Курсовая работа (т): Валютний ризик та методи його хеджування

Відповідно до Методичних рекомендацій "Система оцінки ризиків" [6], факторами валютного ризику, що можуть бути віднесені до внутрішніх, є:

¾      існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління валютним ризиком, затвердженої відповідними органами банку виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

¾      обсяг балансових та позабалансових статей, які підлягають переоцінці у зв’язку зі змінами поточного валютного курсу та строкового валютного курсу;

¾      структура балансових та позабалансових статей за такими факторами (валюта, продукти, строк існування або очікуваний строк подальшого утримання позицій, розмір і строк неузгоджених грошових потоків, розмір позицій у валютах, обсяги торгівлі якими є обмеженими);

¾      наявність своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації;

¾      рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;

¾      наявність відповідних механізмів контролю для моніторингу точності інформації, належних облікових підходів і дотримання внутрішніх положень, нормативно-правових актів або законів.

Коливання валютного курсу, породжені попитом та пропозицією на валютному ринку, є некерованими з боку банку і тому класифіковані як зовнішній фактор валютного ризику. На стан кон’юнктури на валютному ринку, у свою чергу, чинять короткостроковий вплив такі фактори, як: міжнародна торгівля, спекуляції на валютному ринку, валютні інтервенції центрального банку, психологічні та технічні фактори. Факторами довгострокового впливу, відповідно до класифікації, є: загальноекономічна та політична ситуація в країні, рівень інфляції, стан платіжного балансу держави, а також особливості валютного регулювання.

Внутрішніми факторами впливу на валютний ризик є ті фактори, якими банк має змогу керувати. Внутрішні фактори валютного ризику банку пропонуємо поділити на кількісні та якісні. Кількісним фактором є структура балансових та позабалансових статей банку за валютою, продуктами та строками. Якісним фактором є характер управління валютною позицією банку, що залежить від внутрішньої нормативної бази банку, кваліфікованості персоналу, системи контролю та моніторингу за валютним ризиком, а також рівня та якості інформованості персоналу банку про стан валютного ризику банку.

.3 Науково-методичні підходи до побудови системи управління валютним ризиком банку

Одним із завдань даної роботи є формування системи управління валютним ризиком банку. Для його реалізації слід, насамперед, визначити та проаналізувати сучасні теорії управління та основні підходи до структуризації систем відповідно до них; визначити основні складові управління банківськими ризиками та особливості їх застосування щодо валютного ризику банку.

Питанням розгляду системи управління валютним ризиком банку займалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як: А.В. Ігнатов [17], О.Г. Королев, Н. Асамбаев, І.Ю. Івченко, П.М. Сорока, Н.Н. Малашихина, О.С. Белокрлилова, А.О. Старостіна, В.А. Кравченко, Т.Є. Андрєєва, Т.Е. Петровська, C.N.V. Krishnan, P. Ritchen H., J.B. Thomson, А.В. Шульгин та ін.

На основі проведеного аналізу проблемних публікацій з управління банківськими ризиками можна зробити висновок, що вітчизняні науковці приділяють увагу формуванню стратегії, принципів, напрямків, етапів процесу управління ризиками та методам виявлення та оцінки ризиків в цілому, на відміну від іноземних науковців, в роботах яких, окрім методів оцінки ризиків, висвітлюються питання моніторингу та контролю управління банківськими ризиками.

Поняття управління ризиками І. Івченко трактує як сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів їхнього зменшення [18, с. 252]. Поняття ризик-менеджменту, на думку П. Сороки, - це система оцінки ризику, управління ризиком і фінансовими стосунками, що виникають у процесі бізнесу [19, с. 67]. Управління ризиками, як зазначають Т. Андрєєва та Т. Петровська, - це спеціальний вид менеджерської діяльності, спрямований на пом’якшення впливу ризику на результати роботи банку [20, с. 3]. Процес управління ризиками, на думку авторів роботи [21], необхідно розглядати як цілеспрямований розвиток банку з мінімізацією втрат, який залежить від політики окремо взятого банку на мікрорівні та від центральних органів управління державою на макрорівні.

