Розрізняють формальну грошову реформу (заміна одного зразка купюр іншим), деномінаційна грошова реформа (зміна існуючого масштабу цін) та грошова реформа конфіскаційного типу (безеквівалентне вилучення у населення і суб’єктів госпорядування частини грошової маси). Ця класифікація є умовною. У практиці найчастіше вдаються до комплексу заходів, у яких можуть охоплювати різні типи реформ у різному поєднанні.
У процесі грошових реформ можуть застосовуватись такі методи:
) Деномінація - укрупнення грошової одиниці країни без зміни найменування. Її метою є поліпшення грошового обігу та надання повноцінності грошам. При цьому кількість грошей в обігу скорочується, а величина грошової одиниці збільшується.
2) Девальвація - знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою. Проявляється у збільшенні курсу.
) Ревальвація - підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних валют.
) Дефляція - процес призупинення або стримування темпів зростання грошової маси в обігу. Є складової частиною антиінфляційної програми.
) Нуліфікація - оголошення державою знецінених грошових знаків недійсними.
Якщо вдало здійснити грошову реформу, можна призупинити інфляційні процеси або сприяти значному зниженню інфляції. Але можливе нове наростання інфляційних процесів. Тому держава розробляє антиінфляційну політику - система заходів, спрямована на стримування інфляції.
Антиінфляційна політика спрямовується на досягнення трьох основних цілей:
розвиток ринкового механізму;
проведення глибоко продуманої політики грошового регулювання;
- скорочення бюджетного дефіцит до рівня, що не викликає великомасштабних негативних змін в економіці країни [2].
У світовій практиці застосовують такі напрями антиінфляційної політики:
) Дефляційна політика. Вона здійснюється через проведення грошово-кредитної рестрикції, скорочення державних податків та збільшення доходів.
2) Політика доходів. Здійснюється через фіксацію цін та контроль за їх рівнем, заморожування зарплати та інше [9].
У високо розвинутих країнах вироблено загальні
принципи і методи реалізації цінової та антиінфляційної політик. Наприклад,
державні органи беруть на себе функції становлення цін на послуги та товари.
Інфляційна політика - це система заходів, спрямована на стримування інфляції та розробляється державою. Слід зазначити, що досвід високорозвинених країн показує, що інфляцію не можна уникнути, прибрати з економічного життя.
Інфляційна політика спрямована на досягнення основних трьох цілей: розвиток ринкового механізму, проведення політики грошового регулювання та скорочення бюджетного дефіциту до рівня, який не викликає сильних негативних змін в економіці країни [2].
Інфляційна політика здійснюється за двома основними напрямками:
) пов'язаний з тим, що однією з причин інфляції є емісія грошей. Звідси інфляційна політика будується зазвичай на монетаристських методах, що припускають скорочення дефіциту державного бюджету, регулювання грошової маси, відмову або зведення до мінімуму прямого кредитування уряду задля покриття дефіциту бюджету.
2) пов'язаний зі спробою утримувати у рівновазі заробітну плату і ціни. Найчастіше знаходить своє вираження у домовленості з профспілками про заморожування заробітної плати [2].
Інфляційна політика також регулює зовнішню торгівлю, що пов’язано з імпортом інфляції до держави. Особливе значення це має для нашої країни, що має залежність від імпорту енергоносіїв та високим рівнем відкритості економіки.
Інфляційна політика стосується не тільки причин але й наслідків. Одним таким заходом є інкасація доходів. Але ця політика має певну дію тільки у короткостроковому періоду, що обумовлено зниженням стимулу праці, а це послаблює ринок.
Вище сказані заходи мають економічний характер. Але має мають місце і заходи, пов’язані з адміністративними діями. Вони мають антиринковий характер і за крайніх проявів може нанести сильні збитки ринковому механізму. Але бувають такі випадки, коли адміністративний контроль за цінами буває дуже необхідним [2].
Щодо розробки і регулювання інфляційної політики, то у кожній країні вона має свої особливості. Це пов’язано з особливостями розвитку кожної країни, пріоритету конкретних завдань та багато інших факторів.
Реалізацію чіткої низки інфляційної політики
можна побачити у політики президента США Р. Рейгана, яка згодом отримала назву
"рейганоміка". Її основні заходи звелись до зменшення дефіциту
державного бюджету шляхом скорочення непродуктивних витрат: скорочення
чисельності державного апарату, контроль над емісією грошей, мотивація до праці
та багато іншого.
З виходом України зі складу СРСР та становлення незалежної держави почалась низка важких випробувань для нашої країни в першу чергу пов’язаною з переходом до ринкової економіки. Саме соціально-економічне оновлення привели до появи низки суперечностей, що призвело до появи глобальних негативних явищ, одним із яких була інфляція.
Перші роки існування незалежної України супроводжувалися великим збільшенням цін та високою динамікою їх зростання.
Динаміка інфляції в Україні продемонстрована на графіку (додаток 1) [5].
Графік чітко демонструє, що періоди дефляції (зниження загального рівня цін) дуже рідкі, а з 1997 р. можна спостерігати невисоку та відносно стійку інфляцію, яку в загалом можна передбачити.
На графіку можна чітко побачити, що пік інфляційного процесу у незалежній Україні припадає на 1993 р. На той час рівень інфляції складав 10 256% за рік. Такий великий рівень інфляції був викликаний багатьма причинами, серед яких можна виділити наступні:
У спадщину від СРСР Україні залишилося приблизно 30% його військово-промислового комплексу. Надмірні витрати на військові цілі спричинили дефіцит державного бюджету, що різко зменшувало можливості економіки щодо задоволення інших потреб населення [3].
