Статья: Типологія річок й озер української частини басейну Західного Бугу згідно з вимогами Водної рамкової директиви ЄС та її узгодження з дослідженнями в Польщі

Абіотичний поділ річок здійснено на основі трьох параметрів: приналежність до екорегіону, відносна висота й геологічні умови водозбору; площа водозбору. Територія Польщі належить до 4-х еко- регіонів Європи, модифікованих на основі фізико-географічного районування [22], із них басейн Вісли - до трьох екорегіонів: Центральних височин, Східних і Центральних рівнин.

За відносною висотою водозбору річки Польщі поділяються на гірські - понад 800 м н. р. м. (над рівнем моря); височинні - 200-800 м н. р. м.; низинні - менше 200 м н. р. м. Геологічний тип водозбору класифіковано на основі 3-х основних різновидів порід: кремнієві (наприклад граніти, гнейси, польові шпати й т.ін.); карбонатні; органічні. На узбережжі Балтійського моря введено додаткові одиниці - прибережні засолені річкові води та дельтові водотоки Жулав Вісли. За площею водозбору річки Польщі поділяються на дуже великі - понад 10 000 км²; великі - 1000-10 000 км²; середні - 100-1000 км²; малі - 10-100 км². Фізико-географічна різноманітність водозборів у поєднанні з класами величин річок дає змогу виділити в Польщі 26 абіотичних типів річок.

Типологія річок басейну Західного Бугу. Басейн річки Західний Буг переважно лежить у межах Східнобалтійсько-Білоруської й Центральнопольської низовин на моренних старогляціальних відкладах. Лише верхня частина басейну займає височинні території Волино-Подільської височини на крейдових відкладах, а також малий фрагмент Люблінсько-Львівської височини на лесах (рис. 1).

У польській частині басейну Західного Бугу виділяють сім абіотичних типів річок [24]:

- малі височинні річки на карбонатних породах Центральних височин і рівнин;

- малі низинні річки на лесах Центральних та Східних рівнин;

- малі низинні річки молодо- й старогляціальних ландшафтів Центральних та Східних рівнин;

- середні й великі низинні річки старогляціальних ландшафтів, а також на лесах Центральних і Східних рівнин;

- дуже великі низинні річки молодо- й старогляціальних ландшафтів, а також на лесах Центральних і Східних рівнин;

- малі річки в долинах великих низинних річок з активним торфотвірним процесом;

- середні й великі річки в долинах великих низинних річок з активним торфотвірним процесом.

Власне р. Західний Буг у Польщі належить до категорії дуже великих низинних річок із меандруючим руслом, розлогою та плоскою, часто заболоченою заплавою. Заболоченість характерна також для 40 % приток Бугу - малим і середнім низинним річкам. У пригирловій частині басейну Бугу переважають малі низинні річки на піщаному субстраті в межах молодогляціальних ландшафтів. Малі й середні височинні річки на карбонатних або лесових породах становлять лише 12 % приток Бугу та зосереджені на Волино-Подільській височині.

Рис. 1. Гідрографія басейну Західного Бугу [15]

Застосовуючи польський досвід абіотичної типології річок, у басейні Західного Бугу в межах України визначено п'ять абіотичних типів річок:

- малі височинні річки на карбонатних породах Центральних височин і Східних рівнин;

- малі низинні річки на лесах Східних рівнин;

- малі низинні річки старогляціальних ландшафтів Східних рівнин;

- середні й великі низинні річки старогляціальних ландшафтів, а також на лесах Східних рівнин;

- дуже великі низинні річки старогляціальних ландшафтів, а також на лесах Східних рівнин.

В Україні розміщено витік і верхню течію Західного Бугу. Витік річки - у межах північного

краю Волино-Подільської височини (Гологоро-Кременецька гряда, Львівське плато) поблизу с. Верхобуж Золочівського району Львівської області. Від витоку до м. Устилуг Волинської області річка має височинний характер, протікає по горбистій, дуже пересічній місцевості. Нижче від м. Устилуга Західний Буг тече по широкій долині і має типово рівнинний характер.

За типологією ВРД ЄС у басейні Західного Бугу в межах України наявна одна дуже велика річка - власне сам Західний Буг (довжина в межах України - 404 км, площа водозбору - 11 205 км²) та такі великі річки, як Полтва - 60,0 км, 1440 км²; Рата - 76,0 км, 1820 км²; Луга - 89,1 км, 1351,4 км². Якщо басейни Полтви та Луги повністю лежать у межах України, то Рата бере початок на території Підкарпатського воєводства Польщі, за кілька кілометрів від українсько-польського кордону, відповідно й верхня частина басейну річки площею близько 50 км² розміщена в межах сусідньої держави. Потрібно зазначити, що на території Шацького району Волинської області з озера Кримне бере початок ще одна велика (за типологією ВРД ЄС) річка - Рита - ліва притока Мухавця. Річка Мухавець, зі свого боку, є правою притокою Бугу в межах Білорусі. Загальна довжина Рити - 76,0 км (із них лише 1,0 км - у межах України), площа водозбору - 1730 км² (271,0 км² - у межах України). Унаслідок проведення осушувальних меліорацій русло річки каналізоване, за винятком 3,5 км пригирлової ділянки. Отже, до категорії великих у басейні Західного Бугу в межах України можна віднести чотири річки.