На нашу думку, процес прийняття рішень щодо управління валютним ризиком банку повинен базуватися на наступних принципах:

¾      особам, що приймають рішення, слід керуватися власним капіталом - не можна ризикувати більшим, ніж може дозволити власний капітал;

¾      при управлінні необхідно визначати та оцінювати зони валютного ризику, тобто передбачати та враховувати всі можливі, особливо його негативні наслідки - від’ємний фінансовий результат;

¾      необхідно якісно та кількісно вимірювати валютний ризик та прогнозувати майбутні втрати, джерела збитків чи ситуації, здатні принести збитки;

¾      необхідно побудувати ефективну систему контролю за валютним ризиком, відокремлену від підрозділів, що їх генерують, та покликану вчасно ідентифікувати ключові фактори валютного ризику, визначати відхилення фактичного рівня валютного ризику від встановленого банком, розробляти заходи щодо повернення показників у межі встановлених або, у разі неможливості їх виконання внаслідок некерованих факторів, рекомендувати керівництву їх перегляд;

¾      не можна ризикувати всім заради отримання малого (необхідно порівнювати очікуваний дохід з можливими втратами при настанні ризикових подій);

¾      при управлінні валютним ризиком доцільно враховувати фінансування ризику [22].

Таким чином, проаналізувавши точки зору вітчизняних та закордонних вчених , ми дійшли висновку, що управління валютним ризиком являє собою комплексну систему методів, прийомів і заходів щодо ідентифікації, аналізу та оцінки, регулюванню та контролю ризикової ситуації.

За результатами проведеного дослідження, нами визначено, що система управління валютним ризиком являє собою вплив суб’єктів управління на об’єкт за допомогою механізму управління .

Об’єктом управління є фінансовий результат банку, отриманий у разі реалізації валютного ризику, обумовлений впливом зовнішніх (некерованих банком) та внутрішніх (керованих банком) факторів.

Суб’єктами управління валютним ризиком є всі підрозділи банку, що пов’язані з управлінням валютного ризику банку, а саме: спостережна рада банку; правління банку; служба внутрішнього аудиту; підрозділ ризик-менеджменту банку; обов’язкові колегіальні органи банку; казначейство; фронт- та бек-офіси банку [6].

Механізм управління валютним ризиком являє собою методи управління (ідентифікації, аналізу та оцінки, регулювання, контролю), які реалізуються за допомогою інформаційного та нормативного забезпечення відповідно до мети, завдань та принципів управління ним.

Ідентифікація валютного ризику заснована на постійному спостереженні внутрішнього та зовнішнього середовища банку, зміни в яких неодмінно матимуть вплив на фінансовий результат.

Після ідентифікації валютного ризику необхідним є його аналіз та оцінка з метою визначення величини та факторів впливу на нього.

Під внутрішнім нормативним забезпеченням розуміють нормативні документи, які створюються в межах банку: положення про політику управління ризиками банку; положення про комітет управління активами і пасивами; порядок встановлення і контролю лімітів за валютними операціями; положення про казначейство; положення про відділ контролю за ризиками тощо [15].

Таким чином, можна зробити висновок, що система управління валютним ризиком являє собою вплив суб’єктів управління на об’єкт за допомогою механізму управління.

Об’єктом управління є фінансовий результат банку, отриманий у разі реалізації валютного ризику, обумовлений впливом зовнішніх (некерованих банком) та внутрішніх (керованих банком) факторів.

Суб’єктами управління валютним ризиком є всі підрозділи банку, що пов’язані з управлінням валютним ризиком банку.

Механізм управління валютним ризиком являє собою методи управління (ідентифікації, аналізу та оцінки, регулювання, контролю), які реалізуються за допомогою інформаційного та нормативного забезпечення відповідно до мети, завдань та принципів управління ним.

Контроль валютного ризику являє собою діяльність, спрямовану на виявлення фактичного рівня валютного ризику, порівняння його з вимогами та нормативними значеннями, виявлення допущених відхилень, аналіз причин цих відхилень та пошук шляхів нівелювання небажаних наслідків.

Завданнями контролю валютного ризику є: запобігання прийняттю управлінських рішень, які можуть мати у майбутньому негативні наслідки для рівня валютного ризику; аналіз виконання управлінських рішень, дослідження їх впливу на рівень валютного ризику, виявлення та документальна фіксація фактів невиконання управлінських рішень, які в майбутньому можуть призвести до збільшення рівня валютного ризику; прийняття за результатами контролю управлінських рішень, спрямованих на усунення наслідків невиконання вимог щодо валютного ризику тощо; забезпечення виконання внутрішньобанківських нормативних обмежень та лімітів за розміром ризикових операцій та рівнем валютного ризику; постійний аналіз змін основних індикаторів валютного ризику.

