Існують багато протоколів, кожен із яких орієнтований на конкретне обладнання та програмне забезпечення.
Для того щоб встановити протокол інформаційного обміну потрібно:
В папці "Панель керування" двічі клікнути на об’єкті "Мережа".
На вкладці "Конфігурація" натиснути "Добавити".
В списку вибору двічі клікнути на елементі "Протокол".
В полі списку "Виготовлювачі" обрати виготовлювача обладнання, після чого в полі списку "Мережеві протоколи" - модель протоколу і натиснути "ОК".
Мережеві служби дозволяють організувати доступ до ресурсів мережі і керувати мережею. Служби доступу до файлів і принтерів Microsoft-мереж і NetWare-мереж не можуть бути встановлені одночасно.
Встановлення мережевої служби: В папці "Панель керування" двічі клікнути на об’єкті "Мережа". На вкладці "Конфігурація" натиснути "Добавити". В списку вибору двічі клікнути на елементі "Служба". В полі списку "Виготовлювачі" обрати виготовлювача, після чого в полі списку "Мережеві служби" - службу і підтвердити вибір натисканням "ОК".
Провідним середовищем, як правило, є кабель, хоча
існують мережі, що використовують для поширення сигналу радіохвилі та
інфрачервоні хвилі. В кабельних мережах використовують 3 види кабелів:
коаксіальний, скручену пару (рис 2.4) та оптоволоконний.
Рисунок 2.4 Скручена пара
При використанні витої пари необхідна мережева карта для кожної робочої станції. Крім цього буде потрібні концентратор (хаб) і відрізки кабелю для з'єднання робочих станцій з хабом.
Вибираючи конкретну топологію побудови однорангової мережі (шинну чи з використанням хаба), необхідно враховувати достоїнства і недоліки кожного підходу:
Мережа із шинною топологією дешевше і простіше при монтажі, але в більшій степені піддається збоям, що пов’язані з ушкодженнями кабельної системи. Для зупинки всієї ЛВС досить розриву водному кабельному сегменті.
Створення мережі типу "зірка" приводить до збільшення первісних витрат на придбання хаба і кабелю більшої довжини. При цьому витрата кабелю для однорангової мережі з топологією "зірка" не набагато більше, ніж для порівнянної з нею по розмірам мережа на коаксіальному кабелі, оскільки на прокладку її практично не впливають особливості приміщення.
На відміну від варіанта з виділеним сервером, порівняно невеликий концентратор набагато легше установити на вигідному (з погляду прокладки кабелю) місці. У цьому випадку не виникає необхідність в обхідних шляхах від сервера, розташованого в якій-небудь далекій кімнаті.
Великою перевагою цієї схеми є висока відмовостійкість,
при ушкодженні кабелю від мережі відключається тільки приєднана через нього
робоча станція, інші ж продовжують нормально працювати.
Рисунок 2.5 Мережевий адаптер
Мережевий адаптер - це плата, яка вставляється в слот комп’ютера і слугує інтерфейсом між комп’ютером та мережевим провідним середовищем. Зв’язок адаптера з програмним забезпеченням здійснюється через драйвер адаптера. Мережеві плати відповідають певному стандарту мережі і певному виду провідного середовища. Призначення мережевого адаптера:
Пiдготовка даних, що поступають вiд комп’ютера, для передачi по мережевому кабелю;
Передача даних iншому комп’ютеру;
Управлiння потоком даних мiж комп’ютером та кабельною системою.
Характеристика Мережевого адаптера 3ComEtherLink 10/100 Мбит/с:
Мережний інтерфейс: Галузевий стандарт EthernetIEEE 802.3 зі смугою пропускання 10 Мбіт/с CSMA/CD (10BASE-T) і зі смугою пропускання 100 Мбіт/с CSMA/CD (100BASE-T, FX), смуга пропускання 10 Мбіт/с CSMA/CD (10BASE2 і 10BASE5)
Тип кабеля і робочі відстані: Розєм АUI для підключення кабеля трансивера підтримує мережеві сегменти довжиною до 500 м.
