Реферат: Відродження і розвиток кооперативних підприємств у сільському господарстві України

ü  економічна вигідність участі у великих за обсягом ділових операціях, можливість формування великих партій сільськогосподарської продукції та підвищення її ринкової сили;

ü  можливість отримувати прибуток не лише від виробництва проміжної, а кінцевої сільськогосподарської продукції в інших сферах агробізнесу;

ü  використання професійного менеджменту;

ü  уникнення конкуренції між дрібними товаровиробниками [13].

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи - це один з ефективних засобів для спільного вирішення існуючих в Україні проблем. Уряд України розвиток аграрного сектора пов'язує з розвитком сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Розпорядженням КМУ від 11.02.2009 року №219-р затверджений План організаційних заходів щодо сприяння розвиткові сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та забезпечення доступу особистих селянських і фермерських господарств на ринок аграрної продукції. Ці заходи пов'язані з тим, що по якості і по об'ємам послуг діючі в Україні обслуговуючі кооперативи не задовольняють зростаючих потреб дрібнотоварних виробників. Кабміном розроблена цільова програма розвитку обслуговуючих кооперативів, яка сприятиме реалізації євро інтеграційних планів України, підвищенню ефективності виробництва, розвитку конкурентного середовища, удосконаленню регіональних стратегій, створенню 100 тис. додаткових робочих місць в сільській місцевості.

Для фермерських і особистих селянських господарств обслуговуючий кооператив :

Ø  виступають формою самодопомоги та економічного самозахисту в ринкових умовах;

Ø  дозволяють зменшити виробничі витрати господарств;

Ø  сприяють збільшенню доходів, через кращу реалізацію продукції;

Ø  дають можливість доступу до техніки, обладнання, приміщень, яких немає або недостатньо у господарстві;

Ø  підвищують кредитоспроможність господарств;

Для аграрного сектора економіки сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи:

Ø  підвищують ефективність сільськогосподарського виробництва через зменшення виробничих витрат товаровиробників та впровадження нових виробничих, переробних та зберігаючих технологій;

Ø  сприяють підвищенню товарності особистих і фермерських господарств, заповнюючи вакуум послуг;

Ø  сприяють ліквідації ринкової влади посередників та усунення їх з ринку;

Ø  можуть стати ефективною формою нових економічних відносин в аграрному секторі.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, управління яким здійснюється членами на демократичних засадах, і який діє в інтересах членів на неприбутковій основі, може вирішити більшість проблем, які виникли перед дрібними товаровиробниками:

.        Кооператив забезпечує збут продукції своїх членів на вигідних ринках різними шляхами (комплектуючи великі партії для продажу, переробляючи продукцію, або іншими шляхами).

.        Для обслуговування членів кооперативу легше отримати кредит на кращих умовах, ніж одному члену окремо.

.        Кооператив зібравши заявки на засоби виробництва і обладнання купує їх від імені членів на вигідних умовах і без посередників.

.        Оскільки кооператив надає послуги членам за собівартістю, то вони можуть уповноважити виконавчу дирекцію займатися вирішенням проблем пошуків ринку збуту продукції та постачання їм засобів виробництва, а самим безпосередньо займатись сільськогосподарським виробництвом.

Отже, можна зробити висновок, що враховуючи світовий досвід в Україні доцільно посилити роботу по створенню обслуговуючих кооперативів, як організацій, що мають економічні та соціальні цілі. Досвід минулого реформування сільськогосподарського виробництва показує, що цю важливу роботу неможливо вирішувати зверху адміністративними методами, а повинна бути ініціатива знизу.

. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив як організаційна форма виробництва та реалізації біопалива

Нині сільське господарство вважається однією з потенційних галузей, що може продукувати сировину, необхідну для виробництва необхідних біологічних видів палива. Використання певної частини сільськогосподарської продукції для виробництва біопалива розглядається як альтернатива традиційним сільськогосподарським практикам. Вирощування таких культур, по-перше, скорочує загальні витрати енергії в сільськогосподарському виробництві, по-друге, збільшує обсяг відновлювальних джерел енергії, по-третє, сприяє більш раціональному використанню залишків соломи та стебел основних культур, щорічні накопичення яких становить 15-20 млн. т. [17]. Використання біомаси в енергетичних цілях дозволяє зменшити викиди вуглекислого газу, сірки, оксидів азоту в атмосферу та реабілітувати деградовані землі [15]. До того ж вирощування енергетичних культур та виробництва з них біомаси відкриває нові ринкові ніші. Відтак, можна стверджувати, що перетворення органічної сировини в біопаливо дозволяє узгоджувати економічні, екологічні та соціальні інтереси. Водночас, існують певні перешкоди для виробництва біопалива із сировини сільськогосподарського походження. Серед них можна виділити: непоінформованість вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників щодо можливостей використання основної та побічної продукції рослинництва й тваринництва для виробництва біопалива та отримання додаткових фінансових ресурсів; необізнаність з технологічними та технічними особливостями виробництва біопалива; відсутність фінансових ресурсів, необхідних для інвестицій. Тому виникає необхідність у пошуку таких організаційно-правових форм виробництва та реалізації біопалива, які б дозволили об`єднати можливості сільськогосподарської галузі та знівелювати перешкоди, які виникають при конверсії органічної сировини у біопаливо.

