Курсовая работа (т): Проблеми раціонального використання водних ресурсів у промисловості й комунальному господарстві та способи їх вирішення

Велике значення для охорони малих річок має боротьба з водною ерозією та замуленням, охорона прируслових джерел, створення водоохоронних зон лісонасаджень та природних кормових угідь, систематичне очищення русел, збереження болотних масивів у долинах річок, повна відмова від їх осушення, будівництво гребель, ставків та невеликих водосховищ, які б регулювали стік.

В умовах постійного збільшення обсягів використання водних ресурсів при дуже обмежених їх запасах і нерівномірному розподілі необхідна науково обґрунтована система водного господарства, яка забезпечувала б оптимальний розподіл водних ресурсів за природно-географічними зонами, економічними районами і галузями народного господарства, відтворення, охорону і комплексне використання води як в Україні загалом, так і в окремих її адміністративно-територіальних одиницях, а також раціональну систему обліку, планування і управління водогосподарським комплексом. [7, c.35-37].

Раціонального використання водних ресурсів та їх охорони можна досягнути, регулюючи розвиток і розміщення водомістких галузей народного господарства, створюючи такі економічні умови, за яких забруднення поверхневих і підземних вод та їх неекономне використання було б невигідним.

Для забезпечення економічного використання водних ресурсів велику роль повинна відігравати боротьба з втратами води при транспортуванні до водоспоживачів, які досягають 7% всієї забраної води. Найбільші втрати у зрошувальному землеробстві - 17%. Ця вода фільтрується і є однією з основних причин підтоплення та заболочення грунтів.

Щоб запобігти непродуктивним витратам води та зменшити масштаби підтоплення земель, доцільно створити штучні запаси підземних вод за рахунок фільтраційних втрат на територіях, що прилягають до наливних водосховищ, а також великих магістральних каналів. Внаслідок цього продуктивність окремих водозаборів підвищується у 27 разів. Значний ефект дає також облицювання каналів, будівництво закритих водопроводів, здійснення протифільтраційним заходів.

Слід звернути увагу на те, що в останні роки темпи водоспоживання в Україні перевищують темпи зростання обсягів валового суспільного продукту і національного доходу, тобто на одиницю кінцевої продукції витрати води збільшуються. Це пояснюється, зокрема, несвоєчасним введенням в експлуатацію водоочисних споруд та недостатньою увагою окремих міністерств і відомств до раціонального використання водних ресурсів. [9, c.9-12].

3. Способи вирішення проблем раціонального використання водних ресурсів

Необхідно зазначити, що водні ресурси є національним капіталом, яким користується сучасне й буде користуватись майбутнє покоління. Це вимагає й відповідного ставлення до їхнього використання, охорони та відтворення.

Негативні впливи (прямі й непрямі) на кількість та якість водних ресурсів необхідно розглядати як загрози національній безпеці держави.

До загроз економічного характеру можна віднести:

дефіцит води у промислових і сільськогосподарських районах, який покривається тільки шляхом її інженерного відтворення;

значні втрати води: 10-20% - при транспортуванні, 20% - у житлово-комунальному господарстві, 20-30% - у промисловості.

Для поліпшення економічних та екологічних умов водокористування в Україні доцільно:

прискорити створення правової бази водокористування, в першу чергу, Програми розвитку водного господарства, законів "Про питну воду і безпечне водопостачання" та "Про безпеку гідроспоруд", регіональних і галузевих програм використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів;

змінити нормативи та збільшити розміри збору за спеціальне водокористування та платежів за скид забруднюючих речовин у водні об'єкти;

забезпечити фінансування будівництва групових, розвідних і локальних сільських водопроводів, водозабірних свердловин, каналізаційних систем і споруд у сільській місцевості (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 р. №134 "Про водопостачання сільських населених пунктів України");

припиняти дію права на спеціальне водокористування у випадку систематичної несплати зборів водокористувачами в необхідні строки (згідно з Водним кодексом України, ст.55, пункт 8);

посилити контроль за обсягами водокористування, вчасною сплатою зборів за спеціальне водокористування та штрафів за забруднення водних об'єктів, а також розробити заходи, що дали б змогу ліквідувати заборгованість водокористувачів за спеціальне водокористування. [9, c. 20-23].

