Материал: Регіональна економіка_НМЕТАУ

Донбас і Нижнє Подніпров’я (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області);

Слобідська Україна (Харківська, Сумська й Полтавська області);

Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим або Північне Причорномор’я та Крим);

Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області або Волинське Полісся, Поділля та Українські Карпати).

Це мікрорайонування території України можна використати для регулювання основних економічних пропорцій, формування раціонального територіального поділу праці, а також для науково-аналітичних прогностичних цілей. Такий поділ ґрунтується на історичних, економічних і соціальних факторах, спільності перспективних інтересів і напрямі розвитку економіки. Водночас у сільськогосподарському виробництві виділяють такі зони і райони спеціалізації:

Полісся;

Лісостеп;

Північний і Центральний Степ;

Південний Степ;

Передгірські і Гірські райони Криму;

Передгірські і Гірські райони Карпат;

зони великих міст і промислових центрів.

В Україні здійснюється так зване генеральне районування території для прогнозування, вироблення і реалізації комплексних програм, опрацювання територіально-виробничих програм окремих територій.

Виділяються своїм оригінальним підходом і особливим аналізом мережі економічних районів, розроблені такими вченими як М.Д. Пістун і Ф.Д. Заставний (див. таблицю 3.1). Запропоноване ними економічне районування найбільш вдале і досить адекватне природному та соціальноекономічному середовищу України, має невеликі розбіжності щодо Волинського та Чорноморського економічних районів. Саме воно було прийнято за основу подальшої характеристики соціально-економічного розвитку регіонів.

53

Таблиця 3.1 - Сучасне економічне районування України

3.3 СТАН ЕКОНОМІКИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ

3.3.1 Стан економіки і перспективи розвитку Донецького економічного району.

Район розташований на сході і південному сході країни. Площа його − 53,2 тис км2. Населення – 6,7 млн. осіб (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 - Географічна та адміністративна характеристика Донецького економічного району [ 2 ]

Район охоплює Донецьку і Луганську області. Донецький район має вихід до Азовського моря і знаходиться на перехресті доріг, що ведуть з країн Балтії і Білорусі до країн Закавказзя, з Азії в Європу. Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні природні ресурси (родючі ґрунти, кам’яне вугілля, кухонну сіль, кіновар, основну ртутну руду, будівельні матеріали та ін.). Не вистачає власних водних ресурсів. Тут зосереджені великі людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька − 90% населення, Луганська − 87% населення). Переважна частина населення зайнята в промисловості.

Є гострі проблеми раціонального використання трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах. Донецький район в Україні найбільш економічно розвинутий, особливо такі галузі, як електроенергетика, вугільна,

55

металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів.

У сільському господарстві домінує приміський тип господарювання. Район має вихід до Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайонні і міжнародні зв’язки.

Провідна галузь району − вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають до третини всієї електроенергії країни.

Чорна металургія − це галузь, на якій спеціалізується Донецький район. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні заводи − Авдіївський, Горлівський, Алчевський, Ясинівський, Макіївський. Видобувають у районі флюсові вапняки та вогнетриви.

Кольорова металургія набагато поступається чорній. Основні підприємства знаходяться в Костянтинівці (виробництво цинку), Микитівці (виробництво ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів).

Донецький район має також потужну хімічну промисловість. В Костантинівці випускають фосфорні добрива. У комплексі з виробництвом добрив розвивається сірчанокислотна промисловість. У районі значно розвинута содова промисловість (Лисичанський содовий завод, Слов’янське виробниче об’єднання «Хімпром»). Цьому сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. Набула розвитку хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби

−в Лисичанську. Сажа постачається із Стаханова.

Урайоні добре розвинулося важке машинобудування. Найбільші його підприємства знаходяться в Краматорську. Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне-і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей прокатних станів, залізничних вагонів. Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для

56

металургійної промисловості − у Макіївці, Дебальцевому, Слов’янську. У Стаханові діє вагонобудівний завод. Залізничні цистерни дає Маріуполь, тепловози − Луганськ. У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в Первомайську Луганської області − електродвигуни для врубових машин. Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов’янську і Торзі.

Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. Найбільшого розвитку досягла цементна та скляна промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції.

Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. Близько 80% сільськогосподарських угідь припадає на орні землі. Вони займають площу понад З млн. га. З них близько 50% знаходиться під зерновими культурами, 35% − під кормовими. У сільському господарстві тваринництво домінує над рослинництвом. Тваринництво має молочно-м’ясний напрям. Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині району сільське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького району спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику. Підприємства, що переробляють сільхозгосподарчу продукцію, зосереджені переважно у найбільших промислових вузлах, їхня продукція − борошномельно-круп’яна, м’ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська та кондитерська.

Розвинута в районі соляна промисловість. Тут зосереджено 75% видобутку в країні харчової солі.

Легка промисловість використовує місцеву і привізну сировину. В галузі здебільшого працюють жінки. В багатьох містах району є швейні цехи і фабрики.

Значно розвинутий транспортний комплекс. За обсягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідна роль за цим показником належить залізничному транспорту. Щільність його магістралей теж найбільша в нашій країні і становить 56 км на 1000 км2 території. Друге місце за обсягами перевезень у районі посідає автомобільний транспорт. Основні його магістралі: Донецьк-Дніпропетровськ, Донецьк-Артемівськ-Харків, Луганськ-Дебальцеве-Донецьк-Запоріжжя. Промисловими вузлами району є:

57