) диспластик (dys - погано; plastos - сформований) - будова безформна, неправильна. Можливі різні деформації тіла. Тип темпераменту змішаний або не визначається зовсім [15].
У 40-і рр. 20 ст. У. Шелдон визначив якості темпераменту залежно від переважання функцій певних органів тіла:
) вісцеротонія (viscera - нутрощі) - вісцеротоніки;
) соматотонія (soma - тіло) - соматотоніки;
) церебротонія (cerebrum - мозок) - церебротоніки;
) змішаний тип [36].
І.Павлов у своїй нервовій теоріїї говорив, що основа темпераменту - властивості центральної нервової системи, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Поєднання цих властивостей створює певний тип нервової системи, який обумовлює і тип темпераменту, тобто індивідуальні особливості протікання психічних процесів. Дослідження властивостей нервової системи, здійснені в межах нервової теорії темпераменту, довели складність їх структури, зумовлену багатоаспектністю роботи мозку [14].
На сьогодні темперамент вважають психологічним проявом комплексу властивостей ВНД. Темперамент - це динамічна характеристика діяльності, що виражається не стільки в її кінцевому результаті, скільки в особливостях її здійснення [32].
Характеристиками холеричного типу темпераменту є те, що умовні рефлекси утворюються легко, відзначаються точністю і залишаються стійкими при різноманітних умовах. Гальмівні рефлекси виробляються з труднощами. Зустріч двох протилежних процесів призводять до зриву нервової діяльності з боку гальмування - відмовляються працювати. Такі люди характеризуються підвищеною збудливістю і емоційною реактивністю. Холерик буває запальним, нетерплячим, різким у стосунках, прямолінійним, може довгий час невтомно працювати. Але прояви холеричного темпераменту залежать від спрямованості особистості; можуть по різному виявлятися в життєвих обставинах. У людей з серйозними позитивними інтересами емоційність та запальність знаходять свій вияв в ініціативних, енергійних та принципових діях. Там, де немає таких інтересів, підвищена збудливість може виявлятися в афективних переживаннях, роздратованості та нестриманості. Вольові дії дуже поривчасті, якщо холерику цікаво, він здатний до високої концентрації уваги, але виявляє недостатню здатність до переключення. За спрямованістю - екстраверт, любить бути в центрі уваги, але в спілкуванні непоступливий, прагне, щоб усе було так, як він хоче. Має організаторські здібності. Йому притаманна жвава міміка, виразна жестикуляція, часто швидкий темп мовлення.
Для сангвінічний тип темпераменту властиве легке утворення умовних рефлексів, що виявляються міцними і точними. Сангвініки легко збуджуються і так само легко гальмують свої дії, бажання. Завдяки пластичності, сангвініки дуже легко пристосовуються до нових умов життя, швидко знаходять контакт у стосунках з оточуючими людьми, у колі незнайомих людей почувають себе вільно, відрізняються товариськістю Серед товаришів веселі, життєрадісні, охоче беруть на себе організаторські обов'язки. Для них характерна підвищена реактивність: сангвініки голосно сміються та бурхливо сердяться. Настрій - здебільшого оптимістичний. Почуття виникають легко, і так само легко змінюються. Гнучкість розумової діяльності дозволяє швидко схоплювати все нове, легко переключати увагу, засвоювати нові навички. Добре розвинене почуття гумору.
Флегматичний тип темпераменту відрізняється тим, що умовні рефлекси утворюються дещо повільніше, ніж у сангвініка, але також є стійкими. Реакції оптимально пристосовані до сили умовних подразників, тобто флегматики адекватно реагують на впливи середовища: слабкі подразники викликають слабку, сильні - сильну реакцію, але через свою інертність вони часто не встигають реагувати на швидкі зміни середовища. Нормальна взаємодія між кірковими і підкірковими процесами дає можливість флегматикам затримувати і регулювати безумовні рефлекси і емоції. Тому, у своїй поведінці, рухах, розмові, вони повільні та спокійні. Почуття у флегматиків виникають повільніше, ніж у сангвініків і холериків, але відзначаються силою, тривалістю і водночас стриманістю у своїх зовнішніх проявах, слабкою експресивністю. В звичайних умовах флегматики спокійні, рівні у відносинах з людьми, рідко "виходять з себе", не схильний до афектів, в міру товариський, не люблять марно базікати. Вони відзначаються великим терпінням і самовладанням, завдяки чому досягають високої продуктивності своєї роботи. Увага - стійка, але спостерігаються труднощі із переключенням уваги. За спрямованістю флегматики - інтроверти, тому важко сходяться з людьми, не мають потреби в нових знайомствах. Разом з тим їм властиві товариськість, рівне ставлення до інших людей.
