. Підхід з позиції соціальних вимог, згідно з яким підприємство має зосереджувати свою діяльність на визначенні соціальних вимог суспільства та відповіді на них, сприяючи тим самим посиленню своїх позицій. У 1970-х роках концепція корпоративної соціальної відповідальності дещо змінює свій фокус із позиції «що є добрим для суспільства» на визначення «чого суспільство вимагає від бізнесу». З огляду на це діяльність будь-якого підприємства у сфері корпоративної соціальної відповідальності має визначатися очікуваннями суспільства від нього. При цьому деякі автори розрізняють вимоги щодо скорочення негативного впливу і вимоги щодо посилення позитивного впливу підприємства на суспільство.
. Підхід з позиції зацікавлених сторін, який передбачає, що незалежно від типу підприємства чи організації, існують групи людей, які впливають на організацію або на які впливає сама організація і які тому можна розглядати як такі, що покладають на організацію певну відповідальність. Ці групи, які загалом називають «зацікавленими сторонами», включають: працівників, покупців, акціонерів, постачальників, місцеву громаду, державу та суспільство в цілому. По суті, деякі з цих зацікавлених сторін матимуть більший вплив, ніж інші, і бізнес повинен мати розуміння рівня впливу, який може здійснювати кожна з цих груп зацікавлених осіб.
. Підходи з позиції етики, головною особливістю яких є що в основі лежить ідея етичного обов’язку бізнесу та окремих менеджерів перед суспільством. Серед підходів цієї групи варто виділити підхід з позиції «потрійної результативності діяльності» (triple bottom line) Дж. Елігтона та нормативний підхід з позиції зацікавлених сторін Е. Фрімена. Відповідно до підходу Дж. Елінгтона кожне підприємство несе економічну, екологічну та соціальну відповідальність перед суспільством, тим самим забезпечуючи свою життєздатність.[4]
Отже, який би підхід не використовувало підприємство воно
завжди може знайти той чи інший спосіб впроваджувати корпоративну соціальну
відповідальність у своїй компанії. Звичайно, зазначені підходи відображають
діаметрально протилежні бачення корпоративної соціальної відповідальності
підприємства, одна вони дають можливість оцінити, наскільки змінилися думки та
підходи науковців до питання налагодження зв’язків підприємства із
суспільством, у якому воно функціонує.
1.3 Етапи розробки і впровадження стратегії корпоративної
соціальної відповідальності
Сучасні вимоги до соціальної відповідальності обумовлюють необхідність інтегрування соціальної політики та корпоративної стратегії, розглядаючи витрати коштів на соціальні потреби як форму стратегічного інвестування.
Важливо підкреслити, що в умовах глобалізації сам факт соціально відповідального ведення бізнесу є важливим чинником інвестиційної привабливості підприємства. Попри те, що реалізація програм соціальної відповідальності об’єктивно спричиняє значне зростання витрат підприємства, в довгостроковому періоді вони компенсуються зростанням доходу від покращення гудвілу компанії та підвищення інвестиційної привабливості, що в підсумку створює умови для зростання конкурентоспроможності.
кожне сучасне підприємство є частиною оточення, яке визначає умови його функціонування та розвитку, впливати на досягнення цілей. Зважаючи на це, необхідно враховувати інтереси середовища у діяльності підприємства. Відповідно, прихильники даного підходу розробили аргументи на користь корпоративної соціальної відповідальності підприємства (табл. 1.1), які можна умовно об’єднати у дві групи: етично-психологічні та економічні аргументи.
Впровадження в компаніях системи ключових показників соціальної відповідальності забезпечує дотримання принципу «що вимірюється, те і робиться». Загалом, моніторинг залежності ефективності діяльності підприємства від впровадження стратегії соціальної відповідальності свідчить, що підприємства, які реалізують активну соціальну політику, заощаджують до 40% витрат на просування своїх товарів чи послуг на ринку. Це дозволяє зробити висновок, що реалізація стратегії соціальної відповідальності бізнесу сприяє зростанню рентабельності, а, відтак, і конкурентоспроможності.
Однак різне розуміння корпоративної соціальної відповідальності вищим менеджментом компаній, неузгодженість дій і відсутність механізмів цілеспрямованого управління соціально відповідальною поведінкою створюють нестійку платформу для подальшого розвитку компаній. Найчастіше соціальна відповідальність підтверджується тільки «мінімальним набором» - вчасно заплаченими податками, регулярною виплатою дивідендів, наданням соціального пакету і окремими благодійними заходами та акціями. Однак, як показують різні дослідження у сфері корпоративної соціальної відповідальності, суспільство очікує від компаній відповідального ведення бізнесу в цілому, а не тільки благодійних акцій.
