Курсова робота
Соціальна відповідальність у
системі управління підприємством
ВСТУП
соціальний стратегія менеджмент
Актуальність теми. Процеси трансформації економіки України в ринкову призвели до відходу від практики державного патерналізму, що знайшло своє відображення у зміні розуміння ролі підприємства як суспільного інституту, формування нового підходу до оцінки ефективності та його результативної діяльності. Поряд із економічними чинниками все більшу роль у забезпеченні конкурентоздатності, досягненні високої продуктивності та прибутковості виробництва починають відігравати соціально-відповідальні функції підприємства, включення до його компетенції питань підтримки природоохоронних заходів, розробки та реалізації програм розвитку профтехучилищ, медичних пунктів, дитячих садків, оздоровниць та інших закладів соціальної інфраструктури підприємства, формування систем соціального, освітнього та психологічного забезпечення працівників, впровадження принципів етичної поведінки у відносинах з постачальниками та споживачами. Подібна трансформація суспільних цінностей та пріоритетів вимагає внесення змін до діючої практики управління підприємствами, забезпечення інтеграції принципів, методів та інструментів соціальної відповідальності у діяльність підприємств.
Вагомий вклад у становлення, розвиток та дослідження регіональних особливостей соціально-відповідального підходу до ведення виробничої діяльності внесли вітчизняні та зарубіжні вчені, а саме: І. Акімова, Ю. Благов, Т. Бредгард, П. Друкер, Ф. Євдокімов, А. Керолл, Ф. Котлер, С. Літовченко, М. Мескон, Дж. Мун, Г. Назаров, Л. Ненсі, В. Нижник, О. Осінкіна, І. Петрова, Ю. Саєнко, О. Степанова, О. Філіпченко, П. Яницький та інші.[4]
Метою курсової роботи дослідження є теоретичне обґрунтування корпоративної соціальної відповідальності в системі управління підприємством. Досягнення даної мети передбачає вирішення таких завдань:
- вивчити поняття та переваги корпоративної соціальної відповідальності підприємства;
- дослідити структуру управління соціальною відповідальності на конкретному підприємстві
- охарактеризувати процес побудови та розвитку корпоративної соціальної відповідальності;
- проаналізувати зарубіжний досвід корпоративної соціальної відповідальності.
Об’єктом дослідження виступає корпоративна соціальна відповідальність та її місце в системі управління підприємством. Предметом дослідження виступає система соціальної відповідальності ТОВ СП «НІБУЛОН».
Для розв’язання поставлених завдань у роботі були застосовані методи теоретичного (аналіз, синтез, узагальнення теоретичних та експериментальних розробок досліджуваної проблеми у науковій літературі) та емпіричного пізнання.
Курсова робота складається із 35 сторінок, у тому числі вступу; трьох розділів, які в свою чергу поділяються на підрозділи, у яких поступово та логічно розкривається тема; висновків; списку використаних джерел із 20 найменувань і п’яти додатків. Робота містить 14 рисуноків, 2 таблиці.
У першому розділі наведено результати теоретичного аналізу соціальної відповідальності в управлінні. У другому розділі наведено приклад організації управління соціальною відповідальністю у ТОВ СП «НІБУЛОН». У третьому запропоновано напрями впровадження системи корпоративної соціальної відповідальності у практику українських підприємств. Результати проведеного дослідження обговорювались на XXII-гій міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Актуальні проблеми функціонування господарської системи України» (м. Львів, 15-16 травня 2015 року).
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В
УПРАВЛІННІ
.1 Еволюція поняття соціальної відповідальності
Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії та рівні. Соціальна відповідальність стала частиною системи управління і набула особливої популярності в два останні десятиріччя в Північній Америці, Західній Європі та Азії. Окремі дослідники стверджують, що концепція «корпоративна соціальна відповідальність» набула поширення з 1954 року, а з часом, відповідно до зростання компаній ставала все більше структурованою. Відповідно, намагаючись простежити основні віхи на шляху розвитку концепції СВ як теоретичного ядра, можна виділити роботи таких авторів, як Г. Боуен, К. Девіс, Р. Бломстром, Дж. Мак Гуїр, С. Мережі, А. Керола. [3]
Для бізнесу задля соціальної відповідальності (BSR) - «досягнення комерційного успіху засобами, які передбачають дотримання моральних цінностей та повагу до людей, спільнот і навколишнього середовища».
