Курсовая работа (т): Проблеми рівноваги між попитом та пропозицією на ринку праці

При аналізі ринку праці можна також використовувати економіко-математичні методи аналізу: метод аналітичного групування, кореляційно-регресійний аналіз, множинна кореляція тощо.

Існуюча в Україні багатоцільова Єдина інформаційно-аналітична система «Служба зайнятості» спрямована на покращення інформаційного забезпечення суб’єктів ринку праці. З цією метою використовуються наступні групи показників (індикаторів).

1)       До першої групи відносяться показники, що характеризують очікувані обсяги робочої сили, які необхідно враховувати органам державної служби зайнятості при наданні першого робочого місця (у тому числі особам, які підпадають під 5% квоту).

2)       До другої групи відносяться показники, що характеризують обсяги та структуру безробіття.

)         До третьої групи відносяться показники, що відображають існуючий кваліфікаційно-професійний дисбаланс робочої сили на ринку праці.

)         До четвертої групи відносяться показники, які оцінюють укомплектованість вакансій на ринку праці.

)         До п’ятої групи відносяться показники, що характеризують процес працевлаштування робочої сили.

)         До шостої групи відносяться показники, що характеризують забезпеченість державної служби зайнятості необхідним персоналом.

На рис.1.1 представлено блок-схему статистичних показників ринку праці, яка сприятиме визначенню реального співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці.

Рис.1.1. Групи статистичних показників, що сприятимуть визначенню та оцінюванню співвідношення між попитом та пропозицією на робочу силу [9]

Основними джерелами інформації про функціонування ринку праці є статистична звітність підприємств, закладів, організацій; вибіркові обстеження підприємств, населення (домашні господарства); адміністративні регістри, перепис населення. Вказані джерела різні за охопленням і відповідно меті отримання інформації формують систему показників, на базі якої можливо мати дані про функціонування регіональних ринків праці. При цьому найбільшу увагу приділяють помісячним вибірковим обстеженням населення за питаннями економічної активності, які впроваджені в практику постійної роботи органів державної статистики України з 2004 р. (в 1995-1998 рр. проводилися раз на рік, з 1999-2003 рр. - щоквартально) .

Система показників функціонування ринку праці, формується частково на цій основі та розроблена відповідно стандартним визначенням та критеріям Міжнародної Організації праці з урахуванням національних особливостей соціально-трудових відносин в Україні. У даній системі пріоритет у групуванні показників відданий тим ознакам, які відображають відносини на ринку праці, демографічну ситуацію, економічну діяльність та інші, що забезпечують сферу життєдіяльності країні та регіонів.

Показники, які використовуються в практичній діяльності статистичних органів для аналізу ринку праці знаходяться у відповідному взаємозв’язку між собою.

Показниками попиту на робочу силу є: кількість вільних робочих місць, кількість нових робочих місць, кількість перепрофільованих робочих місць.

Сукупний попит на ринку праці L складається з функціонуючих (N_ф) і вакантних (N_B) робочих місць:

               (1.1)

Зазначена сума характеризує наявність робочих місць на ринку праці й означає потребу в працівниках. Визначальним у попиті є кількість вакансій. У процесі аналізу визначається загальний попит на робочу силу, структура попиту в галузево-регіональному розрізі та за підприємствами різних форм власності, професійно-кваліфікаційна та статево-вікова структура робочої сили, тенденції у динаміці.

Для аналізу пропозиції робочої сили використовують абсолютні показники, які характеризують чисельність тих, хто звернувся до служби зайнятості, а також відносні, що характеризують інтенсивність звертання та розраховуються як відношення загальної чисельності зареєстрованих до економічно активного населення в працездатному віці або зайнятого, а також інтенсивність звертань в окремо взятих групах.

Пропозицію на ринку праці формують такі категорії економічно активного населення: 1) безробітні, кількість яких поповнюється випускниками навчальних закладів та раніше зайнятих у домашньому господарстві; 2) ті, хто мають роботу, але незадоволені нею і шукають іншу; 3) зайняті, які ризикують залишитись без роботи (наприклад банкрутство підприємства) і тому шукають нову; 4) зайняті, які шукають додаткову роботу для збільшення свого доходу.

Для розрахунку частки окремої категорії робочої сили, що формує її пропозицію застосовують формулу:

               (1.2)

де K_i^S - частка і-тої категорії робочої сили, що формує її пропозицію; L_i^S - кількість і-ї категорії робочої сили, що формує її пропозицію; L^S - загальна кількість пропозиції робочої сили на ринку праці.

Для вивчення складу осіб, які звернулися до служби зайнятості, тобто для характеристики їх складу і розміщення, у статистичному дослідженні ринку праці широко використовують їх групування за різними ознаками: статтю і віком; професією та освітою; причиною звертання; причиною незайнятості.

Співвідношення показників попиту і пропозиції дає змогу відбити кон’юнктуру ринку праці, навантаження на вільні робочі місця і можливе працевлаштування незайнятого населення.

