Статья: Типологія річок й озер української частини басейну Західного Бугу згідно з вимогами Водної рамкової директиви ЄС та її узгодження з дослідженнями в Польщі

Типологія річок й озер української частини басейну Західного Бугу згідно з вимогами Водної рамкової директиви ЄС та її узгодження з дослідженнями в Польщі

Валентин Хільчевський,

Василь Гребінь,

Мирослава Забокрицька,

Тетяна Соловей

Досліджено особливості проведення типології річок та озер на прикладі української частини басейну Західного Бугу згідно з вимогами Водної рамкової директиви ЄС і проведено її узгодження з науковими дослідженнями в Польщі. Розглянуто головні методологічні підходи та класифікаційні особливостітипологічної системи водних об'єктів, які застосовуються в Республіці Польща. Вивчено й проаналізовано головні особливості типології річок та озер української частини басейну Західного Бугу. Установлено основні закономірності в подібності й відмінності типологічних систем України та Польщі, які застосовуються для вивчення водних об'єктів згідно з вимогами Водної рамкової директиви ЄС. Виокремлено головні проблеми в типології водних об'єктів на рівні різних наукових підходів і вказано на необхідність переходу України на європейські стандарти та нормативи у сфері використання й охорони вод.

Ключові слова: Західний Буг, Водна рамкова директива Європейського Союзу, типологія, річка, озеро.

Хильчевский Валентин, Гребень Василий, Забокрицкая Мирослава, Соловей Татьяна. Типология рек и озер украинской части речного бассейна Западного Буга согласно требованиям Водной рамочной директивы ЕС и ее согласование с исследованиями в Польше. Исследованы особенности проведения типологии рек и озер на примере украинской части бассейна Западного Буга согласно требований Водной рамочной директивы ЕС и проведено его согласование с научными исследованиями в Польше. Рассмотрены основные методологические подходы и классификационные особенности типологической системы водных объектов, которые используются в Республике Польша. Изучены и проанализированы главные особенности типологии рек и озер украинской части бассейна Западного Буга. Установлены основные закономерности в сходстве и различиях типологических систем Украины и Польши, которые применяются для изучения водных объектов в соответствии с требованиями Водной рамочной директивы ЕС. Выделены основные проблемы в типологии водных объектов на уровне различных научных подходов и указано на необходимость перехода Украины на европейские стандарты и нормативы в сфере использования и охраны вод.

Ключевые слова: Западный Буг, Водная рамочная директива Европейского Союза, типология, река, озеро.

Khilchevskyi Valentyn, Grebin' Vasyl, Zabokrytska Myroslava, Solovey Tatiana. Typology of Rivers and Lakes of Ukrainian Part of the Western Bug Basin According to the Requirements of the EU Water Framework Directive and its Coordination with the Researches in Poland. The features of rivers and lakes typology on the example of Ukrainian part of the Western Bug basin according to the requirement of the EU Water Framework Directive and in coordination with the researches in Poland are studied. The main methodological approaches of typological features of water objects used in Poland are considered. The main features of rivers and lakes typology in Ukrainian part of the basin of the Western Bug are analyzed. The basic patterns of similarities and differences in the typology system of Ukraine and Poland, used to study water objects in compliance with the EU Water Framework Directive, are determined. The main problems in the typology of water objects according to various scientific approaches are highlighted and the need for Ukraine's transition to European standards and norms in the use and protection of water is indicated.