Для того щоб відповідати таким високим запитам необхідно
ґрунтуватися не на точкових соціальних заходах, а цілеспрямовано вибудовувати
комплексну політику підприємства у сфері корпоративної соціальної відповідальності,
з використанням так званої «килимової» тактики формування та реалізації
стратегії суспільно значущого розвитку.
Таблиця 1.1 Аргументи на користь формування соціально-відповідальної діяльності підприємства [власна розробка на основі [2]]
Загальна характеристика
Очікування громадськості
3 1960-х років очікування громадськості щодо діяльності підприємств істотно зросли. Щоб зменшити розрив між новими очікуваннями і реальним відгуком підприємців, їх участь у вирішенні соціальних проблем не тільки очікувана, а й необхідна.
Довгострокові прибутки
Підприємства з почуттям відповідальності перед суспільством переважно одержують гарантовані довгострокові прибутки. Це природний результат кращих відносин з громадою та кращого іміджу підприємства, сформованого завдяки доброчесній поведінці.
Моральний обов’язок
Будучи членом суспільства, підприємство повинно керуватись його нормами, навіть у випадках, які не передбачені законами.
Громадський імідж
Підприємства прагнуть зміцнити свій громадський імідж через приваблення більшого числа покупців, кращих службовців, доступ до ринків грошей та інші вигоди. Таке підприємство отримує можливості для формування партнерських відносин з владними структурами, громадськістю, засобами масової інформації.
Краще відносини з персоналом
Підприємства прагнуть підвищити кваліфікацію, професіоналізм і утримати кадровий потенціал на високому рівні. Також забезпечується лояльність персоналу до діяльності підприємства
Краще оточення
Підприємство може сприяти вирішенню складних суспільних проблем, підвищуючи таким чином якість життя і формуючи бажане середовище, в якому воно знаходить і наймає кваліфікованих працівників.
Відмова від подальшого державного регулювання
Регулювання з боку держави збільшує економічні витрати і обмежує гнучкість рішень менеджера. Діяльність підприємства, що відчуває відповідальність перед суспільством, менше регулюватиметься державними органами.
Інтереси акціонерів
Відповідальність перед суспільством у довгостроковому періоді підвищуватиме цінність пакета акцій підприємства. На ринку акцій суспільно- відповідальні підприємства вважають малоризикованими та відкритими для громадської критики. Отже, їх пакети акцій матимуть вище співвідношення «ціна-дохід».
Володіння ресурсами
Фінансові ресурси, технічна компетенція та здібності менеджерів достатні, щоб забезпечити підтримку державним і благодійним проектам, які потребують допомоги.
Перевага профілактики над лікуванням
Соціальні проблеми час від часу необхідно вирішувати. Підприємство має робити це доти, доки коригування не стало надто серйозним і дорогим заняттям, яке відвертатиме енергію менеджерів від досягнення головних цілей - виробництва товарів і послуг.
На основі аналізу результатів праць І. Ансоффа, М. Мескона, Дж. Логзона, М. Руссо, П. Фоутса, Д. Аллена та інших можна виокремити наступні етапи розробки на введення стратегії корпоративної соціальної відповідальності:
) Проведення аналітичних робіт (аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування компанії). На даному етапі необхідно провести діагностику діяльності та існуючого портфеля активів компанії, можливих напрямів інвестування коштів, проаналізувати розвиток зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування. Ці роботи дозволять визначити позицію досліджуваного господарюючого суб'єкта в «галузевій та ринковій системі координат», визначити його сильні і слабкі сторони, позначити можливі напрямки розвитку соціально відповідальної поведінки.
) Визначення стратегічних альтернатив розвитку (формулювання сценаріїв розвитку КСВ в організації). З урахуванням результатів стратегічного аналізу визначається місія компанії, а також середньо- і довгострокові цілі організації, на основі яких розробляються альтернативні цільові програми, які визначають взаємопов'язані блоки заходів, спрямовані на досягнення поставлених цілей і тим самим визначають конкретну стратегію розвитку КСВ
) Оцінка і вибір оптимальної стратегії розвитку КСВ. Сформовані ймовірні сценарії розвитку компанії повинні бути проаналізовані з використанням запропонованих нижче критеріїв, за якими проводиться оцінка ефективності кожного з блоків соціальних програм компанії (сценаріїв).