Виробництво біопалива може здійснюватись суб`єктами господарювання різних організаційно-правових форм: товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерним товариствам, приватними підприємствами тощо. Кожна із зазначених організаційно-правових форм має свої переваги та недоліки. Виробництво біопалива вимагає встановлення спеціальної технологічної лінії, заготівлю значної кількості рослинної органічної сировини та додаткові фінансові ресурси. Для більшості сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств придбання сучасної технологічної лінії та, водночас, виробництво достатньої кількості сировини для біопалива є проблематичним. Тому, сільськогосподарські виробники найбільш ефективно можуть об`єднати зусилля та ресурси шляхом створення кооперативу.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, який створюється для надання послуг у виробництві та реалізації біопалива, може:

·        придбати необхідне обладнання для переробки біоенергетичної сировини сільськогосподарського походження (соломи, зерна, насіння) та лісового походження ( тирси, деревини);

·        переробити біоенергетичну сировину сільськогосподарського та лісового походження на пеллети, брикети, біоетенол, біогаз;

·        знайти внутрішні та зовнішні ринки збуту та реалізації пеллет, брикету, біогазу.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив з надання послуг для виробництва біопалива не створюються для забезпечення і накопичення власних прибутків у процесі обслуговування своїх клієнтів, як це роблять інші комерційні посередницькі структури. Мета кооперативу - це надати своїм клієнтам якісні послуги за собівартістю, що сприятиме зростанню прибутковості їх господарської діяльності.

Слід зазначити, що існують певні обмеження щодо вступу до кооперативу з надання послуг для виробництва біопалива. Одним з обмежень є велика відстань від господарства до кооперативу, що зумовить надмірні транспортні витрати . Зазвичай, кооператив визначає відстань, в межах якої мають бути розташовані його члени. Залежно від виду кооперативу, це може бути одне або кілька сіл, одним або кілька районів. [18]

Участь у кооперативі з виробництва та реалізації біопалива має такі переваги:

.        збереження та економне використання власних сировинних ресурсів;

2.      отримання додаткового джерела доходу для власного господарства;

.        можливість торгувати не сировиною, а продуктами її переробки;

.        можливість уникнути зайвих посередників;

.        виробництво біопалива для власних потреб.

Створення сільськогосподарського кооперативу з виробництва та реалізації біопалива, доцільно проводити в чотири етапи.

Слід зауважити, що однією з найскладніших проблем створення с/г обслуговуючого кооперативу надання послуг у виробництві та реалізації біопалива є визначення місця для встановлення технологічної лінії. Вважається доцільним її розміщення в одному із с/г підприємств. При виборі такого господарства слід враховувати відстань до нього від усіх інших господарств-членів кооперативу, а також обсяги сировини, що можуть бути використані для виробництва біопалива в даному господарстві.

Висновок

Отже, підсумовуючи вище викладений матеріал можна зробити висновки, що відродження і розвиток кооперативних підприємств у сільському господарстві України є складною соціально-економічною проблемою. Її розв`язання потребує певного часу, напруженої праці, консенсусу в суспільстві та ефективних організаційних рішень.

Зі створенням СГОК в нашій державі можуть вирішуватись такі проблеми, як забезпечення робочими місцями сільських мешканців, які в сучасних умовах, за умов зупинки багатьох промислових підприємств вимушені задовольнятися тільки продукцією, вирощеною на власній присадибній ділянці. Також зростає роль обслуговуючих кооперативів в умовах, коли на підприємствах спостерігається дефіцит тракторів, зерно- та кормозбиральної техніки, комбінованих ґрунтообробних агрегатів, сівалок точного висіву та інших спеціалізованих сільськогосподарських машин. Для виходу з цього становища необхідні спеціальні зусилля машинно-технологічних станцій.

Такі зусилля дозволили б на повну потужність завантажити наявну техніку, а також провести більш високими темпами оновлення машинно-тракторного парку. Для таких кооперативних формувань спроситься отримання кредитів у банках, вони забезпечать себе необхідною технікою на лізинговій основі.

На такі кооперативні формування можна покласти і виконання інших обслуговуючих функцій, зокрема постачання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, мінеральних добрив, засобів захисту рослин і тварин тощо.

Створення кооперативів у сфері переробки та реалізації сільськогосподарської продукції має велике значення. Такі кооперативи можуть мати значні розміри та надавати послуги величезній кількості сільських товаровиробників.