До першочергових водоохоронних заходів, що не потребують великих витрат праці та коштів, належить створення водоохоронних зон вздовж рік, їх приток і на територіях, які прилягають до акваторій озер, водосховищ та інших водойм. Під водоохоронні зони, як правило, відводять заплавні землі, схили, що прилягають до заплав, а також яри, які вклинюються безпосередньо у річкові долини. Там, де ріки починаються, водоохоронна зона повинна включати всю мережу ярів вище витоків. До водоохоронних зон слід віднести також повністю осушені землі, стік з яких потрапляє до річкової мережі. Крім того, необхідно впроваджувати ґрунтозахисні системи обробітку земель, природоохоронні, екологічно чисті сівозміни на полях, розташованих поряд із заплавами або крутими берегами річкових долин, ярів, коли поверхневий стік з них значною мірою впливає на режим твердого стоку та санітарний стан річки. У межах водоохоронної зони з метою запобігання забрудненню, засміченню, виснаженню водних ресурсів, замуленню водних джерел впроваджується спеціальний режим господарської діяльності з суворим її обмеженням у прибережній смузі.

Раціональне водокористування і охорона водних ресурсів передбачають:

оптимальний розподіл водних ресурсів як по території, так і між галузями народного господарства та максимальне забезпечення кожної з них водою;

розробку та впровадження науково обґрунтованої системи управління водними ресурсами та водогосподарськими комплексами в басейнах великих і середніх рік, й особливо їх якістю, яка б врахувала глобальні і регіональні закономірності формування водних екосистем;

упровадження науково обґрунтованої системи водокористування і водоспоживання, яка, з одного боку, максимально забезпечувала б усі галузі народного господарства водою, а з другого - не допускала таких змін у водних екосистемах, які б у майбутньому могли призвести до їх деградації і виснаження;

розробку і впровадження методів регулювання стоку з поверхні водозабірних басейнів, штучного поповнення підземних вод і водного режиму ґрунтів;

розробку і впровадження найдосконаліших методів захисту водних ресурсів;

створення водоохоронних комплексів у місцях надмірної концентрації забруднювачів водних об'єктів і впровадження автоматизованих систем управління водоохоронними комплексами;

розробку і впровадження комплексних систем водопостачання і каналізації та водоохоронних заходів у масштабах промислових регіонів та цілих річкових басейнів;

розробку і впровадження безвідходних та безводних технологій, переведення промислових підприємств на оборотне водоспоживання, будівництво очисних споруд, застосування нових методів демінералізації шахтних вод;

розробку і впровадження технічно досконалих меліоративних систем з дуже високим коефіцієнтом корисної дії, а також зрошувальних і поливних норм, які б забезпечували сільськогосподарські культури вологою і запобігали надмірній фільтрації води, заболоченню, підтопленню, затопленню, засоленню земель;

розробку і впровадження еколого-економічної оцінки водних ресурсів, її використання при плануванні водоспоживання, водокористування та здійснення водоохоронних заходів;

раціональне розміщення продуктивних сил з урахуванням водного фактора, науково обґрунтоване розміщення водомістких галузей народного господарства, уникнення надмірної концентрації промислових підприємств, що споживають велику кількість води, в маловодних і безводних районах. [8, c.25-31].

. Практична частина

Завдання 1. Розрахуйте плату за забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами [10, с.318 - 320].

ОЦ - обласний центр; РЦ - районний центр; КМ - курортне місто

Нормативи збору за тонну i-тої забруднюючої речовини (Н_бі): Аміак - 16 грн / т; Ангідрид сірчистий - 86 грн / т; Окисли азоту NO2 - 87 грн / т; Окис вуглецю СО2 - 3 грн / т.

Платежі за забруднення атмосфери

Стаціонарні джерела забруднення.

 (1.1)

де

П_вс - сума зборів за викиди в атмосферу забруднюючих речовик; М_лі - обсяг викиду i-тої забруднюючої речовини в межах ліміту (т); М_пі - обсяг понадлімітного викиду (різниця між об’єктом фактичного викиду і значенням ліміту) i-ї забруднюючої речовини в межах ліміту; К_н - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин - 5; Н_бі - норматив збору за тонну i-ї забруднюючої речовини в гривнях (грн / т); К_нас - корегувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту; К_{фб -} корегувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту.

Завдання 2. Розрахуйте плату за забруднення водних об’єктів стаціонарними джерелами [10, с.321 - 322].

Азовське і Чорне море; Д - Дунай; Т, П - Тиса, Прут; Д, К - Дністер, ріки Криму; Д, м. К - Дніпро від кордону України до м. Києва; Д, ЧМ - Дніпро від Каховського гідровузла до Чорного Моря; ЗБ - Західний Буг; СД - Сіверський Донець

Норматив збору за тонну i-тої забруднюючої речовини (Н_бі): Органічні речовини - 23 грн / т; Завислі речовини - 2 грн / т; Нафтопродукти - 334 грн / т; Фосфати - 45 грн / т.

Платежі за забруднення водих об’єктів

Величина зборів розраховується за наступною формулою:

 (1.2)

де М_лі - обсяг викиду i-тої забруднюючої речовини в межах ліміту (т);

М_пі - обсяг понадлімітного викиду (різниця між об’єктом фактичного викиду і значенням ліміту) i-ї забруднюючої речовини в межах ліміту;

К_н - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин - 5;

Н_бі - норматив збору за тонну i-ї забруднюючої речовини в гривнях (грн / т);

К_рб - регіональний коригуючий коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості.

