов. - Л., 1987.
. Епанешников Н. В. Социалистическое право, его основные категории. - М., 1958.
. Жеребкин В. Е. Содержание понятий права (логико-юридический анализ) : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - Харьков, 1980.
. Жеребкин В. Е. О нормативной природе юридических понятий // Актуальные проблемы формирования правового государства : тез. докл. науч. сообщества Респ. науч. конф. - Харьков, 1990.
. Зеленецкий В. С. Общая теория борьбы с преступностью: концептуальные основы. - Харьков, 1994.
. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. - М., 1976.
. Конкин М. И. Проблемы формирования и развития философских категорий. - М., 1980.
. Ольминецкий А. Г. Проблемы формирования правовых норм // Советское государство и право. - 1974. - № 2.
. Панько К. К. Теория и практика законотворчества в уголовном праве : моногр. - М., 2011.
. Словарь терминов по теории государства и права : учеб. пособие / рук. авт. кол. Н. И. Панов. - Харьков, 1997.
. Сырых В. М. Логические основания общей теории права. - М., 2000. - Т. 1.
. Тененбаум В. О. Государство: система категорий. - Саратов, 1971.
. Философский энциклопедический словарь. - М., 1983.
. Черданцев А. Ф. Юридические конструкции и их роль в науке и практике // Правоведение. - 1972. - № 3.
. Шабалин В. А. Методологические вопросы правоведения. - Саратов, 1972.
. Шершевич Г. Ф. История философии права. - Казань, 1904. - Вып. 1.
. Юридична енциклопедія : в 6 т. - К., 2001. - Т. 3.