Міжнародний форум лідерів бізнесу (IBLF) розуміє соціальну відповідальність як сприяння відповідальній діловій практиці, яка дає вигоду бізнесу та суспільству й допомагає досягти соціального, економічного та екологічно усталеного розвитку через максимальне збільшення позитивного впливу бізнесу на суспільство з одночасною мінімізацією його негативного впливу.[9]
Відповідно до дослідження, проведеного центром «Розвиток КСВ»
у 2011 році, представники українських компаній під соціальною відповідальністю
переважно розуміють надання благодійної допомоги громаді, розвиток власного
персоналу, чесне введення бізнесу та дотримання і захист прав людини. Найменше
асоціюють із соціальною відповідальністю впровадження принципів і практик
підзвітності, прозорості й етичної поведінки, здійснення екологічних проектів
та участь у регіональних програмах розвитку (рис. 1).[20]
Рис. 1.1. Детермінація поняття «соціальна відповідальність»
представниками українських підприємств (% від загального числа опитуваних) [14]
Етап перший. Становлення
У 1953 році з’являється книга Говарда Боуена «Соціальна відповідальність бізнесмена», яка стала початком розвитку сучасної літератури про СВ. Книга була відзначена А. Кероллом як книга, що відкриває нову епоху соціальної відповідальності в двадцятому столітті. На думку Г. Боуена, соціальна відповідальність бізнесмена полягає в «реалізації такої політики, прийнятті таких рішень або вибору такої лінії поведінки, які були би бажаними з позицій цілей і цінностей суспільства».
У другій частині 1970-х років термін «соціальна відповідальність» став часто вживатися, але з’явилася нова тема для дискусії - питання дефініцій та термінів, що сприймаються різними людьми по-різному. Цікаво, що саме в цей період з’являється концепція «стейкхолдерів» (заінтересованих сторін) і з’являється термін «результативність корпоративної соціальної відповідальності», який базується на введеній Кероллом системі трьохмірної моделі: результативність корпоративної соціальної відповідальності (СВ) ґрунтується на СВ і корпоративному соціальному реагуванні.
Етап другий. Нові теми СВ
У роботі, виданій у 1975 році, К. Девіс і Р. Бломстром визначили спрямованість СВ як «обов’язок осіб, приймаючих рішення, вдаватися до таких дій, які будуть спрямовані не тільки на задоволення власних інтересів, а й на захист і примноження суспільного блага». Проблема змісту СВ була уточнена Дж. Мак Гуїром, який зазначив, що «корпорація має не тільки економічні і правові зобов’язання, але несе й певну відповідальність перед суспільством, що виходить за їх межі». С. Мережі, у свою чергу, конкретизував зміст СВ, зазначивши, що корпоративна соціальна відповідальність «передбачає виведення корпоративної поведінки на рівень, який відповідає усталеним соціальним нормам, цінностям та очікуванням».
Ґрунтуючись на підходах Дж. Мак Гуїра і С. Мережі і намагаючись узгодити економічну і соціальну відповідальність бізнесу, А. Керолл запропонував трактування СВ, що припускає «відповідність економічним, правовим, етичним і дискреційним (філантропічним) очікуванням, що пред’являються суспільством організації в даний період». Саме підхід А. Керолла пізніше втілився в детально відпрацьовану модель, одержав найбільше поширення, став багато в чому визначати межі сучасних досліджень у галузі СВ.
Теорія стейкхолдерів, теорія соціального впливу або інституційна/ресурсна теорія.
. Сигнальна/репутаційна теорія.
. Теорія (не) достатності ресурсів.
. Теорія опортунізму менеджменту.
. Теорія заміщення.
. Теорія синергетичної дії.
. Гіпотези про нелінійні взаємозв’язки.
У межах теорії стейкхолдерів зростання рівня соціальної відповідальності асоціюється із зростанням фінансової ефективності, оскільки дозволяє збалансувати цілі і задовольнити вимоги численних заінтересованих осіб, що мають вплив на компанію, і таким чином поліпшити її позицію серед конкурентів.
Основні тези сигнальної теорії викладено в роботах, згідно з якими високий рівень соціальної відповідальності забезпечує для компанії репутацію, що для широкого кола інвесторів у середньостроковій перспективі може виступати відносною гарантією захищеності інвестицій і частково пов’язуватися з вирішенням проблеми інформаційної асиметрії.
Теорія (не) достатності ресурсів вибудовує причинно-наслідковий зв’язок між соціальною відповідальністю і фінансовою ефективністю, припускаючи, що підвищення рівня соціальної відповідальності обумовлене наявністю вільних грошових ресурсів, які менеджмент в змозі витратити на різні проекти.
Теорія опортунізму менеджменту є контрінтуїтивною відносно теорії (не) достатності ресурсів. Зокрема, автори відзначають, що у разі високої фінансової результативності компанії менеджери схильні до згортання соціальних проектів, ресурси яких вони використовують для підвищення своїх короткострокових зисків, а у разі погіршення фінансового стану додаткові соціальні витрати можуть маскувати прорахунки менеджменту.
Теорія синергетичної дії, яку підтримує значна кількість авторитетних дослідників, вибірково спираючись на позитивні емпіричні результати виявленої кореляції між соціальною відповідальністю і фінансовою ефективністю, пропонує консенсус існуючих гіпотез відносно причинно-наслідкового зв’язку між двома цими чинниками.
