Материал: ТЕМА 8

Таблиця 8.1.

Порядок визначення середньооблікової чисельності штатних працівників

У наведеному прикладі сума чисельності працівників облікового складу, що підлягають включенню для розрахунку в середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу за всі дні місяця, складає 8667, календарна кількість днів — 31, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за місяць у цьому випадку складає 280 осіб (8667: 31).

Середньооблікова чисельність працівників за період із початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньо-облікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період із початку року до звітного місяця включно, та діленням одержаної суми на кількість місяців за період із початку року, тобто відповідно на 2, 3, 4... 12.

Приклад 1. Підприємство мало середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу: у січні - 620 осіб, у лютому - 640 осіб, у березні - 690 осіб. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 1 квартал складала 650 осіб (620 + 640 + 690)/3

Приклад 2. Підприємство почало працювати у березні. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила: у березні — 450 осіб, у квітні - 660, у травні - 690 осіб. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за період із початку року (за 5 місяців) складала 360 осіб ( 450 + 660 + 690)/5

Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер роботи або введення в експлуатацію після січня тощо), середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства і діленням одержаної суми на 12. Цей порядок не поширюється на підприємства, які вимушено зупиняли виробництво

Приклад 3. Підприємство із сезонним характером роботи почало працювати у квітні і закінчило у серпні. Середньооблікова чисельність працівників складала: у квітні - 641 особа, у травні - 1254 особи, у червні - 1316 осіб, у липні - 820 осіб, у серпні - 457 осіб. Середньооблікова чисельність працівників за рік склала 374 особи (641 + 1254 + 1316 + 820 + 457)/12

Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує резерв (в основному робітників), що має використовуватись для заміни тих, хто не виходить на роботу з поважних причин.

Окрім оцінки персоналу за допомогою групування за названими вище ознаками, у практиці планування персоналу та управління трудовими ресурсами найчастіше використовуються подані нижче показники, які потребують порівняння з аналогічними в споріднених підприємствах або мають аналізуватися в динаміці.

1. Плинність персоналу:

П_лП = КЗ/Ч

де П_лП - плинність персоналу;

КЗ - кількість звільнених працівників з усіх причин, осіб;

Ч- середньооблікова чисельність працівників, осіб.

2. Стабільність персоналу:

СП = ЗСР/Ч

де СП- стабільність або "відданість" персоналу (середній стаж роботи на даному

підприємстві);

ЗСР - загальна сума років роботи на даному підприємстві всього персоналу.

3. Рівень дисципліни персоналу:

РД = Н_яР/Т_ф

де РД- рівень дисципліни (неявок на роботу);

Н_ЯР - неявки на роботу, людино-днів;

Т_ф - фактично відпрацьовано, людино-днів.

4. Відповідність кваліфікації робітників ступеню складності виконуваних ними робіт:

ВК = СТР_рб/СТР_рт

де ВК- відповідність кваліфікації робітників ступеню складності виконуваних ними робіт;

СТР_рб - середній тарифний розряд групи робітників;

СТР_рт - середній тарифний розряд робіт, що виконуються.

При плануванні чисельності персоналу застосовують укрупнений і деталізований методи. При укрупнених розрахунках планова середньооблікова чисельність працівників підприємства чи структурного підрозділу (Ч^пл) визначається відношенням планового обсягу виробництва продукції (О^пл_в) до планового показника виробітку на одного працюючого (В^пл):

Ч^пл = О^пл_в / В^пл

Вказану чисельність можна визначити також методом коригування базової чисельності:

Ч^пл = Ч^баз  К^пл_о / К^пл_пп,

Ч^пл = Ч^баз  К^пл_о  Е^пл_і.

де Ч^баз - базова середньооблікова чисельність працюючих, осіб;

К^пл_о — індекс зростання обсягу продукції у плановому періоді;

К^пл_пп - індекс зростання продуктивності праці на одного середньооблікового працюючого у плановому періоді;

Е^пл_і - зміна чисельності працівників за пофакторними розрахунками, осіб.

Точніші розрахунки чисельності персоналу на підприємстві необхідно робити деталізовано, тобто окремо за кожною категорією.

Для робітників-відрядників розрахунки здійснюються на основі показників трудомісткості продукції, фонду робочого часу і рівня виконання норм; робітників-почасовиків - з урахуванням закріплених зон і трудомісткості обслуговування, норм чисельності персоналу, трудомісткості, нормованих завдань, фонду робочого часу; учнів - з урахуванням потреби в підготовці нових робітників і планових термінів навчання.

Залежно від специфіки виробництва використовують різні методики визначення чисельності основних робітників. Розраховуючи їх чисельність за трудомісткістю робіт, насамперед, потрібно визначити кількість робочого часу, необхідного для виконання виробничої програми. Для цього визначають кількість нормо-годин, необхідних на програму, яка дорівнює кількості продукції, помноженої на чинну норму часу на один виріб. Враховуючи, що встановлені норми часу (виробітку), як правило, перевиконуються, необхідно скоригувати потребу в нормо-годинах, розраховану на підставі чинних норм часу, на коефіцієнт перевиконання цих норм.