Ця суперечність є основою розвитку СГОК в будь-якій країні, але механізм її дії і вирішення істотно різняться в різних країнах. У країнах з розвиненою економікою кооперативи пристосовуються до конкретного середовища, яке вже існує, і діють в його рамках. В Україні кооперативи, навпаки, самі створюють конкурентне середовище на постачальницьких і збутових ринках для сільськогосподарських товаровиробників, завдяки чому збільшується роль посередницьких структур,які зараз займають чільне місце у сфері постачання матеріально-технічних ресурсів, переробки, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції. [19, с 777]

Для того, щоб кооперативний рух був здатен виконати свою економічну і соціальну функцію, потрібно аби законодавчі ініціативи та низка указів Президента України про розвиток інфраструктури аграрного ринку та підтримку кооперативного руху були підтримані на місцях.

Проте на шляху становлення і розвитку обслуговуючої кооперації в нинішній країні існують певні перешкоди, серед яких найсуттєвішими є неадекватне розуміння суті СГОК, що бере свій початок з часів колективізації сільського господарства. Ототожнення колективних господарств з кооперативами призвело до того, що навіть сьогодні багато людей не розуміють принципової різниці між цими двома формами господарювання.

Подолання цього стереотипу мислення є дуже складним завданням, Оскільки колективні господарства дійсно у своїй діяльності мали певні ознаки кооперативної організації.

Основними рушіями в покращенні кооперативного руху повинно стати створення механізму обговорення питань, пов'язаних з державним регулюванням кооперативної діяльності з представниками місцевої влади, визначення нормативно-правових актів центральних установ і відомств, які не відповідають кооперативному законодавству та економічно недоцільні.

Таким чином, відродження і розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні є складною організаційною, психологічною, юридичною, соціально-економічною проблемою, вирішення якої хоча і вимагає певного часу, напруженої роботи, консенсусу в суспільстві та ефективних рішень, проте є реальним та багатообіцяючим.

Список використаної літератури

1.      Закон України "Про с/г кооперацію" від 17.07.1997 року;

.        Т.П. Проценко. С/г кооперативи як суб'єкти аграрного ринку// Часопис Київського університету права - 2004, №3 С. 91-97;

.        Михасюк І., Мельник А. Державне регулювання економіки - К. Атіка, 2009 - 520 с .

.        С.М. Красулевський. Роль обслуговуючої кооперації у функціонуванні аграрного ринку в Україні // Монографія - 2008, с. 123-124;

.        Уркевич В.Ю. До деяких питань про правову природу пайового фонду. с/г кооперативу // Підприємство, господарство і право. - 2003. №8. с. 54-57;

.        Уркевич В.Ю. Майнові фонди с/г кооперативу // Підприємство, господарство і право - 2001, №1 - с. 69-73;

.        Уркевич В.Ю. До питань про співвідношення права власності с/г кооперативу та майна його членів // Підприємство, господарство і право - 2001, №1 - с. 54-55;

.        Бабаєв В.Ю. Механізм державного регулювання розвитку обслуговуючої кооперації на селі // Актуальні проблеми держави - Х, "Магістр", 2010 с. 285-291;

.        Магін В.П. Проблеми правового розвитку обслуговуючого кооперативу // Автореферат - К. 2011, с. 20;

.        Семчик В.І. Кооперативне право як галузь права // Правова держава. - К 2010, С. 149;

.        В.Ю. Бабаєв. Стимулювання розвитку обслуговуючих кооперативів як пріоритетний напрямок бюджетної політики в аграрному секторі // Формування і виконання місцевих бюджетів - 2009 С. 66-69

.        В.В. Зіновчук, Л.В. Молдован. Основи с\г обслуговуючої кооперації. Навч. посібник // - К. Вища освіта, 2010 - 464 с.

13.    А.П. Смоленюк. Обслуговуюча с/г кооперація: Теорія і практика // Інноваційна технологія - Х 2012 с. 64-69;

14.    Г.Г. Гелетуха, Б.Ю. Матвеєв. Використання місцевих видів палива для виробництва енергії в Україні // Пром. Теплотехніка - 2008, №2 С. 85-93;

.        Я.Б. Блюм, А.І. Ємець Новітні технології біоконверсії. Монографія // - К. "Аграрне Медіа Груп" - 2010 С. 326;

.        Н.В. Зіновчук, В.В. Кухарець // Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив як організаційна форма виробництва та реалізації біопалива. - Ж 2010 - с. 45-50;

.        О.Г. Шпикуляка, Ю.П. Воскобійник. Витрати та ефективність виробництва продукції в с/г підприємствах // ННЦ ІАЕ, 2011 С. 350;

.        Я.З. Гаєцька. С/г кооперативи як організаційно-правова форма реалізації громадянами України земельних прав. // Навч-наук. посібник -2009, с. 198;

.        Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання / за ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва // К. Ін-т аграрної економіки УААН, 2001 - Т. 2 - 851 с.