увагу також на розміщення матеріалу в біксах – матеріали потрібно розміщувати вільно, так щоб пара могла легко проникати, а повітря легко виходити. Пластикові пакети необхідно відкрити, щоб дати парі доступ до їх вмісту.
Кип’ятіння також широко використовується для деконтамінації об’єктів. Оскільки воно не викликає загибель усіх мікроорганізмів і патогенів, його можна застосовувати для дезінфекції, якщо інші методи (хімічна або фізична дезінфекція) не можуть бути використані або відсутні.
Із простерилізованими предметами потрібно поводитись і зберігати їх таким чином, щоб вони залишалися чистими до їх використання.
5.7.Спалювання
Спалювання використовується для знищення залишків тварин, а також анатомічних та інших відходів після попередньої деконтамінації або без неї. Спалювання є альтернативою автоклавуванню лише в тому випадку, якщо інсенератор перебуває під контролем лабораторії. Правильне спалювання передбачає необхідність ефективних засобів контролю температури у камері вторинного спалювання. Температура в первинній камері повинна бути не меншою ніж 800 °C, а у вторинній
– не меншою ніж 1 000 °C. Матеріали для спалювання, навіть якщо вони пройшли попередню деконтамінацію, повинні переноситись у сміттєспалювач у мішках, бажано пластикових. Співробітники, які працюють із сміттєспалювачем, повинні бути належним чином проінструктовані щодо завантаження та контролю температури. Ефективне функціонування сміттєспалювачів значною мірою залежить від правильного поєднання спалюваних матеріалів.
5.8.Видалення відходів
Відходи – це все те, від чого необхідно позбутися. У лабораторіях деконтамінація відходів та їх остаточне видалення тісно пов’язані між собою. Основний принцип полягає в тому, що інфіковані матеріали повинні бути деконтаміновані, автоклавовані або знищені в самій лабораторії. Перед тим як видалити з лабораторії будь-які об’єкти або матеріали, що мали відношення до потенційно
110
небезпечних інфекційних матеріалів, мікроорганізмів або тварин, необхідно вирішити наведені нижче основні питання:
1.Чи підлягали ці об’єкти й матеріали ефективній стерилізації або дезінфекції за допомогою відповідних установлених процедур?
2.Якщо ні, то чи упаковані ці об’єкти або матеріали встановленим способом для негайного знищення на місці або для перевезення в іншу лабораторію, де є можливості для їх спалювання?
3.Чи пов’язане видалення дезінфікованих або стерилізованих матеріалів/об’єктів із додатковою потенційною небезпекою (біологічною або іншою) для тих, хто безпосередньо проводитиме процедуру знищення, або для тих, хто може контактувати з об’єктами або матеріалами за межами лабораторії?
Видалення лабораторних і медичних відходів регулюється різними регіональними, національними та міжнародними нормами, тому до розроблення і здійснення програми з обробки, транспортування та видалення біологічно небезпечних відходів потрібно ознайомитися зі спеціальною літературою з цього питання. Як правило, із попелом, що утворюється у сміттєспалювачах після спалювання відходів, можна обходитися як із побутовим сміттям і вивозити силами місцевих служб. При автоклавуванні відходи можна спалювати у зовнішніх сміттєспалювачах або вивозити на сміттєзвалища.
Список літератури
1.Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю : ДСП 9.9.5.-080-02. – [Чинний від 2002-01-28]. – К. : МОЗ України, Державна санітарноепідеміологічна служба, 2002. – 39 с.
2.Laboratory biosafety manual. – [Second edition]. – Geneva : WHO, 2003. – 109 p.
3.Биологическая безопасность в микробиологических и биомедицинских лабораториях / [Д. Абрахам, M. Aдлер, Л. Aлдерман
идр.]. – Вашингтон : Типография Правительства США, 2007. – 360 с.
4.Biorisk management : [Laboratory biosecurity guidance]. – Geneva : WHO, 2006. – 41 p.
111
5.Laboratory biorisk management : [European committee for standartization]. – Brussels, Belgium., CEN, 2011. – 46 p.
6.Biosafety in Microbiological and Biomedical Laboratories. – [5th Edition U.S. Department of Health and Human Services Public Health ServiceCenters for Disease Control and Prevention National Institutes of Health]. – Washington : Publisher house of the USA Government, 2009. – 436 p.
112
Додаток А (довідковий)
Засоби та методи дезінфекції, які використовуються під час роботи з патогенними мікроорганізмами
І. Бактерії, які не утворюють спори
1.Хлорамін Б або ХБ (вміст активного хлору – АХ не менше ніж
26 %), 0,5; 1; 2; 3 % розчини.