Третій етап. Зв’язок між СВ і сталим розвитком
-ті роки стали одними з найбільш визначальних у контексті розвитку СВ. У цей період розвивається теорія стейкхолдерів Фрідмана, розпочинається обговорення організаційної структури для управління корпоративною соціальною відповідальність і вперше з’являється концепція сталого розвитку. У 1987 році Всесвітня комісія з питань навколишнього середовища і розвитку опублікувала Звіт Брундтланд «Наше спільне майбутнє», де було визначено, що «сталий розвиток - це розвиток, який відповідає потребам сьогоднішнього дня і не обмежує здатності майбутніх поколінь у задоволенні їх потреб».
Четвертий етап. Становлення бізнес-кейсу для СВ
-ті роки відзначалися розвитком концепції СВ, більшою кількістю наукових робіт із цієї тематики. В цей період виникає і теорія мотивацій компанії щодо реалізації СВ. Наприклад, Деббра Вуд виділяє три мотиваційні причини: управління охороною навколишнього середовища, управління різноманітними питаннями і стейкхолдерами. Також стала поширеною концепція сталого розвитку, оскільки у 1992 році було прийнято Декларацію Саміту Землі Ріо-де-Жанейро спільно з додатками - збірником рекомендацій під назвою «Порядок денний 21».
П’ятий етап. Інституалізація СВ на національних рівнях, поява міжнародних стандартів
ХХІ століття дало новий поштовх розвитку соціальної відповідальності через прийняття стандарту - міжнародного керівництва із соціальної відповідальності ISO 26000, прийняття національних стратегій або державних програм із соціальної відповідальності (Словаччина, Литва та ін.), інституалізацію СВ на національних рівнях (у Великобританії було запроваджену посаду міністра з СВ без портфеля, яка пізніше, у 2010 році була скасована, відділ із СВ в уряді Данії). [3]
Отже, розвиток корпоративної соціальної відповідальності
протягом десятиліть вказує на те, що дане питання як було актуальним серед
підприємців усього світу, так і є таким. І саме в наш час, після введення
міжнародного керівництва із соціальної відповідальності корпоративна соціальна
відповідальність може стати не лише просто темою в підручнику, а цілком робочою
і високорозвиненою силою між підприємцями і зовнішнім світом, який їх оточує.
1.2 Аналіз підходів до розуміння соціальної відповідальності
У результаті еволюції системи корпоративної соціальної відповідальності бізнесу виникло багато трактувань самого поняття «корпоративна соціальна відповідальність». У широкому розумінні СВ розуміють як ведення бізнесу з урахуванням потреб власного персоналу, місцевих громад і навколишнього природного середовища.
У 2010 році, після п’яти років розробки було прийнято стандарт - міжнародне керівництво із соціальної відповідальності ISO 26000, який узагальнив єдине тлумачення різних термінів СВ. За визначенням ISO 26000, «соціальна відповідальність - це відповідальність компанії на вплив її рішень та дій на суспільство, навколишнє середовище шляхом прозорої та етичної поведінки, яка:
· сприяє сталому розвитку, у т.ч. здоров’ю та добробуту суспільства;
· враховує очікування заінтересованих сторін;
· відповідає чинному законодавству та міжнародним нормам поведінки;
· інтегрована у діяльність організації і практикується в її відносинах з іншими.
Існують різні підходи до концепції корпоративної соціальної відповідальності, які виникали в міру того, як суспільство бачило нову роль бізнесу, а очікування суспільства щодо нього зростали.
1. Підхід з позицій корпоративного егоїзму, згідно з яким підприємство виступає для створення багатства, а вся його соціальна діяльність спрямована на досягнення економічного результату. Деякі сучасні дослідники, прихильники концепції корпоративного егоїзму, наголошують на тому, що лише максимізація прибутку в довгостроковій перспективі визначає справжню відповідальність бізнесі, оскільки подібний підхід дозволяє поєднати інтереси як акціонерів, так і інших зацікавлених сторін. Крім того, вони погоджуються, що забезпечення максимізації прибутків у довгостроковій перспективі може вимагати від бізнесу певних поточних витрат на соціальні та екологічні цілі. Саме підхід з позицій корпоративного егоїзму, який визначає соціально відповідальне ведення бізнесу, елементом його стратегічного управління та неодмінною передумовою його ефективності і прибутковості, набув в останні роки надзвичайної популярності.
2. Підхід з позицій корпоративного альтруїзму, який базується на тому, що підприємства мають здатність впливати на суспільство і через те повинні відповідально використовувати цю здатність. При цьому під соціальною силою розуміють здатність впливати на результати важливих суспільних процесів з метою вирішення суспільних проблем незалежно від політичних інститутів.
Найбільш відомою є концепція «корпоративного громадянства», яка зародилася на початку ХХІ століття. Згідно з цією концепцією роль підприємства може бути розглянута у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні роль підприємства зводиться до філантропії, соціальних інвестицій та певних загальновизнаних обов’язків перед місцевою громадою. У широкому розумінні - підприємство повинно відповідати за ті сфери, в яких держава не здатна захистити своїх громадян.