При визначенні чисельності основних робітників необхідно також визначити реальний фонд робочого часу. Для цього необхідно розробити баланс робочого часу одного робітника, в якому обчислюють три види робочого часу: календарний - кількість днів протягом планового року; номінальний - календарна кількість днів у плановому році з відрахуванням вихідних і святкових днів; плановий реальний, або ефективний, фонд робочого часу, який одержуємо після відрахування з номінального фонду цілоденних втрат робочого часу, пов'язаних із планованими черговими та додатковими відпустками, неявками з причини хвороби та з дозволу адміністрації, відпустками у зв'язку з вагітністю та пологами, виконанням службових і державних обов'язків, прогулів, цілодобових простоїв, страйків, а також внутрішньозмінних втрат робочого часу.

Явочна кількість робочих днів у плановому балансі обчислюється шляхом зменшення номінального робочого часу на невиходи, дозволені законом:

• чергові і додаткові відпустки;

• відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами;

• невиходи з причини виконання державних і громадських обов'язків.

У звітному балансі, щоб установити явочну кількість робочих днів на рік, необхідно відняти також втрати часу з причини хвороби, з дозволу адміністрації, цілодобові прогули і цілодобові простої.

Після того, як установлено явочну кількість робочих днів на рік, обчислюється середня реальна тривалість робочого часу. Основою для її розрахунку є дані про кількість або частку робітників, які мають різну тривалість робочого дня, встановлену законом.

Проте, ця тривалість не залишається незмінною, оскільки існують ще дозволені законом втрати робочого часу на перерви жінкам, які годують немовлят. Розмір цих втрат у плані визначається на основі звітних даних минулого року, скоригованих на коефіцієнт зміни частки жінок у загальній чисельності персоналу.

У звітний баланс включаються втрати через внутрішньозмінні простої, які визначаються за "простійними" листками. Тривалість простоїв у балансі розраховується так: за простійними листками підсумовується кількість годин, одержана сума ділиться на середньооблікову кількість робітників.

Помноживши кількість робочих годин на явочний фонд робочого часу одержимо реальний (ефективний) робочий час на одного робітника в годинах на рік.

Приклад 1. Розрахувати робочий час середньооблікового робітника.

Таблиця 8.2.

Розрахунок робочого часу середньооблікового робітника (дані умовні)

Планова чисельність основних робітників (Ч^пл_ор) визначається трьома способами:

1. За трудомісткістю виробничої програми.

2. За нормами виробітку.

3. За нормами обслуговування.

При визначенні планової чисельності основних робітників (Ч^пл_ор) за трудомісткістю виробничої програми необхідно враховувати плановий обсяг робіт у нормо-годинах (О^пл_{нор-год}), плановий реальний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника в годинах (Ф^пл_рч) та плановий коефіцієнт виконання норм (К^пл_вн):

Ч^пл_ор = О^пл_{нор-год} / (Ф^пл_рч  К^пл_вн)

Трудомісткість виробничої програми визначається як сума трудомісткості всіх господарських операцій, необхідних для її виконання.

Планову чисельність окремих груп основних робітників, зайнятих на аналогічних роботах, можна визначити за нормами виробітку:

Ч^пл_ор = О^пл_нат / (Ф^пл_рч  К^пл_вн  НВ^пл)

О^пл_нат - плановий обсяг робіт (продукції, послуг) в натуральних одиницях виміру;

НВ^пл - планова норма виробітку в натуральних одиницях за 1 годину.

Планова чисельність основних робітників за нормами обслуговування визначається за формулою:

Ч^пл_ор = (КОЗК_я.о)/НО

де КО - загальна кількість обладнання, яку необхідно обслуговувати робітникам;

З - кількість змін роботи обладнання;

К_я.о - коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову, який вираховується за

формулою:

К_я.о = 100/(100-НР)

де НР — плановий відсоток невиходів робітників на роботу.

Коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової можна розрахувати також іншим способом. У перервних виробництвах відношенням номінального часу до явочного, у безперервних - відношенням календарного часу до явочного робочого часу:

НО = Ф_рч / Т_но,

де НО - норма обслуговування, тобто кількість одиниць обладнання, яке має обслуговуватись одним робітником, одиниць;

Ф_р.ч - фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Т_но — норма часу обслуговування.

За нормами обслуговування чисельність основних робітників можна обчислити і за іншим розрахунком:

Ч=КО3КОР,

де КОР - кількість основних робітників для комплексного обслуговування одного об'єкта устаткування у певному періоді.

При плануванні чисельності допоміжних робітників необхідно установити найраціональніші співвідношення між основними і допоміжними робітниками, а також розробити заходи щодо зниження чисельності допоміжних робітників.

Специфіка трудової діяльності даної категорії робітників впливає на методи розрахунку їх планової чисельності. На роботах, які піддаються нормуванню, а також на роботах, обсяг яких можна установити залежно від кількості обслуговуючих машин, механізмів і агрегатів, чисельність допоміжних робітників розраховується за тими самими методами, що й чисельність основних робітників, тобто за трудомісткістю робіт, нормами виробітку та нормами обслуговування.

У випадках, коли виробничий об'єкт обслуговується групою робітників, і розміщення їх всередині об'єкта не визначається, розрахунок чисельності здійснюється за нормативами.