) Офіційне документальне оформлення обраної стратегії і закріплення осіб, відповідальних за її реалізацію і досягнення розроблених показників ефективності.
) Реалізація заходів, що входять у затверджені стратегією цільові програми КСВ
) Підведення проміжних підсумків кожного етапу
реалізації стратегії і оцінка результатів впровадження цільових програм, з
внесенням необхідних коригувань з урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього
середовища підприємства.
Рис. 1.2. Етапи впровадження системи КСВ на українських
підприємствах [1]
Отже, корпоративна соціальна
відповідальність сприймається як повноцінний, структурний елемент розвитку
підприємства, що впливає на його імідж, інвестиційну привабливість,
маркетингову ефективність, побудову ефективних взаємовідносин з різними
цільовими групами і на інші важливі параметри, які складають основу успішності
діяльності підприємства.
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
(на прикладі ТОВ СП «НІБУЛОН»)
.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ СП «НІБУЛОН»
Створення в 1991 році спільного українсько-угорсько-англійського сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (ССГП «НІБУЛОН»). Співзасновниками підприємства стали угорська фірма «KOMBISEED KFT» і англійська фірма «Meridian Commodities Ltd.». Назва підприємства «НІБУЛОН» складається з перших літер назв міст засновників: Миколаїв, Будапешт, Лондон. Основним видом діяльності створеного підприємства є виробництво та реалізація гібридного насіння кукурудзи і соняшнику зарубіжних селекцій. На даний момент у компанії 9 основних напрямків діяльності. Розглянемо детальніше кожен вид діяльності організації.
Рослинництво. ТОВ СП «НІБУЛОН» є одним з найбільших вітчизняних виробників і експортерів сільськогосподарської продукції. Підприємство має 22 виробничі підрозділи, розташованих у дев’яти областях України, детальніше які можна подивитись у додатку В.
Підприємство успішно співпрацює з всесвітньо відомими американськими, європейськими та ін. виробниками сільгосппродукції, техніки і засобів захисту рослин.
Матеріально-технічне оснащення сільгоспвиробництва. У філіях ТОВ СП «НІБУЛОН» діють машинно-тракторні станції (МТС), завданням яких є забезпечення повного циклу сільськогосподарських робіт на власних та орендованих землях. Кожна МТС є самостійною виробничою одиницею.
Для ведення інтенсивних технологій виробництва сільськогосподарських культур МТС філій підприємства укомплектовані повним набором сучасної сільськогосподарської техніки, як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва, а також легковим та вантажним автотранспортом. Повний перелік сільськогосподарської техніки буде наданий у додатку А.
На ТОВ СП «НІБУЛОН» припадає 70% тракторів «Фендт» і 60% ґрунтообробної техніки «Лемкен», що використовуються в Україні. Компанія є найбільшим у світі кінцевим споживачем тракторів «Фендт».
У компанії на сайті кожен може ознайомитись з поточними цінами на сільгосппродукцію по кожному елеваторному комплексу компанії.
ТОВ СП «НІБУЛОН» постійно розширює обсяги торгово-закупівельної діяльності та експорту. Однією з найважливіших складових цієї роботи є вдосконалення логістичної системи компанії «НІБУЛОН». Саме тому з 2009 року компанія реалізує унікальну для української економіки інвестиційну програму з розвитку і створення сучасної інфраструктури зернового ринку, будівництва власного торгового флоту.
Управління логістикою. У 2011 році відділом транспортної логістики були забезпечені перевезення:
автомобільним транспортом - 370 000 тон зернових і олійних культур;
залізничним транспортом - 1 104 000 т (17057 вагонів-зерновозів) зернових і олійних культур, в тому числі за зовнішньоекономічними контрактами;
Рис. 2.1. Сучасна логістична інфраструктура компанії
«НІБУЛОН» [12]
Рис. 2.2. Експорт компанії «НІБУЛОН» за 2007/08 - 2013/14
рр., млн т [12]
Рис. 2.3. Структура експорту компанії «НІБУЛОН» в 2013/14
рр., тис. т [12]
\
Рис. 2.4. Географія експорту компанії «НІБУЛОН» в 2013/14
рр., тис. т [12]
Рис. 2.5. Частка компанії «НІБУЛОН» в українському експорті
[12]