Можливості: Підтримуються мережі Ethernet 10 Мбіт/с на основі тонкого/товстого коаксіального чи кабелю крученої пари (тільки 10/100 Combo) категорії 3, 4,5. Можливі перехід на 100 Мбит/з і застосування порту 10/100 RJ-45 для UTP категорії 5.
Найбільш простим випадком зв'язку двох пристроїв є їхнє безпосереднє з'єднання фізичним каналом, таке з'єднання називається зв'язком "точка - точка" (point - to - point). Механізми взаємодії пристроїв у мережі багато чого запозичили у схеми взаємодії комп'ютера з периферійними пристроями, тому почнемо розгляд принципів роботи мережі із цього "домережного" випадку
Зв’язок ЕОМ - ПП
Для обміну даними між комп'ютером і периферійним
пристроєм (ПП) у комп'ютері передбачений зовнішній інтерфейс, або порт, тобто
апаратні й програмні засоби та набір проводів, що з'єднують комп'ютер і
периферійний пристрій, а також сукупність правил обміну інформацією.
Додаток, якому потрібно передати деякі дані на периферійний пристрій, звертається із запитом на виконання операції вводу-виводу до операційній системі. У запиті вказуються: адреса даних в оперативній пам'яті, данні що ідентифікують інформацію про периферійний пристрій й операція, яку необхідно виконати. Одержавши запит, операційна система запускає відповідний драйвер, передаючи йому як параметр адресу даних, які виводяться. Подальші дії з виконання операції вводу-виводу з боку комп'ютера реалізуються спільно з драйвером і контролером ПП. Контролери ПП приймають команди й дані від драйвера у свій внутрішній буфер, що часто називається регістром, або портом та обробляють їх.
Розподіл обов'язків між драйвером і контролером може бути різним, але найчастіше контролер підтримує набір простих команд з керування периферійним пристроєм, а драйвер визначає послідовність їхнього виконання, змушуючи периферійний пристрій робити більш складні дії за деяким алгоритмом.
Наприклад, контролер принтера може підтримувати
такі елементарні команди, як "Печатка символу", "Зміна
рядка", "Повернення каретки" та ін. Драйвер же принтера за
допомогою цих команд організовує друкування рядків символів, поділ документа на
сторінки й інші більш високорівневі операції. Для того самого контролера можна
розробити різні драйвери, які за допомогою того самого набору доступних команд
реалізовуватимуть різні алгоритми керування ПП.
• Протокол - це сукупність правил, що визначають взаємодію мережних додатків одної робочої станції з відповідними мережними додатками іншої робочої станції і які описують спосіб та засоби (програмні та апаратні) виконання певного класу функцій. Іншими словами, протокол - це набір правил та засобів, за допомогою яких взаємодіють робочі станції між собою.
• Клієнт - спеціальний програмний модуль, що виконуватиме функції формування повідомлень-запитів до вилученої машини й прийому результатів для всіх додатків.
• Сервер-спеціалізована програма, що постійно очікує приходу запитів на вилучений доступ до файлів, розташованих на диску цього комп'ютера.
Зручною й корисною функцією клієнтської програми є здатність відрізнити запит до вилученого файлу від запиту до локального файлу. Якщо клієнтська програма вміє це робити, то додатки не мають піклуватися про те, з яким файлом вони працюють (локальним або вилученим), клієнтська програма сама розпізнає й перенаправляє (redirect) запит до вилученої машини. Звідси й назва, часто використовувана для клієнтської частини, - редиректор.
Для скорочення вартості ліній зв'язку в мережах звичайно прагнуть до скорочення кількості проводів і через це використовують не паралельну передачу всіх бітів одного байта, а послідовну, побітну передачу, що вимагає всього однієї пари проводів.
Ще однією проблемою, яку потрібно вирішувати при передачі сигналів, є проблема взаємної синхронізації передавача одного комп'ютера із приймачем іншого.