Key words: Western Bug, EU Water Framework Directive, typology, river, lake. західний буг польща охорона

Постановка наукової проблеми та її значення

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС), підписана у 2014 р., передбачає застосування європейських стандартів і нормативів, зокрема у сфері використання та охорони вод. Водні відносини в Європейському Союзі регулюються низкою водоохоронних директив, серед яких основним документом є Водна рамкова директива (ВРД), прийнята у 2000 р. [1]. Згідно із сучасним гідрографічним районуванням України основною гідрографічною одиницею є район річкового басейну. У прийнятому 04 жовтня 2016 р. Верховною Радою України Законі «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом» виділяється дев'ять районів річкових басейнів: Дніпра, Дністра, Дунаю, Південного Бугу, Дону, Вісли, річок Криму, річок Причорномор'я; річок Приазов'я. Близько 98 % річкового стоку з території України спрямовано до Чорного та Азовського морів. Стік із району річкового басейну Вісли (Західного Бугу й Сану), який охоплює територію трьох держав - України, Польщі та Білорусі, йде в Балтійське море. Міжнародний інтерес до української частини басейну Західного Бугу зумовлює необхідність дотримання принципу компатибільності (узгодженості) типології водних об'єктів, що вивчаються на території різних країн, але в межах одного району річкового басейну, яким є басейн Західного Бугу. Ця проблема є актуальною і її розкрито в цій роботі, яку виконали вчені з Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки та Польського геологічного інституту (PanstwowyInstytutGeologiczny- PanstwowyInstytutBadawczy) у Варшаві.

Мета публікації - апробація абіотичної типології річок й озер за водозбірною площею та площею водного дзеркала згідно з вимогами ВРД на прикладі української частини басейну Західного Бугу та узгодження отриманих результатів із дослідженнями, виконаними в Польщі.

Аналіз досліджень цієї проблеми

Хоча територія басейну Західного Бугу, із якої поверхневі води спрямовані в Балтійське море, становить усього лише близько 2 % від території України, інтерес до дослідження водних об'єктів басейну, особливо в останні 10-15 років, досить відчутний [3; 7; 8; 14; 15; 17; 23; 25]. Зокрема, у Україні, Білорусі та Польщі реалізовано низку міжнародних проектів щодо розробки засад з управління басейном Західного Бугу. У зв'язку з важливістю комплексного використання й охорони водних ресурсів транскордонного басейну р. Західний Буг Державне агентство водних ресурсів України у 2005 р. створило Західно-Бузьке басейнове управління водних ресурсів (у м. Луцьк, Волинська область). У 2006 р. створено Західно-Бузьку басейнову раду - громадський орган із представників Львівської й Волинської областей [11]. Західно- Бузьке басейнове управління водних ресурсів у 2006 р. вступило до Міжнародної мережі басейнових організацій (InternationalNetworkofBasinOrganizations - INBO).

Представники управління беруть участь у роботі українсько-польської Робочої групи з питань планування прикордонних вод, українсько-білоруської Робочої групи з питань експлуатації Біло- озерської водоживильної системи Дніпро-Бузького каналу, а також українсько-польської Комісії з питань прикордонних вод, у яких вирішуються питання управління водними ресурсами на міжнародному рівні. Західно-Бузьким басейновим управлінням водних ресурсів здійснюється співробітництво з Регіональним управлінням водного господарства в м. Варшаві.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження

Міжнародне співробітництво в басейні транскордонної річки вимагає дотримання принципу компатибільності з боку всіх учасників процесу: узгодження методик моніторингу, типології вивчення гідрографічної мережі, оцінки якості води тощо. Проте на цьому шляху для української сторони постає низка перепон. Вони пов'язані з тим, що європейські сусіди у своїй практиці застосовують методи й методики, зумовлені різними водоохоронними директивами Європейського Союзу, зокрема Водною рамковою директивою 2000 / 60. В Україні ці методики поки що застосовуються під час виконання міжнародних проектів в окремих річкових басейнах, але вони не набули статусу нормативних документів для постійного застосування (наприклад у системі Держводагентства України, гідрометслужби ДСНС України). Підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у 2014 р. передбачає імплементацію європейських стандартів і нормативів у різних галузях економіки та сферах діяльності в нашій країні. Зокрема, і у сфері водних відносин, у яких одним із важливих документів є Водна рамкова директива [1].

У прийнятому Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом» (2016 р.) наголошено на необхідності розробки планів управління річковими басейнами, що виконуються для досягнення екологічних цілей, зокрема високої якості вод. Для цього потрібно здійснити оцінку екологічного стану масивів поверхневих вод (поверхневих водних об'єктів або їхніх частин), що передбачено методиками ВРД ЄС.