Показники ціни робочої сили: 1) середньомісячна заробітна плата працівників; 2) основна заробітна плата; 3) додаткова заробітна плата; 4) інші заохочуючи та компенсаційні виплати; 5) індекс номінальної заробітної плати; 6) індекс реальної заробітної плати; 7) сума заборгованості із виплати заробітної плати.

Згідно з Резолюцією МОП до інтегрованої системи показників ціни робочої сили треба віднести заробітну плату робітників та службовців, доходи осіб, що працюють як наймані та самостійно зайняті, а також вартість витрат на робочу силу (витрати роботодавця).

Показники працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються для характеристики процесу працевлаштування громадян, що відбувається через службу зайнятості.

Показники безробіття використовуються для вивчення кількісного та якісного складу безробітних. Для аналізу безробіття використовують абсолютні показники, які характеризують чисельність безробітних, а також відносні показники, що характеризують середню тривалість безробіття, його рівень.

Показники соціальної допомоги безробітним використовуються для характеристики величини та термінів її надання. Для аналізу процесу соціальної допомоги використовують абсолютні показники, такі як загальна величина виплат через безробіття, та відносні показники, наприклад, середній розмір допомоги через безробіття.

Показники використання незайнятого населення на громадських роботах застосовуються для вивчення характеристики чисельності незайнятих, направлених на громадські роботи, а також кількості робочих місць на які укладені договори (угоди).

Показники професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, що надаються через службу зайнятості, використовуються для характеристики чисельності громадян, які пройшли професійну підготовку, перепідготовку та підвищили свою кваліфікацію.

Крім зазначених показників, для аналізу попиту й пропозиції на ринку праці можуть використовуються і такі, як коефіцієнт навантаження на одне робоче місце і зворотний йому рівень вакантності.

Коефіцієнт навантаження на одне робоче місце розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості вакантних робочих місць:

              (1.3)

де, U - кількість офіційно зареєстрованих безробітних

Рівень вакантності, навпаки, відображає співвідношення кількості вакансій до кількості претендентів на них:

              (1.4)

Зазначені коефіцієнти характеризують наявність незбалансованості на ринку праці. Якщо:

-   К_нав < 1 - для національної економіки це означає, що пропозиція робочої сили менше, ніж попит на неї. Безробіття, що виникає при цьому, можна класифікувати як природне, тому що робочі місця є;

-         К_нав = 1 - на макрорівні це означає, що всі, хто шукають роботу, можуть бути нею забезпечені, а на ринку праці встановлюється рівновага;

-         к_нав > 1 - це ознака циклічного безробіття, пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, і чим більше в даному випадку цей показник, тим важче ситуація на ринку праці. Не всі, хто шукають роботу, зможуть її знайти.

Представлені у дослідженні показники попиту і пропозиції робочої сили сприятимуть всебічному статистичному аналізу та оцінюванню функціонування ринку праці в Україні, особливо в частині встановлення раціонального співвідношення між потребою в робочій силі і її пропозицією в різних видах економічної діяльності, в регіонах країни. Результати проведеного дослідження є базою для розроблення ефективних управлінських рішень стосовно стабілізації зайнятості в країні, підвищення рівня працевлаштування незайнятих осіб, забезпечення економічно активного населення робочими місцями.

2. Статистичний аналіз показників попиту та пропозиції робочої сили та вивчення їх залежності від параметрів ринку

2.1 Аналіз динаміки показників попиту та пропозиції на ринку праці      в 2009-2011 роках

В результаті проведення статистичного аналізу попиту та пропозиції робочої сили в Україні в 2009-2011 рр. нами було з’ясовано, що навантаження на одне вільне робоче місце в Україні протягом цих років практично не змінилося, воно складало 8 осіб в 2009 та 2011 році, в 2010 році - 9 осіб на одне робоче місце (вакантну посаду).

Найбільше навантаження на одне робоче місце спостерігається в Черкаській (від 91 осіб в 2009 до 140 осіб в 2011 роках), Івано-Франківській (від 81 до 39 осіб в 2009 та 2011 рр. відповідно), Хмельницькій (від 61 до 51 особи в 2009 та 2011 рр. відповідно) та Вінницькій (від 48 до 47 осіб в 2009 та 2011 рр. відповідно) областях України. При цьому потрібно відмітити, що в Хмельницькій, Івано-Франківській областях спостерігається позитивна динаміка зменшення навантаження на одно робоче місце (вакантну посаду), в Вінницькій області положення справ із забезпеченням роботою усіх бажаючих практично нічого не змінилося, то в Черкаській області можна спостерігати катастрофічне зростання цього показника до найбільшого значення по всій Україні в 2011 році - до 140 осіб на одне робоче місце (вакантну посаду).

