Міністерство освіти та науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Економічний факультет
Кафедра
фінансів, грошового обігу і кредиту
Індивідуальне навчально-дослідне завдання
«Управління фінансовою сталістю
підприємства»
Студентки групи ЕкфМ-52с
Вульчин Мар’яни Михайлівни
Науковий керівник
Плиса Володимир Йосипович
Професор кафедри фінансів,
грошового
обігу і кредиту
Львів 2014г.
ВСТУП
Актуальність теми індивідуального навчально-дослідного завдання. Кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства: у певні моменти воно може не давати прибуток або зазнавати збитки. Це короткострокові ситуації, але вони можуть набувати затяжного характеру і закінчуватися банкрутством підприємства.
Щоб цього не сталося, необхідно вчасно зрозуміти причини, внаслідок яких підприємство опинилося в кризі, і здійснити відповідні заходи для їх усунення. Не стійка кон'юнктура ринкового середовища вимагає постійного діагностування та впровадження в менеджмент спеціальних антикризових заходів, як запоруки успішного функціонування підприємств. Тому особливої актуальності, в умовах спаду економічного зростання набув процес розробки та використання ефективних методів і форм здійснення антикризового управління фінансами підприємством.
Проблемам антикризового управління фінансами підприємств присвячені роботи таких учених, як І.О.Бланк , О.О.Терещенко, Л.О. Лігоненко, С.Я. Салига, В.А Василенко, І.П. Булєєв, М.Є Брюховецька, М.К. Колісник, Є. Бойко та ін. Їх аналіз вказує на те, що немає єдиної думки стосовно визначення сутності категорії «антикризове фінансове управління», і це стримує впровадження в практику дієвих заходів, щодо запобігання кризовим явищам. Висока імовірність виникнення і розвитку кризи в процесі діяльності будь-якого підприємства зумовлює необхідність здійснення спеціалізованого антикризового управління.
Останнім часом цей термін набув значного поширення, однак розуміння сутності цього напряму управління, його змісту, особливостей, теоретичного підґрунтя ще знаходиться на стадії формування. Це спричинює різні підходи та тлумачення, нетотожність оцінок окремих базових положень. Можливість антикризового управління фінансами підприємств визначається насамперед людським фактором.
Тільки усвідомлена діяльністю людини дозволяє шукати та знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля для розв'язання найбільш складних та болючих проблем, накопичувати досвід переборення криз та творчо використовувати його з врахуванням реалій поточної макроситуації та особливостей господарської системи підприємства.
Безумовно, будь-яке управління в певним мірі повинно бути антикризовим, і тим більше стає таким по мірі вступу підприємства у стадію кризового розвитку. Ігнорування цього обумовлює суттєві негативні наслідки, врахування - сприяє безболісному, бархатному проходженню кризи.
Аналіз теорії та практики процесу антикризового управління дозволив зробити висновок, що воно за своєю суттю є стратегічним і повинне будуватися на основі збалансованих та обґрунтованих стратегій, що дозволяє підприємству більш виважено визначати стратегічні орієнтири із зазначенням ключових показників діяльності підприємства та ураховувати організаційну та фінансову структури суб’єкта підприємництва. Що в свою чергу забезпечить ефективне функціонування системи раннього попередження та реагування.
Особливістю антикризового управління фінансами підприємства є не тільки спрямування, а й структурно-логічна побудова, спеціальний інструментарій, окремий суб'єкт проведення, що в комплексі і дає змогу розглядати антикризове управління як виокремлений напрям управлінської діяльності.
Існують три концептуально різні філософські підходи до поведінки та відношення до кризи:
• криза - зло, з ним необхідно боротися і використовувати усі наявні засоби та можливості;
• криза - удар долі, його треба перетерпіти, перебороти; він має свою логіку розвитку, тому повинен визріти і використання агресивних дій („міцної артилерії") не є виправданим;
• криза - благо, яке треба використовувати для свого блага, наприклад звільнення від неефективних бізнес-ідей, надлишкових ресурсів, персоналу, формування характеру та управлінської „хватки" тощо.
Виходячи з цього, антикризове управління не завжди має бути агресивним за своєю суттю, може використовуватися і тактика нейтралітету, очікування тощо.
Предметом антикризового управління фінансами підприємств є система принципів та методів розробки й реалізації спеціальних управлінських рішень на підприємстві.
