Материал: Біобезпека та біозахист у біологічних лабораторіях 1-го та

Для регулярного очищення підлоги, стін, обладнання та меблів, як правило, немає необхідності застосовувати хімічні герміциди. Правильне використання хімічних герміцидів сприяє безпеці на робочому місці і знижує ризик, пов’язаний з інфекційними агентами. Рідкі хімічні бактерицидні засоби можна використовувати для знезаражування великих площ. Звичайна методика в цьому випадку полягає в заливанні площі дезінфекційним засобом на термін до кількох годин. Такий підхід неакуратний, і при його використанні деякі дезінфекційні засоби можуть мати токсичний вплив на співробітників лабораторії.

Дезрозчини готує лаборант або дезінфектор, додержуючись правил безпеки роботи з конкретним дезінфектантом. За якістю приготування стежить лікар. Відповідальність за знезаражування матеріалу покладається на керівника структурного підрозділу або призначеного для цього фахівця.

Для приготування дезінфектантів краще використовувати ємності із матеріалу, що не б’ється, або одноразові (пластикові). Посуд із дезрозчинами повинен бути підписаний, із зазначенням назви деззасобу, його концентрації, дати виготовлення.

Об’єкти, що знезаражуються, повинні знаходитись у тісному контакті з дезінфектантом (тобто не бути оточеними повітрям і не містити пухирців повітря) упродовж 18–24 годин. Після цього дезінфектант обережно зливають, а вміст переносять у контейнери для автоклавування або знищення. Ємності для дезрозчинів перед повторним використанням автоклавують і миють. Дезінфекцію різних об’єктів під час роботи з біологічним матеріалом проводять відповідно до чинних інструкцій, залежно від виду БПА й характеру матеріалу, що підлягає знезаражуванню.

У процесі роботи та після її закінчення застосовують такі способи дезінфекції:

ватні пробки, супровідну документацію дезінфікують сухим жаром або іншими методами;

знезаражування посуду та інших предметів одноразового використання, виготовлених із полімерних матеріалів, проводять відповідно до виду збудника шляхом автоклавування, після чого їх утилізують;

100

використані предметні скельця, піпетки, шпателі занурюють у ємності з дезінфекційним розчином, потім миють і кип’ятять;

посуд із фекаліями, сечею та ін. матеріалами від інфекційних хворих і заражених тварин, відпрацьовані чашки Петрі, пробірки з посівами, матраци із зараженими культурами клітин збирають у ємності з кришками й автоклавують;

пробірки (флакони) зі згустками крові знезаражують лише із застосуванням дезінфекційного розчину;

посуд після знезаражування миють у гумових рукавичках;

трупи заражених тварин занурюють у ємність із дезрозчином і після закінчення робочого дня спалюють у спеціальних печах (крематоріях) або автоклавують упродовж однієї години за температури 132 °С, після чого можливе відправлення трупів на утильзавод;

руки дезінфікують одним із рекомендованих для цієї мети засобів;

гумові рукавички знімають робочою поверхнею усередину, після чого негайно миють руки;

рукавички одноразового використання підлягають автоклавуванню і видаленню з лабораторії; рукавички, що використовуються багаторазово, миють перед зняттям і після їх зняття дезінфікують.

5.2.Хімічні герміциди

Хлор (гіпохлорит натрію) – швидкодіючий окиснювач, є легкодоступним хімічним герміцидом із широким спектром дії. Як правило, він продається у вигляді водного розчину гіпохлориту натрію (NaOCl), який можна розбавляти у воді для одержання різних концентрацій активного хлору. Хлор є сильно лужним і може викликати корозію металів. При зберіганні запасів робочих розчинів гіпохлориту натрію у відкритих контейнерах, особливо за високих температур, хлор виділяється у вигляді газу, що зменшує герміцидний потенціал таких розчинів. Частота зміни розчинів гіпохлориту натрію залежить від їх початкової концентрації, виду контейнера (з кришкою або без) та його розмірів, частоти й виду використання та оточуючих

101

умов. Як правило, розчини, в які додаються матеріали з високим вмістом органічних речовин кілька разів на день, необхідно змінювати щодня, а менш часто використовувані розчини можна змінювати 1 раз на тиждень. Розчин універсального лабораторного дезінфекційного засобу для загальних цілей повинен мати концентрацію 1 г/л активного хлору. Більш висока концентрація розчину з вмістом 5 г/л активного хлору рекомендується для обробки біологічно небезпечного матеріалу, що розлився, і великих кількостей органічних речовин.