Меланхолічний тип темпераменту має слабкість як збудливого, так і гальмівного процесів, а це означає, що умовні рефлекси є нестійкими і від зміни оточення легко гальмуються. Реакції на подразники часто бувають неадекватні. У меланхоліків особливо послаблене внутрішнє гальмування з переважанням зовнішнього гальмування, отже, їм властиве легке відхилення уваги, низька комплексна реактивність, недовгочасне зосередження на об'єктах діяльності. Будь-який сильний вплив з боку оточуючих викликає у меланхоліка застійні гальмівні процеси. Почуття їхні вирізняються повільністю перебігу, стійкістю та слабкою експресивністю. Це люди з чутливою натурою. У звичному, спокійному, позитивно налаштованому середовищі меланхоліки почувають себе добре, виявляються прекрасними працівниками і успішно виконують життєві та робочі завдання. За спрямованістю меланхоліки - інтроверти, що поєднується із низькою пластичністю, тому вони важко переживають зміну життєвого оточення, потрапляючи в нові умови життя, дуже розгублюються. Не люблять нових знайомств і галасливих компаній, спрямовані на свої внутрішні переживання.
Описані типи темпераменту у чистому
вигляді рідко трапляються у житті. У більшості людей поєднуються риси різних
темпераментів, тоді слід говорити про змішаний тип темпераменту.
1.3 Взаємозв'язок темпераментних особливостей та соціального інтелекту
Діагностика соціального інтелекту періодично випадала з поля зору вчених. Дослідники визнали багатовимірну природу соціального інтелекту. Однак до останнього часу при його дослідженні увага переважно приділялася когнітивним аспектам, таким як соціальне сприйняття.
Підходи дослідників, засновані на поведінкових або невербальних способах визначення соціального інтелекту, мали значно більший успіх, ніж таких, що базувались на когнітивних, дозволяючи виявити особливість соціального інтелекту і відмінність його від абстрактного.
Як наслідок, в кінці 90- х років все голосніше і ясніше стали лунати голоси психологів, які стверджували, що для успішної реалізації особистості в житті і діяльності найважливіше - здатності ефективної взаємодії з оточуючими людьми. І навіть більше того, в ряді спеціальних експериментів виявилося, що багато дітей і дорослі, не продемонстрували високих здібностей за спеціальними тестами (інтелекту, креативності або навчальної успішності), але показали хороші результати за параметрами емоційного і соціального розвитк, виявляються досить успішними в житті і творчості. Причому їх переваги в досягненні життєвого успіху часто виявляються настільки великі, що здатні забезпечити їм не тільки високий соціальний стан, але навіть і привести їх надалі до зарахування в категорію видатних.
Розроблену в рамках формального підходу до вивчення індивідуальності гіпотезу про наявність єдиного базового механізму формування темпераменту і загальних здібностей перевіряли у порівняльному дослідженні взаємозв'язків темпераментних та інтелектуальних показників у дітей та дорослих В.М.Русалова та С.І.Дудіна. Основою гіпотези стало уявлення про первинні задатки - генетично фіксовані поєднання всіх природних властивостей людини, котрі спочатку формують властивості темпераменту, які стають задатками другого рівня, що детермінують розвиток загальних здібностей. Віддмінність механізмів формування темпераменту і властивостей загальних здібностей полягає в їх змістовному характері, що пов'язано з динамічними можливостями когнітивної сфери, зумовленими об'ємом знань, розумовими навичками та операціями. Дані свідчать про взаємодію темпераменту і здібностей насамперед через характеристики активності: ергійність, пластичність і темп. Щільність цих зв'язків залежить від віку (у підлітків зв'язок між темпераментними та інтелектуальними показниками тісніший) та рівня розумового розвитку (чим вище інтелект, тим слабше зв'язкок) [28].
Останнім часом формується тенденція до розширеного тлумачення концепту "інтелект", зміст якого починає виходити за межі когнітивної сфери. Г.Гарднер визначає інтелект в термінах численних здібностей, кожна з яких важлива для досягнення ефективності та успішності в певній сфері життєдіяльності [4]. Цінність кожного компонента інтелекту визначається конкретними суспільними нормативами, які заохочують або не заохочують розвиток таких інтелектуальних здібностей: лінгвістичні; логіко-математичні; просторові; музичні; кінестетичні; інтер- або між- особистісні (соціальні); інтраособистісних (розуміння себе). Ці інтелектуальні компоненти відображають всі аспекти людського потенціалу, забезпечуючи адаптацію і розвито.
Але загалом взаємозв'язок темпераменту та соціального інтелекту на сучасному етапі грунтовно не досліджувався. Не існує доступної інформації про кореляцію між типом темпераменту особистості та її соціальним інтелектом.
Аналізуючи літературу з
досліджуваної проблеми можна зробити висновок, що на початковому етапі
формування знань про соціальний інтелект переважав біхевіористичний підхід до
його вивчення. Інтелект ототожнювали з психофізіологічними функціями,
підкреслюючи вроджений характер його походження (Торндайк, Олпорт, Штерн та
інші). Ці теорії послужили основою для подальшого розвитку даної проблеми. І
вже в результаті виділення самого соціального інтелекту як категорії Торндайко,
можна спостерігати активну розробку даної категорії різними вченими. Д.Гілфорд
- один з учених наступного етапу розвитку соціального інтелекту, що
характеризується виділенням соціального інтелекту зі структури загального
інтелекту. Особливою віхою в розвитку соціального інтелекту з'явилася факторно-
аналітична теорія Гіфорда в 60-х роках 20 століття. Крім того, важливо
відзначити, що саме Д. Гілфорд створив перший тест, що пройшов стандартизацію,
котрий досліджує рівень соціального інтелекту особистості (і зараз він
залишається основним у цьому напрямку). На даний момент наука накопичила
значний теоретико- емпіричний матеріал на тему різних видів інтелекту, але
грунтовно немає досліджень, що вивчали б взаємозв`язок соціального інтелекту з іншими особливлстями особистості.