Після проведеного теоретичного дослідження сформулюємо узагальнююче поняття «антикризового управління фінансами на підприємстві» - це система принципів та методів управління фінансами підприємства, спрямована на проведення діагностики загрози банкрутства, в разі настання виведення підприємства з кризи та її подолання з метою забезпечення безперервної діяльності підприємства на всіх стадіях його розвитку.
Функціонування суб'єктів господарювання забезпечується організацією їх взаємодії із зовнішнім середовищем та взаємодії структурних підрозділів між собою.
Фінансові відносини, що виникають в процесі такої взаємодії, об'єктивно провокують ризики, як результат не співпадання інтересів сторін, їх усунення чи мінімізація потребує розробки та реалізації дієвого механізму антикризового фінансового управління.
Фінансовий механізм антикризового управління (ФМАУ) - складна система цілеспрямованого впливу на фінансову систему підприємства з використанням фінансових інструментів, що дозволяє підтримувати постійну життєздатність підприємства та не допустити його банкрутства.
Фінансовий механізм повинен мати структурно-логічну систему, необхідною умовою створення якої є взаємозв’язок її компонентів та їх чіткі характеристики.
Перший фундаментальний блок механізму визначає сутність антикризового фінансового управління підприємством за допомогою трактування предмета, об’єкта, суб’єктів, мети та завдань цього процесу.
Антикризове фінансове управління підприємством спрямоване на вирішення низки завдань:
Ø своєчасне діагностування фінансового стану підприємства і вживання необхідних антикризових фінансових заходів щодо попередження фінансової кризи;
Ø відновлення фінансової стійкості підприємства;
Ø усунення неплатоспроможності підприємства; запобігання банкрутству та ліквідації підприємства
Мета індивідуального науково-дослідного завдання: визначити суть антикризового управління фінансами підприємства, обґрунтувати завдання та подати змістовну характеристику його видів, а також проаналізувати методи його здійснення .
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд завдань:
· розкрити суть антикризового управління фінансами підприємства;
· сформулювати основні завдання антикризового управління фінансами підприємств;
· визначити основні види та методи антикризового управління;
· якнайкраще розкрити зміст антикризового управління фінансами, використовуючи досвід зарубіжних країн.
Інформаційною базою дослідження: стали праці вітчизняних і зарубіжних
вчених з питань антикризового управління фінансами підприємств, матеріали
періодичних видань, підручники з теорії антикризового управління, монографії
науковців.
1. Суть, види та еволюція завдань
антикризового управління фінансами підприємства
Фінансова криза, яка охопила більшість країн, а також Україну, загрожує життєдіяльності вітчизняних підприємств. У сучасних умовах немає важливіших завдань, ніж пошук та реалізація шляхів виходу з цієї кризи. Тому менеджерам підприємств необхідно оволодіти методами антикризового управління підприємством.
Адекватною реакцією на динамічні зміни зовнішнього середовища є антикризове управління фінансами. Його використання на багатьох підприємствах дає змогу попереджувати фінансову кризу та банкрутство.
Антикризове управління фінансами - процес управління фінансово-економічними ризиками та фінансовою санацією підприємства з метою профілактики і нейтралізації фінансової кризи та забезпечення безперервної діяльності підприємства на основі використання системи специфічних методів та прийомів управління фінансами.
Діяльність з антикризового управління фінансами включає планування, реалізацію і контроль фінансових цілей, розроблення стратегій та заходів, спрямовані на попередження чи виведення підприємства з кризи.
Об'єктом антикризового управління фінансами є сукупність усіх фінансово-економічних ризиків, активи, капітал, фінансові потоки та вартість підприємства, яке перебуває у режимі антикризового управління. Суб'єкти антикризового управління фінансами - фізичні чи юридичні особи, які за рішенням уповноважених органів (власників, суду, держави) уповноважені здійснювати комплекс робіт з антикризового управління фінансами [8].
Основною метою антикризового фінансового управління є швидке відновлення платоспроможності та фінансової сталості підприємства, що допоможе запобігти банкрутству. Для цього на підприємстві розробляють політику антикризового управління, реалізація якої передбачає:
) періодичне дослідження фінансового стану для завчасного виявлення ознак розвитку кризи;
) визначення масштабів кризового стану підприємства;
) вивчення основних чинників, що зумовили розвиток кризи;
) формування мети та підбір основних механізмів антикризового фінансового управління підприємством за зростання ймовірності банкрутства;
) запровадження внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства;
) вибір ефективних форм санації;
) фінансове забезпечення ліквідаційних процедур за умови банкрутства підприємства.