Таблиця 5 – Рекомендовані концентрації хлоровмісних розчинів (якщо не зазначено інше, концентрації герміцидів подаються у вигляді співвідношення ваги до об’єму)

Дихлорізоціанурат натрію (NaDCC) випускають у вигляді порошку (містить 60 % активного хлору). Розчини, приготовані з

102

порошкоподібного NaDCC у концентраціях 1,7 і 8,5 г/л, будуть містити відповідно 1 і 5 г/л активного хлору. Одна таблетка NaDCC, як правило, еквівалентна 1,5 г активного хлору. Розчинення однієї або чотирьох таблеток в одному літрі води дає необхідні концентрації 1 і 5 г/л відповідно. У твердому вигляді NaDCC можна застосовувати для обробки розлитої крові або інших біологічно небезпечних рідин і залишати щонайменше на 10 хвилин, перш ніж видаляти. Потім можна продовжувати подальше очищення ураженої зони.

Хлораміни є у вигляді порошку, що містить приблизно 25 % активного хлору. Хлораміни виділяють хлор повільніше, ніж гіпохлорити. Тому для забезпечення такої самої ефективності, яку дають гіпохлорити, потрібні більш високі початкові концентрації. З іншого боку, розчини хлораміну не дезактивуються органічними речовинами тією самою мірою, що й розчини гіпохлориту, тому як для «чистих», так і для «брудних» умов рекомендуються концентрації 20 г/л. Розчини хлораміну практично не мають запаху. Проте предмети, замочені в таких розчинах, необхідно ретельно промити і видалити будь-які залишки наповнювачів, доданих до порошку хлораміну-Т (тозилхлораміду натрію).

Діоксид хлору (ClO2) – це сильний і швидкодіючий герміцид, дезінфекційний засіб і окиснювач, що часто проявляє активність при більш низьких концентраціях, ніж це необхідно під час використання гіпохлориту натрію. У газоподібному стані діоксид хлору є нестійким і швидко розкладається на газоподібний хлор (Cl2) і газоподібний кисень (O2) із виділенням тепла. Однак діоксид хлору розчиняється у воді та у вигляді водного розчину є стабільним. Діоксид хлору можна одержати двома способами: 1) змішати на місці два компоненти – соляну кислоту (HCl) і хлорит натрію (NaClO2); 2) замовити його у стабілізованому вигляді й потім активувати на місці, коли в цьому виникне необхідність. З усіх біоціодів-окиснювачів діоксид хлору є найбільш селективним. У випадках більш високого органічного навантаження діоксид хлору при його правильному одержанні може бути використаний більш ефективно, ніж озон або хлор, у зв’язку з його більш вираженою селективністю.

Формальдегід (HCHO) – це газ, що вбиває всі мікроорганізми і спори за темтемператури вище ніж 20 °C. Однак він не діє проти

103

пріонів. Формальдегід є відносно повільнодіючою речовиною і потребує відносної вологості повітря близько 70 %. Він продається у вигляді твердого полімеру – параформальдегіду, у вигляді пластівців або таблеток або у вигляді формаліну – газу, розчиненого у воді концентрацією приблизно 370 г/л (37 %), як стабілізатор містить метанол (100 мл/г). І в тому, і в іншому вигляді його нагрівають до утворення газу, який використовують для деконтамінації й дезінфекції замкнених просторів, таких як бокси безпеки і приміщення. Формальдегід (5 % розчин у воді) може використовуватися як рідкий дезінфекційний засіб.

Глутаральдегід подібно до формальдегіду (OHC(CH2)3CHO) також діє проти вегетативних бактерій, спор, грибів, а також вірусів. Він не викликає корозії й діє швидше, ніж формальдегід. Однак для того, щоб вбити спори бактерій, йому потрібно декілька годин. Глутаральдегід, як правило, поставляється у вигляді розчину концентрацією приблизно 20 г/л (2 %) і в деяких випадках до застосування його необхідно «активувати » (зробити лужним) шляхом додавання до препарату содових компонентів. Активований розчин можна повторно використовувати упродовж 1–4 тижнів залежно від складу, виду й частоти його використання.

Фенольні сполуки діють проти вегетативних форм бактерій та вірусів, які містять ліпіди, а при правильному приготуванні також активні проти мікобактерій, але не діють проти спор. Фенольні препарати використовуються для деконтамінації поверхонь у довкіллі, а деякі з них (триклосан і хлороксіленол) є широко використовуваними антисептиками.

Четвертинні амонієві сполуки часто використовуються у сумішах з іншими герміцидами, наприклад, зі спиртом. Вони активні проти вегетативних бактерій та вірусів, що містять ліпіди. Деякі види (наприклад, хлорид бензалконію) використовуються як антисептики. Герміцидна активність ряду четвертинних амонієвих сполук значно знижується за рахунок органічних речовин, жорсткості води та аніонних мийних засобів. У розчинах четвертинних амонієвих сполук можуть розвиватися потенційно шкідливі бактерії. У зв’язку з повільним біологічним розкладанням ці сполуки можуть також накопичуватися у довкіллі.

104