УКарпатах і Поліссі, ряді районів Лісостепу як місцеве паливо використовують дерево.
Електроенергетика є складовою частиною паливо-енергетичного комплексу України. Вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво потужних ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддалення районів споживання. Розвиток електричного транспорту розширює територіальні межі промисловості. Достатня кількість електроенергії притягує до себе підприємства і виробництва, в яких частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції значно більша порівняно з традиційними галузями промисловості. Електроенергетика має велике районотворче значення. У ряді районів України (Донбас, Придніпров'я) вона визначає їх виробничу спеціалізацію, є основою формування територіально-виробничих комплексів.
Урозвитку й розміщенні електроенергетики в Україні визначальними є такі принципи: концентрація виробництва електроенергії внаслідок будівництва великих районних електростанцій, що використовують дешеве паливо і гідроенергоресурси; комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою теплопостачання міст та індустріальних центрів; широке освоєння гідроенергоресурсів з урахуванням комплексного вирішення завдань електроенергетики, транспорту, водопостачання, іригації і рибництва; випереджений розвиток атомної енергетики, особливо в районах
знапруженим паливно-енергетичним балансом.
Розміщення електроенергетики залежить в основному від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Нині майже третина електроенергії виробляється в районах споживання і понад 2/3 споживається в районах її виробництва. В теперешній час місце будівництва електростанцій вибирають на основі порівняння економічних показників транспортування палива та електроенергії з урахуванням екологічної обстановки. Технічний прогрес може різко змінити географію електростанцій. Якщо вчені вироблять високоефективні методи транспортування електроенергії на великі відстані, то будівництво ДРЕС здійснюватиметься, здебільшого, в східних районах України.
Усі електростанції України поділяють на чотири види. В основу поділу
покладено ознаку ресурсу, що використовується:
193
-теплові електростанції, що працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі. Серед них вирізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі;
-гідравлічні, що використовують відповідні гідроресурси і поділяються на гідроелектростанції, гідростимуляційні і припливні;
-атомні, які у вигляді палива використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи;
-електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії.
Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні тощо. Найпоширенішими в Україні є теплові електростанції, які за
характером обслуговування споживачів є районними (ДРЕС). Вони виробляють майже 2/3 всієї електричної енергії. За останні 30 років потужність теплових станцій зросла у 5 разів. Перевагою ТЕС є відносно вільне розміщення, вдвоє дешевша вартість капіталовкладень порівняно з ГЕС.
Найбільшими ДРЕС в Україні є Вуглегірська, Старобешівська, Курахівська, Слов'янська (Донецька обл.), Криворізька-2, Придніпровська (Дніпропетровська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Запорізька, Ладижинська (Вінницька обл.), Трипільська (Київська обл.) та ін.
Дедалі більшого значення набувають теплоелектроцентралі. Їх будують поблизу споживача, оскільки радіус транспортування тепла невеликий (10-12 км), проте коефіцієнт корисного використання тепла становить майже 70 %, тоді як на ТЕС - тільки 30-35 %. Теплоелектроцентралі обігрівають понад 25 міст України. Найбільші з них - Київська ТЕЦ-5, Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Калуська, Краматорська та ін.
Атомні електростанції за характером палива, що використовується, не пов'язані з родовищами його видобування, що забезпечує широкий маневр їх розміщення. АЕС орієнтовані винятково на споживачів, особливо на райони з обмеженими ресурсами палива та гідроенергії.
В Україні працюють кілька потужних атомних електростанцій - Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька.
Під тиском громадськості припинено будівництво Кримської, Чигиринської, Харківської АЕС та Одеської атомної ТЕЦ.
Гідроелектростанції є одним з найефективніших джерел
електроенергії. Переваги ГЕС полягають у тому, що вони виробляють
194
електроенергію, яка у 5-6 разів дешевша, ніж на ДРЕС, а чисельність персоналу, що їх обслуговує, в 15-20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт корисної дії ГЕС становить понад 80 %. Однак розміщення їх повністю залежить від природних умов, а виробництво електроенергії має сезонний характер. Будівництво ГЕС на рівнинних ріках України завдає значних матеріальних збитків, оскільки потребує затоплення великих територій, що використовуються під водосховища. Поки що гідроенергетика посідає незначне місце в енергетиці України - майже 9 % потужностей і 4 % виробництва електроенергії.
Основні гідроелектростанції розташовані на Дніпрі. Це - Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська і Київська. На Дністрі збудована Дністровська ГЕС-ГАЕС, у Закарпатській області - Теребле-Ріцька ГЕС. Крім них, на малих річках діють близько сотні електростанцій невеликої потужності, більші з них належать до державної енергосистеми. Збудовано каскади ГЕС на річках Рось (КорсуньШевченківська, Стеблівська та ін.) і Південний Буг.
Виробництво електроенергії в Україні представлено в таблиці 6.1. [ 2 ].
