Спирти – етанол (етиловий спирт, C2H5OH) і 2-пропанол (ізопропіловий спирт (CH3)2CHOH) мають однакові дезінфекційні властивості. Вони діють проти вегетативних бактерій, грибів та вірусів, які містять ліпіди, але не проти спор. Основною перевагою водних розчинів спиртів є те, що вони не залишають осаду на оброблених предметах. Суміші з іншими агентами є більш ефективними, ніж просто спирт (наприклад, 70 % розчин спирту із 100 г/л формальдегіду і спирт із додаванням 2 г/л активного хлору). Водним розчином етанолу (70 %) можна обробляти шкіру, робочі поверхні лабораторних столів та боксів біобезпеки, а також замочувати в ньому невеликі частини хірургічних інструментів. Оскільки етанол сушить шкіру, його часто змішують із пом’якшувальними засобами. Протирання рук засобами, що містять спирт, рекомендується для деконтамінації незначно забруднених рук у тих випадках, коли неможливо або незручно вимити їх належним чином. Однак необхідно пам’ятати, що етанол неефективний проти спор і не може вбивати неліпідні віруси всіх видів. Робочі розчини необхідно зберігати у відповідних ємностях, щоб уникнути випаровування спирту. На пляшках із розчинами, що містять спирт, повинні бути наклеєні етикетки із попередженням про те, що їх не можна автоклавувати.
Йод і йодоформ діють подібно до дії хлору, але вони менше інгібуються органічними речовинами. Йод може залишати плями на тканині й оточуючих поверхнях і, як правило, не підходить для використання як дезінфекційний засіб. З іншого боку, йодофори і йодні настойки є гарними антисептиками. Антисептики, виготовлені на основі йоду, як правило, не підходять для використання на медичних/стоматологічних інструментах і пристроях. Йод не можна застосовувати на алюмінії або міді. Він може бути токсичним. Органічні препарати на основі йоду потрібно зберігати за температури 4 – 10 °C, щоб уникнути в них росту потенційно шкідливих бактерій.
Перекис водню і надкислоти подібно до хлору є сильними окисниками й можуть бути сильними герміцидами широкого спектра дії. Вони також є більш безпечними, ніж хлор, для людини і довкілля. Перекис водню випускається або в готовому для використання вигляді (3 % розчин), або у вигляді 30 % водного розчину, який можна застосовувати після розведення стерилізованою водою у
105
співвідношенні 1 частина перекису водню на 5–10 частин води за об’ємом. Однак дія 3–6 % розчинів перекису водню як герміцидів є повільною та обмеженою. Наявні на сьогодні препарати містять інші інгредієнти для стабілізації вмісту перекису водню, прискорення його герміцидної дії та зниження його корозійної активності. Перекис водню може використовуватися для деконтамінації робочих поверхонь лабораторних столів і боксів біобезпеки, а більш концентровані розчини можуть підходити для дезінфекції чутливих до тепла медичних/стоматологічних інструментів та пристроїв. Перекис водню і надкислоти можуть кородувати такі метали, як алюміній, мідь, латунь, цинк, можуть знебарвлювати тканини, волосся, шкіру та слизові оболонки. Їх завжди необхідно зберігати віддалік від джерела тепла і захищати від впливу світла.
5.3.Місцева деконтамінація довкілля
Кращим методом деконтамінації є автоклавування. Матеріали, що підлягають деконтамінації та знищенню, повинні бути поміщені в контейнери, наприклад у пластикові пакети для автоклавування з різнокольоровим маркуванням залежно від того, чому вони будуть піддаватися – автоклавуванню чи знищенню.
Необхідно встановити систему ідентифікації та визначити категорії для контамінованих матеріалів і відповідних контейнерів. При цьому необхідно додержуватися національних і міжнародних норм та правил. Категорії повинні бути такими:
1.Неконтаміновані (неінфекційні) відходи, які можуть бути повторно використані або видалені разом із загальними «побутовими» відходами.
2.Контаміновані (інфекційні) «колючі предмети» – голки, скальпелі, ножі та шматки скла (їх у всіх випадках необхідно складати
вконтейнери із твердими стінками, оснащені кришками).
3.Контаміновані матеріали, призначені для деконтамінації шляхом автоклавування, які потім підлягають миттю та повторному використанню.
4.Контаміновані матеріали, призначені для автоклавування та видалення.
5.Контаміновані матеріали, що підлягають спалюванню.
106
Деконтамінація лабораторних приміщень, меблів та обладнання вимагає поєднання рідких та газоподібних дезінфекційних засобів. Поверхні можуть бути деконтаміновані за допомогою розчину гіпохлориту натрію (NaOCl). Для забезпечення загальних санітарногігієнічних вимог використовують розчин, що містить 1 г/л активного хлору. Але для ситуацій, пов’язаних із високим ризиком, рекомендують більш концентровані розчини (5 г/л). Для деконтамінації довкілля готові розчини, що містять 3 % перекису водню (H2O2), можуть цілком замінити розчини гіпохлориту натрію. Приміщення та обладнання можна деконтамінувати за допомогою фумігації газоподібним параформальдегідом або киплячим формаліном. Це дуже небезпечна процедура, тому її повинен проводити спеціально навчений персонал. До обробки газом усі двері, вікна і т. п. повинні бути герметизовані за допомогою липкої стрічки або іншого матеріалу. Фумігація повинна проводитися за температури довкілля не менше ніж 21 °C і відносної вологості повітря 70 %. Після фумігації, перш ніж дозволити вхід персоналу, приміщення необхідно добре провітрити. До провітрювання заходити до приміщення можна лише в респіраторі. Для нейтралізації формальдегіду можна використовувати газоподібний гідрокарбонат амонію.