Завдання 3. Розрахуйте плату за розміщення відходів [10, с.323 - 324].

НП<3 - у межах населених пунктів чи на відстані від них менше 3 км; НП>3 - за межами населених пунктів не менше 3 км від них; СОП - спеціально обладнані полігони; С - смітники.

Нормативи збору за викиди основних забруднюючих речовин (Н_бі): Надзвичайно небезпечні - 89 грн / т; Високонебезпечні - 3 грн / т; Помірно небезпечні - 1 грн / т; Малонебезпечні - 0,3 грн / т.

Плата за розміщення відходів

Величина зборів за розміщенню відходів визначається за формулою:

, (1.3)

де М_лі - обсяг викиду i-тої забруднюючої речовини в межах ліміту (т);

М_пі - обсяг понадлімітного викиду (різниця між об’єктом фактичного викиду і значенням ліміту) i-ї забруднюючої речовини в межах ліміту;

К_н - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин - 5;

Н_бі - норматив збору за тонну i-ї забруднюючої речовини в гривнях (грн / т);

К_т - коригуючий коефіцієнт, що враховує розташування місця відходів;

К_о - коригуючий коефіцієнт, що враховує облаштування місця розміщення відходів.

Висновки

Пошук ефективних зв'язків між економікою і природними водноресурсними системами, між водопотребами соціально-економічного розвитку і поліпшенням екологічних умов існування людини має важливе значення для стабілізації й оздоровлення екологічної ситуації в країні, оскільки суспільство сягнуло такого ступеню залучення водних ресурсів в господарський обіг, що вони перетворились в головний лімітуючий чинник соціально-економічного розвитку країни. Використання водних ресурсів - невід'ємна складова природокористування, яка є найбільш економічно та соціально зорієнтованою формою зв'язку людини з довкіллям, бо на відміну від інших галузевих виробничих комплексів, які сформувались на базі територіального зосередження сировинних і трудових ресурсів, водно-господарський комплекс охоплює всю територію країни: жодна сфера діяльності та життя населення не можлива без використання води.

Водноресурсна складова сталого розвитку розглядається як одна з найважливіших природно-господарських ланок в структурі водно-господарського комплексу країни, розвиток якого повинен задовольняти соціально-економічні та екологічні вимоги.

За умов економічної кризи це питання набуває особливої гостроти, оскільки під час реформування фінансової системи та адаптації її до ринкових умов були втрачені попередні джерела витрат на водоохоронні потреби. Якщо у період існування планової економіки головним джерелом коштів на водоохоронну діяльність був держбюджет, то сьогодні в державному та місцевому бюджетах витрати на охорону водноресурсних об'єктів значно скоротились.

Результатами практичної частини є наступні значення: платежі за забруднення атмосфери становлять  (грн); платежі за забруднення водних об’єктів - , плата за розміщення відходів - , тобто необхідно внести саме стільки грошей за забруднене середовище представлених компаній у даних задачах.

Список використаної літератури

1.      Гривнак К. Водні ресурси та плата за їх використання /Гривнак К. - Київ, 2000. - C.47-50 (Вісник податкової служби України)

2.      Климчик О. Проблеми використання та охорони водних ресурсів /Климчик О. - К. 2001. - C.43-47.

.        Паламарчук М. Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів // Економіка АПК. - 2000. - № 10. - C.21-25

.        Пономаренко О.В. Визначення вартості водних ресурсів України. // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - Ч.2. - С.88-94.

.        Пономаренко О.В. Основи побудови сучасного економічного механізму використання водних ресурсів // Стратегія економічного розвитку: Наук. зб. - Вип.16. - К.: КНЕУ. - 2005. - С.115-120.

.        Тимошенко С. Управління водним господарством України: шляхи удосконалення // Водне господарство України. Науково-технічний часопис. - 2004. - №5-6. - С.2-4.

.        Малярчук І.А., Прейгер Д.К., Сліпець І.В., Циганюк А.І. Екологічна політика держави та економічний механізм її реалізації // Довкілля і ресурси: наукові проблеми: Зб. наук. праць. - К.: УІНС, 1999. - с. 193.

.        Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України: Монографія/ За ред. Б.М. Данилишина. - К.: РВПС України, 1999. - 716 с.

.        Яцик А. Екологічні проблеми та як їм дати раду // Водне господарство України. - 1998. - № 1-2. - С.142.

.        Шапочка М.К. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням / М. Шапочка, Л. Мельник. - С.: Університетська книга, 2006. - 758 с.