Таблиця 6.1 - Виробництво електроенергії в Україні
|
|
|
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
|
|
|
|
|
|
|
Електроенергія, млрд.кВт * год |
|
196 |
193 |
174 |
188 |
|
|
|
|
|
|
|
|
у т.ч. вироблена: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
тепловими |
електростанціями |
і |
|
|
|
|
теплоелектроцентралями |
|
93,4 |
91,2 |
78,7 |
85,7 |
|
|
|
|
|
|
|
|
атомними електростанціями |
|
92,5 |
89,8 |
82,9 |
89,2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
гідроелектростанціями |
|
10,3 |
11,5 |
11,9 |
13,1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Специфічну роль відіграють гідроакумуляційні електростанції (ГАЕС): Київська, Дністровська і Запорізька (Дніпрогес-2). За їх допомогою можна успішно розв'язувати проблему забезпечення споживачів електроенергією в пікові години. Діючи за принципом переміщення того самого обсягу води між двома басейнами, розміщеними на різних рівнях висоти, ГАЕС працюють як помпи.
Елетробаланс Украіни подано у таблиці 6.2.
195
Таблиця 6.2 - Електробаланс, (млрд.кВт∙год)
|
2007 |
2008 |
2009 |
Вироблено електроенергії |
196,3 |
192,6 |
173,6 |
|
|
|
|
Одержано електроенергії з-за меж України |
3,4 |
2,1 |
1,4 |
|
|
|
|
Спожито електроенергії |
|
|
|
|
|
|
|
підприємствами добувної, переробної |
|
|
|
промисловості та з виробництва і |
|
|
|
розподілення електроенергії, газу та води; |
|
|
|
підприємствами будівництва |
105,8 |
100,7 |
85,4 |
|
|
|
|
підприємствами сільського господарства, |
|
|
|
мисливства, лісового господарства та |
|
|
|
рибальства, рибництва |
3,3 |
3,2 |
3,2 |
|
|
|
|
підприємствами транспорту та зв’язку |
10,5 |
10,7 |
9,1 |
|
|
|
|
підприємствами та організаціями інших видів |
|
|
|
діяльності |
16,2 |
17,8 |
17,5 |
|
|
|
|
населенням |
28,3 |
31,1 |
33,6 |
|
|
|
|
Втрати у мережах загального користування |
23,0 |
22,4 |
20,7 |
|
|
|
|
Відпущено електроенергії за межі України |
12,6 |
8,8 |
5,5 |
|
|
|
|
Найважливіша тенденція в розвитку електроенергетики - об'єднання електростанцій в енергосистемах, які здійснюють виробництво, транспортування і розподіл електроенергії між споживачами. Створення енергосистем зумовлюється потребою ритмічного забезпечення споживачів електроенергією, виробництво і споживання якої має не тільки сезонні, а й добові коливання.
Використання нетрадиційних джерел енергії. Потенціал сонячної енергії в Україні є достатньо високим для широкого впровадження як фототеплоенергетичного, так і фотоелектроенергетичного обладнання практично на всій території.
Середньорічна кількість сумарної сонячної радіації, що поступає на 1 кв.м поверхні, на території України знаходиться в межах: від 1070 кВт.год/кв.м в північній частині України до 1400 кВт.год/кв.м і вище на півдні України.
196
Річний технічно-досяжний енергетичний потенціал сонячної енергії в Україні є еквівалентним 6 млн. т у.п., його використання дозволяє заощадити біля 5 млрд. м3 природного газу.
В Україні історично створені сприятливі умови для розвитку сонячної енергетики:
-кліматичні умови;
-науково-технічний та технологічний потенціал;
-потужності виробництва з випуску понад 10 % світових обсягів монокристалічного кремнію для фотоелектричних перетворювачів (ФЕП): за попередні роки виготовлено біля 100 МВт ФЕПів і встановлено 2 МВт автономних сонячних станцій з ККД на сучасному світовому рівні 14−16% ; Наразі Україна входить у першу п’ятірку держав світу (Україна, США, Японія, Німеччина, Китай), що володіють самим потужним науковим і виробничим потенціалом для створення й випуску необхідного обладнання та устаткування, здатного вийти на світовий ринок із тривалою експортною перспективою. Україна має також технології й досвід промислового отримання полікремнію – сировини для монокристалічного кремнію, попит на якій у світі на сьогодні необмежений, а вартісні показники наближаються
до 100 дол. США за 1кг.
Щорічно в Україні виробляється фотоелектричних елементів загальною потужністю біля 150 МВт, які практично повністю ідуть на експорт – щорічні обсяги впровадження в Україні становлять лише біля 100 кВт.
Основним розробником устаткування для виробництва монокристалічного кремнію (а в перспективі і для отримання полікремнію) в Україні є ДП ЦКБМ «Донець» м. Луганськ. За участю ДП ЦКБМ «Донець» сформована інвестиційна пропозиція проекту створення комплекту обладнання для отримання полікремнію шляхом очищення металургійного кремнію (сьогоднішнє вітчизняне виробництво якого складає близько 8,0 тис. т) і відновлення високопродуктивного виробництва високотехнологічної сировини в Україні за участю вітчизняних спеціалізованих підприємств. Конструкторським бюро разом з російськими фахівцям (ВАТ «Балтійська кремнійова долина – «Міжнародний проект «ПОЛІСІЛ», м. Сосновий Бор Ленінградської області) розглядається можливість створення принципово нового обладнання з екологічно чистим технологічним процесом для
197