5.4.Деконтамінація боксів біологічної безпеки
Для деконтамінації боксів біологічної безпеки I і II класів існує обладнання, яке автоматично виробляє, забезпечує циркуляцію і нейтралізує газоподібний формальдегід. Як альтернативу можна використовувати відповідну кількість параформальдегіду (кінцева концентрація в повітрі – 0,8 %), який необхідно підігріти на пательні на електричній плитці. Іншу пательню, що містить гідрокарбонат амонію в кількості, яка на 10 % перевищує кількість параформальдегіду, необхідно також помістити на другій електричній плитці в бокс. Електричні плитки повинні вмикатися зовні боксу для того, щоб можна було контролювати операцію, вмикаючи і вимикаючи плитки за необхідності. Якщо відносна вологість повітря нижча від 70 %, то в середину боксу, до герметичного заклеювання липкою стрічкою дверки, необхідно помістити ємність із гарячою водою. Для того щоб газ не міг потрапити до приміщення, передню відкриту
107
частину і випускний отвір необхідно закрити щільною пластиковою плівкою. Місце проходження електрошнурів також необхідно герметизувати за допомогою клейкої стрічки. Потім вмикають у мережу електроплитку з параформальдегідом. Її необхідно вимкнути з мережі після випаровування всього параформальдегіду. Бокс залишають закритим щонайменше на 6 годин. Потім вмикають у мережу електроплитку з другою пательнею, щоб випарувати гідрокарбонат амонію, після чого плитку вимикають і вмикають витяжку боксу з двома інтервалами близько 2 секунд для забезпечення циркуляції гідрокарбонату амонію. Бокс необхідно залишити закритим на 30 хвилин, після чого можна відкрити передню дверку (або зняти пластикову плівку). Перед використанням поверхні боксу необхідно протерти з метою видалення залишкового матеріалу.
5.5.Миття/деконтамінація рук
Під час роботи з біологічно небезпечними матеріалами необхідно одягати відповідні рукавички, але їх використання не виключає необхідності регулярного і правильного миття рук. Руки потрібно мити після роботи з біологічно небезпечними матеріалами і тваринами, а також перед виходом із лабораторії. Здебільшого ретельне миття рук водою зі звичайним милом достатнє для їх деконтамінації, проте в ситуаціях високого ризику рекомендується використовувати герміцидне мило. Необхідно ретельно намилити руки упродовж не менше ніж 10 секунд, сполоснути чистою водою і висушити за допомогою чистого паперового або тканинного рушника (за наявності можна використовувати сушарки для рук теплим повітрям). Рекомендується використовувати крани, що вмикаються ногою або передпліччям. Якщо вони відсутні, то для увімкнення крана необхідно використовувати паперові/тканинні рушники, щоб запобігти повторній контамінації вимитих рук. Як зазначено вище, якщо відсутня можливість належним чином вимити руки, для деконтамінації рук із незначним забрудненням їх можна протерти засобами, що містять спирт.
108
5.6. Високотемпературні дезінфекція та стерилізація
Тепло є найбільш часто застосовуваним для деконтамінації патогенів фізичним агентом. «Сухий» жар не спричиняє корозійного впливу і використовується для обробки багатьох лабораторних предметів, що витримують температуру 160 °C або вищу упродовж 2– 4 годин. Наявність будь-якої органічної речовини вимагає більш тривалого часу для знезаражування, якщо предмет або ділянка не була попередньо очищена. Наприклад, цикл обробки парою, який використовують для стерилізації попередньо очищених предметів, становить 20 хв за температури 121 °C. Для стерилізації парою предметів із високим вмістом біологічних матеріалів, які попередньо не підлягали очищенню, цикл виявляється довшим. Знезаражування у лабораторних умовах часто вимагає тривалого часу, оскільки патогенні мікроорганізми можуть бути захищені від контакту із знезаражувальними факторами. Спалювання або прожарювання також є однією із форм сухого тепла. Так, зокрема, прожарювання використовується для стерилізації бактеріологічних петель.
«Вологий» жар найбільш ефективний при використанні в процесі автоклавування. Використання пари під тиском (автоклавування) є найбільш ефективним і надійним способом стерилізації лабораторних матеріалів. Автоклавування використовується для стерилізації різних об’єктів. Залежно від фізичних характеристик об'єктів використовують різні параметри автоклавування:
–автоклавування упродовж 2 годин за температури 132 °C (2 атм)
–для завершальної стерилізації відпрацьованого матеріалу, трупів тварин та ін.;
–автоклавування упродовж 15–20 хвилин за температури 126 °C (1,5 атм) – посуд, білизну, перв’язувальний матеріал;
–автоклавування упродовж 15–20 хвилин за температури 121 °C (1,1 атм) – прості живильні середовища, які не містять білків та вуглеводів (МПА, МПБ);
–автоклавування упродовж 15–20 хвилин за температури 110 °C (0,5 атм) – середовища з білками, вуглеводами, гумові вироби.
Під час стерилізації парою під тиском дуже важливо додержуватися не лише режимів стерилізації, а й необхідно звертати
109