Найменше навантаження на робоче місце (осіб на одне робоче місце в 2009 та 2011 рр. відповідно) можна спостерігати у м. Києві (від 0,2 до 1), м. Севастополь (від 1 до 2), АРК (від 7 до 6), Дніпропетровській (від 5 до 4), Київській (від 8 до 7), Одеській (від 8 до 4) та Херсонській (від 7 до 6) областях України. Єдиний регіон країни де спостерігалася нестача робочих рук - це м. Київ, в 2009-2010 році цей показник був менший одиниці.

Попит на робочу силу за період 2009-2011 рр. мав негативну динаміку до зниження - якщо в 2009 році потреба у працівниках складала 65,8 тис. осіб, то в 2011 році - 59,3 тис. осіб. Зниження попиту спостерігалося, в основному, на посади службовців (з 28,1 тис. осіб в 2009 році до 23,1 тис. осіб на кінець 2011 року), у той же час попит на робітників виробничих спеціальностей не змінився, він складав 27,7 тис. осіб. Також можна спостерігати зменшення попиту на робітників, які не мають спеціальної підготовки - з 10 до 8,5 тис. осіб в 2009 та 2011 рр. відповідно.

Основною проблемою залишається низький попит на робочу силу. Кількість вакансій, заявлених роботодавцями у 2010 році становила 1,2 млн. одиниць та, у порівнянні з 2009 роком, практично не змінилась. В 2011-му роботодавці розмістили на 119% більше вакансій, ніж в минулому році, за підсумками року розрив між кількістю резюме і пропозицій роботодавців склав 27% на користь останніх. В 2011 році більше третини наявних вакансій було зосереджено у АРК, м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій та Одеській областях. У решті регіонів частка вакансій, від загальної їх кількості по країні коливалася від 0,8% до 4,4%.

Значною проблемою є невідповідність попиту і пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі. Так, впродовж досліджуваного періоду на одне вільне робоче місце претендувало: серед професіоналів, кваліфікованих робітників з інструментом - 5 осіб в 2010 році, 4 особи в 2011 році, серед фахівців - 7, серед працівників торгівлі та сфери послуг - 10 в 2010 році, 12 осіб в 2011 році, серед технічних службовців та робітників з обслуговування технологічного устаткування - 14 в 2010 році, 12 осіб в 2011 році, серед кваліфікованих робітників сільського господарства - 32 особи та 36 осіб в 2010 та 2011 рр. відповідно.

Структурні невідповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією загострюються в розрізі окремих професій і спеціальностей, також спостерігається дисбаланс між попитом та пропозицією в залежності від пори року. Так, в 2011 році на одну вакансію в сфері ІТ приходилося менше одного кандидата, при цьому найвищий дефіцит спостерігався в літні місяці, коли співвідношення попиту і пропозиції в цій сфері становило 0,4, в то же час найвищий показник активності було зафіксовано в лютому (на одну вакансію припадало в середньому 10 кандидатів) (рис.2.3)

Рис.2.3. Попит та пропозиції за спеціальностями ІТ в 2011 році [10]

Рис.2.4. Попит та пропозиції за спеціальністю «Бухгалтер» в 2011 році [10]

Дані рис.2.4 свідчать, що протягом 2011 року на дві вакансії для бухгалтерів та фінансистів в середньому претендувало троє кандидатів, при цьому найвищий рівень дефіцитності на спеціалістів з обліку спостерігався в червні та липні (менше одного резюме на вакансію), у той же час найбільший попит на цю спеціальність можна спостерігати на початку наприкінці року (від 28 до 34 претендентів на одну вакансію).

Така ж саме циклічність спостерігається із формуванням попиту на спеціалістів у сфері маркетингу. Так, найбільший дефіцит на маркетологів спостерігався в липні (чотири кандидати на п'ять пропозицій роботодавців), на початку та наприкінці 2011 року - від 30 у січні до 27 в листопаді. Середній протягом року попит-пропозиція - на одну вакансію претендував 1 спеціаліст (рис.2.5).

Рис.2.5. Попит та пропозиції за маркетинговими спеціальностями в 2011 році [10]

Практично така ж сама ситуація (відносно великий попит на початку та наприкінці року та практична відсутність його в середині року) спостерігається і за спеціальностями: адміністративний персонал, банкіри, топ-менеджери, виробничі спеціальності та інші.

Рис.2.6. Попит та пропозиції за медіа-спеціальностями в 2011 році [10]

Якщо порівнювати ринок праці медіа з іншими професійними сферами, то в 2011-му на ньому не спостерігалося сезонного падіння активності кандидатів (рис.2.6). Протягом року можна спостерігати відносно постійний попит за цими спеціальностями.

Таким чином, за результати аналізу динаміки показників попиту та пропозиції нами встановлено, що на ринку праці спостерігається досить складна ситуація - відсутність раціонального співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили.

.2 Вивчення залежності показників попиту та пропозиції на ринку праці методом статистичних групувань

За допомогою методу статистичних групувань здійснимо групування регіонів України за групувальною ознакою - навантаження на одне вільне робоче місце. За основу візьмемо дані за 2011 рік.