Для підвищення надійності передачі даних між
комп'ютерами часто використовується стандартний прийом - підрахунок контрольної
суми й передача її по лініях зв'язку після кожного байта або після деякого
блоку байтів.
• Комітет 802 IEEE включає такі підкомітети:
• 802.1 - Internetworking - об'єднання мереж;
• 802.2 - Logical Link Control, LLC - керування логічною передачею даних;
• 802.3 - Ethernet з методом доступу CSMA/CD;
• 802.4 - Token Bus LAN - локальні мережі з методом доступу Token Bus;
• 802.5 - Token Ring LAN - локальні мережі з методом доступу Token Ring;
• 802.6 - Metropolitan Area Network, MAN - мережі мегаполісів;
• 802.7 - Broadband Technical Advisory Group - технічна консультаційна група по широкосмугової передачи;
• 802.8 - Fiber Optic Technical Advisory Group - технічна консультаційна група по волоконно-оптичним мережам;
• 802.9 - Integrated Voice and data Networks - інтегровані мережі передачі голосу й даних;
• 802.10 - Network Security - мережна безпека;
• 802.11 - Wireless Networks - безпровідні мережі;
• 802.12 - DemandPriorityAccess LAN, 10OVG-AnyLAN - локальні мережі з методом доступу на вимогу із пріоритетами.
Англомовна назва методу - Carrier Sense Multiple Access/Collision Detection (CSMA/CD). Замість терміна множинний іноді використовують багатостанційний, а замість конфлікту відповідно зіткнення або колізія.
На початку 80-х років фірми Digital Equipment, Intel
й Xerox спільно підготували й опублікували специфікації Ethernet
(іменовані стандартом DIX по перших літерах назв фірм), у яких
використовувався метод доступу CSMA/CD. Відповідно до цих специфікацій
багато фірм розпочали виробляти мережне устаткування, тим самим, давши потужний
імпульс до впровадження локальних мереж. Накопичений досвід в 1985 р. був
узагальнений у міжнародному стандарті IEEE 802.3.
Метод CSMA/CD означає, що всі станції мають рівні права на використання каналу. Більшу частину часу кожна станція перебуває в стані "прослуховування" каналу, визначаючи, чи не їй призначені передані по ньому дані. Коли якійсь станції потрібно самій передати повідомлення, вона робить це, переконавшись, що канал ніким не зайнятий. Кілька станцій можуть почати передачу повідомлень одночасно. Виявивши таку ситуацію (конфлікт), що конфліктують станції, припиняють передачу й відновлюють її через інтервал часу, обумовлений випадковим чином.
МДКН/ВК є випадковим широкомовним (broadcasting) методом. Всі станції під час застосування МДКН/ВК рівноправні щодо доступу до мережі. Якщо лінія передачі даних вільна, то в ній відсутні електричні коливання, що легко розпізнається будь-якою станцією, яка бажає розпочати передачу. Така станція захоплює лінію. Будь-яка інша станція, що бажає розпочати передачу в деякий момент часу t, якщо виявляє електричні коливання в лінії, то відкладає передачу до моменту t + td, де td - випадкова затримка. Для організації цього методу доступу необхідно було розробити новий пристрій, за допомогою якого реалізуються не тільки функції доступу, але й ряд додаткових.
Трансівер виконує такі функції:
прийом і передача даних з кабелю та на кабель;
визначення колізій на кабелі;
електрична розв'язка між кабелем й іншою частиною адаптера;
захист кабелю від некоректної роботи адаптера. Останню функцію іноді називають "контролем балакучості", що є буквальним перекладом відповідного англійського терміна (jabber control).
Кадр даних завжди супроводжується преамбулою (preamble),що складається з 7 байт, що складаються зі значень 10101010, і 8-го байта, рівного 10101011. Преамбула потрібна для входження приймача в побітовий і побайтовий синхронізм із передавачем.