- Народне господарство України характеризувалося високим рівнем монополізації економіки: серед близько 380 найбільших підприємств більше половини були одне єдине підприємство з виробництва відповідного товару. За відсутність ринкової конкуренції продавці нав’язують покупцеві високі ціни на свої товари. Також ця обставина сприяла помітному зростанню цін в умовах спаду виробництва [2].
Перехід до світових цін також супроводжувалась зростанням темпів інфляції. Ринкова економіка повинна бути відкритою, тобто внутрішні ціни приводяться у відповідність до цін світового ринку, коли в Україні на той час внутрішні ціни були штучно занижені та були нижчими від світових [4].
Важливою умовою наростання інфляції у перші роки існування незалежної України також було й те, що уряд виділяв величезні кошти на підтримку неефективно працюючих підприємств.
Також розвиток інфляційної спіралі спричинило підвищення цін на російські енергоносії. Тільки у 1992р. ціни на газ, нафту та нафтопродукти зросли у 300 разів [6].
Важливою причиною також було подолання великого дефіциту державного бюджету за рахунок емісії грошей при падінні виробництва.
Прямий імпорт інфляції з Росії в Україну також привів до дисбалансу. У 1991р. в Росії, правління пішло на нечувану емісію грошей, випустивши в обіг на 32% більше, ніж у попередні роки. Коли в той же час в Україні емісія грошей була на 40% менше, ніж у попередні роки. у наслідок, грошова маса в Росії зросла у 2,26 разів, коли в Україні тільки у 1,44 рази. Цей надлишок грошей з Росії перейшов в Україну, змітаючи з українських полиць товари, що підсилило різницю між грошовою і товарною масами [7].
Суттєвим чинником також є те, що Росія без будь-яких правових підстав оголосила себе правонаступником майна багатьох державних інституцій, серед них - золотий та діамантовий фонд, коштовні метали, валютний фонд активу Державного банку колишнього СРСР. Якби Україна та інші республіки колишнього СРСР відстояли своє право на це майно, то рівень інфляції у цих країнах був би значно менше.
Звідси можна зробити висновок, що інфляцію в Україні 1991-1996 рр. було визвано цілою низкою причин, не тільки у самій країні, а також за її межами. У поєднанні вони призвели до дуже тяжких наслідків. Такий тяжкий економічний стан продовжувався до прийняття грошової реформи 1996р., після якої інфляція значно зменшилась.
Грошова реформа в Україні проводилась 2 - 16 вересня 1996р. Упродовж цього часу у використанні були як гривня так і карбованці. Ця грошова реформа була найбільш успішною з усіх, що проводилися у країнах СНД. Її особливістю був неконфіскаційний характер, прозорість та рівень технічної організації. Лише за перші 2 тижні було обміняно 95,5% усієї готівки [2].
Підбиваючи підсумки цієї реформи важливо зазначити такі її позитивні риси:
Істотне зниження рівня інфляції з 1996р. (139,7%) по 1997р. (110,1%).
- Укріплення курсу гривні стосовно німецької марки, долара та рубля, що дозволило введення конвертації гривні за поточними платежами [2].
Зростання валових резервів Національного банку України з 3,8 до 5,4 млрд доларів [2].
Зросли внески у комерційні банки, що було спричинено підвищенням довіри до гривні [2].
На стабілізацію гривні також позитивно вплинуло те, що Національний банк було відділено від Уряду, тим самим Уряд втратив змогу примушувати банк випускати гроші для покриття дефіциту бюджету.
Після грошової реформи 1996 р. Україна отримала більш-менш стабільну економіку у порівнянні з попередніми роками, але дуже часто інфляція набуває загрозливих масштабів. Прикладом може бути теперішнє становище. За 2014 р. рівень інфляції склав близько 125% і продовжує зростати.
Причинами цього є девальвація валюти, воєнне
положення, корупція, великий відсоток кредитної ставки, відсутність попиту на
взяття кредиту, неправильне поняття оподаткування для підприємств [8].
В результаті проведеної роботи ми встановили що є інфляція, ії види та наслідки, які несуть не тільки негативний, але й позитивний вплив.
Ознайомились з історичними фактами, практикою інших країн, працями науковців що є необхідним для виведення своєї політики. Виявили, що для кожної країни притаманна своя інфляційна політика.
Звернули увагу на інфляційний процес в Україні за час її незалежності. Виявили, що завдяки добре проведеної грошової реформи Україна отримала більш-менш стабільну економіку.
Також на інфляційний процес впливає не тільки
внутрішні, а й зовнішні чинники.
1. Ю.Е. Петруня, А.А. Задоя. Основи економічної теорії: Нач. Посіб. - 4-те вид., перероб. І доп. - К.: Знання, 2008. - 420 с.
2. О.С. Галушко, А.О. Задоя. Гроші та кредит: Підручник: вид.2-ге, перероб та доп. - Київ: центр навчальної літератури, 2006. - 432с.
. Гаврішин Б.Д. та інші. Економічна енциклопедія: у 3 т. - 2000р.
. Білецька Л.В. Економічна теорія (Політекономія, мікроекономіка, макроекономіка). Навч. пос. 2-ге вид. перероб. та доп. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 688с.
5. Електронний ресурс: www.ukrstat <http://www.govstat>.gov.ua
6. Капатнік Г.М. Державне регулювання інфляції. Режим доступу: www.mobile. pidruchniki.com <http://www.mobile.pidruchniki.com>
7. Экономическая теория: политэкономия: Учебник/ Под ред.В.Д. Базилевича. - М.: Рыбари; К.: 2009. - 870с.
8. Електронний ресурс: www.biznesinalogi.com <http://www.biznesinalogi.com>