2.Хлорне вапно (вміст АХ не менше ніж 25 %) суха речовина 0,5; 1; 2; 3 % (щодо препарату), освітлені розчини 10 % (щодо препарату), освітлені та неосвітлені. Розчини 20 % (щодо препарату), хлорновапнисте молоко.
3.Вапно білильне термостійке (вміст АХ не менше ніж 25 %), суха речовина 0,5; 1; 2; 3 % (щодо препарату), освітлені розчини 10 % (щодо препарату), освітлені та неосвітлені розчини.
4.Нейтральний гіпохлорит кальцію НГК (вміст АХ не менше ніж 52 % для марки А і не менше ніж 24 % для марки Б), суха речовина 0,15 % (щодо АХ) розчин 0,25; 5; 1 % (щодо АХ), освітлені розчини 5 % (щодо препарату ), освітлені та неосвітлені розчини.
5.Гіпохлорит кальцію технічний – ГКТ (вміст АХ не менше ніж 35 %), суха речовина 0,4 % (щодо АХ), освітлені розчини 1,5 % (щодо препарату), освітлені розчини 5 % (щодо препарату), освітлені та неосвітлені розчини.
6.Дво-, триосновна сіль гіпохлориту кальцію – ДТС ГК (вміст АХ не менше ніж 47 %), суха речовина 0,15 та 0,5 % (щодо АХ), розчини 0,25 та 1 % (щодо препарату), освітлені розчини 5 % (щодо препарату), освітлені та неосвітлені розчини.
7.Двосновна сіль гіпохлориту кальцію – ДСГК (вміст АХ не менше ніж 30 %), суха речовина 1 % (щодо препарату), освітлені розчини 5 % (щодо препарату), освітлені та неосвітлені розчини.
8.Гіпохлорит натрію (вміст АХ не менше ніж 14 %), суха речовина 1 % (щодо АХ), розчин.
9.Гіпохлорит натрію, одержаний на установці ЕЛМА-11 або ЕДР 012 – 125; 0,25 % (щодо АХ) розчини.
10. Аноліт, одержаний на установці СТЕЛ 3, із вмістом
0,05 % АХ.
113
Продовження додатка А
11.Аноліт, одержаний на установці СТЕЛ-МТ-14, із вмістом 0,06
та 0,09 % АХ.
12.Аноліт, одержаний на установці ЕХА-305, із вмістом 0,02; 0,03; 0,04; 0,05 % АХ.
13.Сульфохлорантин, або сульфохлорантин М (вміст АХ не менше ніж 15 %), 0,1 та 0,2 % (щодо препарату) розчини.
14.Саніфект–128 °С, 25 та 0,75 % (щодо препарату) розчини.
15.ДЛ-2, (вміст АХ не менше ніж 35 %) 0,1 та 0,2 % (щодо препарату) розчини.
16.Дезоксон-1 або дезоксон-4 (який вміщує не менше ніж 5 % надоцтової кислоти – НОК) 0,1 та 0,2 % (щодо препарату) розчини.
17.Пергідроль (вміст Н2О2 30 %) 3 % розчин Н2О2.
18.Перекис водню з мийним засобом 6 (3 % розчин перекису водню з 0,5 % мийного засобу).
19.Пероксогідрат фториду калію (ПФК-1) (вміст перекису водню не менше ніж 35 %) 3, 6, 7, 9 % (щодо препарату) розчини.
20.Полісепт 1 % (щодо препарату) розчин.
21.Амфолан 1, 2, 3 % (щодо препарату) розчини.
22.Лізол А (вміст фенолів 50 %) 2, 3, 10 % (щодо препарату) розчини.
23.Хлор-нафтол 0,5 та 2 % (щодо препарату) розчини.
24.Відходи або напівпродукти промисловості, що вміщують: 3 % крезолу або 1 % АХ, або 2 % лугу, або 1 % кислоти з ПАР аніонного типу у співвідношенні 1:1 чи 0,5:1.
25.Їдкий натрій 10 % (щодо препарату) розчин.
26.Формалін 10, 20, 40 % (за формальдегідом) водні розчини.
27.Аміак 10 % водний розчин (для нейтралізації формальдегіду у співвідношенні 1:1).
28.Кип’ятіння – 2 % содовий розчин.
29.Обробка водяним насиченим паром під тиском (автоклавування) 0,20 ПА (2,0 кгс/см2), 132 °С, 0,15 МПА (1,5 кгс/см2), 126 °С, 0,11 МПА (1,1 кгс/см2), 120 °С.
30.Спирт 70 %.
31.Спалювання.
114