Після закінчення передачі кадру всі вузли мережі зобов'язані витримати міжкадрову технологічну паузу (IPG - Inter Packet Gap) в 9,6 мкс. Ця пауза, що називається також міжкадровим інтервалом, яка потрібна для приведення мережних адаптерів у вихідний стан, а також для запобігання монопольного захоплення середовища однією станцією.
Виявивши конфлікт, станція має сповістити про це партнера по конфлікту, пославши додатковий сигнал затору - спеціальної послідовності з 32 біт, що називається jam-сигналом.
Після чого станції мають відкласти спроби виходу в лінію на час td. - випадкова величина й визначається у такий спосіб.= r*L, де r - інтервал відстрочки, що дорівнює 512 бітовим інтервалам (величина бітового інтервалу tбита = 0,1 мкс для швидкості 10 Мбит/с), а L - будь-яке число з діапазону [0.2N]. Тут N = 1,2,.10 - номер повторної спроби передачі даного кадру. td _ перебуває в межах 0.52,4 мс. Після 10-ї спроби інтервал не збільшується. Максимальна кількість спроб Nmax=16, далі кадр відкидається.
Характеристика співвідношення рівнів ЕМВВС й
моделі IEEE
7
Прикладний
6
Представничий
5
Сеансів
4
Транспортний
3
Мережний
2
Канальний
(Ланки даних)
1
Фізичний
7
Прикладний
6
Представничий
5
Сеансовий
4
Транспортний
3
Мережний
2
Підрівень
УЛЛ - управління логічною ланкою (LLC)
IEEE
802.2
Підрівень
УДС - управління доступом до середовища (MAC)
IEEE
802.3-x
1
Фізичний
- передача фізичних сигналів; інтерфейс із пристроєм доступу; засіб
підключення до середовища
Рівень LLC відповідає за передачу
кадрів даних між вузлами з різним ступенем надійності, а також реалізує функції
інтерфейсу із прилягаючим до нього мережним рівнем.
Протоколи мережного рівня передають через
міжрівневий інтерфейс дані для протоколу LLC - свій пакет, наприклад пакет IP
або IPX (InternetworkPacketExchange), який включає: адресну інформацію про
вузол призначення, а також вимоги до якості транспортних послуг, що має
забезпечити протоколи LLC.
В основу протоколу LLC покладений протокол HDLC
(High-level Data Link Control Procedure, високорівневе управління ланкою
даних), що є стандартом ISO. У відповідності зі стандартом 802.2
рівень управління логічним каналом LLC надає верхнім рівням три типи процедур:
• LLC1 - процедура без
установлення з'єднання й без підтвердження;
• LLC2 - процедура із
установленням з'єднання й підтвердженням;
• LLC3 - процедура без
установлення з'єднання, але з підтвердженням.
За своїм призначенням всі кадри рівня LLC (що
називаються в стандарті 802.2 блоками даних - Protocol Data Unit, PDU)
підрозділяються на три типи - інформаційні, управляючі й ненумеровані. Управляючі кадри (Supervisory) призначені для
передачі команд і відповідей у процедурах із установленням логічного з'єднання
LLC2, у тому числі запитів на повторну передачу перекручених інформаційних
блоків.
Ненумеровані кадри (Unnumbered) призначені для
передачі ненумерованих команд і відповідей, що виконують передачу інформації у
процедурах без установлення логічного з'єднання, ідентифікацію й тестування
LLC-рівня, а в процедурах із установленням логічного з'єднання LLC2 -
установлення й роз'єднання логічного з'єднання, а також інформування про
помилки.
Прапорець
(01111110)
Адреса
точки входу сервісу призначення (DSAP)
Адреса
точки входу сервісу джерела (SSAP)
Управляюче
поле (Control)
Дані
(Data)
Прапорець
(01111110)
1 байт
2 байт
I -
формат (інформаційний)
N (S)
Р/F
N (R)
S -
формат (супервізорний)
SS
X X X X
Р/F
N (R)
U -
формат (ненумерований)
MM
Р/F
M M M
(S), N (R) - відповідно номер кадру передачі й
прийому; P/F - біт запит/закінчення; S - супервізорний біт; M - біт
модифікатора; X - резервується, при передачі кодується нулем.