У Водному кодексі України [2] річки за площею водозбору поділяються на великі - понад 50 тис. км²; середні - 2-50 тис. км²; малі - менше 2 тис. км².

Ця класифікація річок діяла ще в колишньому СРСР. Водночас типологія річок за площею водозбору, згідно з Водною рамковою директивою ЄС, що використовується для оцінки екологічного стану масивів поверхневих вод, значно відрізняється: дуже великі річки - понад 10 тис. км²; великі - 1,0-10 тис. км²; середні - 100-1000 км²; малі - 10-100 км² [1]. Вимога часу - необхідність узгодження виконаних досліджень із типології річок й озер української частини басейну Західного Бугу згідно з вимогами ВРД ЄС із сучасною гідрографічною характеристикою основної польської частини басейну річки. В авторів статті є певний досвід таких досліджень із басейну р. Західний Буг [15], басейну р. Рось (притока Дніпра) [5] та інші методичні напрацювання [6; 10; 13].

Західний Буг (польською - Bug)- притока другого порядку р. Вісла (ліва притока р. Нарев). Площа басейну р. Західний Буг становить 39 420 тис.км², із них на території України розміщено 11 205 тис. км² (28,3 % його загальної площі), що становить 1,86 % території України. Загальна довжина річки сягає 772 км, із них у межах України - 404 км. Басейн річки простягається з південного сходу на північний захід територією трьох держав: України, Республіки Польща та Республіки Білорусь (табл. 1).

Таблиця 1

Морфометричні характеристики басейну р. Західний Буг на території України, Польщі та Білорусі

Примітка. * - Прикордонна ділянка річки між Україною та Польщею;** - прикордонна ділянка річки між Білоруссю та Польщею.

Українська частина басейну р. Західний Буг розміщена в межах двох областей України - Волинської та Львівської (табл. 2), межує на південному заході з басейном р. Сан, на півдні - із басейном р. Дністер, на сході - із басейном р. Прип'ять, на півночі - із Республікою Білорусь, на заході - із Республікою Польща.

Таблиця 2

Морфометричні характеристики басейну р. Західний Буг на території України (Львівська та Волинська області)

Примітка. * - 154 км - на території Львівської області й 30 км - по адміністративному кордону Львівської та Волинської областей; ** - кордон України й Польщі.

Типологія річок за ВРД ЄС. Розробка типології поверхневих вод є основним і першочерговим кроком на шляху впровадження засад ВРД ЄС щодо оцінки й класифікації екологічного стану вод. У зв'язку зі значною різноманітністю фізико-географічних умов водозборів, що впливає на біологічні особливості водних об'єктів, виникла потреба диференціації критеріїв оцінки екологічного стану вод залежно від абіотичної різновидності басейну. Отже, абіотична типологія поверхневих вод ураховує головні риси природних умов водозборів, зумовлені їх фізико-географічним і висотним положенням, геологічною будовою та виражені в їхніх морфометричних особливостях.

Методичні підходи до розробки типології поверхневих вод представлені в додатку ІІ ВРД ЄС. Запропоновано дві типологічні системи: система А - ґрунтується на поділі Європи на екорегіони й застосуванні обов'язкового переліку кваліфікаційних параметрів [20]; система Б - передбачає застосування, окрім обов'язкових параметрів, низки додаткових характеристик, специфічних до природних умов конкретної країни. Дотримуючись засад компатибільності типології річок у межах одного району річкового басейну для української частини басейну Західного Бугу, потрібно застосувати типологічну систему, прийняту в Польщі, на основі якої здійснено типологію поверхневих вод басейну Вісли. Типологія річок у Польщі розроблена в Інституті метеорології й водного господарства (Instytut Meteorologп і Gospodarki Wodnej) у 2004 р. та ґрунтується на типологічній системі ВРД ЄС із доповненнями деякими параметрами системи Б [19].