У межах української частини басейну нараховується також 30 середніх річок (площа водозбору - 100-1000 км²) та 44 малі річки (до 100 км²), що мають довжину 10 км та більше. Вісім малих річок не мають власної назви. Ще 1966 малих річок басейну, або 1969 - за даними [12], мають довжину менше 10 км. Усього в межах української частини басейну Західного Бугу нараховується 2045 річок, із яких 2010 ( 98,3 %) - це малі річки. Довжина більшості з них (1966 малих річок) не перевищує 10 км. Лише 1,45 % річок басейну становлять середні річки. Частка великих та дуже великих річок від загальної їх кількості в басейні становить, відповідно, 0,2 й 0,05 % (табл. 3).

Таблиця 3

Кількість річок окремих категорій у межах української частини басейну р. Західний Буг

Типологія озер Польщі за ВРД ЄС. У Польщі типологію озер розроблено у 2004 р. в Інституті охорони природи (InstytutOchronyPrzyrodyPAN) і, подібно до інших країн ЄС, вона стосується лише великих озер, площа яких - понад 0,5 км² [21].

Абіотичний поділ озер у Польщі здійснено на основі чотирьох параметрів: приналежність до екорегіону; геологічні умови водозбору; співвідношення площі водозбору до об'єму озера (коефіцієнт Schnidlera); вертикальна стратифікація вод. У польській типології не застосовано таких обов'язкових, згідно з ВРД ЄС, параметрів поділу, як площа водного дзеркала, глибина озера й відносна висота водозбору. Особливість польських озер - мала глибина (до 15 м), а ВРД ЄС їх відносить до однієї категорії - неглибокі озера. Усі озера Польщі площею понад 0,5 км² належать також до однієї категорії відповідно до висоти водозбору - низинні, із висотою водозбору меншою за 200 м н. р. м. За площею водного дзеркала 97 % озер належать до малих і середніх із площею, що менша за 5 км².

Загальноприйнятий підхід у ВРД ЄС щодо поділу території на чотири екорегіони виявився нерепрезентативним для умов польських озер, оскільки всі досліджувані озера зосереджені лише в північній частині Польщі. Тому застосовано фізико-географічне районування згідно з [21] і виділено два озерні регіони - Центральнопольську й Східнобалтійсько-Білоруську низовини. У межах Східнобалтійсько-Білоруської низовини виділяють два субрегіони - молодогляціальні низовини та поліські рівнини.

Більшість озер у Польщі розміщена на льодовикових відкладах. У зв'язку з одноманітністю відкладівгеологічний параметр замінено хімічним - умістом кальцію у воді: низький (до 25 мг/дм³) і високий (понад 25 мг/дм³). За коефіцієнтом Schnidlera озера Польщі поділяють на дві категорії - зі значним і слабким впливом водозбору. Граничною величиною є коефіцієнт Schnidlera, що дорівнює 2. На найнижчому рівні ієрархії озера поділяють за умовами водообміну на стратифіковані й нестратифіковані. Фізико-географічна різноманітність водозборів у поєднанні з хімічними особливостями та умовами водообміну дає підставу виділити в Польщі 13 абіотичних типів озер.

Типологія озер басейну Західного Бугу. У польській частині басейну Західного Бугу наявне лише одне озеро, площа якого - понад 0,5 км², - Влодавське Біле. Воно належить до субрегіону Поліської рівнини до категорії з високим умістом кальцію й чіткою вертикальною стратифікацією вод. В українській частині басейну Західного Бугу, за даними Західно-Бузького басейнового управління водних ресурсів [9], нараховується 68 озер, більшість із яких (48, або близько 71 %) належить до категорії дуже малих (площа - менша ніж 0,5 км²) (табл. 4). Середніх і малих озер нараховується по дев'ять (по 13 % від загальної кількості).

Таблиця 4

Кількість озер окремих категорій у межах української частини басейну р. Західний Буг

Великих озер із площею водного дзеркала від 10 до 100 км² у межах української частини басейну Західного Бугу є лише два - це озеро Світязь (площа дзеркала - 26,2 км²) та озеро Пулемецьке (15,7 км²). Обидва належать до Шацької групи, яка нараховує близько 30 озер, розміщених у Шацькому районі на північному заході Волинської області [4; 16; 18].