Рівень MAC з'явився через існування
в локальних мережах поділюваного середовища передачі даних. Саме цей рівень
забезпечує коректне спільне використання загального середовища, надаючи його
відповідно до певного алгоритму в розпорядження тієї або іншої станції мережі.
Після того як доступ до середовища отриманий, ним може користуватися більш
високий рівень - рівень LLC, що організовує передачу логічних одиниць даних,
кадрів інформації, з різним рівнем якості транспортних послуг. У сучасних
локальних мережах набули поширення кілька протоколів рівня MAC, що реалізують
різні алгоритми доступу до поділюваного середовища. Ці протоколи повністю
визначають специфіку таких технологій, як Ethernet, Fast Ethernet, Gigabit
Ethernet, Token Ring, FDDI, 100VG-AnyLAN.
Прийом кадру даних LLC через міжрівневий
інтерфейс разом з адресною інформацією МАС-рівня. Звичайна взаємодія між
протоколами всередині робочої станції відбувається через буфери, які
розташовані в оперативній пам'яті. Дані для передачі в мережу містяться в ці
буфери протоколами верхніх рівнів, які витягують їх з дискової пам'яті або з
файлового кеша за допомогою підсистеми введення/виводу операційної системи.
Оформлення кадру даних МАС-рівня, у який
інкапсулюється кадр LLC (з відкинутими прапорцями 01111110). Заповнення адрес
призначення й джерела, обчислення контрольної суми. Контрольна послідовність
кадру, обчислюється на основі змісту заголовка й даних (разом із заповнювачем,
але без урахування преамбули й обмежника) за допомогою 32-розрядного циклічного
надлишкового коду (CyclicRedundancyCode, CRC) з поліномом, що породжує:
+x26 +x23 +x22 +x16 +x12 +x11 +x10 +x8 +x7 +x5
+x4 +x2 +x +1.
Формування символів кодів під час використання
надлишкових кодів типу 4В/5В.
Скремблювання кодів для одержання більш
рівномірного спектра сигналів. Цей етап використовується не у всіх протоколах
- наприклад, технологія Ethernet 10 Мбіт/с обходиться без нього.
Видача сигналів у кабель відповідно до прийнятого
коду - манчестерського, NRZI, MLT-3 та ін.
Прийом кадру з кабелю в робочу станцію включає
такі дії:
Прийом з кабелю сигналів, що кодують бітовий
потік.
Виділення сигналів на фоні шуму. Цю операцію
можуть виконувати різні спеціалізовані мікросхеми або сигнальні процесори DSP
(DigitalSignalProcessor, цифровий сигнальний процесор). У результаті в
приймачі адаптера утвориться деяка бітова послідовність, що з великим ступенем
імовірності співпадає з тією, яка була послана передавачем.
Якщо дані перед відправленням у кабель
піддавалися скремблюванню, то вони пропускаються через дескремблер, після чого
в адаптері відновлюються символи коду, які послані передавачем.
Перевірка контрольної суми кадру. Якщо вона
неправильна, то кадр відкидається, а через міжрівневий інтерфейс наверх,
протоколу LLC передається відповідний код помилки. Якщо контрольна сума
правильна, то з МАС-кадру витягується кадр LLC і передається через міжрівневий
інтерфейс наверх, протоколу LLC. Кадр LLC міститься в буфер оперативної
пам'яті.
На практиці в мережах Ethernet на
канальному рівні використовуються кадри 4-х різних форматів (типів).
• кадр Ethernet DIX (або кадр Ethernet
II);
• кадр Raw 802.3 (або кадр Novell
802.3);
• кадр 802.3/LLC (кадр 802.3/802.2 або
кадр Novell 802.2);
• кадр Ethernet SNAP (SubNetwork Access
Protocol, протокол доступу до підмереж)).
• Поле преамбули (Preamble, Pre)
складається із семи синхронізуючих байт 10101010. При манчестерському кодуванні
ця комбінація подається у фізичному середовищі періодичним хвильовим сигналом
із частотою 5 МГц.