2. Емпіричне досліження взаємозв`язку рівня соціального інтелекту та типів темпераменту
.1 Діагностичний
інстументарій
Метою дослідження є виявлення та вивчення взаємозв`язку між рівнем соціального інтелекту та типом темпераменту кожного з респондентів. Виходячи з цілей дослідження, був підібраний наступний блок методик:
Методика дослідження соціального інтелекту Гілфорда-Саллівена
- Третій особистісний опитувальник EPI
Розглянемо діагностичний інструментарій більш докладно.
Методика дослідження соціального інтелекту Гілфорда-Саллівена вносить помітний внесок у подолання існуючої диспропорції між великою кількістю традиційних тестів інтелекту і недоліком методик для діагностики здібностей до міжособистісного розуміння. Російська адаптація тесту Гілфорда-Саллівен була проведена Е.С. Михайловою (Альошиною) [19].
Методика є батарею стандартизованих тестів, спрямованих на діагностику феномена соціального інтелекту (здатності розуміти наміри, почуття і емоційні стани людини по вербальної і невербальної експресії).
Автор методики Дж. Гілфорд розглядав СІ як систему інтелектуальних здібностей, незалежних від фактора загального інтелекту і пов'язаних насамперед з пізнанням поведінкової інформації. Можливість вимірювання СІ виходила з загальної моделі структури інтелекту.
В результаті проведених досліджень, Гілфорд розробив тестову батарею, що складається з наступних 4-х субтестів:
1-й субтест - історії з завершеннями;
-й субтест - групи експресій;
-й субтест - вербальна експресія;
-й субтест - історії з доповненням.
Субтести діагностують 4 здібності в структурі соціального інтелекту: пізнання класів, систем, перетворень, результатів поведінки.
Тест дозволяє не тільки вимірювати загальний рівень розвитку соціального інтелекту, а й оцінювати окремі здатності до розуміння поведінки людей: здатність передбачати наслідки поведінки, адекватно відображати вербальну і невербальну експресію, розуміти логіку розвитку складних ситуацій міжособистісної взаємодії, розуміти внутрішні мотиви поведінки людей.
Методика розрахована на весь віковий діапазон, починаючи з 9 років. Загальний час психологічного тестування, включаючи ознайомлення з інструкцією, становить 30-35 хвилин.
Перший субтест дозволяє виміряти фактор пізнання результатів поведінки, тобто здатність передбачати наслідки поведінки персонажів у певній ситуації, передбачити те, що відбудеться надалі, хоча такі прогнози можуть виявитися помилковими, якщо мати справу з людьми, що поводять себе неординарним, нетиповим чином.
У другому субтесті обстежуваний має справу з картинками, на яких зображені пози, жести, міміка, що відображають стан людини. Даний субтест виявляє вміння правильно розуміти і інтерпретувати невербальну поведінку.
У кожному завданні третього субтеста зліва написана фраза, а праворуч перераховані три ситуації спілкування. Причому тільки в одній з них фраза, наведена зліва, має інший сенс. У кожному завданні необхідно вибрати ту ситуацію спілкування, в якій задана зліва фраза має інше значення і пов'язана з іншим наміром, навідмінну від інших ситуацій.
Субтест вимірює фактор пізнання перетворень поведінки, тобто здатність розуміти зміну значення однакових вербальних реакцій людини залежно від контексту ситуації, вміння розуміти в мовну експресії.
У четвертому субтесті використовуються персонажі коміксу, включені в сімейні, ділові та дружні контакти. Кожна історія складається з чотирьох картинок, причому одна з них завжди пропущена. Випробуваний повинен зрозуміти логіку розвитку, сюжет історії і серед чотирьох інших картинок, пропонованих для відповіді, знайти пропущену. Субтест вимірює фактор пізнання систем поведінки, а саме здатність розуміти логіку розвитку ситуацій взаємодії та значення поведінки людей в цих ситуаціях.
Даний субтест є найбільш комплексним і інформативним за загальним факторному вагою в структурі соціального інтелекту.
Прогностична валідність методики визначалася шляхом встановлення зв'язку між успішністю виконання тесту і різними критеріями повсякденному житті, показниками реальної поведінки. В цілому ці дослідження показують, що методика вимірює здібності, що виявляються в розумінні інших людей і, отже, має зв'язок з умінням жити в суспільстві, соціальної адаптованістю [19].
Було встановлено також, що методика дослідження соціального інтелекту має високу прогностичної валідність щодо передбачення успішності інтерпретації особистості людини з його зовнішності, а також точності сприйняття емоційного стану іншої людини і свого власного стану в процесі ділового спілкування.
Третій особистісний опитувальник EPI