Методичні прийоми контролю валютного ризику поділяються на загальнонаукові та власні. До загальнонаукових належать спостереження, моніторинг, порівняння, аналіз, аудит. До власних методичних прийомів контролю належать: документальні (інформаційне моделювання, нормативно-правове регулювання, дослідження документів за формою і змістом); узагальнення і реалізації результатів (групування недоліків, документування результатів проміжного контролю, тощо).

До процесу контролю за валютним ризиком залучаються такі структурні підрозділи: фронт-офіси (у межах функцій прийняття валютних ризиків за окремим контрагентом і затверджених лімітів повноважень); бек-офіси (у межах своїх функцій контролю валютних ризиків за окремими операціями і встановлених вимог); підрозділ з ризик-менеджменту (у межах своїх повноважень щодо виявлення, кількісної оцінки, контролю і моніторингу ризику); колегіальні органи (у межах своїх повноважень та ступеня відповідальності); правління банку (в межах функції виконання рішень спостережної ради); спостережна рада (в межах функції контролю за фінансовим станом банку й оптимізації валютних ризиків, що приймаються).

Для здійснення управління валютним ризиком банк використовує внутрішню та зовнішню інформаційні бази, що надає інформацію про фактори впливу на нього (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1. - Інформаційна база управління валютним ризиком банку та її джерела

Для ефективного управління валютним ризиком необхідним є актуалізація нормативної бази, яку доцільно поділити на зовнішню та внутрішню.

З точки зору управління, валютний ризик являє собою об’єкт управління у вигляді фінансового результату банку, отриманого у результаті впливу внутрішніх та зовнішніх факторів.

Класифікацію валютного ризику доцільно здійснювати залежно від джерела виникнення, масштабу, характеру та розміру впливу, а також за можливістю диверсифікації.

Факторами впливу на валютний ризик банку є коливання валютного курсу та структура валютної позиції банку, що залежить від якості управління нею.

Система управління валютним ризиком являє собою вплив суб’єктів управління на об’єкт за допомогою механізму управління.

Об’єктом управління є фінансовий результат банку, отриманий у разі реалізації валютного ризику, обумовлений впливом зовнішніх (некерованих банком) та внутрішніх (керованих банком) факторів.

Суб’єктами управління валютним ризиком є всі підрозділи банку, що пов’язані з управлінням валютним ризиком банку, а саме: спостережна рада, правління, служба внутрішнього аудиту, підрозділ ризик-менеджменту, обов’язкові колегіальні органи, казначейство; фронт- та бек-офіси.

Механізм управління валютним ризиком являє собою методи управління (ідентифікації, аналізу та оцінки, регулювання, контролю), які реалізуються за допомогою інформаційного та нормативного забезпечення відповідно до мети, завдань та принципів управління ним.

Регулювання валютного ризику відбувається за допомогою доподійних (диверсифікація активів і пасивів, метод випередження і відставання, трансферне ціноутворення, лімітування) та післяподійних (неттінг, хеджування, резервування) методів.

Обов’язковим елементом управління валютним ризиком банку є контроль.

Інформаційне забезпечення управління валютним ризиком являє собою сукупність даних із зовнішніх та внутрішніх джерел, що використовується банком у процесі прийняття управлінських рішень щодо валютного ризику.

Нормативне забезпечення управління валютним ризиком включає в себе інформацію нормативно-правових документів державних регулюючих органів і самого банку.

Розділ 2. Методи страхування валютних ризиків

.1 Валютні застереження

Валютне застереження - умова в міжнародному контракті, що обмовляє перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти застереження з метою страхування валютного чи кредитного ризику експортера чи кредитора. Найбільш розповсюджена форма валютного застереження - розбіжність валюти ціни і валюти платежу. При цьому експортер чи кредитор зацікавлений у тім, щоб в якості валюти ціни вибиралася найбільш стійка валюта чи валюта, підвищення курсу якої прогнозується, тому що при проведенні платежу підрахунок суми платежу проводиться пропорційно курсу валюти ціни. Звідси випливає, що в умовах нестабільності плаваючих валютних курсів цей метод страхування валютних ризиків є неефективним. Аналогічний висновок можна поширити і на іншу форму валютного застереження - коли валюта ціни і валюта платежу збігаються, а сума платежу ставиться в залежність від більш стабільної валюти застереження [23, c. 53-54].