• Початковий обмежник кадру (Start-of-frame-delimiter,
SFD) складається з одного байта 10101011. Поява цієї комбінації біт є вказівкою
на те, що наступний байт - це перший байт заголовка кадру.
• Адреса призначення (Destination Address,
DA) може бути довжиною 2 або 6 байт. На практиці завжди використовуються адреси
з 6 байт.
• Адреса джерела (Source Address, SA) - це
2 - або 6-байтове поле, що містить адресу вузла - відправника кадру. Перший біт
адреси завжди має значення 0.
• Довжина (Length, L) - 2-байтове поле, що
визначає довжину поля даних у кадрі, яка виражається в байтах.
• Поле, що тепер одержало назву Type (Т)
або EtherType.
• Поле даних (Data) може містити від 0 до
1500 байт. Але, якщо довжина масиву даних менше 46 байт, то використовується
поле, яке має назву поле заповнення, - щоб доповнити кадр до мінімально
припустимого значення в 46 байт.
• Поле заповнення (Padding, Pad)
складається з такої кількості байт заповнювачів, що забезпечує мінімальну
довжину поля даних в 46 байт. Це забезпечує коректну роботу механізму виявлення
колізій. Якщо довжина поля даних достатня, то поле заповнення в кадрі не
з'являється. Байт заповнення може вставлятися, навіть якщо обсяг переданих
даних більше 46 байт. Так за пропозицією фірми Novell, у випадку непарної
кількості байт драйвер мережної плати додає ще один. Це зроблено тому, що деякі
старі маршрутизатори не розуміють кадру непарної довжини.
• Поле контрольної суми (Frame Check
Sequence, FCS) складається з 4 байт, що містять контрольну суму. Це значення
обчислюється за алгоритмом CRC-32. Після одержання кадру робоча станція виконує
власне обчислення контрольної суми для цього кадру, порівнює отримане значення
зі значенням поля контрольної суми й, таким чином, визначає, чи не перекручений
отриманий кадр.
В наш час життя без комп'ютерів майже неможливо.
Компьютери необхідні вдома, на виробництві, в банківській справі, в
кіноіндустрії і ще багато-багато де. Зараз не можна навіть уявити життя без
комп'ютерів. Вони відкрили якісно новий етап в житті і розвитку людської
цивілізації. Проте інформацію, яка міститься на одному комп’ютері, досить
важко, особливо при великих об’ємах інформації, перенести на інших інший
комп’ютер для подальшої роботи. Ці труднощі значно знижували продуктивність
праці на комп’ютері, але вони майже повністю відпали з появою комп’ютерних
мереж. Комп’ютерні мережі відкрили зовсім нові і значно ширші можливості
використання комп’ютерів. Тепер комп’ютери - це не тільки засоби для обробки
інформації, це - також засоби для отримання та обміну інформацією.
1. Буров Є. Комп’ютерні мережі. - Львів: БАК, 1999 - 468 с.
. Основы современных компьютерных технологий. / Под ред. А.Д.
Хомоненко. - СПб.: Корона, 1998. - 448 с.
. Локальные вычислитильные сети. Принципы построения, архитектура,
коммуникационные средства. / Под ред. С.В. Назарова. - М.: Фин. и стат., 1994.
- 400 с.
. Хаусли Т. Системы передачи и телеобработки данных. - М.: Радио и
связь, 1994. - 297 с.
. Флинт Д. Локальные сети ЭВМ: архитектура, принципы построения,
реализация. - М.: Фин. и стат., 1996. - 524 с.
. Халсалл Ф. Передача данных, сети компьютеров и взаимосвязь
открытых систем. - М.: Радио и св., 1995. - 354 с.
. Шатт С. Мир компьютерных сетей. - К.: BHV, 1996. - 314 с.
Характеристика
рівня управління логічним каналом
Структура кадрів LLC
Структура
кадрів Ethernet
Висновок
Список
використаної літератури