У зв'язку з неможливістю на цьому етапі задіяти весь необхідний комплекс показників (щодо геології водозбору, співвідношення площі водозбору до об'єму озера, вертикальної стратифікації озерних вод), більш поглиблена класифікація озер в українській частині басейну Бугу на сьогодні не можлива.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Результатом цього дослідження є апробація абіотичної типології річок і озер згідно з Водною рамковою директивою 2000 / 60 ЄС для оцінки гідрографічної мережі Західного Бугу як частини басейну Вісли на території України. Здійснена типізація річок ґрунтується на вимогах ВРД ЄС та типологічній системі, прийнятій у Польщі. Для басейну Західного Бугу у межах України виділено п'ять абіотичних типів річок, у межах Польщі - сім. Згідно з ВРД ЄС у басейні Західного Бугу переважають малі та середні височинні річки на карбонатних або лесових породах. До дуже великих річок належить власне Західний Буг, до великих річок - Полтва, Рата, Луга й Рита. Усього у межах української частини басейну Західного Бугу нараховується 2045 річок, із яких 2010 ( 98,3 %) - це малі річки. Довжина більшості з них (1966 малих річок) не перевищує 10 км. Лише 1,45 % річок басейну становлять середні річки. Частка великих і дуже великих річок від загальної кількості річок басейну - відповідно, 0,2 та 0,05 %. Характерним є дещо гірший рівень комплексного вивчення озер у басейні Західного Бугу на території України, порівняно з польським. Наявна інформація щодо озер у досліджуваних річкових басейнах стосується лише площі водного дзеркала. В українській частині басейну Західного Бугу з наявних 68 озер - більшість (48 озер, або близько 71 %), згідно з вимогами ВРД ЄС, належать до категорії дуже малих. Малих та середніх озер нараховується по дев'ять (по 13 % від загальної кількості), є два великі озера (Світязь і Пулемецьке) - 3,0 %. На сьогодні для повної реалізації в басейні Західного Бугу на території України типологічної системи озер, згідно з вимогами ВРД ЄС та прийнятої в Польщі, потрібно провести дослідження з інтеграції комплексу показників (щодо геології водозбору, співвідношення площі водозбору до об'єму озера, вертикальної стратифікації озерних вод).

Джерела та література

1. Водна рамкова директива ЄС 2000 / 60 / ЄС. Основні терміни та їх визначення. - Київ, 2006. - 240 с.

2. Водний кодекс України /Відомості Верховної Ради України, 1995, № 24, ст.189 (зі змінами та доповненнями протягом 2000-2014 рр.).

3. Горєв Л. М Гідрохімія України / Л. М. Горєв, В. І. Пелешенко, В. К. Хільчевський. - Київ : Виша шк., 1995. - 307 с.

4. Гребінь В. В. Водний фонд України: Штучні водойми - водосховища і ставки : довідник / В. В. Гребінь, В. К. Хільчевський, В. А. Сташук та ін. ; за ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. - Київ : Інтерпрес,

2014. - 192 с.

5. Гребінь В. В. Оцінка річкової мережі басейну Росі за типологією річок згідно Водної рамкової директиви Європейського Союзу [Електронний ресурс] / В. В. Гребінь, В. К. Хільчевський, П. О. Бабій, М. Р. Забокрицька // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2015. - Т. 2 (37). - С. 23-33. - Режим доступу :http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2015_2_4.

6. Гребінь В. В. Ретроспективний аналіз досліджень річкової мережі України та застосування типології річок Водної рамкової директиви ЄС на сучасному етапі [Електронний ресурс] / В. В. Гребінь, В. К. Хільчевський // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2016. - Т. 2 (41). - С. 32-47. - Режим доступу :http://nbuv.gov.Ua/UJRN/glghge_2016_2_4.

7. Забокрицька М. Р. Впровадження басейнової системи управління водними ресурсами р. Західний Буг / М. Р. Забокрицька, В. О. Бондарук // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія - 2007. - Т. 13. - С. 34-40.

8. Забокрицька М. Р. Гідроекологічний стан басейну Західного Бугу на території України / М. Р. Забокрицька, В. К. Хільчевський, А. П. Манченко. - Київ : Ніка-Центр, 2006. - 184 с.

9. Західно-Бузьке управління водних ресурсів Держводагентства України [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.zbbuvr.lutsk.ua/.

10. Методики гідрографічного та водогосподарського районування території України відповідно до вимог Водної рамкової директиви Європейського Союзу / В. В. Гребінь, В. Б. Мокін, В. А. Сташук, В. К. Хільчевський [та ін.]. - Київ : Інтерпрес ЛТД, 2013. - 55 с.

11. Мушка Г. Г. Управління басейном річки Західний Буг [Електронний ресурс] / Г. Г. Мушка // Заключна конференція міжнародного альянсу водних досліджень. - Саксонія (ФРН). - 2013 р. - Режим доступу :http: //www.ufz.de/export/data/14/51401_2013-07-10_03_Mushka_UA.pdf.

12. Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України : довідк. посіб. - 2-ге вид., доповн. - Київ : Ніка-Центр, 2006. - 320 с.

13. Терміни та визначення водних директив Європейського Союзу / С. О. Афанас'єв, В. В. Гребінь, В. К. Хільчевський та ін. - Київ : Інтерсервіс, 2015. - 32 с.

14. Токарчук О. В. Комплексная оценка экологического состояния малых водосборов трансграничной части бассейна реки Западный Буг / О. В. Токарчук, С. М. Токарчук // Веснік Брэсцкага універсітзта. - Серыя 5 :Хімія. Біялогія. Навукі аб зямлі. - 2010. - № 1. - С. 120-128.