Материал: Регіональна економіка_НМЕТАУ

в) чисельність непрацездатного населення; г) усі відповіді вірні.

20.Демографічні чинники розміщення враховують:

а) чисельність населення; б) розміщення населення;

в) наявність трудових ресурсів; г) усі відповіді вірні.

21.Валова міграція характеризує:

а) зміну чисельності населення за рахунок природного руху; б) зміну чисельності населення за рахунок механічного руху; в) обсяг міграційних потоків; г) немає вірної відповіді.

22.Виберіть відносні показники міграції:

а) загальні і часткові коефіцієнти міграції; б) інтенсивність міграції; в) сальдо міграції; г) обіг міграції.

23.Різниця між кількістю народжених та померлих людей за один і той же період часу – це:

а) сума природного та механічного приростів населення; б) механічний приріст населення; в) природний приріст населення; г) немає вірної відповіді.

24.Коефіцієнт механічного приросту характеризує:

а) інтенсивність населення; б) зміну чисельності населення за рахунок природного руху;

в) зміну чисельності населення за рахунок механічного руху; г) обсяг міграційних потоків.

183

6 МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ

6.1 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МІЖГАЛУЗЕВИХ ГОСПОДАРСЬКИХ КОМПЛЕКСІВ

Необхідність підвищення ефективності функціонування народного господарства України, кооперація та інтеграція підприємств, організацій, установ та галузей обумовлюють формування міжгалузевих комплеків.

Міжгалузевий комплекс - система економічно взаємопов'язаних галузей виробничої або невиробничої сфер. Він формується внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей. У цьому разі міжгалузеве кооперування є формою планово-організованих зв'язків між підприємствами (установами), що входять до складу галузей господарства виробничої та невиробничої сфер.

Разом з галузевою спеціалізацією міжгалузеве кооперування сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва. У широкому розумінні міжгалузеву кооперацію розглядають як взаємодію різних галузей, діяльність яких спрямована на вирішення певних економічних, соціальних, екологічних, науково-технічних проблем на державному чи регіональному рівнях. Таке міжгалузеве кооперування полягає у спільному використанні матеріальнотехнічних, трудових, інтелектуальних або фінансових ресурсів кількома (як мінімум, двома) галузями з орієнтацією на досягнення певної мети. В Україні міжгалузеве кооперування поширене в паливно-енергетичній галузі, машинобудуванні, агропромисловому виробництві та багатьох інших галузях.

Міжгалузеве кооперування - один з найважливіших чинників міжгалузевої інтеграції, зокрема формування міжгалузевих комплексів.

В умовах становлення ринкової економіки в Україні створюються нові форми об'єднань підприємств - концерни, асоціації, консорціуми, спілки та інші, діяльність яких має галузевий або міжгалузевий характер.

Міжгалузевий регіональний комплекс можна визначити як

сформоване територіальне поєднання взаємозв'язаних галузей і виробництв

у економічних районах, вузлах, центрах, завдяки яким може забезпечуватися

184

максимальний ефект при найменших витратах. Досягнення таких результатів з урахуванням закономірності комплексності потребує якомога раціональнішого підбору взаємозв'язаних галузей, підприємств і виробництв, забезпечення економічно ефективних пропорцій їхнього розвитку, оптимальних розмірів підприємств з урахуванням державних інтересів та відповідно до наявних на місцях природних і економіко-географічних умов.

Вихідними чинниками комплексоформування і територіальної організації є наявність певних видів ресурсів (вугілля, нафти, газу, залізної руди, лісу, енергії, трудових ресурсів тощо).

Розвиток багатьох міжгалузевих комплексів базується на локальних природних ресурсах, що зумовлюють регіональний характер початкових стадій їхнього формування. Це комплекси, що розвиваються на базі переробки мінерально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, сільськогосподарського виробництва та різних промислів. Вони відрізняються:

•природними й економічними умовами формування;

•розташуванням щодо джерел сировини, паливно-енергетичних ресурсів і місць споживання готової продукції;

•виробничою спеціалізацією і структурою;

•рівнем розвитку;

•особливостями територіальної організації та іншими ознаками.

Формування міжгалузевих комплексів може базуватись на різних підходах: цільовому та технологічному. Цільовий підхід передбачає об`єднання галузей (підгалузей) суспільного господарства або окремих виробництв для реалізації народногосподарчої програми та досягненя суспільно значущої мети. Технологічний підхід полягає в об`єднанні галузей, підгалузей та окремих підприємств, що характеризуються послідовністю використання та переробки матеріалів з метою отримання готової продукції. Такий комплекс, як правило, включає весь виробничотехнологічний цикл від видобутку сировини до виговлення кінцевого продукту.

Слід ураховувати, що в багатьох регіонах міжгалузеві комплекси сформувалися в умовах екстенсивного розвитку. Це призвело до виникнення диспропорцій у співвідношенні розширення і поновлення виробничих

185

потужностей; збільшення споживання палива й електроенергії; високого рівня концентрації виробництва, особливо у великих містах, та розвитку інфраструктури; значних масштабів вилучення земельних ресурсів із сільськогосподарського користування, підвищення забруднення повітряного і водного басейнів.

Відокремлення у складі регіону міжгалузевих комплексів посилює цільову спрямованість програм-прогнозів, підвищення узгодженості дій усіх учасників виконання одного комплексного завдання. Це завдання може полягати як у досягненні заданого кінцевого суспільно-господарського результату, так і у виробництві будь-якої продукції для місцевих потреб.

6.2 ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС

Науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база. Розміщення підприємств важкої індустрії, де витрати на паливо становлять значну частку собівартості готової продукції, перебуває під великим впливом паливного фактора.

Паливно-енергетичний комплекс містить групи галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого мінерального, рідкого і газового палива, виробництві, передаванні та використанні електроенергії, тепла. Структура паливно-енергетичного комплексу України формується з урахуванням паливно-енергетичного балансу, що склався, і відбиває територіальну специфіку видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів (рис. 6.1).

Велику роль відіграє паливо як районоутворюючий фактор. Вплив його тим більший, чим потужніші запаси і вищі техніко-економічні показники ресурсів палива. Дешеве паливо сприяє розвитку паливомістких виробництв, формує спеціалізацію господарства району.

186

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ

КОМПЛЕКС

Рисунок 6.1 - Структура паливно-енергетичного комплексу.

Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Основним районом видобутку кам'яного вугілля є Донецький басейн. Видобувають вугілля на 295 кам'яновугільних шахтах, з них 131 шахта з коксівним вугіллям. Основними ланками вуглевидобутку шахтним способом є: шахта з комплексом наземних і підземних споруд і енергосиловим господарством, вуглезбагачувальна фабрика, транспортні комунікації і водогосподарські споруди, районні енергетичні центри, складське господарство, підприємства та установи невиробничої сфери. З вугільною промисловістю прямо чи

187