Основну роль у системі антикризового управління відіграють внутрішні механізми фінансової стабілізації, досягнення якої передбачає такі етапи: усунення неплатоспроможності; відновлення фінансової сталості; розроблення адекватної фінансової стратегії для прискорення економічного зростання. Найдієвішими з практичного погляду є:
оптимізація асортиментного портфеля шляхом вилучення збиткової продукції;
удосконалення організаційної структури через реорганізацію або ліквідацію нерентабельних підрозділів;
розроблення і впровадження програми скорочення витрат;
підвищення ефективності управління активами підприємства [21].
Важлива роль при розробленні антикризової програми на підприємстві відводиться заходам маркетингової політики. Окрім того, в умовах кризи надзвичайно актуальним є забезпечення швидкого обігу капіталу.
Однією з найпоширеніших причин низького рівня прибутковості підприємств є превалювання засобів виробництва, що мають низьку ліквідність, тобто є нерухомими. За ринкової економіки норма прибутку більшою мірою залежить від інтенсивності продажу, ніж від рівня ціни на кінцеву продукцію підприємства., Саме тому необґрунтовано високий рівень цін може сприяти розвитку та поглибленню кризи на підприємстві.
Якщо використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації не дало бажаного ефекту, а результати діагностики фінансового стану підприємства вказують на відсутність можливостей подолати кризу власними силами, постає питання про його санацію або ліквідацію.
Здійснення в країні ринкових реформ, високий рівень нестабільності чинників зовнішнього фінансового середовища та ряд інших причин зумовили дослідження цього напряму в управлінні підприємствами.
Специфіку антикризового фінансового управління характеризують двома тезами:
по-перше, - це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на недопущення фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінка ймовірності банкрутства, управління ризиками (виявлення, оцінка та нейтралізація), упровадження системи запобіжних заходів, тощо [4].
Головною метою антикризового управління фінансами підприємства є встановлення управління, яке здатне передбачати, попередити, подолати та знизити ймовірність виникнення фінансової кризи і одночасно утримувати фінансову стійкість та стабільний розвиток підприємства.
Розвиток антикризового фінансового управління підприємством визначається загрозою виникнення фінансової кризи, її масштабів, причин, факторів та її запобіганню. Об’єктивна природа виникнення фінансової кризи на підприємствах відображає не тільки закономірність її циклічного прояву, але і можливість її успішного вирішення. Антикризове фінансове управління є актуальним і необхідним, як в науковій сфері, так і в практичному застосуванні.
Криза - це переломний етап у функціонуванні підприємства, спровокований дією внутрішніх і зовнішніх чинників. Класифікація кризових явищ наведена у табл.1.1 ( див. ДОДАТОК А).
Проблеми розгортання кризи на рівні окремого підприємства не є локальними. Окреме підприємство є частиною національної, територіальної і галузевої господарської системи. Кризові явища в його діяльності, загроза визнання підприємства банкрутом мають негативні наслідки не тільки для його кредиторів (з точки зору ризику незадоволення претензійних вимог), а й для усіх суб'єктів ринкової економіки.
Антикризове управління фінансами підприємства є невід’ємною складовою управління сучасним підприємством з певною сформульованої місією підприємства; перспективним баченням - важливою передумовою майбутнього зростання підприємства, вибору перспективних напрямів його розвитку і стратегічної концепції - визначенням основної мети підприємства.
Ефективність антикризового управління фінансами підприємства можливе лише тоді, коли менеджери будуть здатні передбачати та прогнозувати складні економічні явища. Досягти поставлених цілей можна при гнучкому підході до процесу управління. Ресурси мають розподілятися відповідно до антикризових пріоритетів.
Основою антикризового управління фінансами підприємств є його завдання, функції та принципи [2].
Завдання антикризового управління фінансами підприємства (див.рис. 1.1) - завчасне застосування специфічних методів та прийомів управління фінансами, а також діагностика фінансового стану підприємства дозволяють забезпечити безперервну діяльність підприємств на основі управління зовнішніми та внутрішнім ризиками та нейтралізації кризи.
Практика засвідчує, щоб досягти необхідного рівня конкурентоспроможності можуть лише ті підприємства, які вчасно реагують на інноваційні вимоги, успішно вирішують завдання фінансового забезпечення та якісної інформаційної підтримки відповідних управлінських рішень. Усі інші господарські структури опиняються у стані боротьби за виживання.
На нашу думку, головне завдання антикризового
фінансового управління полягає в своєчасному діагностуванні фінансового стану
підприємства і вживання необхідних антикризових фінансових заходів щодо
попередження фінансової кризи.